Тема № 3 Європейський Союз

1. Передумови створення Європейського Союзу.

2. Структура Європейського Союзу (Європейський парламент, Європейська Рада, Європейська Комісія, Європейський Суд, Рахункова палата).

3. Україна і Європейський Союз.

Особливе місце серед міжнародних організацій посідає Європейський Союз (ЄС), який є найбільш потужним і розвиненим об’єднанням європейських держав. ЄС досяг високого рівня політичної інтеграції, правової уніфікації, економічного співробітництва, соціального і культурного розвитку.

В процесі інтеграції Європейський Союз пройшов ряд еволюційних етапів, які необхідно визначити у контрольній роботі. Створення Європейського Союзу було зумовлено розвитком економічної, політичної інтеграції на континенті. Лише в другій половині 40-х років ХХ ст. виникли необхідні передумови для здійснення організованої інтеграції у сфері економіки, політики, права тощо. Саме тоді керівники провідних європейських держав почали висувати ідеї заснування міждержавних інтеграційних угруповань в Європі.

Особливості договірного процесу інтеграції дістали відображення в характерних рисах інституційного механізму ЄС. Інституційний механізм Європейського Союзу має складну будову, яка відбиває поступовий характер розвитку інтеграції. Основу його організаційної структури становлять Європейський парламент, Європейська Рада, Європейська Комісія, Європейський Суд і Рахункова палата. Їх повноваження, які закріплені в установчих договорах та актах про внесення змін та доповнень до них (ст. 5 Договору про Євросоюз) необхідно розкрити у контрольній роботі.

Дедалі більшого розвитку набуває практика укладання Європейським Союзом із третіми країнами широкомасштабних договорів, які охоплюють різноманітні напрями співпраці. Завданням контрольної роботи є також розкриття природи сучасних стосунків України з Європейським Союзом, правовою основою яких є Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та їх державами-членами, підписана 14 червня 1994 року і ратифікована 10 листопада 1994 року Верховною Радою України. Європейський Союз надалі продовжує розвивати і посилювати політичні і економічні відносини з Україною, про що свідчать прийняті ним документи, а саме: про визнання Європейським Союзом за Україною статусу країни з перехідною економікою (червень 1996 рік); рішення Ради Міністрів Європейського Союзу стосовно Плану дій щодо України (грудень 1996 рік). Необхідно зазначити, що крім позитивних процесів на сьогоднішній день між Україною та Європейським Союзом існує ряд серйозних проблем, які впливають на двосторонні стосунки між Україною і ЄС і на здійсненні стратегії Україною щодо європейської інтеграції.

Література:

Основна література: 1 - 6, 8 - 11, 14 - 16, 19.

Додаткова література: 1,7, 24, 72, 78, 85, 86, 96, 99, 114, 122 - 124.

Тема № 4 Міжнародно-правовий статус учасників збройних конфліктів

1. Міжнародно-правовий статус комбатантів.

2. Міжнародно-правовий статус некомбатантів.

У збройних конфліктах міжнародного характеру воюючі сторони представлені своїми збройними силами, до складу яких входять організовані збройні групи і підрозділи. Належність учасника збройного конфлікту до тієї чи іншої групи визначає його правовий статус, що надає йому певні права й обов'язки. Коло осіб, що мають право брати участь у збройних діях окреслені в Гаазькій конвенції про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року і поділяються на дві категорії: комбатанти і некомбатанти. Згідно цього розмежування, комбатантами є особи, що входять до складу збройних сил воюючої держави і мають право брати участь у військових діях. Некомбатантами є особи, що безпосередньо не беруть участь у військових діях. Посилаючись на положення Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року необхідно розкрити правовий статус комбатантів і некомбатантів і вказати коло осіб, які до них відносяться.

При написанні контрольної роботи потрібно розкрити правовий статус найманців і добровольців, визначити їх відмінні риси. За міжнародним правом статус комбатанта на найманця не поширюється. При цьому, найманець, який бере безпосередню участь у військових або спільних насильницьких діях, вчиняє злочин. На відміну від найманця доброволець входить до особового складу збройних сил, у результаті чого набуває статусу комбатанта.

Певну увагу в контрольній роботі слід приділити правовому статусу парламентарів, військових шпигунів і розвідників. Посилаючись на Гаазьку конвенцію про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року необхідно визначити статус військових шпигунів і розвідників, вказуючи на їх відмінні риси у способах діяльності.

Література:

Основна література: 1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15,16, 20.

Додаткова література:6, 12, 23, 44, 54, 75, 77, 112, 117.