Тема 8. Фінансові послуги на ринку позик

Фінансові послуги на ринку позик надаються багатьма оферентами, а саме банками, кредитними спілками, лізинговими, факторинговими компаніями, ломбардами та іншими фінансовими установами.

Основними видами фінансових послуг, що реалізуються на ринку позик є кредитування, довірчі та гарантійні операції.

Серед фінансових послуг, що надаються на ринку позик, провідне місце належить кредитуванню.

У сучасних умовах банкам належить провідна роль у кредитуванні суб'єктів господарювання.

Кредитування базується на принципах кредитної політики банку.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування здійснюється з дотриманням встановлених Національним банком України економічних нормативів діяльності банків та вимог щодо формування ними обов'язкових, страхових та резервних фондів. Банківські кредити надаються всім суб'єктам господарювання

Документом, що засвідчує надання кредиту; є кредитний договір, який укладається у письмовій формі.

Законодавством України забороняється надання банківських кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника та на формування або на збільшення статутного капіталу комерційних банків та інших господарських товариств.

Процентний дохід банківської установи за надання кредитної послуги залежить від рівня відсоткової ставки, який визначається кредитором самостійно з урахуванням таких чинників, як кредитний ризик, ліквідність наданого забезпечення, кон'юнктура ринку позик, строк користування кредитом, рівень облікової ставки НБУ та процентної ставки за депозитами банку тощо.

Банкам забороняється надавати кредити під процентну ставку, рівень якої є нижчим за процентні ставки, за якими банк формує свої плати (процентів) за користування кредитами визначаються кредитною спілкою самостійно. кредитні ресурси.

Поряд з банківськими установами кредитування визначених видів суб'єктів господарювання здійснюють кредитні спілки.

Отримати кредити в кредитній спілці можуть селянські (фермерські) господарства (на купівлю насіння, палива, техніки) та приватні підприємства, які знаходяться у власності членів кредитної спілки.

Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 % від капіталу кредитної спілки. У випадку нестачі власних ресурсів для потреб кредитування кредитна спілка може залучати на договірних засадах кредити банків

Умови надання та строки повернення кредитів, способи забезпечення кредитних зобов'язань, розмір

Лізингові операції є різновидом кредитних послуг, оферентами яких виступають: банківські установи; спеціалізовані лізингові компанії; суб’єкти господарювання, які взяті на облік Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Загальне поняття лізингу наведено в Господарському кодексі України.

Об’єктом лізингу може бути різне рухоме та нерухоме майно, що належить до основних фондів. Не можуть бути об’єкти лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи.

Основою будь-якої лізингової угоди є фінансова (кредитна) послуга.

Господарський кодекс України визначає два головні види лізингу:

• оперативний;

• фінансовий.

Відповідно до законодаовства України фінансовою послугою вважається лише фінансовий лізинг.

Лізингові операції здійснюються на основі платності. Оплата за користування об’єктом лізингу здійфснюється ллізингоодержувачем шляхом внесення регулярних лізингових платежів. Розміри, форми, способи та строки внесення лізингових платежів визначаються за домовленістю сторін і фіксуються в лізинговій угоді.

Сукупність всіх платежів за договором лізингу в основному складається з:

• авансового платежу;

• періодичних лізингових платежів;

• викупної (залишкової) вартості предмета олізингу.

Сума лізингових платежів, які лізиноодержувач виплачує лізингодавцю за весь період дії договору, безпосередньо залежить від вибору методу розрахунку лізингових платежів.

Методи розрахунку лізингових платежів грунтуються на теорії зміни вартості грошей у часі.

Періодичні лізингові платежі за методами їх розрахунку поділяються на такі види:

а) регулярні платежі, тобто платежі, що здійснюються через рівні проміжки часу, у тому числі:

- постійні платежі (анюїтет);

- платежі зі змінним відшкоджуванням вартості предмета лізингу;

- платежі з відшкожуванням вартості предмета лізингу рівними частинами;

б) нерегулярні платежі – лізингові платежі погоджуються сторонами відповідно до графіка, в якому вказані певні строки та суми платежів.

Лізингова діяльність в Україні не підлягає ліцензуванню. Державна комісія з регулювання ринків фінансовизх послуг регулює ринок лізингових послуг та здійснює нагляд за лізингоовою діяльністю шляхом запровадження внесення інформації про ліщзингові компанії до Дерджавного реєстру фінансових установ.

Факторинг – це фінансування під відступлення права грошової вимоги: одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Банківські установи виступають основними оферентами факторингових послуг, що надаються в Україні. Поряд з ними реалізацією факторингових послуг можуть займатися й фінансові компанії. Основними споживачами факторингових послуг є суб’єкти підприємницької діяльності, що відвантажують товари, надають послуги або виконують роботи на умовах відстрочення їх оплати.

