Лекція 4–5 Теоретичні аспекти нормування фізичних навантажень у процесі фізичного виховання школярів.

Метою лекції є ознайомлення студентів з основними методами діагностики фізичного стану в атлетизмі, їх направленості, залежності та ефективності.

Завдання лекції:

5. Надати узагальнену інформацію про метод каліперометрії та його необхідність для діагностики фізичного стану студентів , які займаються атлетизмом;

6. Розкрити більш в повній мірі особливості методу антропометрії.

7. Забезпечити розуміння студентами основних методів діагностики фізичного стану під час тренування з атлетизму.

8. Довести особливості виміру життєвої ємності легенів.

За підсумками вивчення даного матеріалу студент повинен знати:

• узагальнену інформацію про метод каліперометрії;

• роль та значення методу антропометрії. Його характеристику та специфіку застосування;

• загальну характеристику методів діагностики фізичного стану в атлетизмі.

• Основи вимірювання кистьової динамометрії

План лекції

6. Визначення та характеристика методів діагностики фізичного стану спортсменів.

7. інформацію про метод каліперометрії та його необхідність для діагностики фізичного стану студентів , які займаються атлетизмом.

8. Спрямованість методу антропометрії на ефективність тренувального процесу з атлетизму.

9. Основні характеристики кистьової динамометрії

10. Вимір життєвої ємності легенів.

Ключові слова: тренувальний процес, підшкірно-жирові складки, активна маса тіла, індекс активної маси тіла, ЖЄЛ

Основні поняття лекції: каліперометрія, антропометрія, динамометрія..

Матеріально-технічне забезпечення лекції:

• Наглядний матеріал у вигляді плакатів, схем та малюнків;

• Мультимедійні матеріали

• Діаграми та графіки на слайдах

Теоретичні аспекти нормування фізичних навантажень у процесі фізичного виховання школярів.

Фізіолого-гігієнічному нормуванню підлягають всі основні фактори, що визначають стан і розвиток організму. І природно ні в кого не виникає сумнівів у необхідності обґрунтування фізіологічних норм фізичних навантажень у процесі фізичного виховання дітей і підлітків. Для рішення цих завдань необхідно розробити критерії нормування навантажень для дітей різних вікових груп. При обґрунтуванні й градації фізичних навантажень, адекватних функціональним можливостям досліджуваних, як правило, підходять із тих позицій:

1. градація фізичних навантажень по окремих фізіологічних показниках, зокрема по ЧСС, споживанню кисню, легеневої вентиляції й ін.;

2. дозування інтенсивності фізичного навантаження залежно від максимальної швидкості пересування;

3. оцінки інтенсивності навантаження, виходячи з максимальних енергетичних можливостей організму.

У фізіології спорту найчастіше використовуються дві класифікації інтенсивності фізичних навантажень. Відповідно до однієї з них, інтенсивність фізичних навантажень оцінюється величиною споживання кисню й витраченої енергії. В іншому випадку весь діапазон інтенсивності фізичних навантажень ділиться на зони залежно від показників механічної роботи, що виконує людина. В. С. Фарфель (1960), аналізуючи рекорди в різних видах спорту із циклічним характером рухів, звернув увагу на чітку закономірність між швидкістю подолання дистанцій і граничним часом, протягом якого ця швидкість може підтримуватися. Їм описані чотири тимчасові зони. До першої зони віднесені рекорди, що укладаються у відрізок часу до 20-30 секунд, до другого - рекорди, час яких перебуває в діапазоні від 20-30 секунд до 4-5 мінут, до третього - рекорди від 5 мінут до 30-40 мінут і до четвертої зони - всі рекорди, час яких перевищує 30-40 мінут. Класифікують і фізичні вправи й з урахуванням сили, швидкості й тривалості м'язового скорочення, підрозділяючи їх на:

1. силові, виконувані з максимально можливою напругою м'язів у динамічному або статистичному режимах при малій швидкості руху;

2. скоросто-силові, виконувані в динамічному режимі одночасно з великою швидкістю й силою м'язового скорочення, що забезпечує більшу потужність;

3. вправи на витривалість, при виконанні яких м'язи скорочуються з меншою силою й швидкістю, але при цьому в багато разів зростає в часі їхня здатність виконувати роботу.

При виконанні фізичних вправ різної потужності й тривалості внесок даних систем, як правило, неоднаковий. У зв'язку із цим фізичні вправи підрозділяються на групи з явною перевагою анаэробного або аеробного шляхів энергопродукции, а також змішаного анаэробно-аеробного енергозабезпечення. У спортивній фізіології приводяться співвідношення трьох систем енергозабезпечення при виконанні анаэробных і аеробних циклічних вправ.

При нормуванні навантажень рекомендується враховувати п'ять компонентів:

1. тривалість вправи;

2. інтенсивність;

3. тривалість інтервалів відпочинку між вправами;

4. характер відпочинку;

5. число повторень вправи.

При нормуванні виконання циклічних вправ особливу увагу заслуговують процеси вікового розвитку рухової системи. Зміни фізіологічних процесів у зв'язку з виконанням тренувальних занять обумовлені впливом на організм повторюваних рухів. При цьому в першу чергу відбуваються зміни функціонального стану рухової системи. Вегетативні процеси перебудовуються під впливом подразнень, що сигналізують про можливу гіпоксію, але головним чином - під впливом моторно-вісцеральних рефлексів. Тому при плануванні тренувальних занять і виборі навантажень важливо враховувати не тільки обмінні процеси, але й вікові особливості регуляції рухів і освоєння техніки моторних навичок.