Операції з іноземною валютою, що дозволяються законодавством України

Законодавство дозволяє проведення поточних валютних операцій і операцій з рухом капіталу, тобто експорт капіталу в іноземну економіку та імпорт іноземного капіталу в Україну.

Природно, що держава зацікавлена в тому, щоб якомога краще обслуговувати торговельні поточні експортні операції. Наша країна заохочує вкладення іноземних банків, підприємців у нашу економіку і не заохочує участь наших банків та юридич­них і фізичних осіб у капіталі закордонних фінансово-кредит­них установ.

Купувати і продавати валюту на внутрішньому валютному ринку України резиденти можуть тільки через уповноважені банки. Резиденти доручають цим банкам продавати валюту на міжбанківському валютному ринку.

Уповноважені банки укладають угоди з купівлі-продажу іно­земної валюти від свого імені та за свій рахунок у відповідності з інструкцією Національного банку України. Згідно з інструк­цією НБУ право уповноваженого банку вести відкриту валютну позицію (тобто позицію валютного ризику) — це право уклада­ти угоди купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривні.

Розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку визначається як різниця між сумою іноземної валюти, яку банк придбав за свій рахунок, і сумою проданої ним валюти за цей же період. У випадках, коли уповноважений банк здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти за гривні, Націо­нальний банк установлює для нього ліміт валютної позиції.

Поточні валютні операції здійснюються резидентами без обмежень, крім випадків, передбачених законодавством. Без­перешкодне ввезення іноземної валюти в Україну можливе тоді, коли підприємці дотримуються митних правил. Вивозити іно­земну валюту з України понад установленого ліміту можливо лише при одержанні довідки з уповноваженого банку.

Національний банк установлює порядок проведення валют­них операцій, що зв'язані з рухом капіталу, видає дозвіл на участь у капіталі банків за кордоном, але, як правило, уповно­важеним українським банкам, які мають генеральну ліцензію.

Окрему ліцензію Національний банк видає на відкриття українськими резидентами рахунків у закордонних філіалах українських уповноважених банків.

Згідно з «Правилами переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — рези­дентів і нерезидентів» (Додаток № 6 до постанови Правління Національного банку України від 23.09.1996 р. № 245 із зміна­ми і доповненнями від 10.04.1997 р.) громадяни України та іно­земці (крім підприємців) мають право через українські упов­новажені банки переказувати особисті кошти в іноземній ва­люті за межі України в таких випадках:

— при допомозі родичам (чоловікові/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам і братам), які проживають за межами України (тільки з валютного рахунка — якщо родичі постійно проживають за кордоном — не більше $500 на місяць і $2000 на рік; якщо родичі тимчасово проживають за кордоном — не більше $500 на місяць і $4000 на рік);

— при платежах за добровільною сплатою аліментів на ут­римання дітей і непрацездатних батьків (не більше $200 на місяць, з валютного рахунка — не більше $500 на місяць);

— при платежах, пов'язаних зі смертю (допомога родичам на поховання — не більше $500; платежах, пов'язаних зі смер­тю за кордоном фізичної особи-резидента (транспортні витра­ти та витрати на поховання) — до $2000).

Громадяни України та іноземці можуть здійснювати пла­тежі в іноземній валюті на ім'я юридичної особи-нерезидента в таких випадках:

— за лікування, навчання, участь у конференціях, на спла­ту страхових і членських внесків, придбання науково-методич­ної літератури та передплатних видань (без підтверджуючих до­кументів — не більше $200; з підтверджуючими документами — не більше $500, з валютного рахунка — не більше $5000, а на лікування — не більше $10 000; на підставі індивідуальної ліцензії НБУ — не більше $5000);

— платежі з відшкодування витрат судовим, слідчим, арбіт­ражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іно­земних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами (без підтверджуючих доку­ментів — до $200; з підтверджуючими документами — не більше $500, з валютного рахунка — не більше $5000).

