На залізничному транспорті На автомобільному транспорті та автошляхах На повітряному транспорті На водному транспорті

Автомобільний транспорт

У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблизно в 30 разів більша кількість отримує травми.

Збільшення автомобільного парку України (більше ніж 6,1 млн. автомобілів) призводить до зростання кількості дорожньо-транспортних катастроф та аварій. В ДТП щорічно гинуть більше 10 тис., та отримують травми більше 3,5 тис. осіб.

Закон України «Про дорожній рух» визначає правові й соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес.

Повітряний (авіаційний) транспорт.

Перевезення пасажирів і вантажів авіаційним транспортом (літаками і гелікоптерами) набуло величезних масштабів у всіх розвинутих країнах, у тому числі в Україні. Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці, аж до вимикання двигунів. Світова статистика свідчить, що майже половина аварій і катастроф відбувається на зльотному полі і половина у повітрі на різних висотах.

У середньому щорічно в світі відбувається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі паса жири та екіпаж. Аналіз авіаційних катастроф у світовому масштабі показує, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на великих реактивних авіалайнерах значно вищий порівняно з невеликими літаками.

Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути: від слабкого невротичного шоку до тяжких чисельних травм.

Найбільш небезпечна ситуація в повітрі – розгерметизація літака, тому що в розрідженій атмосфері людина непритомніє протягом декількох секунд. При виникненні такої надзвичайної ситуації треба негайно надягти кисневу маску, а потім допомогти іншим. Не можна вставати з крісел до повної зупинки літака.

На випадок пожежі у літаку треба спробувати запам'ятати розташування виходів, у тому числі аварійних. Максимально закрити одягом шкіру і дихальні шляхи - найбільшої шкоди під час пожежі завдають отруйні гази від палаючого пластику й інших синтетичних матеріалів; іноді достатньо декількох секунд, щоб знепритомніти.

Після аварійної посадки і зупинки літака треба:

• пробиратися до найближчого виходу пригнувшись або навколішки, не слід брати з собою речі;

• якщо прохід завалений, пробирайтеся через крісла, опускаючи їхні спинки;

• не можна відкривати запасні люки в тому місці, де зовнішньому боці літака видно вогонь і дим.

Залізничний транспорт

Основними причинами аварій та катастроф є: пошкодження колій; рухомого складу; засобів сигналізації і блокування; через помилки диспетчерів, неуважність та недбалість машиністів.

Ступінь зношення пасажирських вагонів складає 60%. Підлягає заміні більше 20% залізничних колій, 16% залізничних колій знаходиться в аварійному стані. Стан технічних засобів не забезпечує повною мірою безпечної експлуатації залізничного транспорту. Серед основних причин виникнення надзвичайних ситуацій доречно відмітити елементарні помилки обслуговуючого персоналу.

Надзвичайні ситуації найчастіше виникають при сході потягу з колій, зіткненнях, наїздах на перепони на переїздах, при пожежах та вибухах безпосередньо у вагонах. Не виключені розмиви залізничних колій, обвали, осипання, зсуви, затоплення. При перевезенні небезпечних вантажів виникають вибухи, пожежі.

Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього, залізничними коліями перевозяться небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.

Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі в вагонах. Зумовлюється це тим, що в вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.

Правила поведінки населення при виникненні аварій на залізничному транспорті

 При виникненні удару чи поштовху треба:

• міцно схопитися за поручні, столик, або інші елементи обладнання вагона. Відійти від вікон, заплющити очі, щоб у них не потрапили уламки скла. Якщо поруч є маленька дитина, пригорніть її до себе;

• якщо вагон перекинувся чи дістав пошкодження, то з нього вибираються через відчинені або розбиті вікна;

• щоб уникнути ураження електричним струмом, вибираючись із вагона, наближайтеся до обірваного контактного проводу.

При виникненні пожежі у вагоні потрібно:

• зачинити вікна, щоб уникнути поширення вогню, повідомити провідника про пожежу;

• зупинити вагон за допомогою стоп -крана;

• якщо у вагоні димно, треба прикрити органи дихання змоченим водою одягом і вибиратися з вагону;

• якщо доведеться пробиратися через задимлений вагон, треба пригнутися або стати навколішки.

