- •31.1Визволення Правобережної України і Криму навесні 1944 року. Депортація кримських татар: причини та наслідки
- •39.2 Участь України в освоєнні космосу. Внесок українського впк в створенні ракетно-ядерного щита срср. Сучасні аерокосмічні програми України. Українські космонавти.
- •35(В). Міжнародний тероризм на сучасному етапі
- •1.Оцінка діяльності Центральної ради, гетьманату та Директорії в історіографії
- •70. Український рахунок: людські втрати і матеріальні збитки України в роки Другої світової війни
- •15(В). Загальна характеристика демократичних революцій в країнах Східної Європи (1989-1991 рр.). Їхній характер, спільні риси та особливості.
- •30.Битва за Лівобережну Україну і Донбас у 1943 р. Форсування Дніпра і визволення Києва.
- •35. Соціально-політичний розвиток урср у повоєнні роки. Ідеологічний наступ сталінізму.»Ждановщина» та її наслідки.
- •32(В). Загальна характеристика динаміки економічного та політичного розвитку основних країн західної Європи та сша у період світової економічної кризи (1929-1933 рр.)
- •55.Україна в планах нацистів. Економічна експансія “Третього Рейху». Українські остарбайтери в Німеччині.
- •36. XX з’їзд кпрс та його історичне значення. Десталінізація суспільно-політичного життя урср в добу «відлиги». М.С. Хрущов.
- •3. Утворення і діяльність руху неприєднання
- •1.61Президентські вибори 2004 року. В.Ф. Янукович і ю.В. Тимошенко – штрихи до політичного портрету лідерів пр і бют. Російсько-українські стосунки після виборів.
- •2.33 Урср у повоєнні роки. Відбудова народного господарства: труднощі та здобутки. Голод 1946-1947 років в Україні.
- •3.31(В) Доля Німеччини в умовах конфронтації між срср та країнами Заходу: політика окупаційної влади, економічні труднощі, об’єднання Німеччини, уряд г. Коля
- •1.34Україна-фундатор оон. Діяльність урср на міжнародній арені (40-80-ті роки XX століття)
- •2.42 Урср у добу перебудови 1985-1991. Декларація про державний суверенітет та її історичне значення. М.С. Горбачов: штрихи до політичного портрету.
- •3. 28(В)Японське «економічне» диво. Розвиток Японії на сучасному етапі.
- •1.29Внесок українського народу у Перемогу союзних націй над гітлерівською Німеччиною. Українці – Герої Радянського Союзу. Іван Кожедуб – найкращий ас союзників.
- •2. 40Наростання кризових явищ у соціально-економічному та ідеологічному житті урср (кінець 70-х – початок 80-х рр. XX століття.) л.І. Брежнєв: штрихи до політичного портрету.
- •3. Близькосхідний конфлікт: причини, етапи, шляхи та перспективи вирішення
- •1.27Висвітлення подій Другої світової та Великої Вітчизняної воєн в історіографії
- •2. 28Українська діаспора у світі та снд
- •326(В) «Культурна революція» в Китаї
- •1.26Входження західноукраїнських земель до складу срср. Соціально-економічні і культурні перетворення. Репресії і масова депортація населення краю у 1940-1941 роках.
- •2.46 Розпад срср. Проголошення незалежності України. Утворення снд. Л.М. Кравчук – перший президент України (1941-1944 рр.)
- •3.25(В) Біла революція в Ірані. Причини, реформи, наслідки.
- •1. 25«Українське питання» напередодні Другої світової війни. Карпатська Україна (1938-1939 рр.)
- •2. 47Згубні прорахунки радянського керівництва на початку війни та їх катастрофічні наслідки. Бойові дії на території України у 1941-1942 рр.
- •3. 24(В)Створення держави Ізраїль. Арабо-ізраїльське протистояння
- •1.24Створення і діяльність оун в довоєнний період. Є.Коновалець, а. Мельник, с. Бандера – провідники оун. Розкол в організації та його згубні наслідки.
- •2.38 Розвиток промисловості і сільського господарства урср у другій половині 50-х – першій половині 80-х років XX ст. Житлове будівництво у республіці.
- •3.23(В)Боротьба за незалежність і об’єднання в’єтнаму
- •1.23Політичний і соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини (20-30-ті роки XX ст.)
- •2. 58Україні і проблема ядерного роззброєння. Ліквідація ядерної зброї в Україні (1991-1996 рр.)
- •3. 22(В)Процес деколонізації після Другої світової війни
- •1.22Політичний режим сталінщини в Україні. Масові репресії кінця 30-х років XX століття та їх наслідки.