Окрім цього, можуть переказуватися кошти для здійснення таких платежів у валюті:

— при оплаті фізичною особою товару іноземній фірмі за імпортним контрактом для власного використання (тільки з валютного рахунка, якщо більше $200; на місяць — не більше $1000, на рік — не більше $4000);

— платежі за оформлення документів на працевлаштування за кордоном (без підтверджуючих документів — до $200, з підтверджуючими документами — не більше $500);

— перерахування власником валютного рахунка коштів в іноземній валюті з цього рахунка при виїзді за кордон на пос­тійне місце проживання. Це не стосується підприємців, які ма­ють право здійснювати перекази коштів в іноземній валюті тільки відповідно до порядку, встановленого для юридичних осіб.

Згідно з новою редакцією Інструкції № 3 Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» в установах банків для юридичних і фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) відкриваються поточні, роз­подільчі, кредитні та депозитні (вкладні) рахунки.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприє­мству для проведення розрахунків у межах чинного законодав­ства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, які визначені чинним законо­давством України. Поточні рахунки діляться на торговельні та неторговельні.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зара­хування коштів в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента згідно з чинним законодавством України. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу у повному обсязі на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням згідно з дорученням резидента. Грошовий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу в повному обсязі на міжбанківському валютному ринку Украї­ни, у встановленому порядку зараховується на поточний раху­нок резидента — власника коштів.

Підприємцям — фізичним особам-резидентам, які здійсню­ють свою діяльність без створення юридичної особи, відкрива­ються розподільчий та поточний рахунки за режимом, який визначений для юридичних осіб-резидентів.

Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються упов­новаженим банком у встановленому чинним законодавством України порядку на договірній основі юридичним особам-ре­зидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються під­приємницькою діяльністю, та юридичним особам-нерезидентам — банківським установам (вони відкриваються незалежно від наявності поточного рахунку). Кредитні рахунки призна­чені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахун­кових документів чи шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредит­ної угоди.

Юридичним та фізичним особам (резидентам і нерези­дентам) уповноваженими банками відкриваються депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк. Це дозволяє концентрувати кош­ти, що можуть бути інвестовані в економіку України, зокрема, згідно з постановою Правління Національного банку від 23.09.1996 р. № 245, якою затверджений «Порядок купівлі фізич­ними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України».

Режимами рахунків фізичних осіб-іноземців передбачено також право, як і для резидентів, купувати на міжбанківському валютному ринку України іноземну валюту, яка може бути пе­рерахована за межі України, на суму коштів на розрахункових рахунках, включаючи відсотки з них.

Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерези­дентів однакові.

Для нерезидентів знято обмеження на можливість конвер­тувати гривню в іноземну валюту з рахунків типу «Лоро» за умови підтвердження, що ці кошти отримані юридичною осо-бою-нерезидентом внаслідок здійснення експортно-імпортних операцій.

Нерезиденти мають також право купувати валюту на суму нарахованих відсотків за розміщеними депозитами та за залиш­ками коштів на цьому рахунку.

Представництва нерезидентів, що існують в Україні й ма­ють розрахункові рахунки в гривнях в уповноважених банках України, куди надходять кошти від здійснення підприємниць­кої діяльності в Україні та від проданої іноземної валюти з влас­ного валютного рахунка для утримання представництва, сьо­годні мають право:

— отримувати відсотки за залишками коштів на цих рахун­ках;

— купувати іноземну валюту на міжбанківському валютно­му ринку України для її подальшого перерахування на рахунок юридичної особи-нерезидента, яку вони представляють.

Перерахування валюти за межі України громадянами-іноземцями можливе ще й у випадках, коли це:

— отримані спадкоємні кошти та кошти від реалізації спад­щини та майна, яке належить нерезидентові в Україні;

— прибутки, одержані внаслідок здійснення іноземних інве­стицій в Україну;

— кошти, отримані у вигляді оплати праці, премій, пенсій, гонорарів, нарахованих відсотків на залишок коштів на рахун­ку, відкритому в українському банку;

— іноземна валюта, ввезена (переказана) в Україну у вста­новленому чинним законодавством порядку.