Співставлення напрямів розвитку держави I сфер нововведень України на початку 21-го століття

Провідні напрями розвитку економіки держави		Сфери інтенсивних нововведень
Напрям	Річний темп зростання, %	Напрям	Річний темп зростання, %
Обробна промисловість	21,7	Фінансовий сектор	27,4
Операції з нерухомістю	13,0	Державне управління i податкова системи	12,4
Добувна промисловість	13,0	Міжнародне співробітництво, митна справа	8,0
Наземний транспорт	11,0	Космічна галузь	5,9
Виробництво та розподілення енергії, газу, води	7 2	Промисловість та будівництво	4,6
Зв'язок	6,6	Транспорт,зв'язок,телекомунікації, інформатика	4,2
Сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги	4,8	Аграрний сектор	1,8

Оскільки іноземний капітал ставить за мету панування на обраній території i безпосередній вплив на її розвиток, держава перш за все повинна визначитися у своїх стратегіях розвитку i чітко означити межі іноземного впливу на свою діяльність. І лише після цього визначати шляхи інтеграції до світового господарства.

Досвід економічної інтеграції України у світове господарство засвідчує, що будь-які обрані форми та механізми цієї інтеграції повинні мати метою впровадження формування моделі сучасної відкритої ринкової економіки, вивченню інтересів світового господарства та світового капіталу, визначенню доцільності та ефективності інтеграції національної економіки до світової економічної системи.

Зміна ситуації у світовому господарстві вимагає адекватного гнучкого управління державою. Розглянемо основні акценти управління національними економіками деяких країн світу (табл.8.3.5).

Таблиця 8.3.5.

Основні акценти управління національними економіками провідних країн світу

Держава	Основний акцент (спрямованість держави)	Рушійна сила управління	Акценти державного Регулювання
США, Голландія	Свобода підприємництва	Закон, суспільство	Інфраструктура
Німеччина	Соціальна орієнтація	Уряд	Податки
Данія, Іспанія	Професійність та лібералізація влади	Особистість	Галузева політика
Японія, Північна Корея, Тай-	Жорстка дисципліна та
вань, Гонконг,	перерозподіл ресурсів	Традиції	Ресурси
Сингапур
Україна	Податковий вплив	Олігархічні інтереси	Все

Спрямування основного акценту державного розвитку в Україні не є зорієнтованим на повну свободу підприємництва та соціальний захист суб’єктів підприємницької діяльності (на відміну від частково збереженого соціального захисту пересічних громадян). Він також не базується на впровадженні жорсткої дисципліни з одночасним професійно адаптованим стимулюванням праці. Але сьогодні вже можна говорити про формування прошарку професійних керівників. Ключовим фактором успіху України стає вміння кадрового потенціалу швидко адаптуватися до інноваційного середовища, що підтверджує активізація внутрішньої i зовнішньої міграції населення.

Таким чином, економічна інтеграція України у світове господарство базується сьогодні на формуванні професійних кадрів управління, фіскальному (вибірковому) регулюванні підприємницької діяльності, законодавчій розбудові ринкової економіки.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що є рушійною силою інтеграційних процесів?

2. Коли i як Україна інтегрувалася до світового господарства?

3. Яке місце займає Україна у світовій економіці ХХ століття?

4. Які форми i механізми економічної інтеграції незалежної України до світового господарства ви знаєте?

5. Коли i як відбувалась інтеграція національної економіки України у світове господарство?

6. Що таке світове господарство?

7. Що становлять собою вільні економічні зони? Які переваги вони дають національній економіці в умовах інтеграційних зв’язків у світовому господарстві?

8. Які нові ринки сформовано під впливом інтеграційних процесів у світовому господарстві?

9. Які форми інтеграції вам відомі?

10. Назвіть фактори економічної інтеграції у світове господарство провідних країн світу.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Особливості національної економіки України за часів козаччини:

а. національної економіки не існувало;

Ь. основним джерелом прибутків були податки i торгівля;

С. економіка існувала за рахунок субсидій сусідніх держав;

д. основним джерелом доходів було проведення військових операцій на території інших держав;

е. наявність різних верств населення.

