5.4. Соціокультурні функції мистецтва

Проблема соціокультурних функцій мистецтва є однією з найбільш фундаментальних проблем естетики. Сутність мистецтва найбільш виразно проявляється в його функціях, ролі, яку воно виконує в суспільстві. Єрізніпідходи до типології функцій мистецтва. Найбільш цікавими та обґрунтованими можна вважати підходи відомих дослідників філософських проблем культури і мистецтва Юрія Борисовича Борєва та Мойсея Самійловича Кагана.

Виходячи з ролі мистецтва в житті людини та суспільства, Ю.Б. Борєв дає таку класифікацію його функцій:

- суспільно-перетворююча (мистецтво як діяльність) – мистецтво на основі переробки життєвого матеріалу створює образи “нової дійсності”, котрі ідейно-емоційно впливають на людей, орієнтуючи їх світосприйняття, мислення та соціальну поведінку;

- пізнавально-евристична (мистецтво як знання та просвіта) – твори мистецтва завжди втілюють та несуть певне знання, формують нові горизонти бачення життя;

- прогностична (“кассандрове начало”, або мистецтво як передбачення) – у творах мистецтва часто має місце інтуїтивно-цілісне передчуття майбутнього, образно-емоційне уявлення про нього, доповнюючи або навіть випереджаючи наукове передбачення;

- інформаційно-комунікативна (мистецтво як спілкування та повідомлення) – мистецтво завжди є повідомленням та спілкуванням, воно служить засвоєнню індивідом суспільного досвіду (історичного, національного); створюючи ідеї-символи загальнолюдських цінностей, воно сприяє залученню індивідів до культурних надбань людства;

- виховна (мистецтво як катарсис) – мистецтво формує цілісну особистість, структуру відчуттів та думок людей, загальний емоційний настрій на життя; особлива дієвість мистецтва пов’язана з катарсичним впливом його на читача чи глядача, котрий співпереживає героям художнього твору, ототожнюючи себе з ними;

- сугестивна (мистецтво як навіювання) - мистецтво нерідко діє немовби гіпнотично, може формувати впевненість перед битвою, священний страх, закликати до певної дії, мобілізуючи сили та здібності людей;

- естетична – (мистецтво як формування творчого духу та ціннісних орієнтацій) - мистецтво формує чуттєвість людини, здатність бачити життя крізь призму образності, уявлень про прекрасне та потворне, формує естетичні смаки, ідеали;

- гедоністична (мистецтво як насолода) - як художня творчість, так і сприйняття художнього твору несуть людині безкорисливу радість, задоволення від відкриття та співпереживання гармонії і довершеності.

- компенсаторна (мистецтво як психотерапія) – оскільки людина не завжди має можливість реально змінити своє життя у бажаному плані, у неї виникає потреба у мистецтві як особливому засобі, що дозволяє перетворити життя символічно, ілюзорно відновити у сфері духу гармонію, втрачену чи недосяжну у реальності.

З більш детальною характеристикою цих функцій мистецтва можна ознайомитись в роботі Борева Ю. Эстетика. М., 2005, с.218-238.

М.С. Каган, характеризуючи два основних рівні функціонування соціокультурних систем, до яких відноситься і мистецтво, виділяєдва основнихрівніфункціонування: зовнішній– вплив мистецтва на людину, суспільство, культуру, природу та інші сфери людської життєдіяльності та внутрішній - взаємодія підсистем самого мистецтва. Керуючисьсистемнимпідходом, Каган М.С. характеризує функціональні стосунки мистецтва як складової культурного виміру людського буття по відношенню доприроди,суспільства,людини,культуриі досамого себе як специфічного культурного явища.

Розглянемо особливості кожної з цих функціональних орієнтацій мистецтва.