- •2.65 Створення і діяльність ушпр. Наростання боротьби народних месників проти окупантів (1942-1944). С.А. Ковпак - легендарний командир партизанського з’єднання
- •3. 21(В)Національні рухи в країнах Південно-Східної Азії (Бірма, Індокитай, Індонезія)
- •1.15Міжнародне і внутрішнє становище усрр на початку 20-х років XX століття. Голод 1921-1923 рр. Та його наслідки. Іноземна допомога голодуючим
- •2. 69Колабораціонізм в роки Великої Вітчизняної війни. Створення дивізії «сс Галичина»
- •Факти співпраці з Німеччиною у роки Великої Вітчизняної війни:
- •3. 34(В)Велика Британія в період структурних криз і перетворень 80-90х років: «тетчеризм» та його наслідки
Б№1
31.1Визволення Правобережної України і Криму навесні 1944 року. Депортація кримських татар: причини та наслідки
Наступ на Правобережній Україні почався ще наприкінці грудня 1943 р. із плацдармів, створених у результаті форсування Дніпра. Він розгорнувся від Полісся до Чорного моря і здійснювався силами чотирьох Українських фронтів.
Гітлерівське командування надавало величезного значення утриманню Правобережної України і сподівалося зупинити на Дніпрі подальше просування радянських військ. Особливо завзято воно трималося за Корсунь-Шевченківський виступ на Дніпрі, розташований у 80 км. південніше Києва, розраховуючи вести з його наступальні операції, щоб вибити радянські війська з плацдармів на Правобережній Україні. Після успішних наступальних дій війська 1-го Українського фронту (командуючий - генерал М. Ф. Ватутін) із півночі і війська 2-го Українського фронту (командуючий - генерал І. С. Конєв) з півдня оточили 28 січня 1944 р. корсунь-шевченківське угруповання, де знаходилося 10 гітлерівських дивізій. Після того, як оточеними був відхилений ультиматум про капітуляцію, радянські війська 17 лютого знищили вороже угруповання. Нищівних ударів Червона армія завдала німецьким військам під Бердичевом, Житомиром, Рівним, Луцьком, Нікополем і Кривим Рогом.
У березні - квітні 1944 р. за допомогою масованих танкових ударів радянські війська з ходу форсували ріки Південний Буг, Дністер, Прут і звільнили Херсон, Вінницю, Миколаїв, а на початку квітня - Одесу.
У результаті Житомирсько-Бердичівської, Корсунь-Шевченківської і Рівненсько-Луцької військових операцій чотири Українських фронти вигнали німецькі війська і їхніх союзників із території Правобережжя.
В липні 1944 р. радянські війська нанесли ряд ударів на Рава-Руському і Львівському напрямках, звільнивши від німців Львів, Перемишль, Станіслав (тепер - Івано-Франківськ) та інші міста. В жовтні 1944 р. було повністю звільнене Закарпаття. 28 жовтня – щорічно відзначається як День визволення України від німецько-фашистських загарбників.
ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР У 1944 році
У 1941 році Крим опинився під владою гітлерівців, які розв'язали терор проти мирного населення, а 1944 став роком головної трагедії у кримськотатарської історії. 18 травня 1944 року за наказом Сталіна весь кримськотатарський народ був звинувачений у колабораціонізмі та депортований з Криму. Трагедія отримала назву Сюрґюн (від крим. Sürgün — вигнанець). У злочині були задіяні 32000 енкаведистів. Загалом депортовано 193865 кримців, зокрема 151136 — до Узбецької РСР, 8597 — до Марійської АРСР, 4286 — до Казахської РСР, решта — до різних областей РРФСР.
Із травня по листопад 10105 кримських татар померли від голоду в Узбекистані (7% депортованих до Узбецької РСР). Близько 30000 (20%) вигнанців померли протягом півтора років за даними НКВС, за інформацією кримськотатарських активістів — 46% депортованих.
Кримські активісти закликають до визнання Сюрґюну геноцидом кримських татар.
На відміну від інших депортованих у 1944 року народів, що їх було повернено на батьківщину після XX з'їзду КПРС у 1956 році, кримським татарам було заборонено переїздити до Криму до 1989 р. З 1960-х років у місцях, де мешкали депортовані кримські татари в Узбекистані, зародився та почав набирати силу національний рух за повернення народу до Криму.
Масове повернення почалося у 1989 році, і сьогодні в Криму мешкає близько 270 тис. кримських татар, що складає 13% від загального населення. Найголовніші проблеми кримських татар сьогодні — це масове безробіття (рівень якого серед кримських татар набагато вищий, ніж середній рівень по Криму), проблеми з землею та розвитком інфраструктури, відбудованих з часу репатріації, кримськотатарських селищ.