- •Лекція № 2 «Засоби фіксації інформації»
- •Література:
- •Основні поняття та призначення засобів фіксації інформації
- •Правові основи використанням технічних засобів фіксації інформації.
- •Лекція № 3 «Засоби фотографування і відеозапису»
- •Література:
- •Етапи розвитку фотографії
- •Фотографія. Характеристика технічних засобів фотографування
- •Відеозапис. Технічні засоби відеозапису
- •Документальне оформлення застосування фото- та відеозапису
Відеозапис. Технічні засоби відеозапису
Відеозапис, відео(відлат.video – дивлюся, бачу) – під цим терміном розуміють широкий спектр технологій запису, обробки, передачі, зберігання й відтворення візуального і аудіовізуального матеріалу на моніторах.
Кінозйомка і відеозапис сприяють розв'язанню таких завдань:
з документальною точністю фіксувати та досліджувати динамічні події, процеси, слідчі дії (експеримент, упізнання, допит, особливо коли допитуваний відмовляється визнавати свою вину або щось приховує);
зберігати інформацію про динамічні ознаки об'єктів та відтворювати її в суді, під час слідчих дій, експертизи;
фіксувати та вивчати недоступні для людського зору швидкоплинні процеси (наприклад, політ кулі, руйнування перешкод, момент зіткнення транспортних засобів);
фіксувати події одночасно в динаміці та в часі, що дає змогу вирахувати момент конкретних дій, швидкість руху чи кількість подій за одиницю часу.
Відеозапис у розслідуванні злочинів має такі переваги:
дає змогу одночасно фіксувати звук і зображення на носії інформації та візуально контролювати якість запису;
містить інформацію про динамічність події, розвиток тієї чи іншої дії або явища;
не потребує лабораторного опрацювання відзнятого матеріалу;
дає можливість багаторазово використовувати відеострічку для запису.
Технічні засоби відеозапису
Засоби відеозапису поділяютьсяна:
відеокамери різного типу;
відеоплеєри;
відеомагнітофони (мають в своєму складі ТВ-тюнер);
відеомонітори;
мультиплексери.
Кінокамера – пристрій, призначений для запису рухомого зображення на кіноплівку, що пересувається стрибками із швидкістю (найчастіше) 24 кадри за секунду.
Відеокамера – електронний пристрій призначений для отримання оптичних образів об'єктів та пристосований для запису або передачі зображення в русі.
Класифікація технічних засобів відеозапису:
І. За призначенням:
безпосереднього відеозапису або типу камкордер (англ. – camcorder, це коли в одному блоці розміщується відеокамера та відеомагнітофон):
– професійні (студійні);
плівка шириною 12,7 мм – стандарт
– напівпрофесійні;
– портативні;
плівка шириною 6,35 мм – компакт касета
– мініатюрні;
камери спостереження (оптична система і матриця) – забезпечують передачу зображення в електронному вигляді на пульт де здійснюється запис та перегляд відеозображення:
за призначенням:
охоронні;
оперативні (приховані);
за конструктивними властивостями:
корпусні;
безкорпусні;
за місцем встановлення:
внутрішнього встановлення;
зовнішнього встановлення.
ІІ. За способом і формою запису відеосигналу:
аналогові;
цифрові;
ІІІ. За типом оптикоелектронного перетворювача:
СМOS;
CCD.
Складові частини камери (камкордера):
об’єктив типу трансфокатор;
оптико-електричний перетворювач (матриця, відікон);
підсилювач відеосигналу;
монітор (виконує функцію електронного шукача);
записуючий пристрій в аналогових камерах;
система запису звуку (направлений мікрофон, підсилювач низької частоти, звукозаписуючі головки);
касетоприймач або картрідер;
плівко-протягуючий механізм в аналогових камерах;
акумулятор чи адаптер електричної мережі.