Модуль іі

Історія культури України в XIV - середині ХІХ ст.

(лекції – 20 год., семінари – 20 год., індивідуальна робота – 18 год.)

Тема 4. Особливості розвитку української культури в литовсько-руську та польсько-литовську добу (XIV – перша половина XVII ст.)

(лекції – 6 год., семінари – 6 год., індивідуальна робота – 6 год.)

Вивчення даної теми рекомендуємо здійснювати за планом:

Заняття 1.

1. Специфіка соціально-політичної і культурної ситуації в польсько-литовську добу.

2. Православні братства і їх роль у історико-культурному розвитку українського народу.

3. Розвиток освіти і науки в польсько-литовську добу.

Заняття 2.

1. Українські вчені-просвітителі XIV – першої половини XVII ст.

2. Розвиток української мови та літератури. Полемічна література (Герасим Смотрицький, Христофор Філалет, Стефан Зизаній, Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький та ін.)

3. Початок українського книгодрукування.

Заняття 3.

1. Архітектура й містобудування.

2. Живопис XIV – першої половини XVII ст..

• УМОВИ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ

• Звільнення від монголо-татарської залежності.

• Українські землі були захоплені сусідніми державами.

• Іноземне панування гальмувало культурний розвиток України.

• Спустошливі турецько-татарські напади.

• Тиск на православну віру, українську мову і культуру.

• Вплив європейського Відродження.

• ХАРАКТЕР ХУДОЖНЬОГО ЖИТТЯ УКРАЇНИ XV — ПОЧАТКУ XVII СТ.

• Взаємодія із західноєвропейською культурою, ідеї Відродження.

• Початок поділу на професійне та народне мистецтво.

• Ренесанс: мистецтво починає цікавитися людиною, її психологією, душевним станом.

• Секуляризація мистецтва, його більш світське спрямовування.

• Розвиток прогресу викликав необхідність наукового пояснення світу.

• БРАТСТВА

Релігійні та культурно-просвітницькі організації українських міщан, які виникли при церковних парафіях в Україні у 15-17 ст.

Братства спочатку займались організацією та проведенням святкових служб та похорон, потім почали вирішувати питання, пов'язані з церковною організацією, дисципліною та моральністю. Один раз на рік проходили загальні збори братчиків, на яких обирали старшину — старших братів (по 2 чоловіки у малих братствах і по 4 у великих). Всі братські кошти суворо контролювалися.

Перше українське братство було засновано у Львові в 1439 р. 1458 р. організовується Віденське братство в Литві.

З посиленням народно-визвольної боротьби в Україні створюється Рогатинське, Кам'янець-Подільське, Красноставське, Самбірське, Луцьке, Київське, Шаргородське, Немирівське, Вінницьке та інші братства. Створення Київського братства при Богоявленській церкві відносять до 1615 р.

• ОСВІТА

З часів Київської Русі аж до XVI ст. існувало три типи шкіл:

• палацова школа підвищеного типу — це прототип державного навчального закладу, утримувалася за рахунок князя ;

• школа "книжного вчення", основною метою - підготовка священиків і ченців;

• світська школа домашнього навчання – навчались діти ремісників і купців.

Школи організовувалися за грецьким зразком.

У др. пол. XVI ст. більшість українських земель увійшла до складу Речі Посполитої. Основним типом навчальних закладів стали єзуїтські школи:

• елементарні;

• середні;

• колегії з двома відділеннями — нижчим і вищим. Нижчі - гімназії, - 5 класів. Вищі – 7 кл. - 3 роки вивчалася філософія і 4 роки — богослов'я.

Крім того, існували й українські школи:

• Початкові школи-дяківки при церквах і монастирях.

• 1546 р. - у Львові виникла перша українська приватна школа.

• Є письмові свідчення про існування в XV ст. школи в Київському Золотоверхому Михайлівському монастирі.

• З появою та розширенням діяльності братств виникають братські школи. 1568 р. - братська школа виникла у Львові при Успенському братстві, 1615 р. - засновано Київську братську школу.

• Закладом вищої освіти українців стала Острозька слов'яно-греко-латинська академія, заснування якої більшість сучасних авторів відносять до 1576 р.

