1. Глобалізація проявляється у т. зв. концентрації комунікаційного сектора, що передбачає утворення різноманітних потужних економічних альянсів шляхом об’єднання суб’єктів ринку.

2. Глобалізація передбачає міжнародний рух інвестицій і в такий спосіб сприяє збільшенню віддачі від них.

3. У сфері аудіовізуального виробництва глобалізація має на меті уможливити контроль корпораціями не тільки засобів передачі інформації, а й самої інформації, що за допомогою цих засобів передається.

4. Із розвитком глобалізації зростає проблема монополізації інформаційного сектора.

5. Глобалізація є однією з передумов ефективної міжнародної торгівлі, яка продовжує свій розвиток на основі глобальних інформаційних мереж.

6. Глобальна інформаційна економіка повинна засновуватися на двох речах: делокалізації ринків і вільній торгівлі.

7. Internet стає головним каналом обміну нематеріальними товарами і послугами завдяки своїй високій пропускній здатності, що дозволяє швидко переміщувати в просторі значні масиви інформації.

В такому конспективному вигляді можна викласти розглянутий у Всесвітній доповіді ЮНЕСКО з комунікацій (1997 – 1998) вплив інформаційного і комунікаційного розвитку сучасного світу на стан і структуру економіки всіх рівнів.

3. Аналітичне дослідження ЮНЕСКО "Багато голосів, один світ"

Комунікація в наші дні пропонує якнайкращі перспективи зростання в промислово розвинених суспільствах і може розглядатися як точка опори світової економіки. Сучасна комунікація часом робить неістотним географічне положення підприємства, дозволяє переводити багато заводів і фабрики в окремі райони, представляє ширший вибір місцерозташування для різних галузей промисловості і інших видів галузей, таких як, торгівля, банківська справа і авіалінії.

Інформація - а точніше, можливість передавати, зберігати, використовувати інформацію - є ключовим економічним ресурсом разом з енергією і сировиною

Деякі країни, що розвиваються, нехтують захистом своєї незалежності у сфері комунікації, і економічні нерівноваги в цій сфері між націями, рівно як і регіонами дають підстави для занепокоєння. Якщо їх не подолати, технічний процес зробить їх ще більше разючими. У розвинених країнах прояв нових видів техніки і комунікації послідував за промисловою революцією після достатнього проміжку часу; але країни, що розвиваються, не можуть цього повторити частково тому, що випробовують насущну потребу в прискоренні свого розвитку, а частково тому, що промислова революція і революція інформатики наступає на них одночасно.

Ресурси комунікації у світовому масштабі розподілені нерівномірно. Деякі країни мають повну нагоду відбору інформації, що відповідає їх потребам; у інших така можливість вельми невелика, і це є значною перешкодою їх розвитку. Ці диспропорції особливо яскраво виражені у сфері науки і техніки і мають найсерйозніші наслідки

НТІ (науково-технічна інформація) є нині життєво важливим економічним ресурсом, яким слід ділитися щедріше і широко, оскільки він є плодом зусилля і мислення людей в багатьох країнах. НТІ поза сумнівом є ключем до незалежного національного розвитку повсюдно, будучи в той же час основним чинником координованого прогресу людства.

Існує особлива необхідність в зосередженні зусиль на розвитку національної інфраструктури з доступом до світових джерел НТІ. Вони зможуть збагатити всесвітній фонд інформації знаннями місцевого походження, оскільки це є однією з передумов успішного незалежного національного розвитку.

Хоча собівартість багатьох видів продукції комунікації поступово знижується, капіталовкладення, необхідні для їх виробництва, зростають. З цієї причини країни з надміром капіталу мають в даній ситуації помітну структурну перевагу в перспективах на майбутнє. Ця економічна реальність зв'язує проблеми комунікації з новим міжнародним економічним порядком. Зміни, необхідні в областях економіки і комунікації, тісно переплетені як частини єдиного процесу досягнення справедливішого міжнародного розподілу праці.

Що розглядається як інструмент економічного розвитку, або як об'єкт економічного дослідження, комунікація вимагає нових досліджень, які повинні наскільки можливо проводитися шляхом зіставлення даних.