14. Інтерв’ю як метод психології

Інтерв'ю та бесіда як методи здобуття інформації про особистість, її погляди, самооцінку, ціннісні установки, психічні властивості спираються на попередньо розроблену програму, гнучку стратегію формування запитань залежно від очікуваних та отриманих відповідей. Вони вимагають значної підготовки інтерв'юера, певної майстерності, зокрема здатності викликати довіру до себе, налаштувати людину на відвертість тощо.

Інтерв’ю - метод отримання інформації про індивідуально-психологічні особливості в процесі безпосередньої вербальної (усної) комунікації за спеціальною програмою. Можливість вести спостереження за співбесідником під час особистого спілкування дозволяє досліднику при необхідності змінювати напрям розмови на підставі спостережуваних жестів, міміки, інтонації співбесідника, робити висновки щодо його особистого ставлення до фактів, про які він повідомляє. Неприпустимо, щоб інтерв’ю перетворилося на розпитування чи допит.

Метод інтерв’ю відіграє допоміжну роль, оскільки всю інформацію дає сам опитуваний. Тому інтерв’ю як метод дослідження треба використовувати на початковому етапі для підготовки людини до участі в експерименті.

Одним з різновидів бесіди є інтерв'ю - одержання вихідного матеріалу для наукового дослідження шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди дослідника з випробуваним. У разі проведення інтерв'ю двобічний зв'язок є обмеженим, оскільки дослідник лише фіксує відповідні відповіді випробуваного, зберігаючи нейтральну позицію.

Метод інтерв'ю відрізняється суворою організованістю і нерівноцінністю функцій співрозмовників: психолог-інтерв'юер задає питання суб'єкту-респонденту, при цьому він не веде з ним активного діалогу, не висловлює своєї думки і відкрито не виявляє своєї особистої оцінки відповідей випробуваного чи питань, які задаються.

У задачі психолога входить зведення свого впливу на зміст відповідей респондента до мінімуму і забезпечення сприятливої атмосфери спілкування. Ціль інтерв'ю з погляду психолога — одержати від респондента відповіді на питання, сформульовані відповідно до задач усього дослідження.

Ступінь волі учасників інтерв’ю визначається наявністю і формою питань; рівень одержуваної інформації — багатством і складністю відповідей. У ході бесіди інтерв'юер може потрапити в одну з наступних ситуацій:

а) респондент (опитуваний) знає, чому він чи надійшов надійде так, а не інакше;

б) респонденту бракує інформації про причини своєї дії;

в) інтерв’ю ставить метою одержати симптоматичну інформацію, хоча респонденту вона такою не здається.

15. Тестування як метод психології

Широко застосовують у сучасній психології метод тестів (англійське слово «тест» означає «проба», «випробування»). Тестом звичайно називають спеціальне завдання або систему завдань, що дають змогу швидко оцінити відповідне психічне явище й рівень його розвитку у випробуваного. Тести, які застосовують радянські психологи, групуються на принципах, докорінно відмінних від принципів буржуазної психології. Важливо, по-перше, щоб тест був справжнім показником виучуваного явища і давав можливість вивчити саме те, що досліджують, а не близьке або схоже явище. Відповідна помилка називається підміною об'єкта. Наприклад, претендуючи на дослідження здібностей, буржуазні психологи фактично досліджують наявні знання, що не одне й те саме. По-друге, необхідно звертати увагу не тільки на результат розв'язання теста, а й аналізувати і сам процес розв'язування, оскільки один і той же результат може бути досягнений різними психологічними шляхами. Наприклад, завдання може бути розв'язане і нераціональним, неекономічним способом, і коротким, оригінальним, нестандартним способом.

Неприйнятними є і спроби за допомогою тестів установити межу, «стелю» можливостей даної людини, проаналізувати рівень її майбутніх успіхів. Украй обережно треба ставитися й до спроб за допомогою тестів математично виразити (виміряти) рівень розвитку тієї чи іншої психічної якості.

Крім згаданих методів у психології використовують і самоспостереження. Це допоміжний прийом, коли людина сама спостерігає перебіг у себе тих чи інших психічних процесів (наприклад, розповідає про те, як вона міркувала, розв'язуючи математичну задачу). Результати самоспостереження слід перевіряти матеріалами, що одержані об'єктивними методами.