Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми сприятиме:

забезпеченню захисту конституційних прав дітей дошкільного віку і державних гарантій щодо здобуття високоякісної дошкільної освіти;

створенню умов для здобуття дітьми п'ятирічного віку обов'язкової дошкільної освіти;

збереженню та розширенню мережі дошкільних навчальних закладів різних типів і форм власності;

поліпшенню якості дошкільної освіти;

забезпеченню особистісного зростання кожної дитини з урахуванням її нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей;

збереженню та зміцненню здоров'я дітей;

зміцненню навчально-методичної та матеріально-технічної бази дошкільних навчальних закладів;

модернізації системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів;

проведенню наукових досліджень у галузі дошкільної освіти, що сприятиме розвитку особистості дитини у подальшому її житті та забезпечить розвиток інноваційної економіки на основі інтеграції освітньої, наукової та виробничої діяльності;

розширенню форм роботи з батьками.

Оцінка фінансових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання Програми

Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел. Для виконання Програми може залучатися міжнародна технічна та фінансова допомога.

Конкретні обсяги фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів визначатимуться під час розроблення завдань і заходів з виконання Програми.

Розкрийте основні засади концепції дош вих. В Україні

Повноцінний і всебічний розвиток дітей на засадах нац. Культури і духовності; забезпеч фізик і психіч здоров*я дітей, своєчасне виявлення тих, хто потребує поліпшення стану здоров*я; започаткування основ трудового вих., екологічної культури, моральної орієнтації в нац. І загальнолюдських ціносттях, набуття життєвого досвіду; вих. Поваги і любові до батьків, родини, батьківщини, люд праці; створення сприятливих умов для розвитку моральної самооцінки, яка має відображати ставленя дитини до себе як суб*єкта гуманних, доброзичливих взаємин з оточуючими; прилучення до народної культури, мистецтва, традицій, обрядів укр. Народу, виховання шанобливого ставлення до культурних надбань, звичаїв, традицій інших народів; своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпеч умов для розвитку талановитих дітей; соціалізація дит особистоті; організацію спілкув як особливої діяльності що допом пізнати оточуючу дійсність, світ людських взаємин і себе; інтеграція родинного і суспільного дош вих. на засадах народної педагогіки, нац. культури, сучасних досягнень науки, надбань світового пед. Досвіду; психологічна підготовка дітей до школи, оволодіня рідною мовою; забезпеч пізнавальної активності, творчих і худ здібностей в ігровій та інших видах діяльності. Типи дош зкладів: дитячі ясла – від 2 міс до 3 р; дит садки – від 3 до 6 -7 р; дит ясла – садки; ДНЗ сімейного типу; ДНЗ комбінованого тип; ДНЗ інтернатного типу; спец та санаторні компенсую чого типу; центри розвитку дитини; будинки дитини; дит будинки сімейного типу.

6. Розкрийте суть поняття «провідна діяльність». Гра як провідна діяльність дитини. Дослідження з проблеми.

Поняття провідної діяльності вперше в радянській психології зустрічається в працях Л.С. Виготського. Так, аналізуючи дитячу гру, він відзначає, що остання є провідною, але не переважною діяльністю.

У концепції О.М. Леонтьєва, де діяльність є загальним пояснювальним принципом, цей термін набуває особливого значення. На думку О.М. Леонтьєва, специфіка кожного періоду розвитку визначається провідною діяльністю, яка створює умови для психічного розвитку дитини, розвитку її особистості і забезпечує перехід до нового віковою етапу, до нової провідної діяльності. (гра, навчання, праця) Прикладом використання поняття провідної діяльності в контексті діяльнісного підходу є періодизація психічного розвитку, яку запропоновав Д. Б. Ельконін. Відповідно до цієї періодизації кожен етап розвитку характеризується певною провідною діяльністю. Перехід від одного періоду розвитку до іншого означає перехід від однієї провідної діяльності до іншої.

Гра — провідна діяльність дитинства. Найважливіша ознака дитячої гри — цілковита захопленість, дитина повністю поринає у гру.

Чого ж діти вчаться під час гри? Насамперед, дитина відкриває власне тіло, світ, знайомиться з речами, їхніми властивостями та призначенням. Гра активізує дитину, тримає напоготові її нервову систему, виробляє імунітет проти прикростей і тиску. Під час гри тренуються рухові здібності, створюються передумови для вправляння у розумових здібностях, дитина вчиться орієнтуватися на площині та в просторі, розширюється її світогляд. І це ще не все: під час гри дитина збагачує також і світ своїх переживань, повторює та знову переживає все приємне та неприємне, що щодня відбувається довкола неї та з нею.

Гра старшого дошкільника відзначається своєрідним переходом до нової якості гри. Дитина вчиться гратися не тільки поруч або в компанії дітей, але й, що є найголовнішим,— разом із ними. По суті, це означає початок співіснування разом із однолітками, зі своїм поколінням. У вільному спілкуванні з однолітками дитина вчиться тактики та практики взаємин, їй доводиться бути як співробітником, так і товаришем. Гра сприяє становленню також і довільної поведінки дитини. Механізм керування

своєю поведінкою (тобто дотримання правил) формується саме під час гри, а вже згодом упроваджується в інших видах діяльності.

Вагомий внесок у розвиток проблеми гри зробили педагоги та психологи кінця ХІХ - початку ХХ ст. Дитячі ігри в контексті фізичного виховання дітей дошкільного віку досліджував Є.Покровський (“Значение детских игр в отношении воспитания и здоровья”, 1884). Взаємозв’язок гри і систематичного навчання дітей дошкільного віку висвітлював П.Каптерєв у праці “Систематическое обучение и детские игры”,1894. Відомий київський педагог І.Сікорський вніс значний вклад у вивчення цієї проблеми (“Воспитание в возрасте первого детства” і “Душа ребенка”, 1911). Проблемі створення національного дитячого садка і народних ігор присвятила праці С.Русова “Дошкільний вік”, “У дитячому садку”, 1918. Соціальне значення дитячої гри досліджував психолог М.Рубінштейн (“Детские игры и их социально-жизненное значение”, 1912). Взаємозв’язок гри й праці вивчав Я.Чепіга (“Труд і гра, як фактори виховання”, 1923). Організацію літніх майданчиків і методику проведення рухливих ігор розробляла А.Гендрихівська (“Про літні дошкільні майданчики та їх організацію”, 1927).