Додатки

Додаток 1 ЗАКОНИ ТА ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА, ЩО ДІЮТЬ В УКРАЇНІ

Закони

Про охорону навколишнього природного середовища. 25.06.1991 p. Про природно-заповідний фонд України. 16.06.1992 p. Про охорону атмосферного повітря. 16.10.1992 p. Про тваринний світ. 03.03.1993 p. Про екологічну експертизу. 09.02.1995 p.

Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України з питань охорони навколишнього природного середовища. 06.03.1996 p.

Постанови Верховної Ради України

Про затвердження порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства «Про охорону навколишнього природного середовища». Від 20.10.1992 p.

Постанови Кабінету Міністрів України

Про порядок і видачу дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання природних ресурсів республіканського значення. Від 10.08.1992р. №459.

Про затвердження порядку визначення плати й стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища. Від 13.01.1992 р. № 018.

Про затвердження «Положення про державний моніторинг навколишнього при­родного середовища в Україні». Від 23.09.1993 р. № 785.

Кодекси України

Земельний Кодекс України. 18.12.1992 p. Зі змінами від 05.05.1995 p. Лісовий Кодекс України. 21.01.1994 p. Водний Кодекс України. 06.06.1995 p. Кодекс України про надра. 27.07.1994 p.

Додаток 2 ДЕЯКІ БАГАТОСТОРОННІ УГОДИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРИРОДИ¹

Всесвітні

1946

Конвенція про регулювання китобійного промислу. Ратифікована 18 країнами. Дві країни (Канада й Ісландія) пізніше денонсували свої підписи під конвенцією. Вашингтон.

1949

Конвенція про транспортне перевезення. Ратифікована 25 країнами. Женева

1963

Конвенція про відповідальність держав за ядерні інциденти. Відень

1970

Конвенція про залізничні перевезення (СІМ). Берн

1971

Конвенція про охорону боліт, що мають міжнародне значення як місця про­живання водних птахів. Рамсар

Конвенція про зменшення ризику від отруєння бензолом (ILO 136). Женева

1972

Конвенція про захист всесвітньої культурної та природної спадщини. Париж Конвенція про безпечну тару (CSC). Женева

1973

Конвенція про міжнародну торгівлю рідкісними видами дикої фауни й флори (CITES). Вашингтон

1974

Конвенція про запобігання й контроль професійного ризику, викликаного канце­рогенними речовинами й агентами (ILO 139). Женева

1977

Конвенція про запобігання професійному ризику робітників у зв'язку з небезпе­кою забруднення робочих місць шумом, вібрацією й забруднення повітря (ILO 148). Женева

1979

Конвенція про охорону мігруючих видів диких тварин. Бонн

1983

Угода про тропічні ліси. Женева

1985

Конвенція про захист озонового шару. Відень

1986

Конвенція про раннє повідомлення про ядерні аварії. Відень Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії або витоку радіоактивних речовин. Відень

1987

Протокол про речовини, що руйнують озоновий шар. Монреаль

1989

Конвенція про контроль над трансграничними переміщеннями небезпечних від­ходів і їх розміщенням. Базель

1992

Конвенція про біологічне різноманіття. Ріо-де-Жанейро. Рамочна конвенція про кліматичні зміни. Нью-Йорк

Регіональні

1950

Конвенція про захист птахів. Париж

1957

Угода про міжнародні перевезення небезпечних товарів залізницями (ADR). Женева

1958

Угода про прийняття уніфікованих умов затвердження й визначення автомо­більного спорядження й запчастин. Женева

1960

Конвенція про відповідальність третіх сторін у галузі застосування ядерної енергії. Париж

Угода про захист озера Констанца проти забруднення. Стокгольм

1966

Угода про регулювання забору води. Берн

1968

Конвенція про захист тварин від міжнародного транспорту. Париж Угода про скорочення використання певних детергентів в миючих засобах і для чищення. Страсбург

1969

Конвенція про захист археологічної спадщини. Лондон

1979

Конвенція про збереження природних умов для європейських диких тварин. Берн Конвенція про дальні транскордонні перенесення забруднень повітря. Женева

1980

Конвенція про транскордонне співробітництво в галузі охорони природи між общинами й властями. Мадрид

1985

Протокол про скорочення викидів оксидів сірки та їх транскордонних перенесень принаймні на 30%. Гельсінкі

1988

Протокол про контроль над викидами оксидів азоту та їх транскордонними перенесеннями. Софія

1989

Конвенція про громадянську відповідальність за шкоду, заподіяну під час транс­портування небезпечних речовин по залізницях, шосе й внутрішніми водними шля­хами (CRTD). Женева

1991

Конвенція про оподаткування за шкоду, заподіяну природному середовищу в трансграничних умовах. Еспо

Конвенція про захист Альп. Зальцбург

Протокол про контроль над викидами летких органічних сполук і їх транскор­донними перенесеннями. Женева

1992

Конвенція про захист і використання транскордонних водних шляхів і між­народних озер. Гельсінкі

Конвенція про трансграничні аспекти промислових аварій. Гельсінкі

1993

Конвенція про громадянську відповідальність за шкоду, викликану діяльністю, небезпечною для природного середовища. Лугано

