Глава 5

ФІКСУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ РІШЕННЯ

Стаття 103

Форми фіксування кримінального провадження

1. Процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися:

1. у протоколі;

2. на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані про­цесуальні дії;

3. у журналі судового засідання.

1. Під час провадження досудового розслідування складання протоколу є основним засобом фіксування кримінального провадження. Загальні вимоги до всіх протоколів процесуальних дій містяться у ст. 104 КПК.

Носіями інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані проце­суальні дії, є матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії, які містять відомості про обставини, установлені під час проведення таких дій.

Складання журналу судового засідання є основним засобом фіксації процесуаль­них дій під час судового провадження. Зміст цього журналу визначений у ст. 108 КПК.

Стаття 104

Протокол

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесу­альної дії фіксуються у протоколі.

2. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за до­помогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуаль­ної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.

3. Протокол складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

місце, час проведення та назву процесуальної дії;

особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім 'я, по батькові, посада);

всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних

засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуаль­ної дії, умови та порядок їх використання;

2. описової частини, яка повинна містити відомості про:

послідовність дій;

отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього криміналь­ного провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

2. заключної частини, яка повинна містити відомості про:

вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної

дії.

1. Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можли­вість ознайомитися із текстом протоколу.

2. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо осо­ба через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

3. Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася під­писати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоко­лу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (за­конного представника), а у разі його відсутності - понятих.

1. У коментованій статті сформульовані загальні правила щодо порядку фіксуван­ня процесуальної дії у протоколі. Складання протоколів під час провадження досудо­вого розслідування є основним засобом фіксації факту проведення певної процесу­альної дії, її змісту і результатів. Протокол процесуальної дії - це письмовий акт, у якому слідчий, прокурор зазначає послідовність дій, отримані в результаті процесу­альної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, у тому числі виявлені або надані речі та документи. Протокол процесуальної дії можна розглядати як спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, що містить зафіксовані за допомогою письмових знаків відомості, які можуть бути ви­користані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

2. Протоколи складаються не тільки про проведення слідчих дій, тобто тих, за допомогою яких збираються та перевіряються докази, але й про проведення інших процесуальних дій: передавання тимчасового вилученого майна (ч. 3 ст. 168 КПК); виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкрет­них негласних слідчих дій (ч. 2 ст. 273 КПК) тощо.

3. Загальні для всіх протоколів вимоги, що містяться у ст. 104 КПК, конкретизу­ються в статтях КПК, які регламентують порядок складання і зміст протоколу певної слідчої або іншої процесуальної дії. Так, наприклад, у ст. 231 КПК визначені вимоги до протоколу про пред'явлення для впізнання особи, речі чи трупа. У частині 5 ст. 208 КПК ідеться про відомості, які зазначаються у протоколі про затримання особи, під­озрюваної у вчиненні злочину.

4. Порушення правил складання і засвідчення протоколу слідчої та іншої проце­суальної дії викликає сумнів у вірогідності викладених у ньому відомостей і тягне за собою недопустимість використання їх у кримінальному провадженні.

5. Якщо учасник проведення процесуальної дії відмовляється підписати протокол, слідчий повинен роз'яснити йому, що підписання протоколу посвідчує не визнання ним достовірності обставин, які були виявлені або з'ясовані під час її проведення, а лише факт самого ознайомлення його з протоколом, в якому у випадку незгоди з цими обставинами можуть бути зафіксовані зроблені ним зауваження.

Стаття 105

Додатки до протоколів

1. Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.

2. Додатками до протоколу можуть бути:

   1. спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів;

   2. письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної про­цесуальної дії;

   3. стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

   4. фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

3. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких до­датків.

1. Під час проведення процесуальної дії слідчий, прокурор може відповідно до ч. 2 ст. 71 КПК залучити спеціаліста для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо). Застосовувати технічні засоби фіксації такої дії може особисто слідчий, прокурор. Отримані матеріали повинні бути долучені до протоколу проце­суальної дії як додатки. Ними можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів; письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у про­веденні відповідної процесуальної дії; стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;- фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації; інші матеріали, що пояснюють і збагачують зміст протоколу.

