3. Синергетика – концепція альтернативного розвитку суспільств.

Сучасне суспільство є багатоваріантним, багатофакторним та поліструктурованим, що засвідчує філософія постмодернізму. Феномен багатоманіття суспільства, перспектив та варіантів його розвитку є предметом вивчення синергетики.

Синергетика – це міждисциплінарний напрям наукових досліджень, що виник в 70-х рр.XX ст. Головне завдання синергетики полягає у пізнанні закономірностей і принципів самоорганізації фізичних, хімічних, біологічних, технічних, економічних, соціальних систем. Синергетика займається вивченням нелінійних процесів у складних самоорганізаційних системах.

Засновником цього напряму є Ілля Пригожин (1917 р.н.). Праці, в яких він обґрунтував синергетичний підхід:

• “Від існуючого, до того, що утворюється. Час і складність в фізичних науках” (М., 1985);

• “Порядок із хаосу. Новий діалог людини з природою” (М., 1986).

Ідеї синергетики щодо суспільного розвитку вдало екстраполював Акоп Назаретянв 90-х рр.XX ст. в низці наукових статей в журналі “Общественные науки и современность”, монографіях “Агрессия, мораль и кризисы в развитии мировой культуры” (М., 1995) та “Цивилизационные кризисы в контексте Универсальной истории. Синергетика, психологи и футурология” (М., 2001).

Людська історія – самоорганізований процес нелінійного характеру. Соціальна ентропія (від грец. en – в,trope – поворот; властивість до перетворення енергії; чим більша ентропія системи, тим менше енергія спроможна перетворюватись) веде до зростання дезорганізації суспільного життя, порушення соціальної взаємодії. Тому, існують соціальні утворення, які спрямовують творчу енергію проти ентропійних процесів, їх джерел. Зіткнення соціальної ентропії із соціально-конструктивним у суспільстві – серцевина життєдіяльності суспільства. При такому зіткненні деструктивного та конструктивного і відбувається соціальна динаміка суспільства, соціальний розвиток. Тому, можливими є ряд варіантів суспільного розвитку, які визначаються в точці розгалудження (біфуркації).

Основні положення синергетики:

1. Складно-організаційним системам не можна нав’язувати шляхи їхнього розвитку.Необхідно зрозуміти і сприяти їх власним тенденціям розвитку. Потрібно вивести складні системи на шлях їхнього розвитку. При такому підході соціальне управління приймає форму самоуправління, самоорганізації.

2. Варіативності розвитку залежать від цілого ряду як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, які впливають на систему.

3. В складноорганізованих системах хаос виступає в якості творчого початку.В моменти нестійкого становища (ситуації) малі флуктуації (дії) можуть розростатись до рівня макроструктур. Тому, однією з головних категорій цієї теорії єточка біфуркації – тобто такий стан системи, з якого можливі різні варіанти її розвитку.

Вчені вважають, що на сьогоднішній день людська цивілізація знаходиться в точці біфуркації, з якої можливі наступні варіанти її подальшого розвитку:

1. збереження сучасного положення;

2. світова тоталітарна система;

3. «нове середньовіччя»;

4. розкол світового співтовариства на локальні цивілізації, який веде до дестабілізації, військових конфліктів;

5. екологічна катастрофа;

6. об’єднання світових співтовариств (перехід до ноосфери).

У світоглядному плані ідея нелінійності, яку презентує синергетика означає:

• багатоваріантність, альтернативність шляхів суспільної еволюції;

• вибір ймовірних альтернатив розвитку суспільства;

• незворотність соціальної еволюції.

Синергетика приводить нас до висновку, що все в світі врівноважено, але врівноважено відносно, до певної степені. Стійкість системи виростає із нестійкості, оскільки народження нового структурного утворення пов’язано з випадковістю, хаосом, нестійкістю.

Отже, динаміка соціального життя не є лінійним чи циклічним процесом. Вона має нелінійний характер власного розвитку. Синергетика свідчить про складні нелінійні процеси в соціальній системі, які мають самоорганізований характер. Синергетика важлива для розуміння інколи незрозумілих явищ, соціальних змін та перетворень. Її значення полягає і тому, що людина як складова соціальної системи є не гвинтиком, а активним учасником соціальних трансформаційних процесів і може змінювати життя на краще.