• 1632 р. утворився Києво-Могилянський колегіум, що з 1701 р. отримав статус академії.

Багато вихідців з України стали викладачами в університетах Західної Європи, видатними ученими:

• у найстарішому Болонському університеті здобув вищу освіту і працював Юрій Дрогобич (Котермак, бл. 1450—1494). Отримав звання доктора медицини, обіймав посаду ректора факультету медицини. Згодом, переїхавши до Кракова, читав лекції у місцевому університеті, які відвідував Ніколай Копернік..

• Павло Процелер (Русин) — український поет-гуманіст, педагог походить з міста Кросно (нині воєводство Польщі). Він вчився і викладав у Краківському університеті, мав вчений ступінь магістра, очолював кафедру римської літератури. У 1509 році були видані "Пісні Павла Русина з Кросно".

• Станіслав Оріховський-Роксолан - початкову освіту здобув у Перемишлі, а далі навчався в Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському. Болонському університетах. Після 17 років за кордоном повернувся на батьківщину. Більшість вчених вважає саме Станіслава Оріховського засновником полемічної літератури.

• У XV ст. у Краківському університеті працювало 13 професорів-українців.

• РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

• Протягом XIII - XIV століть склалася писемно-літературна староукраїнська мова, яка визнавалася офіційною мовою Князівства Литовського майже 200 років.

• У братських школах було вперше впроваджено граматику церковнослов'янської мови «Грамматика славенския», яку в 1618-1619 рр. написав Мелетій Смотрицький.

• Памво Беринда склав "Лексикон славено-росский й имен толкования" (Київ, 1627), де було перекладено зі слов'янської на тогочасну українську мову близько 7 тис. іменників з тлумаченнями.

Усна народна творчість:

• У XIV - XVI ст. - поширюються думи та історичні пісні. Думи-плачі: «Плач невільника», «Плач невільників на каторзі»; думи: «Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі», «Маруся Богуслазка», «Іван Богуславець».

• У XVI—XVII ст. популярними стають думи про Самійла Кішку, козака Голоту, Івася Коновченка-Удовиченка, Федора Безродного, отамана Матяша Старого тощо.

Літописання.

• "Короткий Київський літопис" XV ст.

• Густинський літопис (знайдений в Густинському монастирі під Прилуками, укладений в 1623—1627 рр.).

Література.

• Полемічна література: Герасим Смотрицький - "Ключ Царства небесного" та "Календар римський новий"; Христофор Філалет - "Апокризис"; Стефан Зизаній — «Казаньє святого Кирилла патріархи ієрусалимского, о антіхристі і знакох єго»; Іван Вишенський - «Порада», «Загадка філософам латинським». Мелетій Смотрицький - «Тренос»,.

• Ораторсько-проповідницька (учительська) проза. Леонтій Карпович, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, Захарій Копистенський, Петро Могила, Ігнатій Старушич.

• Поезія. Герасим Смотрицький, Памво Беринда, Лаврентій Зизаній, Тарасій Земка, Дем'ян Наливайко та ін.

• Драматична та театральна творчість.

• ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОГО КНИГОДРУКУВАННЯ

• В Україні до появи першодруків панувала рукописна книга. Пам'яткою Литовсько-Польської доби є рукописне Пересопницьке Євангеліє, складене в 1556—1561 рр.

• Є документальні свідчення, що книгодрукування в Україні існувало ще до Івана Федорова. 1460 р. - з документів відомо, що багатий львівський міщанин Степан Дропан подарував монастирю св. Онуфрія у Львові друкарню, куплену ним, мабуть, у Німеччині.

• 1491 р. - у Кракові вийшли друком книги церковнослов'янською мовою (кирилицею) "Осьмигласник", "Тріодь цвітна", "Часословець" (Псалтир), які надрукував німець Швайпольт Фіоль.

• 1517 р. - вчений-білорус Франциск Скорина у Празі заснував слов'янську друкарню.

• Власне українським першодруком вважається, надрукований Іваном Федоровим у Львові у 1574 р. - "Апостол". Одночасно І. Федоров видає навчальні книги — граматки. Зразком такої книги є "Буквар" (1574 р.).

