4. Функції податків

Суть податків виявляється у їх функціях. Податки виконують:

1. фіскальну

2. розподільну

3. регулюючу функції.

Фіскальна функція є визначальною у характеристиці суті податків. З її допомогою забезпечується формування фінансових ресурсів дер­жавного бюджету, які є матеріальною базою держави для виконання своїх функцій. Водночас податкові надходження мають бути постійни­ми і стабільними та рівномірно розподілятися у просторі й часі.

Постійність означає, що податки мають надходити до Державного бюджету в обов´язковому порядку та рівномірно у встановлені терміни. Оскільки за рахунок податків забезпечуються відповідні вит­рати держави, то строки надходження податків мають узгоджуватися із строками фінансування видатків бюджету.

Стабільність податкових надходжень визначається гарантією того, що їх передбачений обсяг буде отримано повністю.

Рівномірність надходження податків у просторі і часі означає, що для забезпечення фінансування необхідних витрат фінансові ресурси необхідні у визначений час і у певному регіоні. Без такої рівномірності виникає потреба у перерозподілі фінансових ресурсів між бюджетами. Останнє ускладнює діяльність відповідних виконавчих органів щодо регіонального самоврядування й самофінансування.

З допомогою розподільної функції податків забезпечується форму­вання доходів бюджету з наступним їх спрямуванням на фінансуван­ня різноманітних заходів держави. Саме з її допомогою встановлю­ються пропорції розподілу фінансових ресурсів між платниками податків та державою.

Економічний зміст регулюючої функції полягає у тому, що з допо­могою податків держава здійснює систематичний і цілеспрямований вплив на всі сторони діяльності платників. Найефективнішою фор­мою прояву регулюючої функції податків є надання пільг окремим платникам податків або повне звільнення від оподаткування з окре­мих видів податків або окремих фізичних чи юридичних осіб. [5]

Усі функції податків діють в єдності з одночасним відповідним регулюючим впливом на його суб´єкти:

• як фіскальний важіль податки забезпечують формування до­ходів бюджету;

• як розподільний важіль податки забезпечують спрямування фінансових ресурсів Державного бюджету на виконання стратегічних і тактичних завдань, визначених фінансовою політикою держави;

• як регулюючий важіль податки забезпечують цілеспрямований вплив на розвиток суспільного виробництва і суспільних відносин у державі.

5. Державний бюджет, як головний важель фіскальної політики

Державний бюджет (public budget) – це головний вираз балансу доходів і витрат держави за рік (головний фінансовий план держави).

• Фактичний – відображає реальні витрати, надходження та дефіцити за певний період.

• Запланований – це той, що приймається парламентом як план.

Доходи держбюджету (≈ 90\%) – доходи від оподаткування: прямі та непрямі податки, відрахування з фонду заробітної плати (у фонд зайнятості, пенсійний та чорнобильський фонди). Інші надходження: рентні платежі від видобування нафти, вугілля, газу, від продажу державних цінних паперів, від зовнішньоекономічної діяльності, позики у інших країн, від інвестування і т. ін.

Витрати держбюджету: культура, освіта, охорона здоров’я, громадський порядок, безпека, соціальна допомога, інвестування, кредитування, розрахунки по боргах держави, допомога різним галузям, витрати на формування державних резервів.

Позабюджетні фонди – грошові кошти держави, що мають цільове призначення, і які не включаються у державний бюджет.

Якщо витратна частина держбюджету перевищує доходну або є недоотримання по запланованих доходних статтях, виникає дефіцит. Дефіцит в 2–3\% ВВП – вважається допустимим. [3]