Лекція 7

Лиманно - гирлові комплекси Причорномор’я

План

1. Загальна характеристика

2. Дунай – Дністровський лиманно - гирловий комплекс

3. Дністровський лиманно - гирловий комплекс

4. Лиманно – гирловий комплекс Дністер – Дніпро

5. Дніпро-Бузький лиманно - гирловий комплекс

Загальна характеристика

Лиманне - гирлові комплекси ( ЛГК) Причорномор’я (від Сасику до Дніпро – Бузького лиману) розташовані у південній та середній смуги Причорноморської низовини .

Ландшафти відносяться к степовому типу, сухостеповому підтипу ландшафтно територіального комплексу. Головні морфоструктури мають ерозійно – акумулятивне походження. Поверхня розчленина долинами крупних та малих річок. Густота розчленення поверхні сіттю долин та балок найбільша на півночі між Дністром та Південним Бугом (0,1 -0,4 км\км²).

Дунай впадає у Чорне море утворюючи дельту (на території Причорномор’я знаходиться Кілійське гирло). Дністер, Південний Буг та Дніпро впадають у Чорне море через великі естуарії –Дністровський, Бузький та Дніпровський лимани.

Лиманно – гирлові комплекси південно - західного Причорномор’я уявляє собою своєрідну та ускладнену екологічну систему. Особливості якої залежать від площі і конфігурації водойм, домінуючої глибини, напрямку та динаміки течії, водного балансу, солоності, складу неорганічних та органічних речовин

Дунай – Дністровський лиманно - гирловий комплекс

Вздовж узбережжя міжріччя Дунаю і Дністра розташовано багато мілководних лиманів. Вони починаються лиманом Сасик за котрим слідкують Джаншейський, Малий Сасик, Магалевський, Тузловська група лиманів ( Шагани, Алібей, Бурнас, Шаболат (Будакський). Довжина пересипу ,що відокремлює лимани від моря дорівнюється 72,5км,а ширина змінюється від 50 до 350-400 м.

Формування лиманів пов’язане з підняттям та опущенням узбережної смуги суши. Всі лимани, крім Сасику, відносяться до лиманно – лагунного типу, тобто які утворились внаслідок опущення суши і затоплення морем. Сасик уявляє затоплену морем долину річок Кокільник та Сарата.

Лимани Дунай-Дністровського міжріччя мілководні, глибина коливається у межах 0,6 -3 м. Головні морфологічні характеристики лиманів представлені у таблиці 10.1

Найбільш великим вважається лиман Сасик, акваторія його має грушоподібну асиметричну форму, яка видовжена з півночі на південь. Довжина природного пересипу дорівнює 14 км, ширина 150-250 м, висота над рівнем моря 2-3м.

Акваторія лиманів Джаншейський і Малий Сасик невеликі (7.3 і 2.7м² відповідно), їх глибина не перевищує 0,6-1,2 м. Особливою відмінністю у конфігурації є те, що їх ширина перевищує довжину.

Для лиманів Тузловської групи характерна видовженість ложа озера, та перпендикулярне його розташування відносна долин річок. У місці впадіння річок, берегова смуга утворює контури мілководних заток, або „вторинних ” лиманів: Джаншейський з затокою Ставок, Шагани з затокою Мартаза і Будури, Алібей з лиманами Карачаус, Хаджидер ,Бурнас з лиманом Курудіол і Солоний.

Лимани Тузловської групи відносяться до лиманів відкритого типу, тобто відкриті для морських і лиманних вод за рахунок перепаду рівнів моря.

Головним фактором, який впливає на водний режим лиманів є приток морських вод, тому рівень води в лиманах залежить від рівня моря.

На термічний режим впливають температура повітря та температура морської води, тому що лимани дуже мілководні. Сезонний хід температур відмічався на максимальному рівні 21,5-22,3⁰С влітку, а мінімальний -1⁰С взимку. Льодостав триває біля 90 діб, потужність льодового шару 0,14 -0,39 м.

Хімічний режим лиманів залежить від їх водного режиму. У верхніх частинах Джаншейського, Малого Сасику та Тузловськой групи лиманів, яки знаходиться під впливом прісного стоку річок і водотоків відмічається опріснення водних мас (мінералізація від 2 до 5 г \ л), решту водних мас відносять до солонуватого хлоридно - натрієвого класу (мінералізація від 20 до 30 г \ л) .

Прихідна частина водний баланс даних лиманів формується за рахунок опадів (50%) та притоку морських вод (40%), стік річок має незначний вплив (10%) . Розхідна частина - випаровування (90- 95%) та частково відтік морських вод (5- 10 %).

Сольовий баланс лиманів у прихідній частині формується на 75-95% за рахунок притоку морських вод, 5-25% за рахунок розчинених речовин річок та опадів.

На хімічний склад лиману Сасик впливають не тільки води річок Сарата та Когільник, а і підземні мінеральні води. Підземні води та води річок належать до сульфатно-натрієвого класу, але ж взагалі води Сасику відносять до морських вод, тобто вод хлоридно - натрієвого класу.