• Згодом існувала Львівська братська друкарня. У 1591 р. тут двома мовами (українською і грецькою) було видано друком (складену ще у 1588 р.) греко-слов'янську граматику "Адельфотес" ("Братство"). Друкарня Львівського братства за час свого існування випустила 300 тис. друкованих видань.

• Другою в Україні була Острозька друкарня. Очолив її Іван Федоров (Федорович); в ній побачило світ 6 із 12 його видань. Серед них «Буквар» 1578 р., «Острозька Біблія» 1581 р.

• Успішно діяла Друкарня Печерського монастиря.

• АРХІТЕКТУРА І МІСТОБУДУВАННЯ

В архітектурі до початку XV ст. панував так званий Романський стиль (від латинського Рома – Рим):

• в основі римська базиліка (прямокутник) – у Візантії квадрат;

• 3 або 5 нефів – центральний завжди вищий за бічні.

• Поперечний неф відділяє вівтарну частину – утворюючи в основі хрест.

• Над центральною частиною хреста – головний купол (хрестово-купольний стиль).

• Ознаки: гладкі стіни, високі башти, напівкруглі арки ( на склепіннях, вікнах, вході).

В оборонній архітектурі виникають замки побудовані з каменю або цегли, підсилені мурованими вежами, бійницями для обстрілу підступів до стін: замок Любарта в Луцьку, Хотинська фортеця, Меджибозький замок, Дерев'яний замок у Києві. Кам'янець-Подільський замок, Олеський замок, Мукачівський замок.

В культовій архітектурі – виникають муровані будівлі перехідного типу, що поєднували візантійський стиль та західний — готичний: у Галичі — церква Різдва Христового (XIV ст.), Межиріччі на Волині (XV ст.), в Лаврівському монастирі на Бойківщині (XV—XVI ст.). Церква-замок у Сутківцях (1476), в якій поєднується церковна та оборонна будівлі.

В XVI ст. в архітектурі України поширився готичний стиль.

Назва походить з часів Відродження, коли все попереднє мистецтво вважали "варварським", "готичним" (від назви племені готів, які зруйнували стародавній Рим). Насправді ж готика — крок уперед в архітектурі у порівнянні з романським. Особливість готики:

• Споруда спирається на високі колони всередині та опорні стовпи ззовні. Контрфорси (опора, що приймає на себе бічний розпір стіни будівлі, усю вагу склепіння) та аркбутани (вид контрфорсу у вигляді арки).

• Завдяки опорам стають непотрібними масивні стіни. Звідси — широкі проходи, наскрізні галереї, незвичайна легкість споруд і можливість створювати гігантські, до 150 м у висоту, будови.

• Стрільчасті арки.

• Ажурні башти з шпилями.

• Круті схили дахів.

• Високі вузькі вікна з вітражами.

• Стіни прикрашені різьбленими візерунками. Фасади декоровані скульптурою.

• Над головним входом “роза” – велике кругле вікно зі складним візерунком, що символізувала всевидюще око.

Найкращою пам'яткою готичної доби залишилася Вірменська церква у Львові, заснована 1363 р. Прикладами слугують католицькі собори у Львові, Перемишлі, Бардієві.

У XVII ст. - розквіт української архітектури. Панує стиль пізнього ренесансу. Ренесанс – напрямок в мистецтві епохи Відродження – в основі зображення людини повна своєї фізичної краси, здоров’я та духовної сили.

Ознаки в архітектурі:

• чітка симетричність,

• горизонтальний поділ на поверхи,

• впровадження ордера, насамперед римської доріки, (ордер – певна структурна і художня обробка стояко-балкової конструкції – бувають: дорійський, іонійський, коринфійський.

• декоративно-орнаментальне оздоблення фасадів.

Прикладами слугують львівські пам'ятки: Успенська церква, Каплиці трьох святителів, вежі Корнякта.

Зразком архітектурного мистецтва XVII ст. вважається Львів.

