Вплив національних, гуманітарних, релігійних, ідеологічних традиції на культуру.
24. Інший підхід до аналізу подібних характеристик і розходжень у національних культурах фокусується на тих, взаємозалежних підсистемах, які в сукупності формують культуру як єдине ціле. П. Харрис і Р. Моран виділили вісім таких підсистем.
Сімейні відносини – типова структура в будь-якому суспільстві. Може бути представлена як одноядерною, незалежною й автономною родиною (типовою для США), так і багатоядерною, у розширеному варіанті - з декількома горизонтальними (родинні зв'язки) і вертикальними (число поколінь) рівнями, представники яких живуть у безпосередній близькості й взаємозв'язку, часто під одним дахом, як це прийнято на Сході. Структура родини значно впливає на практику менеджменту в тих або інших ділових культурах (наприклад, проблема сімейності в бізнесі, принципи підбору кадрів у фірму й т.д.) і служить найважливішим інститутом з вироблення й передачі культурних норм і зразків поведінки для виконання в майбутньому в організації різних ролей.
Освіта містить у собі як формальні, так і неформальні методи знаходження знань і навичок, ціннісних орієнтирів і інформації. Дана підсистема найтіснішим чином пов'язана з рівнем економічного розвитку й істотно варіюється по країнах як за рівнем, так і змістовно. Так, навчання може бути як повністю формалізованим, так і, навпаки, переважно неформальним, домашнім або в спеціальних установах, переважно теоретичним або прикладним. В одних культурах вчать, як слід діти, а в інших – як не треба робити. Це впливає на вибір типу лідерства в організаціях, а також програм навчання й перепідготовки.
Економіка – спосіб виробництва й розподілу товарів і послуг, характерний для даної національної культури. Вона може бути різна по структурі (із представницьким середнім класом або, навпаки, з полярним розподілом суспільства на бідних і багатих), з різною орієнтацією (групова або індивідуалістська), різними принципами оплати й винагороди (зрівняльна або за результатами). Це безпосередньо впливає на систему менеджменту й прийняття рішень.
Політика – підсистема підтримки порядку й існуючої влади. Вона може бути демократичною або диктаторською, що впливає на ступінь свободи для розвитку бізнесу в країні і на характер взаємовідносин бізнес-одиниць із урядами різних рівнів (автономно або в тісній взаємодії).
Підсистема соціалізації – це принципи групування й особливості сетизації в суспільстві (кількість, інтенсивність формування і значимість різних формальних і неформальних асоціацій), що надзвичайно важливо для розвитку бізнесу і його підтримки, а також практики менеджменту й ділової активності в країні.
Підсистема медичного обслуговування й охорони здоров'я – спосіб, за допомогою якого культура запобігає або зціляє захворювання, практиковані підходи до хворих й інвалідів, форми і напрямки турботи та підтримки, що превалює в суспільстві відношення до здоров'я як соціальна норма. Це визначає розробку відповідної оплати, винагороди й стимулювання праці в організаціях, а також особливості організаційних культур.
Підсистема відпочинку й рекреації – прийнятий в суспільстві спосіб використання вільного часу й проведення дозвілля (індивідуально або колективно, із превалюванням спорту або розваг і т.д.). Доведено, що культурні розходження в рекреаційній діяльності безпосередньо впливають на поводження людей на робочому місці.
8. Релігія – нематеріальні, духовні засоби забезпечення змісту й мотивації в діях людей, визначає мораль і переважаючі цінності в суспільстві. У багатьох культурах релігія є домінуючим інститутом, частиною повсякденного життя і впливає на розпорядок дня і графік роботи. Тому треба в рамках робочого дня передбачати час на здійснення релігійних обрядів і враховувати дні відпочинку, що приходяться на неділю в християнських країнах, на п'ятницю - в ісламських, на суботу - в Ізраїлі.
Визнання вирішальної ролі вірувань у впливі на ділову культуру взагалі й систему цінностей зокрема послужило підставою для порівняння різних національно-державних утворень і етнічних спільностей по даній класифікаційній ознаці. Ціннісні орієнтації й вірування прямо зв'язуються з пануванням у суспільстві тією або іншою релігією. Так, американську культуру звичайно пов'язують із протестантською етикою, культуру Японії - з буддизмом, Росії - із православ'ям. Розходження в ділових культурах залежно від домінуючої релігії описані в табл. 3.8.
Використовуючи залежність ділової культури від переважаючого типу релігійних вірувань, американський учений японського походження С. Іошимурі здійснив порівняльний аналіз японського (буддійського) і західноєвропейського (християнського) менталітетів по наступних параметрах:
- світогляд (сприйняття універсуму);
- установки стосовно природи й долі;
- форми поведінки на основі цих установок;
- характер соціальних відносин.
Результати проведеного аналізу представлені в табл. 3.9.
Аналіз різних національних культур з оцінкою їхніх порівняльних недоліків і переваг навів дослідників на оригінальну ідею: спробувати поєднати сильні сторони двох різних національних культур таким чином, щоб за рахунок їх взаємопосилення домогтися одержання синергетичного ефекту. Ця ідея виявилася досить продуктивною і реально була втілена У. Оучі, що спроектував новий тип так званої організації Z, що синтезує у собі типові порівняльні переваги японської національної ділової культури – на рівні організації американської бізнес-культури, втіленої в організації У. Проектування даної організації нового типу Оучі здійснював за наступними змінними, які й є предметом аналізу:
- зобов'язання організації стосовно працівників;
- оцінка виконання робіт;
- планування кар'єри і характер просування;
- механізм контролю;
- система прийняття рішень;
- рівень відповідальності;
- інтерес до людини.
Дана модель організації – зразок синергії культур – була спроектована під конкретна «соціально на замовлення», для японських автомобільних компаній «Тойота» і «Ниссан», розташованих на території США. Для цих змішаних у національних і культурних відносинах компаній У. Оучі рекомендував зберегти «родові» риси японської системи менеджменту, за винятком індивідуального, типового для американців, рівня відповідальності, що, на думку теоретика, повинен сполучатися із групові консенсусним типом прийняття рішень. Вказаний підхід особливо цікавий і перспективний в умовах інтернаціоналізації і глобалізації бізнесу.