2. Фототаблиця додається до протоколу процесуальної дії після її виготовлення. Це питання регламентується наказом МВС України від 30 серпня 1999 р. № 682 «Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України», у якому зазначено, що виготовлення фотоілюстративного матеріалу для протоколу огляду виконується у п'ятиденний термін. За клопотанням слідчого у не­відкладних випадках фотоілюстрації виготовляються негайно після повернення з огляду. Фотоілюстрації із супроводжувальним листом направляються слідчому або передаються йому під підпис у журналі реєстрації фоторобіт і витрат фотоматеріалів. Якщо результати фотозйомки виявились незадовільними (через несправність апара­тури тощо), спеціаліст письмово повідомляє про це слідчого із зазначенням причин неможливості надання фотознімків. Плівка з відеозаписом зберігається у відеотеці експертно-криміналістичного підрозділу і за вимогою слідчого, суду надається для демонстрації.

Стаття 106

Підготовка протоколу та додатка

1. Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокуро­ром, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосеред­ньо після її закінчення.

2. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упаку­вання речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

   1. За загальним правилом протокол складається слідчим або прокурором під час проведення процесуальної дії або безпосередньо після її закінчення. Якщо протокол складений через деякий час після її завершення, він повинен визнаватися недопустимим.

   2. Речі і документи упаковуються для уникнення їх пошкодження, неконтрольова- ного доступу до них та забезпечення зберігання слідів, які є на них, з додаванням бірок, посвідчених відповідними написами і підписами особи, у якої їх вилучено, а також понятих, слідчого, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається у протоколі.

Речі і документи, які вилучаються, упаковуються з додаванням бірок з посвідчу- вальними надписами, якщо протокол з їх описанням з якихось причин на місці склас­ти неможливо (наприклад, у зв'язку з їх значною кількістю). Подальший огляд і опи­сання проводяться за місцем провадження досудового розслідування в присутності понятих, які брали участь у їх вилученні, з відображенням у протоколі цілісності печаток та засвідчених підписами написів на упаковці, у яку були поміщені вилучені речі та документи.

Стаття 107

Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження

1. Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, при­ймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов 'язковим.

2. Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії.

3. У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірни­ки технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.

4. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов 'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

5. Учасники судового провадження мають право отримати копію запису судово­го засідання, зробленого за допомогою технічного засобу.

6. Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у ви­падках, коли воно є обов 'язковим, тягне за собою недійсність відповідноїпроцесуаль- ної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, коли сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

   1. Порівняно із складанням протоколу процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування кримінального провадженнях має свої переваги. Звукозапис, віде- озапис фіксують не тільки результати, але й перебіг процесуальних дій і містять більш повну інформацію. Загальні вимоги, які визначають допустимість застосування у кри­мінальному провадженні технічних засобів його фіксування, такі: законність; наукова обгрунтованість; етичність; безпечність.

   2. Згоди учасників процесуальної дії на застосування технічних засобів її фіксу­вання закон не передбачає. Разом із тим слідчий, прокурор, слідчий суддя повинні заздалегідь повідомити цих учасників про застосування таких засобів із тим, щоб вони підготувалися до проведення процесуальної дії.

   3. У двох випадках застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим: за клопотанням учасників процесуальної дії; у суді під час судового провадження. На­явність останнього положення у ч. 4 коментованої статті пояснюється тим, що відпо­відно до п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є повне фіксування судового процесу технічними засобами.

У частині 5 ст.27 КПК зазначено, що під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК. Крім КПК це питання регулюється Інструкці­єю про порядок фіксування судового процесу технічними засобами, яка затверджена відповідним наказом Державної судової адміністрації України від 21 липня 2005 р. № 84. Якщо у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції, судове рішення підлягає скасуванню. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Стаття 108

Журнал судового засідання

1. Під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому зазна­чаються такі відомості:

   1. найменування та склад суду (слідчий суддя);

   2. реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників;

   3. дата і час початку та закінчення судового засідання;

   4. час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судово­го засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, про­токоли слідчих (розшукових) дій і додатки до них;

   5. ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходу до нарадчої кімнати;

   6. інші відомості у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Журнал судового засідання ведеться та підписується секретарем судового за­сідання.