Найвищим досягненням Ренесансу у Львові є Корняктівська вежа, будинок (палаццо) Корнякта, Успенська церква, Каплиця трьох королів (або Трисвятительська каплиця).

• ЖИВОПИС

• Характерною особливістю малярства XIV - п. XVI ст. став розпис іконостасів. Станкові види живопису (насамперед, ікона) стають конкурентами настінних розмалювань. Малювали переважно на липових дошках.

• В іконописі стали проявлятися імпульси реального життя (перші ознаки реалізму). Ікона майстра Дмитрія (XV ст.) «Пантократор з апостолами” - в образі Пантократора постає фізично сильна людина. На іконі "Різдво Богородиці", що зберігалася у П'ятницькій церкві Львова невідомий автор змалював типову міщанську обстановку у порівняно заможній львівській родині.

• Центром живопису була Києво-Печерська лавра, де у XIV - XVII ст. існувала художньо-мистецька школа і працювало багато художників-іконописців.

• Відомою в цей час була Львівська художня школа.

• Працювали і художники - графіки, які оформляли книги. Цікавим і багатим є оформлення Київського псалтиря (1397 р.), де містилося понад 200 мініатюр, які намалював художник Спиридон. Поряд з релігійними зображеннями є багато побутових, історичних сюжетів та пейзажів.

• На рубежі XVI—XVII ст. формуються портретний та історичний жанри.

• Портрет Костянтина Корнякта художника М. Петрахновича, портрети Роксолани, Фаїни Вишневецької, князя К.Острозького, Варвари Лангиш та ін.

• РІЗЬБЯРСТВО

• Кам’яне різьбярство представлено у надгробних пам’ятниках: надгробник К. Острозького у 1579 році в поставлений в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. надгробок М. Гербута — у Львові, в Уневі — надгробник В. Лагодовського; в Бережанах — каплиця родини Синявських (1574— 1636) — праця майстрів І. Пфістера та ін.

• Дерев’яне різьбярство збереглось на прикладі обрамлення ікон (львівські іконостаси П'ятницької та Успенської церков, Рогатинський — церкви св. Духа та ін.).

• МУЗИЧНА КУЛЬТУРА

З XVII ст. починається історія українського вертепу — лялькової театральної вистави з різдвяним сюжетом.

Найпоширенішими народними інструментами були бандура, кобза, цимбали, скрипка, сопілка, дудка, в Карпатах - трембіта.

Найпопулярнішими танцями були "козачок", "метелиця", "веснянка".

При церквах і монастирях, в братських школах та маєтках магнатів існували хорові капели. До XVI ст. церковний хор був одноголосим, нотний спів безлінійним і позначався спеціальними знаками. так званими "знаменами". З XVI ст. церковний спів стає багатоголосим або партесним.

У письмовій фіксації музичних творів поступово замість знаменної усталюється звична нам лінійна нотація. найстаршою пам'яткою якої є "Супрасльський ірмолой" 1593 р.

Отже:

• У XIV - початку XVIІ ст. У всіх галузях культури з'явилися нові надбання, що набували національних рис.

• Успішно розвивалася староукраїнська літературна мова, яка стала основою для дальшого розвитку української мови.

• Культурні надбання XIV – п. XVI ст. сприяли пробудженню національної свідомості у XVII ст.

• Посилюються взаємозв'язки культур слов'янських народів та країн Західної Європи.

Теми доповідей та рефератів:

• Реформаційні та контрреформаційні рухи в Україні.

• Костянтин (Василь) Острозький та його вклад у розвиток української культури.

• Відновлення вищої православної ієрархії, Й.Борецький.

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання:

• Першодрукар Іван Федоров.

• Острозька академія – центр української освіти кінця XVI – початку XVII ст.

• Учені-українці за кордоном: Юрій Дрогобич, Павло Процелер (Русин), Станіслав Оріховський-Роксолан.

• Львів, як місто-зразок архітектурного мистецтва XVII ст.

Рекомендована література: 16, 26, 27, 29, 30, 33, 35, 37, 39, 42, 48, 51, 55, 57, 58, 61, 74, 83, 90, 96, 99, 103, 108, 111, 126, 130, 133, 149, 150, 152..