- •1.Назви вживані для етнології, як самостійної науки
- •2.Предмет етнології
- •3.Значення етнології, як самостійної науки
- •4.Джерела етнології
- •5.Зв*язок етнології з суміжними дисциплінами
- •6.Методика збору польових етнографічних досліджень
- •7.Методи етнологічних досліджень
- •9. Етнографічні знання в епоху середньовіччя та нові часи
- •10-11. Еволюціоністьский напрям в етнології / зміст еволюціоністьских напрямів в етнології
- •12. Дифузіоністьский напрям в етнології
- •Основні положення
- •Механізми дифузіонізму
- •13. Соціологічна школа в етнології
- •14.Функціоналізм в етнології
- •15.Структурний функціоналізм а.Р.Редкліфф-Брауна
- •16. Школа історичної етнології в сша
- •17. Етнопсихологічний напрям в етнології
- •18. Культу́рний релятиві́зм в етнології
- •19. Совєтська школа в етнології
- •20. Нооеволюціонізм в етнології
- •21. Новітні концепції в зарубіжній етнології кінця хіх-хх ст.
- •22.Форми людських спільнот
- •23. Український етнос в умовах незалежної України. Етнічний склад населення в 1991-2000 рр.
- •24. Поняття нації в етнології
- •25. Поняття народ в етнології
- •26. Біологічна теорія етносу
- •27. Енергетична теорія етносу
- •28. Дуалістична теорія етносу
- •29. Інформаційна теорія етносу
- •30. Примордіалістська концепція етнічності
- •31. Конструктивістський напрямок
- •32. Інструменталістська концепція етнічності
- •33. Концепції етносу (нації) в українському суспільствознавстві.
- •34. Структуралізм е. Прічарда та к. Леві-Строса.
- •35. Етнографічні знання в Київській Русі та у козацький період.
- •36. Антропологічні риси українців.
- •37. Динаміка чисельності українського етносу наприкінці хіх – у першій чверті хх ст.
- •38. Занепад української національної державності в другій половині XVII – XVIII ст.
- •39. Закарпатська етнографічна зона та її районування.
- •40. Закріплення української етнічної території на західному та південно-західному напрямках.
- •41. Визвольні змагання Українців у 20 ст і проголошення незалежності
- •42.Етнонаціональний розвиток в Україні в 2 половині 16ст, 1 половині 17 ст
- •43.Український етнос в 14ст, 1 пол 16 ст
- •44.Етнографічні групи Українців та їх характеристика / 45. Субетноси українського етносу та їх характеристика
- •Етнографічні групи українців: загальна характеристика
- •Подоляни
- •Литвини
- •Поліщуки
- •Черкеси
- •Карпатські русини
- •45. Субетноси українського народу та їх загальна характеристика
- •46. Історико-етнографічні зони(регіони) України
- •48. Українська етнографія у хіх ст.
- •49. Українська етнографія хх ст.
- •50. Побут і культура українців у проці Гійома Боплана « Опис України»
- •51. Український етнос в умовах кризи давньоруської державності та золотоординського поневолення
- •52.Українська колонізація Нижнього Подніпровя і Причорноморя 17-19 ст
- •53. Випробування українського етносу у другій половині хх ст. Голодомори, репрессії, війни
- •54. Чисельність і розселення українців у 60-90 рр. Хх ст. Склад населення за 1990р
- •55. Український етнос в умовах незалежності . Перепис населення 2001 р
- •56. Завершення в основному кінці 12 на поч 16 ст формування сучасного українського етносу
- •57. Український етнос в умовах кризи давньоруської державності і золотоординського поневолення.
- •58. Український етнос в хiv – пер. Пол. XVI ст.
- •59. Етнонаціональне відродження українців в др. Пол. 16 – пер.Пол. 17 ст.
- •60. Занепад української національної форми державності в другій половині хvii – XVIII ст.
- •61. Національно-культурне відродження і формування української національної ідеї (хіх – початок хх ст.)
- •62. Колонізація Слобожанщини в XVI—XVII ст. І формування східної межі української етнічної території.
- •63. Завершення в основному в кінці хіі-на поч хііі ст. Формування українського етносу:
- •64. Протоукраїнська етнічна спільнота хі-хіі ст.:
- •65. Українська етнографія в сучасній Україні:
- •66. Формування української етнографічної ніші та проукраїнської спільноти:
- •67. Прабатьківщина слов’ян та їх розселення vі-vіі ст.:
- •68. Формування давньослов’янських племінних етносів:
68. Формування давньослов’янських племінних етносів:
З явищем великого розселення слов'ян більшість сучасних дослід ників пов'язує остаточний розпад слов'янського суперетнічного масиву (який ніколи не був монолітним) та виникнення на цій ос нові окремих слов'янських народів. Перемістившись у VI—VII ст. з українського Лісостепу на Балкани й Подунав'я та в ельбсько- одерське межиріччя, склавини й анти започаткували процеси ста новлення в цьому реґіоні південної і західної гілок слов'янського світу. Міграційний рух слов'янських груп у VIII ст. в північному та північно-східному напрямах, у басейн Оки, де проживали балтські та угро-фінські племена, згодом став основою формування ро сійського етносу, яке розпочалося на кілька століть пізніше. Шляхи великого слов'янського переселення визначаються на основі античних писемних джерел і результатів археологічних до сліджень, тому, крім уточнення і конкретизації окремих аспектів цієї проблеми, вона фактично вже не може піддаватися до корінному пере гляду. Реконст рукція цього про цесу засвідчує безпідставність згадуваної Ду найської концеп ції про те, що сло в'яни нібито були вигнані волохами зі своєї прабать ківщини — Придунав'я. Важливо зауважити, що більшість насе лення празької, особливо пеньківської та колочинської культур, залишилася на старих місцях, де внаслідок внутрішнього пере- 171 групування розпочався новий етап слов'яногенезу, який полягав у формуванні вже відомих з Літопису союзів племен. Таким чином, територія України, де проходила найінтенсив- ніша інтеграція слов'ян, стала основним регіоном, звідки роз почалося їхнє велике розселення. Цей процес прискорив етніч ну диференціацію слов'янства на східну, західну і південну гру пи. Зокрема празько-склавинська людність стала етнічною ос новою для формування не лише українців, але й словаків, мо- равів, чехів та українсько-польського населення Верхньої Вісли. Антсько-склавинське населення стало предками лівобережних українців, а та його частина, що опинилася на Балканах, взяла участь в етногенезі південних слов'янських груп (болгар, сербів, хорватів та ін.). Верхньодніпровське населення (київська і ко- лочинська культури), займаючи області, де проживали балтські та угро-фінські племена, внаслідок змішування з ними взяло участь в етногенезі білорусів і росіян. Внаслідок великого розселення слов'ян на території Півден ної, Центральної та Східної Європи у VIII—X ст. також відбули ся процеси зародження і формування нових слов'янських етніч них спільнот.