1994

Протокол про верхню межу викидів оксидів сірки і скорочення зниження їх вмісту у викидах. Осло

Конвенція про співробітництво в справі захисту й використання ріки Дунай. Софія

Додаток 3 ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ

У зв'язку з інтенсифікацією господарської діяльності, посиленням негативного впливу на довкілля більшості антропогенних факторів, погіршенням і зменшенням біологічних ресурсів і біорізноманіття збереження фауни й флори в усьому світі стало одним з найактуальніших завдань сучасності. Особливо гостро ця проблема постала у розвинених країнах, а в Україні — в останні десятиріччя. Тому з 1970 р. не тільки вчені-екологи, а й політичні діячі та громадськість багатьох країн розпочали активну боротьбу за збереження й відтворення рослинного й тваринного світу. З'явилися важливі міжнародні документи з цієї проблеми, конвенції, угоди, в тому числі — Червона книга Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів, Євро­пейський червоний список тварин, Червоні книги ряду країн.

У жовтні 1992 p. Верховна Рада України з метою збереження й відтворення біологічного різноманіття, охорони рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин затвердила «Положення про Червону книгу України». Слід сказати, що перше видання «Червоної книги України», коли Україна ще входила до складу СРСР, вийшло в 1980 p. Тоді в ньому було вміщено 85 видів тварин (ссавців — 29, птахів — 28, плазунів — 6, земноводних — 4, комах — 18) і 151 вид вищих рослин. За 14 років, що минули з того часу, ситуація значно погіршилася.

У квітні 1994 р. вийшов перший том «Червоної книги України» другого видання цього довідника. У першому томі Червоної книги України вміщено вже 382 види тварин (ссавці — 41, птахи — 67, плазуни — 8, земноводні — 5, риби — 32, молюски — 12, комахи — 173, ракоподібні — 26, черви — 2, павукоподібні — 2, гідроїдні поліпи — 2, кільчасті черви — 7, круглороті — 2).

Відомості про кожен вид (підвид) розміщено в систематичному порядку за загальноприйнятою класифікацією; дається назва виду латинською й українською мовами, дано статус (категорію рідкісності), поширення в Україні та за її межами, місця мешкання, чисельність, особливості біології, заходи щодо охорони, рекомен­дації. Види розділено на шість категорій: зниклі види відмічені цифрою 0, зникаючі — І, вразливі — II, рідкісні — III, невизначені — IV, недостатньо відомі — V, відновлені — VI.

Червона книга України — результат дуже копіткої і важливої праці багатьох вчених з наукових інститутів Національної Академії Наук: Інституту зоології, Інституту біології південних морів. Інституту ботаніки, а також природничих музеїв, запо­відників, біологічних факультетів університетів і педагогічних інститутів, сільсько­господарських та лісотехнічних інститутів та інших закладів.

Червона книга України є основним державним документом, у якому вміщено узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебува­ють під загрозою зникнення, та заходи щодо їх збереження й науково обґрунтованого відтворення. Вона є основою для розробки подальших дій, спрямованих на збереження й відтворення біорізноманіття в Україні. Занесені до Червоної книги види тварин і рослин підлягають особливій охороні.

За організацію збереження й відтворення тварин і рослин, занесених до Червоної книги, несуть відповідальність Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міпекобезпеки України.

У «Положенні про Червону книгу України» передбачається ціла низка заходів щодо організації й відтворення видів тварин і рослин — від моніторингу за станом популяцій, створення заповідних об'єктів, банків генофонду зникаючих видів до проведення широкої виховної роботи серед населення, встановлення підвищеної кримінальної, адміністративної та матеріальної відповідальності за знищення або пошкодження зникаючих видів тварин чи рослин.

Ведення Червоної книги України покладено на Міністерство охорони навко­лишнього природного середовища та ядерної безпеки. Фінансується ця справа за рахунок державного бюджету. Офіційно Червона книга має перевидаватися не рідше одного разу на 10 років. Створено національну комісію з питань Червоної книги України, яка відповідає за наукове забезпечення, підготовку пропозицій, розробку заходів, контроль за їх виконанням, координацію діяльності. Державний контроль за дотриманням вимог щодо охорони й відтворення видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, здійснює Мінекобезпеки України.

Наведемо кілька прикладів з першого тому Червоної книги України.

Через забруднення водойм практично зник рак широкопалий, який мешкав у р. Тетереві та його притоках, притоках Гірського Тікичу, Дністра, Пруту, Серету, Гнилого Тікичу. В Чорному морі на межі зникнення опинилися краби волохатий, трав'яний, мармуровий та кам'яний (І категорія). З 60-х років зникли чорноморські риби — шипи, осетер, білуга, лососі дунайський і чорноморський, рибець малий. Зрідка лише зустрічаються птахи — шуліка рудий, луні степовий та польовий, орел степовий, кроншнеп тонкодзьобий. Серед ссавців до тварин статусу І категорії від­несені хохуля звичайна, заєць білий, ховрах європейський, тюлень-монах, кіт лісовий, а до статусу VI категорії — зубр (відтворений у Поліссі, Карпатах), його занесено також до Міжнародної червоної книги та Європейського червоного списку.