Заходи в умовах надзвичайного стану

• встановлення особливого режиму в’їзду, виїзду та пересування по території надзвичайного стану;

• обмеження руху та огляд транспортних засобів;

• посилення охорони громадського порядку та об’єктів життєзабезпечення населення;

• заборона масових заходів та зборів;

• заборона страйків.

Згідно з Законом України «Про цивільну оборону» громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. Характер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов з урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об’єкти – за категоріями стосовно захисту населення у разі НС. Цей розподіл здійснює Кабінет Міністрів України.

Для міст встановлені такі групи:

• особливої важливості;

• першої групи;

• другої групи;

• третьої групи.

Для підприємств та організацій встановлені такі категорії:

• особливої важливості;

• першої категорії;

• другої категорії.

Для організації життєзабезпечення населення в умовах НС та організації робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих створюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій – ДКНС.

Організація життєзабезпечення населення в умовах НС – це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров’я та працездатності людей.

З метою ліквідації наслідків НС у мирний час може проводитися цільова мобілізація.

Всі задачі щодо ліквідації наслідків НС виконуються поетапно, у певній послідовності в мінімальні строки.

І етап – 1) екстрений захист населення:

• Оповіщення про небезпеку;

• Використання засобів захисту;

• Дотримання режиму поведінки;

• Евакуація з небезпечних зон;

• Використання засобів медичної профілактики;

• Надання медичної та інших видів допомоги.

2) підготовка рятувальних та інших невідкладних робіт:

• приведення до готовності органів управління, сил та засобів;

• ведення розвідки осередку ураження та оцінка ситуації, що склалася.

ІІ етап – виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.

3. МЕТА І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ ПІД ЧАС НС

Внаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших непередбачуваних ситуаціях.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводять з метою: порятунку людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій та усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. При виконанні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як: своєчасне створення угруповань, сил, що залучаються для проведення РіНР; своєчасне ведення розвідки; швидкий рух і введення сил в осередок ураження; безперервне проведення РіНР до їх повного завершення; тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР; всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

• розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;

• локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт;

• пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

• розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;

• подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтро-вентиляційною системою;

• надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ;

• виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

• санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води, фуражу. Крім того проводяться інші невідкладні роботи.

Перша долiкарська допомога – це комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров’я i життя потерпілого.

При наданні ПМД треба керуватися такими принципами:

• правильність;

• доцiльнiсть;

• швидкість;

• продуманість;

• рiшучiсть;

• спокій.

Послiдовнiсть надання ПМД:

1) усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров’ю та життю потерпілого;

2) оцінити стан потерпілого, визначити характер i тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, i послiдовнiсть заходів щодо його спасіння;

3) виконати необхiднi дії щодо спасіння потерпілого в порядку термiновостi (забезпечити прохiднiсть дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнiшнiй масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку тощо);

4) викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходи для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;

5) підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам’ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Виконуючи ці дії, необхідно бути уважним i обережним, щоб не спричинити шкоду собі i не завдати додаткової травми потерпілому. Якщо надають допомогу кілька осіб, деякі з зазначених вище дій можна виконувати паралельно.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна знати основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини, загальні принципи надання першої долiкарської допомоги i її прийоми стосовно характеру отриманих потерпілим пошкоджень.

При наданні ПМД людина повинна вміти:

• оцінити стан потерпілого i визначити, якої допомоги насамперед той потребує;

• забезпечити вільну прохiднiсть верхніх дихальних шляхів;

• виконати штучне дихання та зовнiшнiй масаж серця i оцінити їх ефективність;

• зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов’язки або пальцевим притискуванням судин;

• накласти пов’язку при пошкодженні;

• іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому забитті, термічному ураженні;

• надати допомогу при тепловому i сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свiдомостi;

• використати пiдручнi засоби при перенесенні, навантаженні i транспортуванні потерпілого;

• визначити необхiднiсть вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом;

• користуватися аптечкою першої допомоги.