2. Особливістю національної економіки України ХІХ століття є:

а. формування товарно-грошових відносин, торгівля та промислове виробництво;

Ь. національної економіки не існувало;

С. дрібне сільськогосподарське виробництво;

d. приватна власність;

е. формування олігархічного капіталу.

3. У інвестиційній діяльності України чільне місце займають держави:

а. Близького Сходу;

Ь. Західної Європи;

С. Східної Європи;

d. Північної Європи;

е. Азійсько-Тихоокеанського регіону.

4. Виділяють шляхи інтеграції держави до світового господарства:

а. еволюційний та прискорений;

b. залучення та інтеграції;

с. приєднання добровільне та примусове;

d. територіальне об’єднання;

е. державний протекціонізм;

5. Виділяють механізми інтеграції держави до світового господарства:

а. територіальний;

b. функціональний;

с. політичний;

d. економічний;

е. демографічний.

6. До форм міжнародної інтеграції не належать:

а. вільні економічні зони;

b. території спільного користування;

с. світова інформаційна мережа;

d. поштовий зв'язок;

е. трудова міграція.

7. Цілями формування вільних економічних зон є:

а. використання техніко-технологічного досвіду інших держав;

b. розширення бази оподаткування держави;

с. поповнення державного бюджету;

d. розвиток депресивного регіону;

b. стажування іноземного персоналу та адаптація його навичок до умов даної території.

8. Територіальний та функціональний підходи до формування вільних економічних зон розрізняються за критеріями:

а. мета, особливості застосування та об’єкт пільгового режиму;

b. адміністративна організація управління території;

с. наявність промислових об'єктів на території;

d. бажання інвестиційного капіталу;

е. стратегія розвитку держави.

9. Офшорна територія вимагає:

а. обов'язкового фізичного розташування виробничого комплексу підприємства на офшорній території;

b. реєстрації чітко визначеної адреси власника підприємства;

с. наявності на офшорній території представника підприємства i документів реєстрації;

d. перерахування 1 млн. доларів на рахунок держави, на території якої зареєстрований офшор;

е. реалізації продукції підприємства тільки на території офшору.

10. Основною формою входження України у систему світового господарства було обрано:

а. альянс;

b. асоціацію;

с. торгівельні угоди;

d. вільні економічні зони;

е. союз.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Александрова Е. Специальные экономические зоны в мировом хозяйстве / Внешнеэкономическая деятельность. - 1997. - № 10. - С. 19.

2. Міжнародна конвенція 1973 р. про спрощення та гармонізацію (узгодження) митних процедур (Конвенція Кіото) у кн. Борисов К.Г. Международный туризм и право. - М.: НИМП, 1999.

3. Коновалюк В.І. «Ефективність СЕЗ i ТПР» http://www.konovalyuk.org. иа/ukrainian/parliament/appearance/.

4. Підлісна О.А. Ефективність залучення інвестицій в Україну: інноваційно-інвестиційні системи / Економіст. - 2005. - № 4. - С. 80-83.

1. Барановський О. Проблеми формування вільних економічних зон // Економічні реформи сьогодні. - 2000. - № 33. - С. 44.

2. Євдокімов В.О. Іноземні інвестиції // Економіка. Фінанси. Право. Вип. 4-й. - 1996.

3. Літвінчук І.А. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності нерезидентів // Митна справа. - 2001. - N2 2. - С. 74-78.

4. Чуніхіна Л. Фінансовий контроль за легалізацією («відмиванням» ) доходів, отриманих злочинним шляхом, в світових фінансових системах // Право України. - 2003. - № 11. - С. 154-158.

5. Бубинцев В., Валиуллин Х. Особые экономические зоны // Финансы и статистика. - 1992. - № 3. - С. 117-119.