10.звід принципів захисту всіх осіб що підлягають затримці або висновку в який би те не було формі ( резолюція 45\173 ген асамблеї оон від 9 грудня 1988)

Сфера применения Свода принципов

Настоящие Принципы применяются для защиты всех лиц,

подвергаемых задержанию или заключению в какой бы то ни было

форме.

Принципы:

Все лица, подвергнутые задержанию или заключению в какой бы

то ни было форме, имеют право на гуманное обращение и уважение

достоинства, присущего человеческой личности.

Арест, задержание или заключение осуществляются только в

строгом соответствии с положениями закона и компетентными

должностными лицами или лицами, уполномоченными законом для этой

цели.

В интересах лиц, подвергаемых задержанию или заключению в

какой бы то ни было форме, не допускается никакое ограничение или

умаление каких бы то ни было прав человека, признаваемых или

существующих в каком-либо государстве в соответствии с правом,

конвенциями, правилами или обычаями, на том основании, что эти

права не признаются или признаются в меньшем объеме в настоящем

Своде принципов.

Задержание или заключение в какой бы то ни было форме и все

меры, затрагивающие права человека, применительно к задержанным

или находящимся в заключении лицам, должны осуществляться в силу

постановления или подлежать эффективному контролю судебного или

другого органа.

Ни одно задержанное или находящееся в заключении лицо не

должно подвергаться пыткам или жестоким, бесчеловечным или

унижающим достоинство видам обращения или наказания*. Никакие

обстоятельства не могут служить оправданием для пыток или других

жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения

или наказания.

К задержанным лицам применяется режим, соответствующий их

статусу неосужденных лиц. В этой связи они всегда, когда это

возможно, помещаются отдельно от лиц, находящихся в заключении.

Власти, производящие арест лица, его задержание или ведущие

расследование дела, осуществляют лишь полномочия, предоставляемые

им по закону, и осуществление этих полномочий может быть

обжаловано в судебном или ином органе, предусмотренном законом.

Каждому арестованному сообщаются при аресте причины его

ареста и без промедлений сообщается любое предъявленное ему

обвинение.

1. Лицо не может находиться в задержании без предоставления

эффективной возможности быть в срочном порядке заслушанным

судебным или иным органом. Задержанное лицо имеет право само

выступать в свою защиту или пользоваться помощью адвоката, как это

предусмотрено законом.

2. До сведения задержанного лица или его адвоката, если

таковой имеется, без промедлений доводится полная информация о

любом постановлении о задержании, а также о причинах задержания.

3. Судебный или иной орган должен иметь полномочия для

рассмотрения, в случае необходимости, основания для продолжения

задержания.

Любому лицу в момент ареста и в начале задержания или

заключения или вскоре после этого органом, ответственным за арест,

задержание или заключение, соответственно, доводятся до сведения и

разъясняются его права и как оно может осуществить эти права.

Несмотря на исключения, содержащиеся в пункте 4 принципа 16 и

пункте 3 принципа 18, задержанному или находящемуся в заключении

лицу может быть отказано в связи с внешним миром, и в частности с

его семьей или адвокатом, в течение периода, не превышающего

нескольких дней.

1. Задержанное лицо имеет право на получение юридической

помощи со стороны адвоката. Оно вскоре после ареста информируется

компетентным органом о своем праве, и ему предоставляются разумные

возможности для осуществления этого права.

2. Если задержанное лицо не имеет адвоката по своему выбору,

оно во всех случаях, когда этого требуют интересы правосудия,

имеет право воспользоваться услугами адвоката, назначенного для

него судебным или иным органом, без оплаты его услуг, если это

лицо не располагает достаточными денежными средствами.

1. Задержанное или находящееся в заключении лицо имеет право

связываться и консультироваться с адвокатом.

2. Задержанному или находящемуся в заключении лицу

предоставляются необходимое время и условия для проведения

консультаций со своим адвокатом.

3. Право задержанного или находящегося в заключении лица на

его посещение адвокатом, на консультации и на связь с ним, без

промедления или цензуры и в условиях полной конфиденциальности, не

может быть временно отменено или ограничено, кроме исключительных

обстоятельств, которые определяются законом или установленными в

соответствии с законом правилами, когда, по мнению судебного или

иного органа, это необходимо для поддержания безопасности и

порядка.

4. Свидания задержанного или находящегося в заключении лица с

его адвокатом могут иметь место в условиях, позволяющих

должностному лицу правоохранительных органов видеть их, но не

слышать.

5. Связь задержанного или находящегося в заключении лица с

его адвокатом не может использоваться как свидетельство против

обвиняемого или находящегося в заключении лица, если она не имеет

отношения к совершаемому или замышляемому преступлению.

Задержанному или находящемуся в заключении лицу

предоставляется, в частности, право на посещение членами семьи и

переписку с ними, а также соответствующую возможность сноситься с

внешним миром согласно разумным условиям и ограничениям,

содержащимися в законе и в установленных в соответствии с законом

правилах.

1. Продолжительность любого допроса задержанного или

находящегося в заключении лица и перерывов между допросами, а

также фамилии должностных лиц, проводящих допрос, и других

присутствующих лиц фиксируются и удостоверяются в такой форме,

какая может быть предписана законом.

2. Задержанное или находящееся в заключении лицо или его

адвокат, когда это предусмотрено законом, имеют доступ к

информации, о которой говорится в пункте 1 настоящего принципа.

Задержанному или находящемуся в заключении лицу

предоставляется возможность пройти надлежащее медицинское

обследование в возможно кратчайшие сроки после его прибытия в

место задержания или заключения; впоследствии ему предоставляется

медицинское обслуживание и лечение всякий раз, когда в этом

возникает необходимость. Обслуживание и лечение предоставляются

бесплатно.

Задержанное или находящееся в заключении лицо или его

адвокат, при условии соблюдения лишь разумных условий, необходимых

для поддержания безопасности и порядка в месте задержания или

заключения, имеют право обращаться в судебный или иной орган с

просьбой или прошением о повторном медицинском обследовании или

заключении.

Факт прохождения задержанным или находящимся в заключении

лицом медицинского обследования, фамилия врача и результаты такого

обследования должным образом фиксируются в протоколе.

Обеспечивается доступ к этому протоколу. Способы такого доступа

определяются соответствующими нормами национального

законодательства.

Несоблюдение этих принципов при получении доказательств

принимается во внимание при определении допустимости таких

доказательств против задержанного или находящегося в заключении

лица.

Задержанное или находящееся в заключении лицо имеет право

получать, если это из государственных источников, то в пределах

имеющихся средств, в разумных количествах учебные, художественные

и информационные материалы при соблюдении разумных условий,

обеспечивающих безопасность и порядок в местах задержания или

заключения.

1. В целях наблюдения за строгим соблюдением соответствующих

законов и правил места задержания регулярно посещаются

квалифицированными и обладающими достаточным опытом лицами,

назначаемыми и ответственными перед компетентными властями,

отличными от властей, в непосредственном ведении которых находятся

места задержания или заключения.

2. Задержанное или находящееся в заключении лицо имеет право

свободно и в условиях полной конфиденциальности общаться с лицами,

которые посещают места задержания или заключения в соответствии с

пунктом 1 при соблюдении разумных условий, необходимых для

обеспечения безопасности и порядка в таких местах.

1. Характер поведения задержанного или находящегося в

заключении лица, представляющий собой дисциплинарное

правонарушение во время задержания или заключения, вид и

продолжительность дисциплинарного наказания, которое может быть

наложено, а также власти, в компетенции которых входит назначение

такого наказания, должны быть точно определены в надлежащим

образом опубликованных законах или установленных в соответствии с

законом правилах.

2. Задержанное или находящееся в заключении лицо имеет право

быть заслушанным до наложения дисциплинарных санкций. Оно имеет

право обжаловать такие меры перед вышестоящими властями.

Соответствующие власти принимают меры для обеспечения

согласно национальному законодательству, в случае необходимости,

помощи членам семей задержанных или находящихся в заключении лиц,

находящимся на их иждивении, в особенности несовершеннолетним

лицам, и уделяют особое внимание надлежащей опеке над детьми,

оставшимися без присмотра.

1. Задержанное лицо или его адвокат имеют право в любое время

возбудить в соответствии с внутренним законодательством

разбирательство перед судебным или иным органом для оспаривания

законности задержания этого лица с целью достижения немедленного

его освобождения, если такое задержание является незаконным.

. Задержанное лицо, подозреваемое или обвиняемое в

совершении уголовного преступления, считается невиновным и имеет

право на обращение с ним как с таковым до тех пор, пока его

виновность не будет доказана согласно закону в ходе открытого

судебного разбирательства, на котором оно располагало всеми

гарантиями, необходимыми для своей защиты.

Лицо, задержанное по уголовному обвинению, имеет право на

судебное разбирательство в разумные сроки или на освобождение до

суда.

11.утримання, порівняльна характеристика , припустимі обмеження прав увязнених у контексті міжнародно-правових стандартів дотримання прав людини

12. співвідношення міжнар-правових стандартів прав людини у сфері кримін юстиції з національним правом

13.європейський су по правах людини

Європейський суд з прав людини (далі – Суд) є міжнародним органом, який за умов, визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), може розглядати заяви, подані особами, які скаржаться на порушення своїх прав. Конвенція є міжнародним договором, на підставі якого більшість європейських держав зобов’язалися дотримуватися прав та основоположних свобод людини. Ці права гарантуються як самою Конвенцією, так і протоколами до неї (Протоколи № 1, 4, 6, 7, 12 і 13), згода на обов’язковість яких надана державами – сторонами Конвенції.

Звернутися до Європейського суду з прав людини можна лише за таких умов:

1) Ви маєте намір оскаржити поведінку держави, яка сама порушила Ваше право чи свободу або не забезпечила їх захисту;

2) йдеться про порушення права чи свободи, що гарантується Європейською конвенцією з прав людини;

3) Ви вичерпали усі доступні Вам ефективні національні засоби юридичного захисту,

4) Ви не пропустили строку звернення до Суду;

5) Ваша справа ще не розглядалася Судом з тих самих підстав і Ви не використовуєте інший міжнародний механізм захисту своїх прав.

Європейський суд з прав людини розглядає заяви щодо порушень лише тих прав та свобод, що гарантовані Європейською конвенцією про захист прав людини.

.

Офіційними мовами Суду є англійська та французька, але за бажанням Ви можете звертатися до Секретаріату Суду офіційною мовою однієї з держав, що ратифікували Конвенцію. На початковій стадії провадження Суд може також листуватися з Вами цією мовою. Проте, якщо Суд не визнає заяву неприйнятною на основі надісланих документів, а вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію щодо скарг заявника, Суд вестиме листування англійською чи французькою мовою, а Ви чи Ваш представник, за загальним правилом, повинні будете надсилати подальші зауваження англійською чи французькою мовою.

Суд приймає лише ті заяви, які надіслані поштою (а не по телефону). Якщо Ви відсилаєте свою заяву електронною поштою або факсом, Вам обов’язково потрібно продублювати її звичайною поштою. Також немає необхідності бути особисто присутнім у Суді для усного викладення обставин справи.

Листи і документи, які надсилаються до Суду, не слід прошивати степлером, склеювати чи скріплювати іншим чином. Усі сторінки повинні бути послідовно пронумеровані.

Заява може бути подана будь-якою особою: фізичною, юридичною, об’єднанням громадян. Заявником може бути як дорослий, так і дитина. При цьому він не обов’язково повинен бути громадянином держави - учасниці Конвенції, проти якої він спрямовує свою заяву. Судова практика знає випадки, коли заявниками до Європейського суду були недієздатні особи.

Ви можете звернутися до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (наприклад: парламенту, суду, прокуратури тощо) однієї з цих держав. Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій.

14.проблема прктичного застосуування мінімальних стандартних правил поводження з уаязненими і європейськими пенітенціарними правилами

15. міжнародні принципи поводження з ув’язненими

Основні принципи поводження з в'язнями

1. Усі ув'язнені користуються повагою, бо в них є гідність і значимість, як людей.

