4. Документальне оформлення застосування фото- та відеозапису

При гласному застосуванні:

• результати фіксуються в процесуальних документах, наприклад: акт експертизи, акт виїмки матеріальних цінностей з тайнику, довідки про експертне дослідження, протоколи, а також рапорт, звіт.

При негласному застосуванні:

– фіксується в рапортах, звітах зовнішнього спостереження, актах, довідках оперативного працівника.

За результатами проведеної фотозйомки співробітник складає довідку або рапорт на ім’я слідчого (прокурора), який дав дозвіл на проведення розшукового заходу.

Довідка оформляється у випадку, якщо фото,- відеозйомку здійснив особисто оперативний працівник і складається з двох частин: вступної та описової. У вступній частині зазначається на чиє ім’я складено документ, час, коли складений документ (із вказівкою посади, спеціального звання, риз вища); у верхньому правому куті ставиться гриф секретності. Описова частина документа містить відповіді на такі питання:

• у зв’язку з чим застосовувалися технічні засоби;

• коли, ким і де використовувалися технічні засоби;

• технічні засоби й умови, в яких вони застосовувалися;

• об’єкти, у відношенні яких здійснювалася фотозйомка;

• фактичні дії, що зафіксовані в результаті фотозйомки.

Наприкінці довідки мають вказується час і дані особи, яка склала документ (посада, спеціальне звання, прізвище.

До довідки додаються отриманні фото-, відеоматеріали (фототаблиці, негативи, відеоплівки), що упаковуються як речові докази.

Відомості та результати попередніх криміналістичних досліджень, проведених у експертних установах (підрозділах) МВС України, що не підлягають легалізації, оформляються довідкою із грифом секретності.

Якщо передбачається легалізація отриманих фотоматеріалів, то забороняється вказувати конкретні відомості про апаратуру та методи її застосування.

Результати фото,- відеозйомки, які отриманні в процесі проведення розшукових заходів щодо окремих видів оперативно-розшукової діяльності оформляються рапортом.

Рапорт на ім’я керівника містить вказівку про гриф документа, в процесі якого оперативно-розшукового заходу застосовувалася техніка, час і умови зйомки, що зафіксовано на фото-, відеоматеріалах, відомості про кількість відзнятого матеріалу та його місцезнаходження.

Акт за результатами застосування фото-, відеотехніки складається, якщо в оперативно-розшуковому заході брали участь представники установ або окремі громадяни (довірені особи). Основні реквізити документу відповідні, тільки додаються відомості стосовно осіб, які брали участь у проведені заходу.

Якщо фотозйомка здійснювалася співробітниками оперативно-технічного підрозділу за завданням оперативного підрозділу, то результати проведення зовнішнього (візуального) спостереження й документи оформляються у вигляді зведення. У зведенні описуються дії об’єкта спостереження, а знімки містяться на фототаблиці з описом зафіксованої події.

Фотоматеріали, отримані в процесі оперативно-розшукового заходу, можуть використовуватися при вирішенні оперативно-технічних завдань:

• проведення розшукових заходів і слідчих дій (фотокадри приміщень, будинків, місцевості, предметів, документів);

• ознайомлення учасників оперативної розробки з місцем проведення оперативно-розшукових заходів, ознаками зовнішності осіб, злочинні дії яких підлягають документуванню;

• створення умов, що сприяють документуванню злочинних дій розроблюваних;

• інформування учасників проведення про манеру поведінки розроблюваних, розташування схованок тощо.

Матеріали фотозйомки можуть використовуватися також при проведені досудового слідства і кримінального судочинства.

Оперативні матеріали діляться на два види:

• вміщують оперативну інформацію, що орієнтує;

• доказові фотоматеріали.

Оперативна інформація, що орієнтує містить матеріали з відомостями:

• про факти злочинної діяльності, що мають істотне значення для попередження і розкриття злочинів, але не відомих слідчому;

• зображення розташування різних об’єктів;

• документи, які свідчать про наміри особи, підозрюваною в здійснені злочину;

• розробка тактики проведення слідчих дій.

Процесуальне оформлення фотозйомки і отриманих результатів

Дотриманні правил оформлення (в кримінально-процесуальному й криміналістичному відношенні) як фотозйомки, так і фотознімків є важливою умовою використання отриманої фотографічним способом інформації в доказуванні. Зйомку оформлюють шляхом детального опису в протоколі слідчих дій:

• найменування об’єкта чи моменту слідчої дії, зафіксованої фотозйомкою;

• вид і спосіб зйомки;

• модель фотоапарата і марку об’єктива;

• використаний негативний матеріал;

• застосування додаткових засобів (наприклад, світофільтрів);

• на плані або схемі відмічають місця, звідки здійснювалася фотозйомка.

