16. Поняття про сприйняття. Властивості процесу сприйняття.

Сприйняття - це відображення предметів і явищ у сукупності їх властивостей і частин при безпосередньому впливі їх на органи чуття. Сприйняття залежить від певних відносин між відчуттями, (взаємозв'язок яких, у свою чергу, залежить від зв'язків і відносин між якостями, властивостями, різними частинами, які входять до складу предмета або явища). Без відчуттів неможливо сприйняття. Однак, крім відчуттів, сприйняття включає минулий досвід людини у вигляді уявлень та знань. Процес сприйняття відбувається у зв'язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо те, що перед нами знаходиться), мовою (називаємо предмет сприйняття), почуттями (певним чином ставимося до того, що сприймаємо), волею (в тій чи іншій мірі довільно організуємо процес сприйняття). Основними характеристиками сприйняття є константність, предметність, цілісність і узагальненість. Константність - це відносна незалежність образу від умов сприйняття, що виявляється в його незмінності: форма, колір і розмір предметів сприймаються нами як постійні, незважаючи на те, що сигнали, що надходять від цих предметів до органів почуттів безперервно змінюються. Предметність сприйняття в тому, що об'єкт сприймається нами як відокремлений в просторі і часі окреме фізичне тіло. Це співвідношення є основою орієнтовною функції нашої поведінки і діяльності. Будь-який образ цілісний. Під цим розуміється внутрішня органічна взаємозв'язок частин і цілого в образі. Сприйняття цілого впливає і на сприйняття його частин. Кілька правил угруповання частин у ціле були сформульовані Вертгеймером. 1. Правило подібності: чим більше частини картини схожі один на одного, з тим більшою ймовірністю вони будуть сприйматися як розташовані разом. Як группирующих властивостей може виступати подібність за розміром, формою, по прихильності частин. 2. Правило спільної долі. Безліч елементів, що рухаються з однаковою швидкістю і по одній траєкторії, сприймаються цілісно, як єдиний об'єкт, що рухається. (Або коли ці об'єкти нерухомі але рухається спостерігач). 3. Правило близькості. У будь-якому полі, що містить кілька об'єктів, ті з них, які розташовані найближче до один одного, сприймаються як єдиний об'єкт.

17. Психологія виховання. Компоненти формування особистості в процесі виховання.

Загальне поняття про психологію виховання

Виховання складає важливу функцію суспільства. Виховання становить головну внутрішню сутність навчання і ґрунтується на трьох складових: діяльності, спілкуванні, взаєминах.

Предметом психології виховання є вивчення психологічних закономірностей формування свідомості людини як особистості в умовах цілеспрямованої організації педагогічного процесу. Психологія виховання розглядає виховання як процес, що здійснюється при взаємодії вихователів і дітей, взаємодії самих школярів, які є не тільки об'єктами, але й суб'єктами виховання.

Розкриваючи психологічні механізми формування морально-вольової сфери особистості, моральної свідомості, моральних уявлень, понять, принципів, переконань, моральної основи вчинків, моральних почуттів, звичок і способів поведінки, в яких проявляється ставлення до інших людей, суспільства, психологія виховання виявляє загальні закони активного "проектування" підростаючої особистості, принципи, умови і специфіку організації виховного процесу на різних вікових етапах.

На даному етапі розвитку суспільства психолого-педагогічній науці виділяється перспективний конструктивний підхід до особистості в процесі виховання, згідно з яким слід створювати нові механізми виховання і моральної саморегуляції школярів. У цьому плані перспективними видаються такі форми взаємодії у системі "вихователь-вихованець", які активізують закономірний процес зростання виховуючої ініціативи у дітей, який проявляється у висуванні і постановці виховних задач самими вихованцями, розширюючи рамки їхнього особистісного вдосконалюючого смислопокладання, зміцнюючи властиві їм ціннісні орієнтири.

Компоненти формування особистості в процесі виховання

Процес виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Процес виховання залежить від об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Об'єктивними чинниками є:

• особливості розбудови України взагалі та системи закладів освіти зокрема;

• перебудова економіки на ринкових засадах;

• особливості розвитку соціальної сфери;

• відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки;

• розширення сфери спілкування з іноземними громадянами;

• вплив природного середовища.

До суб'єктивних чинників відносять:

• соціально-педагогічну діяльність сім'ї та громадських організацій;

• навчально-виховну діяльність закладів освіти в особі їх працівників;

• цілеспрямовану діяльність засобів масової інформації;

• діяльність закладів культури;

• виховну діяльність позашкільних установ та діяльність церкви.