Морський (річковий) транспорт.

У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварії понад 8000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 чоловік, з яких 2000 гине.

Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення з іншим судном, перекидання, пожежі, витік небезпечних речовин, порушення правил експлуатації та безпеки, помилкові дії команди та ін. Складне становище може виникнути при швидкому розгортанні аварійної ситуації, особливо у відкритому морі. Раптове перекидання корабля чи його надмірний крін призводить до того, що пасажири втрачають шанси на врятування і потрапляють у надзвичайно складну ситуацію.

Зниження рівня безпеки перевезення пасажирів і вантажів на водному транспорті в Україні за останні роки визначалося: збільшенням числа порушень правил водіння суден, технічної експлуатації, зниженням якості ремонту, зупинкою будівництва суден нового покоління. Середній вік суден – 22 роки. Зараз багато морських суден з екіпажами без засобів до існування знаходяться в іноземних портах, що може привести до виникнення надзвичайних ситуацій на цих суднах.

У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, з них гине понад 200 одиниць (3%). Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких близько 2000 гинуть (33%).

Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а саме: при перекиданні шлюпки, сильних ударах об борт корабля і т.ін. Втрата шансів на порятунок може виникати внаслідок неправильного використання рятувальних жилетів або коли люди стрибають з висоти 6-15 м з борту корабля, який тоне.

Гіпотермія становить головну небезпеку для пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах. Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання необхідно голову тримати якомога вище над водою, тому що понад 50% всіх тепловитрат організму припадає на голову. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля.

Перебуваючи на рятувальному плоті, шлюпці чи у воді, людина повинна намагатися подолати паніку, розгубленість, вірити в те, що її врятують. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.

Правила поведінки населення при виникненні аварії на кораблі

Після оголошення необхідності залишити судно треба:

• без паніки вийти на палубу до рятувальних шлюпок, узявши із собою документи, ніж, сірники чи запальничку, ковдру, особисті ліки тощо. Всі інші речі брати заборонено;

• правильно надягнути рятувальний жилет, користуватися ним треба навчитися заздалегідь за інструкцією, що висить у кожній каюті. Треба неухильно виконувати розпорядження капітана й членів команди;

• за вказівкою екіпажа зайняти місце в шлюпці або на рятувальному плоту. У першу чергу ці місця надаються дітям і жінкам;

• якщо немає іншого виходу, слід стрибати у воду, бажано – з висоти не більше 5 м. При цьому однією рукою закрити рот і ніс, іншою – триматися за рятувальний жилет;

• опинившись у воді, якнайшвидше відплисти від судна, яке тоне, щоб не затягло у воронку, а потім робити якнайменше рухів, зберігаючи сили. Якщо поруч є будь-який плаваючий предмет, схопитися за нього і чекати допомоги.

• Якщо зрозуміло, що на допомогу найближчим часом розраховувати не доведеться, потрібно зорієнтуватися на місцевості й рухатися у напрямку берега.

 

3. ГІДРОДИНАМІЧНІ НЕБЕЗПЕКИ (АВАРІЇ), ПРИЧИНИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ

Гідродинамічна аварія – це аварія на гідротехнічній споруді, коли вода поширюється з великою швидкістю, що створює загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру.

Такими аваріями в Україні є прориви гребель (дамб, шлюзів) з утворенням хвиль прориву катастрофічних затоплень або з утворенням проривного паводку і аварійні спрацьовування водосховищ ГЕС у зв’язку із загрозою проривів гідроспоруди.

Гідродинамічно небезпечними об'єктами називають споруди або природні утворення, що створюють різницю рівнів води до (верхній б'єф) і після (нижній б'єф) них.

До них відносяться гідротехнічні споруди напірного фронту: греблі, загати, дамби, басейни і зрівняльні резервуари, гідровузли, малі гідроелектростанцій та споруди, що входять до складу інженерного захисту міст і сільськогосподарських угідь.