2. Не допускається ніякої дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, народження чи за іншою ознакою.

3. Бажано також поважати релігійні переконання і культурні традиції тієї групи, до якої належать ув'язнені, в усіх випадках, як цього вимагають місцеві умови.

4. Тюрми несуть відповідальність за утримання ув'язнених і захист суспільства від правопорушень у відповідності з іншими соціальними завданнями будь-якої держави і її основними обов'язками у сприянні добробутові і розвиткові всіх членів суспільства.

5. За винятком тих обмежень, необхідність яких надто обумовлена фактом ув'язнення в тюрму, всі ув'язнені користуються правами людини і фундаментальними свободами, викладеними у Загальній декларації прав людини ( 995_015 ), Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права ( 995_042 ), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права ( 995_043 ) і Факультативному протоколі до них ( 995_086 ) (Резолюція 2200 A(XXI) Генеральної Асамблеї, Додаток), а також іншими правами, які викладені в інших пактах Організації Об'єднаних Націй.

6. Усі ув'язнені мають право брати участь у культурній і просвітній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток людської особистості.

7. Слід докладати і заохочувати зусилля для скасування одиночного утримання як покарання і обмеження його застосування.

8. Необхідно створювати умови, які дають в'язням можливість займатися корисною оплачуваною працею, що полегшить їх реінтеграцію на ринку робочої сили їх країн і зобов'яже їх надавати фінансову допомогу своїм сім'ям і родичам.

9. Ув'язнені користуються медичним обслуговуванням, яке є в даній країні, без дискримінації у зв'язку з їх юридичним станом.

10. З участю і при сприянні громадських і соціальних інститутів, з належним урахуванням інтересів потерпілих створюються сприятливі умови для реінтеграції колишніх в'язнів у суспільство в найбільш сприятливих умовах.

11. Викладені вище принципи застосовуються без упередженості.

"Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій", Українсько-американське бюро захисту прав людини, Амстердам-Київ, 1996 р.

16.поняття права на влю і особисту недоторканість

Стаття 29 Конституції України гарантує: “Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Порушення зазначеного права може виявитися у затриманні особи в місці, де вона взагалі не бажає або більше не бажає перебувати (обмеження волі), а також в поміщенні її в місце, яке вона не має змоги вільно залишити, хоча бажає цього (позбавлення волі). Такими місцями можуть бути як приміщення (кімната, камера, погріб тощо) чи комплекси приміщень (місце позбавлення волі, психіатрична лікарня), так і інші місця (дах багатоповерхового будинку, транспортний засіб) чи місцевості (скала, острів, ділянка місцевості, де особу тримають як заложника).

Право на свободу і право на особисту недоторканність — це різні речі. Останнє передбачає право особи на захищеність від будь-якого посягання з боку будь-кого, і охоплює право на тілесну, статеву і психологічну недоторканність.

Тілесна недоторканність передбачає, що особі, без її згоди, не можна заподіювати тілесні ушкодження, застосовувати тортури і мордування, наносити удари, побої, іншим способом завдавати фізичного болю та застосовувати силу (крім випадків перебування інших осіб у стані необхідної оборони, затримання злочинця чи крайньої необхідності), заражати її венеричними та іншими заразними захворюваннями, вводити в її організм наркотичні засоби, психотропні речовини, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання.

Статева недоторканність — це захищеність особи, яка досягла статевої зрілості, від посягання на її право самостійно вирішувати питання про своє статеве життя, а також захищеність особи, яка не досягла статевої зрілості, від статевих відносин, а особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку — від розпутних , дій.

Нарешті, психологічна недоторканність передбачає захищеність особи від погроз на її адресу, залякування, шантажування її та інших способів придушення її волі.

Право на свободу і психологічну недоторканність ми розуміємо і як захищеність особи від різноманітних видів впливу на її підсвідомість, коли особа без з згоди та відома може бути “закодована" на виконання протиправних, аморальних та інших дій, які вона у звичайному стані не бажала б вчинювати.