Кoмплексна кoнтрoльна рoбoта з дисциплiни

«Теoрiя сoцiальнoї рoбoти»

ВАРIАНТ № 16

I БЛOК ЗАВДАНЬ

Питання	Відповідь
1.	Г
2.	В
3.	Г
4.	В
5.	Б
6.	Б
7.	А
8.	В
9.	1.б, 2.а, 3.в

II БЛOК ЗАВДАНЬ

1. Дайте визначення пoняттям:

А) кoнфiденцiйнiсть - не розголошення інформації про клієнта. Усе, що стосується клієнта, його особистого життя та виниклих проблем, є конфіденційною інформацією. Інформація про клієнта може бути повідомлена третім особам лише з безпосередньої згоди клієнта та з метою ефективного розв'язання існуючої проблеми;

Б) сoцiальна рoбoта - галузь наукових знань, академічна дисципліна та професійна діяльність, спрямована на підтримання і надання кваліфікованої допомоги будь-якій людині, групі людей, громаді, що розширює або відновлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє реалізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню;

В) грoмада - жителів села або добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища і міста;

Г) клiєнт сoцiальнoї устанoви - особа, яка знаходиться у важкій життєвій ситуації, потребує стороньої допомоги у її вирішені та звернулася за нею в соціальну службу.

2. Рoзкрийте сутнiсть групoвoї сoцiальнoї рoбoти як метoду.

Соціальна робота з групою - метод, який використовується з метою надання людині допомоги, завдяки передачі групового досвіду для розвитку її фізичних і духовних сил, формування соціальної поведінки.

В сучасній практиці теоретична база соціальної роботи з групами сформована з положень таких шкіл, як теорія поля, теорія соціального обміну, психоаналіз і загальна теорія систем. Базовим для всіх групових теорій є положення про штучність відокремлення людини від її оточення. Найбільш важливий результат групової роботи - перетворення внутрішнього світу її учасників.

Переваги групової роботи перед індивідуальною - отримання «додаткового продукту» за рахунок досягнення і використання, так званого, синергетичного ефекту: результат групової роботи перевищує просто суму результатів роботи її окремих членів, учасники відчувають себе комфортно, впевнено, їх активність підвищується, і відбувається якісний стрибок результативності.

Групова робота використовується:

-з виправною метою, коли справа стосується поведінки одного чи декількох членів;

-для попередження соціальних дисфункцій;

-для забезпечення нормального розвитку окремих членів групи, особливо у критичні періоди росту;

-для самоствердження особистості;

-з метою навчання і виховання відчуття громадянства;

-для здійснення однієї мети чи декількох цілей одночасно.

Прийнято виділяти типи груп: створені спеціально для роботи з їх членами для вирішення внутрішньо групових проблем і створені для досягнення якої-небудь зовнішньої мети по відношенню до групи.

Внутрішньо орієнтовані групи, в свою чергу, поділяють на два типи:

а)спрямовані на нормальний розвиток своїх членів (групи соціалізації);

б) групи, мета яких - виправлення відхилень, які виникли в ході попередньої соціалізації (групи ресоціалізації).

В групах соціалізації мета соціальної роботи - допомогти індивіду, який має проблеми у виборі мети соціалізації, а також сприяти досягненню вже обраною мети. Групи ресоціалізації також вирішують два завдання: соціальний контроль людей, недостатньо адаптованих до потреб суспільства і які не бажають приймати на себе соціально прийняті ролі, чи допомогу в освоєнні нових (альтернативних) ролей.

Соціальні групи мають на меті функціональну активність у плані подолання ізольованості, надання позитивного досвіду стосунків. У таких групах відбувається розвиток інтересів та навичок, підвищення відчуття власної цінності. Прикладами таких груп є клуби, денні центри для людей похилого віку, для молоді з певними проблемами, для колишніх пацієнтів психіатричних лікарень, для людей з ВІЛ/СНІДом, для тих, хто хворіє на рак.

Освітні групи займаються обміном інформації та формуванням навичок через прямі інструкції. Це необхідно як для набуття нових знань і вмінь, яких бракує, так і для підготовки до наступних стадій життя (до або після виписки з психіатричної, наркологічної клініки або іншої лікарні, звільнення з місць ув'язнення та ін.). В таких групах використовують специфічний спосіб навчання - активне залучення до розв'язання реальних проблем, набуття власного досвіду через дискусію або рольові ігри.

Соціальні терапевтичні групи мають на меті підтримку адаптивних форм поведінки або модифікацію неприйнятних форм поведінки (зловживання алкоголем або наркотиками, злочинна поведінка). До цієї категорії відносять також групи, які орієнтовані на певну проблему (групи соціальних навичок). Дискусійні групи мають на меті обговорення питань, проблем, актуальних для певного кола людей. При цьому відбувається обмін досвідом, поглядами, думками між членами групи.

Групи самодопомоги, групи соціальних дій, самокеровані групи створюються для підтримки та розв'язання індивідуальних проблем. За їхньою допомогою організовують кампанії за зміну соціальних установок та на захист інтересів і прав. Ресурси групи використовуються з метою:

-    допомогти у вираженні своїх потреб і почуттів, навчання надавати та отримувати допомогу;

-    використання групового процесу для розуміння і подолання перепон, що заважають отримувати підтримку, допомогу та опікуватися своїми потребами;

-    заснування групи, в якій її члени можуть продовжувати зустрічатися неформально.

У кількісному відношенні група не повинна налічувати менше трьох членів - у протилежному випадку не можуть бути досягнуті розгорнута кооперація, спеціалізація, інші групові ефекти. Чим менша група, тим швидше і якісніше вона може вирішити поставлену мету.

Макаревич В.Н. виділяє такі стадії розвитку групи: попередня, стадія формування групи; стадія конфлікту; стадія консолідації і ефективної роботи.

Всі спеціалісти підкреслюють виключну роль перших етапів роботи, на яких важливо завоювати довіру групи, допомогти її членам ближче познайомитися один з одним, підбадьорити «мовчазних»і стримати занадто активних.

Стадія конфлікту, суперництва є небезпечною для соціального педагога. В любій групі спостерігається явна розбіжність (неоднаковість) інтересів її членів. Група - «мікрокосм» суспільства, і ця різниця своїх інтересів і інтересів інших, віддзеркалює індивідуальне протистояння з іншими, яке існує в суспільстві.

Завдання соціального педагога на етапі конфлікту - допомогти членам групи усвідомити необхідність узгодженої роботи, активізувати осмислення того, що відбувається, орієнтувати членів групи на взаємну підтримку, надання взаємодопомоги.

На стадії консолідації соціальний працівник допомагає групі виробити норми і способи взаємодії, а окремим членам - самовизначитися, знайти своє місце, яке відповідає їх здібностям і уподобанням.