Тема 5. Сегментарна структура ринку фінансових послуг

Сегментарна структура ринку фінансових послуг - система окремих самостійних складових ринку фінансових послуг (сегментів), що сформована за допомогою певних класифікаційних ознак.

Сегментація ринку фінансових послуг, на якому діють фінансові посередники, котрі суттєво відрізняються за характером діяльності, може здійснюватися за різними ознаками.

Залежно від спрямованої діяльності фінансових посередників ринок фінансових послуг може бути представлений як ринок фінансових послуг банків і небанківських установ.

Відповідно до класифікації інституційних секторів економіки України, розробленої на базі принципів міжнародного стандарту Системи національних рахунків, прийнятих Комісією Європейських співтовариств, Міжнародним валютним фондом, Організацією економічного співробітництва і розвитку, ООН і Світовим банком, кожна інституційна одиниця належить до одного з п’яти секторів економіки:

• загального державного управління;

• нефінансових корпорацій;

• фінансових корпорацій;

• приватних господарств;

• некомерційних організацій.

Інституційні одиниця – це юридична особа, яка правочинна контролювати власні фінансові ресурси: володіти активами і пасивами, брати на себе зобов’язання, займатися господарською діяльністю і укладати угоди з іншими юридичними особами.

Сектор фінансових корпорацій відповідно з останніми корективами Системи національних рахунків, поділяється на такі субсектори:

• депозитарні корпорації (центральний банк та інші депозитарні корпорації);

• фонди грошового ринку;

• інвестиційні фонди (крім фондів грошового ринку);

• страхові корпорації та пенсійні фонди;

• інші фінансові посередники (крім страхових корпорацій та пенсійних фондів);

• допоміжні фінансові організації;

• кептивні фінансові інститути.

До фінансових корпорацій в Україні згідно з міжнародними стандартом Системи національних рахунків належать інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансових послугах та мають два рівні поділу.

На першому рівні вони групуються так:

• Національний банк України;

• інші депозитарні корпорації: банки, філії іноземних банків, клірингові установи, фонди підтримки житлового будівництва);

• страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди;

• інші фінансові посередники: іпотечні (земельні) банки, кредитні спілки, довірчі товариства, лізингові компанії, пайові інвестиційні фонди, ломбарди;

• допоміжні фінансові організації: валютні, товарні та фондові біржі.

На другому рівні фінансові корпорації поділяються відповідно до того, чи є вони об’єктом державного, приватного або іноземного контролю, на:

• державні фінансові корпорації;

• приватні фінансові корпорації;

• фінансові корпорації під іноземним контролем.

Важливою характеристикою ринку фінансових послуг є доступність економічних агентів до фінансових послуг.

Потреба забезпечення максимально широкого охоплення населення фінансовими послугами отримала назву фінансової інклюзивності.

Грошовий (монетарний) ринок є системою економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші як специфічний товар та їх взаємне врівноваження.

Основними учасниками грошового ринку є суб'єкти господарювання та державні органи, що мають потребу у короткотермінових позикових коштах, заощаджувані, що володіють грошовими коштами, та фінансові установи, що забезпечують механізм взаємодії між власниками та позичальниками грошового капіталу

Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку виступає грошовий капітал, що втілений у різноманітних високоліквідних фінансових інструментах.

Інструментами грошового ринку є векселі, чеки, ощадні (депозитні) сертифікати банків, банківські депозити та акцепти, короткострокові боргові зобов'язання. Термін обігу інструментів грошового ринку не перевищує одного року.

Фондовий ринок являє сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо випуску, розміщення та обігу цінних паперів. Цей ринок є багатофункціональною системою, яка забезпечує акумулювання капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, сприяє підвищенню доходів учасників ринку за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

В обороті на фондовому ринку знаходяться такі групи цінних паперів: пайові, боргові, іпотечні, приватизаційні, похідні, товаророзпорядчі.

Фондовий ринок є системою, що об'єднує окремі самостійні ринки.

Ринок позик є системою економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення та цільового характеру його використання.

Об'єктом даного ринку є позиковий капітал, тобто грошові засоби, що надаються позичальнику у тимчасове користування під певний процент. Формою руху позикового капіталу є кредит.

Фінансові установи, що надають кредитні послуги: банки, кредитні спілки, ломбарди, фінансові компаній.

Надання позик та кредитів здійснюється на підставі укладеного договору про передачу позикового капіталу у користування.

Валютний ринок – це розгалужена система стійких економічних та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операцій для обслуговування міжнародних платежів, здійснення іноземних інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використання іноземних валют

Інструментом обігу на валютному ринку є валюта.

Важливими характеристиками валюти є її курс та конвертованість.

Конвертованість валюти – це можливість для учасників ринку легально обмінювати одну іноземну валюту на іншу без обмежень. За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи: вільно конвертована, частково конвертована, неконвертована, клірингова.

Валютний ринок має свою структуру. Він може бути поділений на окремі складові за такими ознаками.

а) за сферою поширення в складі валютного ринку виділяють:

- міжнародний валютний ринок;

- національний валютний ринок.

б) за принципами організації валютний ринок поділяється на:

- організаційний ринок;

- стихійний ринок.

в) залежно від централізації валютний ринок може бути поділений на:

- біржовий ринок;

- позабіржовий ринок.

Поряд з вищезазначеними ринками в складі валютного ринку функціонує ринок банківських металів;

Страховий ринок являє собою сферу економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є специфічний товар – страхова послуга.

Страхові послуги відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» віднесені до фінансових послуг.

Як будь-який товар страхові послуги мають свою споживчу та мінову вартість.

Відповідно до об'єктів страхування страхові послуги забезпечують майнове страхування, особисте страхування, страхування відповідальності, страхування підприємницьких ризиків. Споживачами страхових послуг можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Користування страховими послугами може здійснюватись на добровільній або обов'язковій основі.

Залучення тимчасово вільних коштів страхового фонду для здійснення інвестицій.

Об'єктивними умовами існування страхового ринку є наявність суспільної потреби у страхових послугах та діяльність на ринку страховиків, здатних забезпечити їх надання.