Запис повинен бути приблизно такий: У ході огляду місця події були сфотографовані:

а) загальний вид магазину „Промтовари” (орієнтуючий знімок, кругова панорама, три кадри);

б) торговий зал цього магазину (оглядовий знімок);

в) вітрина ювелірного відділу (вузловий знімок);

г) слід інструменту на дерев’яній поверхні частині вітрини ювелірного відділу (детальний масштабний знімок).

Фотозйомка здійснювалася камерою „Зеніт-122” з об’єктивом „Геліос-44М” на фотоплівку чутливістю 100 од. ГОСТ.

Фотознімки, що додаються до протоколу слідчої дії повинні оформлюватися у виді фототаблиць, для чого їх наклеюють на спеціальні бланки або чисті листи паперу. Зверху робиться надпис «фототаблиця № ». Додана до протоколу ____ (найменування слідчої дії та час її проведення). Під знімками робляться відповідні надписи, наприклад, «торговий зал магазину «Промтовари». Найбільш важливі об’єкти відмічають на фотознімку стрілками. Кожний знімок завіряється печаткою органа розслідування, підписом слідчого, а по можливості – підписами понятих. Якщо фотозйомку вів спеціаліст, фототаблиці із знімками повинні бути підписані ним. До таблиці додаються негативи, з яких виготовлені знімки.

Якщо з технічних причин фотознімок зробити неможливо, то складається довідка, що додається до протоколу слідчої дії, в ході якого здійснювалася фотозйомка.

Знімки, отримані в результаті фотозйомки в ході слідчої дії, використовуються в доказуванні разом із протоколом цієї дії, є джерелом доказової інформації для встановлення істини за кримінальною справою.

Як джерела доказів фотографічні знімки повинні відповідати вимогам процесуального, тактичного і технічного характеру. Якщо фактичні дані, що мають доказове значення, отримали своє відображення на знімку, що оформлений із дотриманням процесуальних вимог, то такий знімок визнається доказом. Обов’язковому фотографуванню підлягають такі об’єкти: підлягаючі природним змінам; словесний опис яких неможливий або ускладнений із-за форми чи їхнього стану; що прибираються з місця пригоди в силу особливих обставин (наприклад, ДТП); вибухонебезпечні предмети тощо.

Відеозапис

Правовою регламентацією застосування засобів відеозапису є Закони «Про міліцію» (п.10,11 ст.8), «Про оперативно-розшукову діяльність» (п.9 ст.8 – «під іншими технічними засобами одержання інформації розуміють і відеозапис»), «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (ст.15), норми КПК України.

Прийоми проведення негласного відеозапису аналогічні фотозйомці. По можливості необхідно використовувати паралельну фіксацію мовної інформації, а також проводити прив’язку подій у просторі та в часі за допомогою вмонтованого в відеокамеру таймера. При підготовці до відеозйомки доцільно визначити:

• в яких умовах буде проходити відеозапис;

• які факти повинні бути зафіксовані;

• вид апаратури та прийоми її використання.

За допомогою відеозаписуючої апаратури запис здійснюється в широкому діапазоні освітленості об’єктів спостереження, Оптимальні параметри зйомки можуть бути вибрані автоматично чи вручну. Об’єктиви відеокамер із змінною фокусною відстанню дозволяють оперативно змінювати план зйомки, загальний план необхідний для поєднання сюжету з місцем події. Відеозапис здебільшого проводиться середнім або крупним планом, бо дрібні об’єкти при перегляді передаються недостатньо чітко. Крупний план дозволяє виділити в кадрі важливі деталі (наприклад, сумку, пакет).

Відеозапис окремих сюжетів доцільно проводити 5-8 секунд, щоб вони набули інформаційного змісту. Під час відеозапису диктувати через мікрофон пояснення подій (наприклад, назви вулиць, номера будинків чи автомашин, прізвища та імена осіб). По радіоканалу можна одержувати і паралельно фіксувати інформацію з місця подій. При необхідності за наявності спеціальної апаратури (фотопринтерів) з окремих відеокадрів можуть бути одержані знімки.

При оформлені відеосюжету складається довідка, в якій дається стислий опис епізодів, місця і часу дії, відомі дані про осіб, які фігурують у фільмі. Отримані негласним шляхом матеріали відеозапису використовуються для одержання додаткових відомостей стосовно злочину, розшуку зниклих злочинців, усунення умов, що сприяють вчиненню злочинів, при розслідуванні злочинів.

Дані, зібрані внаслідок негласного застосування фотозйомки і відеозапису, без перевірки і підтвердження процесуальними діями доказового значення не мають. У матеріалах кримінальних справ забороняється використовувати фотоматеріали і матеріали відеозапису, що містять відомості негласної роботи організаційно-технічних особливостей застосування технічних засобів, джерел одержання інформації.