Факторингова операція оформляється укладенням між банком та клієнтом спеціального договору

До фінансової послуги факторингу належить сукупність таких операцій з фінансовими активами:

• фінансування клієнтів;

• набуття відступленого права грошової вимоги;

• отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядженні клієнтів.

Вартість факторингових послуг включає в себе такі елементи:

• комісійну винагороду банку;

• плату за наданий кредит, розмір якої визначається в процентах від суми грошових коштів, наданих банком клієнту за період між достроковим одержанням боргу і датою інкасування вимог.

Плата за факторинг також залежить від виду факторингу.

Довірчі операції (трастові) фінансових установ полягають у здійсненні управління власністю іншої особи (майном, грошима, цінними паперами, майновими правами) на користь клієнтів. Такі операції здійснюються фінансовими установами за дорученням і в інтересах клієнта на правах його довіреної особи.

Суб’єктами довірчого управління є довірителі, довірені особи та вигодонабувачі.

Предметом довірчого управління можуть бути фінансові активи, рухоме та нерухоме майно виробничого і невиробничого характеру, а також майнові права.

Довірче управління майном та фінансовими активами може здійснюватися в трьох формах:

1. повне довірче управління;

2. довірче управління за узгодженням;

3. довірче управління за наказом.

Оферентами довірчих послуг в Україні виступають банківські установи, довірчі товариства та інші небанківські фінансові установи, які виконують функції управителів (розпорядників майна).

Фінансові установи, що здійснюють довірче управління, за свою діяльність отримують певну винагороду як комісійні.

Послуги з довірчого управління надаються як фізичним, так і юридичним особам.

На сьогодні для фізичних осіб найбільшу частку в трастових операціях становлять агентські послуги.

Нагля д за регулювання діяльності управителів ФФБ здійснюють Держфінпослуг та НБУ в межах своїх повноважень.

Новим видом довірчих послуг фінансових установ є управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю. У сучасних умовах для забезпечення фінансування масового будівництва житла фінансові установи надають послуги із залучення коштів фізичних та юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла. Вимога про залучення коштів населення в будівництво лише через спеціальні фонди визначена Законом України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. № 978-ІV. Для інвестора-громадянина поширення такого механізму означає наявність контрольованого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг фінансового посередника, що зменшує ризик інвестора і робить процес інвестування прозорішим.

Фонд фінансування будівництва – кошти, передані управителем ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ.

Для фондів фінансування будівництва установником управління майном є довіритель.

Відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» фонди фінансування будівництва можуть бути двох видів – А та Б. Відмінність між ними полягає у розподілі повноважень між забудовником та управителем фонду щодо визначення споживчих властивостей та поточної ціни вимірної одиниці об’єкта будівництва та прийняття на себе ризиків щодо недостатності залучених коштів на спорудження об’єкта будівництва.

В Україні найбільшого поширення набули ФФБ виду А, де простежується чіткий розподіл фінансового та будівельного аспектів діяльності.

Перелік документів, який забудовник зобов’язаний надати управителю ФФБ для відкриття фінансування об’єкта будівництва.

За надання послуг управитель ФФБ отримує винагороду інформація про розміри та форми якої міститься в договорі про участь довірителя у фонді фінансування будівництва.

Фонд операцій з нерухомістю – кошти, отримані управителем ФОН в управління, а також нерухомість та інше майно, майнові права та доходи, набуті від управління цими коштами, в тому числі майнові права та права вимоги, набуті за договорами про участь у фонді фінансування будівництва.

ФОН створює фінансова установа відповідно до законодавства України, яка має сплачений статутний капітал у розмірі не менше 1 млн грн та є емітентом сертифікатів ФОН.

ФОН не є юридичною особою.

Емітент сертифікатів ФОН є управителем ФОН.

Як свідчить українська практика, ФОН створюється в основному за підтримки банків та будівельних компаній.

Обслуговування розміщення сертифікатів ФОН здійснює обраний емітентом зберігач. Емітентом сертифікатів ФОН може бути банк або інша фінансова установа, якщо вона відповідає встановленим законодавством вимогам і має дозвіл на здійснення емісії сертифікатів ФОН.

Випуск сертифікатів ФОН може бути здійснений за певних умов.

Веде реєстр власників іменних сертифікатів ФОН банк, обраний емітентом.

За здійснення діяльності щодо управління управитель фонду самостійно отримує за рахунок ФОН винагороду. Розмір винагороди управителя ФОН визначається як співвідношення до вартості чистих активів фонду.

Нагляд за дотримання вимог законодавства з емісії сертифікатів ФОН та їх обігом і виконанням зобов’язань за ними здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.