4. Доекспериментальні плани
Доекспериментальні плани (В. Дружинін) – дослідження, які проводилися і проводяться дотепер за певними схемами, що не враховують вимог, які висуваються до плану класичного експериментального дослідження, через незнання цих вимог або неможливість їхнього врахування при проведенні реального дослідження в конкретних умовах. Ці схеми використовувалися ще до виникнення теорії планування експерименту і вважаються рудименти вчорашнього дня психологічної науки. На відміну від них квазіекспериментальне планування - атрибут її сьогоднішнього й, на думку багатьох дослідників, завтрашнього дня. Вони є спробою врахування реалій життя при проведенні емпіричних досліджень.
Кэмпбелл виокремлює 3 види доекспериментальних планів:
а) дослідження одиничного випадку;
б) план з попереднім і підсумковим тестуванням однієї групи;
в) порівняння статистичних груп.
Дослідження одиничного випадку.
Процедура: 1 група однократно піддається впливу і тестується, немає КГ.
Схема плану: X О.
«-»: контроль зовнішніх змінних і незалежної змінної повністю відсутній; немає ніякого матеріалу для порівняння; не несуть наукової інформації вони.
Примітка: з таких досліджень звичайно починається будь-яка наукова праця. Вони, як правило, проводяться на перших етапах наукової діяльності для порівняння їхніх результатів з повсякденними уявленнями про реальність.
План з попереднім і підсумковим тестуванням однієї групи
Застосування: соціологічні, соціально-психологічні і педагогічні дослідження.
Схема: O1 X О2.
Джерела артефактів:
- відсутня контрольна вибірка → не можна затверджувати, що зміни (різниця О1 і О2) залежної змінної, що реєструються в ході тестування, викликані саме зміною незалежної змінної.
- немає контролю ефекту “природного розвитку”: протягом короткого часу – зміна стану досліджуваного (стомлення, монотонія, нудьга й ін.), а протягом тривалого часу – зміни особистісних рис;
- ефект тестування – вплив попереднього обстеження на наступне;
- зовнішні змінні, які не контролюються тощо.
Порівняння статистичних груп, або, план для двох нееквівалентних груп з тестуванням після впливу.
Схема: Х О1
О2
Метод порівняння результатів контрольної й експериментальної груп - t-критерій Стьюдента.
«+»: дає можливість враховувати ефект тестування завдяки введенню контрольної групи, а також частково контролювати вплив “історії” - фонових впливів на випробуваних, і ряд інших зовнішніх змінних (інструментальну погрішність, регресію й ін.).
«-»: неможливо врахувати ефект природного розвитку, тому що немає матеріалу для порівняння стану досліджуваних на даний момент із їхнім початковим станом (немає попереднього тестування).
Примітка: поширений у психологічній дослідницькій практиці. Не слід використовувати для перевірки гіпотез про причинний зв'язок двох змінних.