2.38 Розвиток промисловості і сільського господарства урср у другій половині 50-х – першій половині 80-х років XX ст. Житлове будівництво у республіці.

З травня 1957 господарське планування й управління перейшло на систему господарських районів, керованих радами народного господарства, яких в УРСР було 14, згодом 7. Через те, що децентралізація управління й утворення раднаргоспів, призвели до т. зв. «місницьких» тенденцій (висування місцевих і республіканських інтересів перед загально-союзними), 1962 розпочато рецентралізацію, а після усунення від влади Хрущова відновлено повнотою стару централізовану бюрократичну систему управління господарством (1965).

Нар. господарство УРСР повнотою інтеґроване в заг. сов. екон. систему, підлягало тим самим змінам, що й заг. сов. економіка. Частка УРСР в заг. сов. нац. прибутку (бл. 20 %) не була пропорційно відбита в капіталовкладеннях Україна докладала для розвитку ін. районів СРСР. В УРСР не реалізовано жадних більших проектів розбудови промисловості чи транспорту й капітального будівництва. Закінчено розпочату давніше побудову т. зв. Дніпрового каскаду ГЕС, який, дає електроенергію не лише для внутр. вжитку, але й на експорт.

Економічна ситуація СРСР з середини 1970-их pp. назагал погіршилася, темпи річного приросту сповільнилися (з 8,5 % у 1970 до 3,2 % 1981), на що вплинула й світова енергетична криза. Кілька неврожаїв спричинили харчову кризу, що змусило радянський уряд імпортувати значну кількість збіжжя. При цьому радянське керівництво продовжувало витрачати поважні суми на озброєння та коштовні міжпланетарні дослідження. Немало коштують радянській економіці чималі видатки, пов'язані з зовн. допомогою та військовими інтервенціями в Африці і на Близькому Сході. Факт, що українці гинуть з 1980 в Афґаністані, створив атмосферу війни, якою погрожує воєнна верхівка в Кремлі, драматизуючи ситуацію ще й китайською небезпекою. Курс на військову перевагу СРСР та використання слабих місць Зах. чи «третього світу» створив нове напруження між Зах. і сов. блоком. Змін чи їх ознак не вніс і 26 з'їзд КПРС (лютий 1981), який підтвердив попередні позиції та те саме керівництво в Москві і в УРСР. Події у Польщі 1980—1981 викликали ще більшу чуйність Москви у зах. респ., гол. в УРСР; запроваджено ряд обмежень щодо руху населення. Далі зберігається суворо олігархічний характер сов. влади, при чому до слова більше приходять рос. націоналістичні кола. Укр. елементи, які в 1960-х pp. могли мати ще деякі впливи в Кремлі, тепер мають лише номінальне представництво.

В СРСР після більшовистьського заколоту будинки домовласників були експропрійовані і передані міським Радам (Декрет ВЦВК від 20 серпня 1918). Було проведено масове вселення в ці будинки робітників з підвалів, халуп і з околиць міст. Постановою РНК РРФСР від 8 серпня 1921 місцевим Радам дозволялося передавати державні житлові будинки в довгострокову оренду колективам мешканців. Відновлення промисловості та соціалістична індустріалізація країни зумовили значний приплив населення в міста, що створювало труднощі в його розселенні.

Разом з упорядкуванням експлуатації житлового фонду і, відновленням зруйнованих будинків (в результаті 1-ї світової війни 1914-18 і Громадянської війни вибуло близько 14% всієї житлової площі) почалося нове житлове будівництво як в старих, так і в нових районах СРСР.

Житлове будівництво в УРСР здійснювалось на основі державного народно-господарського плану як у відношенні обсягу, благоустрою будинків, так і їх територіального розміщення. В результаті високих темпів збільшення нової житлової площі міський житловий фонд СРСР за роки совєцької влади зріс у 8,5 рази. До кінця 1970 р. він склав 1529 млн. м2 проти 180 млн. м2 в 1913 р.