1. У журналі судового засідання має бути повно й об'єктивно відображений весь перебіг судового провадження. Особлива увага повинна приділятись правильності викладення клопотань, заявлених учасниками судового засідання, і порядку їх обго­ворення, показань обвинуваченого по суті пред'явленого обвинувачення, потерпілих і свідків з обставин провадження, порядку дослідження доказів.

2. Журнал судового засідання ведеться секретарем під час кримінального прова­дження в суді першої інстанції, провадження з перегляду судових рішень в апеляцій­ному, касаційному порядку, у ВСУ.

Цей журнал також ведеться під час судового засідання при розгляді слідчим суддею клопотань слідчого, прокурора про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також, відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК, скарг заінтересованих осіб на: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримі­нальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримі­нальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з ви­могами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування; 3) рішення слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження; 4) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 5) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора при застосуванні заходів безпеки; 6) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотан­ня про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; 7) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продо­вження його згідно з правилами, передбаченими гл. 39 КПК.

Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах про­вадження відсутній журнал судового засідання (п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК). Це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Порушенням є і непідпи- сання такого журналу секретарем судового засідання. Через відсутність такого під­пису журнал судового засідання перестає бути юридичним документом, унаслідок чого суд апеляційної та касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити за­конність і обґрунтованість судового рішення. Порушенням також є незабезпечення права обвинуваченого, його захисника, законного представника, потерпілого, його представника ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього пись­мові зауваження.

Стаття 109

Реєстр матеріалів досудового розслідування

1. Реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або проку­рором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

2. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:

   1. номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового роз­слідування, а також час її проведення;

   2. реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;

   3. вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його засто­сування.

      1. Реєстр матеріалів досудового розслідування додається до обвинувального акта (п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК). Одночасно з передаванням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати копію реєстру матеріалів досудового роз­слідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику осо­би, стосовно якої передбачається застосування таких примусових заходів (ст. 293 КПК). До обвинувального акта має бути додана розписка про отримання цієї копії (п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК).

      2. Реєстр матеріалів досудового розслідування полегшує вивчення судом цих ма­теріалів та їх розгляд. Реєстр передує всім матеріалам і не включається в нумерацію аркушів матеріалів досудового розслідування. Якщо ці матеріали складаються із де­кількох томів, першим по порядку в кожному томі є реєстр. У цьому випадку реко­мендується перед реєстром першого тому або після обвинувального акта поміщати спеціальну довідку, у якій вказується знаходження найважливіших документів, що знаходяться в різних томах кримінального провадження.

Стаття 110

Процесуальні рішення

1. Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

2. Судове рішення приймається у формі ухвали або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу.

3. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова ви­носиться у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

4. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обви­нувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

5. Постанова слідчого, прокурора складається з:

   1. вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови;

прізвище, ім 'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;

2. мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;

мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;

3. резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення;

місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

1. Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та під­писується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

2. Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із за­коном, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

1. Процесуальне рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду - це оформлений відповідно до вимог КПК правовий акт, який містить відповіді на правові питання, що виникають у ході кримінального провадження.

2. Судове рішення приймається у формі ухвали або вироку. Воно повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК). Законним є рішення, ухва­лене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказа­ми, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Умотивованим є рішення, у якому наведені належні й достатні мотиви та під­стави його ухвалення.

Вимоги до ухвали суду встановлені у ст. 372 КПК. Щодо певних судових рішень ці вимоги конкретизовані. Так, наприклад, у ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 157, ст. 164, ч. 5 ст. 173, статтях 190, 196, 235, ч.4 ст. 248 КПК визначений зміст ухвал слідчого судді, суду про: тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасовий доступ до речей і документів; арешт майна; дозвіл на затримання з метою приводу; застосування запобіжних заходів; дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи; дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Вимоги до обвинувального та виправдувального вироків визначені у ст. 374 КПК.

3. Постанови слідчого і прокурора - це процесуальні документи, якими оформля­ються їх рішення під час провадження досудового розслідування. Загальні для всіх постанов слідчого і прокурора вимоги, що містяться у частинах 5-7 коментованої статті, конкретизуються в статтях КПК, які регламентують порядок складання і зміст постанов про проведення певної процесуальної дії. Наприклад, у ст. 251 КПК визна­чені вимоги до постанови слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

4. Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, є обви­нувальний акт. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК.