47. Буддійський канон. Трипітака. Жанр сутри.

Трипі́така— уклад буддійських священних текстів, складений незабаром після смерті Будди Шак'ямуні на Першому Буддійському соборі. «Трипітака» в перекладі означає «три кошики», що відповідає поділу священних книг на три розділи: Вінайя-пітака (Віная-пітака), Сутра-пітака (Сутта-пітака) і Абхидхарма-пітака (Абхідхамма-пітака). Назва пітака («кошик») традиційно пояснюється тим, що сувої з пальмового листя, на яких були написані тексти, зберігалися в трьох плетених кошиках. Однак не можна виключити і того, що ще до власне письмової фіксації Типітаки слово пітака вживалося в санскриті і були в переносному значенні для позначення зборів, колекції чого-небудь. Перший розділ, Вінайя-пітака, містить тексти, покликані регулювати життя сангхи - буддійської чернечої громади. У нього входять більше 500 правил поведінки ченців і черниць, а також правила і процедури, покликані сприяти збереженню гармонії в чернечій громаді в цілому. Перша пітака не обмежується зведенням дисциплінарних правил, в ній також розглядається історія походження кожного правила, включені притчі, що розповідають про те, як сам Будда вирішував питання збереження гармонії у великий і різнорідної духовної громаді. У Сутра-пітака зібрано більше 10 000 сутр, приписуваних особисто Будді або, іноді, його найближчим учням, оповідають про життя Будди. Третій розділ, Абхидхарма-пітака, являє собою збірник філософських трактатів, що містять систематизацію вчення Будди і пропонують глибокий, практично науковий, аналіз основних положень Дхарми. Якщо перші два розділи Типітаки викладають практичне вчення про досягнення Просвітлення, то третій кошик присвячена теоретичній розробці основ вчення. Сутра у давньоіндійській літературі лаконічне і уривчасте висловлювання, пізніше - склепіння таких висловлювань. У сутрах викладалися різні галузі знання, майже всі релігійно-філософські вчення Стародавньої Індії. Мова сутри характеризується образністю і афористичністю, в сутрах часто використовуються притчі. В буддизмі, сутри побудовані в основному у формі діалогів або бесід в яких викладалися основи вчення.