пiсня

Бердичівська міська гуманітарна гімназія №2

Проект на тему:

Пiсня-душа народу!

Пiдготувала учениця 3-Б класу

Томчук Карiна

2013-2014 н.р.

Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава.

Я вирiшила пiдготувати проект на тему: Пiсня-душа народу, щоб віддати шану українській народній пісні. Бо саме вона через віки проносить свою нев”янучу молодість, вона бентежить душу,вона вічна, як і душа народу. Вона змушує лінивих визирнути на вулицю, сонних-прокинутися, а завзятих пуститися у танок. Задушевна, милозвучна, геніальна, наша пісня полонить серце слухачів. Через усі поневіряння проносить вона свої чари,свою свою нев”янучу молодість. Невіддільна від життя, як зорі на небі. В ній зберігається велика життєва правда і малесенька брехня.Вона може полонити людські серця, тамувати біль,а також може чисто по жіночому з”ясувати стосунки з чоловіками, заявивши: « Чом ти не прийшов,я тебе чекала».

Колискові

Купальські

Колядки, щедрівки

Веснянки

Українська народна пісня – знана й шанована в усьому світі. Один з перших збирачів народної пісні М. Максимович зазначав, що в українських піснях звучить душа українського народу і нерідко – його істинна історія. Багато віків вона супроводжувала українців протягом усьго життя. Новонароджена дитина чула першу в житті й, мабуть, найкращу і найніжнішу пісню- материнську колискову.

Час настав відпочивати Тож лягай, дитинко, спати, Ангел хай оберігає сон твій уночі. І наспівує тихенько: "Люлі-люлі, спи серденько, Очі закривай, маленький, засинай". Люлі-люлі, баю, Я тебе кохаю. Обійму легесенько, Пригорну ніжнесенько, Пісню заспіваю, Люлі-люлі, баю. Сплять вночі не тільки діти – Звіри в лісі, в полі квіти, Засинають всі комашки, а також птахи. Сонце спати теж лягає, Промінь за моря ховає, Щоб могли поспати мирно дітлахи.

Підростаючи, вона сама починала співати пісні: навесні- веснянки, влітку- купальські, взимку- колядки, щедрівки.

Ой весно, весно, днем красна,

Що ж ти нам, весно, принесла?

Принесла я вам літечко,

Ще й запашненьке зіллячко,

Вам, дівчатка, – по віночку

З хрещатого барвіночку.

Парубонькам – по кийочку,

А бабусям – по ціпочку.

Парубкам – товар гонити,

Бабусям – внучат глядіти.

В ніч на Івана, тай на Купала,

Красна дівчинонька долю шукала

Ту, що їй мати в колисоньку клала.

В ніч на Івана, тай на Купала,

Снився їй сполох, дівчина встала,

В ніч на Івана, тай на Купала,

Дівчина долю в росах шукала.

Бігла крізь терни, терни тернові,

Ніженьки ніжні сколола до крові.

Впала додолу крові краплина,

Стала в тім місці біла калина,

Біла калина в квіті зірчастім,

Красна дівчина здибала щастя.

В ніч на Івана, тай на Купала,

Красна дівчинонька долю шукала.

В ніч на Івана, тай на Купала,

Дівчина долю в росах шукала.

Ясна зірка засвітила, Це мати Марія —

Пречиста Лелія — Бога зродила.

Там Ангели все співають, І вбогі пастушки — Вкраїнські діточки — Христа вітають.

Слава тобі, Христосе, на сіні! Просвіти рідний край — І кращу долю дай Всій Україні!

Потім приходило перше кохання , а з ним- ліричні, задушевні пісні. Далі- весілля, яке,звичайно, не обхдилося без весільних пісень. Родинне життя приносило нові радощі й клопоти. Які виливалися у родинно- побутових піснях. І так – до самої смерті: у радості й горі, крізь сміх і сльози пісня була поруч із людиною. Із пісень родинних ми дізнаємось, яке місце в житті попередніх поколінь посідала родина та різні сімейні турботи:

А чужа сторона І без вітру шумить,- Чужий батько, чужа мати І не б”ють, то болить. Із істоичних пісень- про важливі історичні події, які переживав народ:

Ой, Морозе, Морозенку, Ой да ти славний козаче! За тобою, Морозенку, Вся Вкраїна плаче! З українських пісень бачимо, як глибоко народ відчува красу життя. Народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатство щирих переживань, що стали джерелом натхнення поетів та письменників. Народні пісні звеселяли сірі будні українців, були розрадою в тяжку годину, поліпшували настрій, полегшували важку працю. Наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд, переказів,дум, якими можна пишатися,як райськими квітами. Деякі з них пройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блисток дорогоцінних самоцвітів. Кожне своє враження, кожне людина виливала в пісні.Релігійні почування висловлюються в лiричних пiснях; тяжка праця на своїм власнiм полi – в обжинкових та косарських пiснях; ще тяжка праця на панських ланах – у крiпацьких(«У недiлю рано-вранцi», «Яром хлопцi, яром»); мандрiвки за заробiтком – у чумацьких та бурлацьких; туга за рiднею та Батькiвщиною на чужинi –у рекрутських; щасливе або безнадiйне кохання, суперництво,життя за нелюбом, пiдступнiсть злої свекрухи, краса природи – в лiричних та родинно-побутових пiснях(«Цвiте терен, цвiте терен», «Била мене мати»). Духовне життя людини знайшло вираження у народних пiснях  і має форму яскравих епiтетiв, що повторюються(червона калина, зелений явiр, красна дiвчина, вiрний кiнь, бистра рiчка). Про красу і силу народних пісень із захватом писало багато українських письменникiв. Українська пiсня - це частина духовного життя народу і вона не залишає його нi в радостi нi в смутку, крок у крок слiдує за ним вiд дитинства до старостi, з пiснею на вустах вiн не тiльки вiдзначає свята, не тiльки прикрашає народнi обряли, а й також славить свої перемоги над ворогами. Хто не був зачарований нею? Вона нас єднає і ріднить,надає силу. Iснує легенда про те, як Бог ділив між різними народами усіляке добро. Надміру скромній дівчині не перепало нічого. Проте Бог пожалів її зі своїх запасів щедро надарував піснею. Й вона, та пісня – наш скарб, наше невід”ємне багатство!!! Пісня! Як багато вона важить в житті кожної людини. В ній найповніше виявилась душа народу, як тепер кажуть, його ментальність. Iз морської піни вродилась Афродіта. З морського прибою почувань вродилась і пісня. Пісенна ліричність – це основа основ, це протоплазма української душі в якій вона росте, розцвітає,в”яне, вмирає і обов”язково відроджується.   З українських пісень ми бачимо, як глибоко народ відчував красу життя. Народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатство щирих переживань, що стали джерелом натхнення поетів та письменників. Свою найкращу повість «У неділю рано зілля копала» Ольга Кобилянська побудувала на відомому мотиві народної пісні «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Використовуючи сюжет цієї ж пісні, Ліна Костенко створила роман у віршах «Маруся Чурай». Але народні пісні не тільки надихали літераторів, вони, перш за все, звеселяли сірі будні українців, були розрадою в тяжку годину, поліпшували настрій, полегшували важку працю.      Наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд, переказів, дум, якими можна пишатися як райськими квітами. Деякі з них пройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блиском дорогоцінних самоцвітів.

Відгадати про яку пісню йдеться:

• Пісня лісових жінок , які полюбляють співати хором та літати(частушки Бабаи Яги)

• Пісня про хлопчика, який сунув скрізь свого довгого носа(Буратіно)

• Пісня про транспорт кольору неба(Голубий вагон)

• Пісня про місце, де завжди багато кокосів, бананів,і де живеться легко та просто(Чунга-чанга)

• Пісня про хлопчика, який дуже любить поїсти, але зовсім не любить працювати, особливо копати картошку(Антошка)