Лоджія Оспедале дельї Інноченті. Розпочата у 1419.

Ф. Брунеллескі. Оспедале дельї Інноченті. 1421-1444. (Виховний будинок) у Флоренції.

Оспедале дельї Інноченті складав гордість флорентійців як перший в своєму роді заклад, і не може не дивувати той факт, що працювати над його оформленням запрошували кращих майстрів міста — в тому числі скульптора Андреа делла Роббіа, живописців Сандро Ботічеллі, Доменіко Гірландайо. Їхні роботи й донині прикрашають Виховний будинок, що давно вже забув ті часи, коли на його поріг приносили малюків, що кричали, і який став одним з найбільш відомих флорентійських музеїв.

Брунеллескі поклав початок створенню купольного храму на основі античного ордера. У 1421-1428 рр. він побудував бічну капелу церкви Сан-Лоренцо у Флоренції.

Ф.Брунеллескі. Неф церкви Сан Лоренцо. Розпочата 1419.

Використані Брунеллескі у цій споруді принципи отримали подальший розвиток у його знаменитій капелі Пацці (1429-1443) – справжній перлині раннього Відродження. Розташована у глибині вузького двору церкви Санта-Кроче, капела багатого флорентійського роду Пацці зустрічає того, хто входить, витонченим шестиколонним портиком з великим центральним арочним прогоном. Залита світлом невеличка, прямокутна в плані капела Пацці підкорює красою пропорцій, рівновагою частин, чистотою ліній. Площини перлинно-сірих стін ніби розкреслені виконаними з темно-сірого каменю смугами архітектурних тяг, прямокутниками, колами, дугами арок. Вбрання стін сприймається як елемент архітектури, що призводить до відчуття легкості і одухотвореності.

Ф.Брунеллескі. Капела Пацці. 1429 – б. 1461

Ф. Брунеллескі. Стара сакристія церкви Сан Лоренцо у Флоренції. Розпочата у 1421 р. Палаци флоренції

Палаци в Італії називаються палаццо (від лат. Palatium). Тип багатого міського палаццо складався у Флоренції в XV ст. Його особливостями є чітке розділення замкненого об’єму будівлі на три поверхи, відкритий внутрішній двір з літніми аркадами на поверхах, застосування русту (от лат. rusticus — «грубий», «необтесаний») для обли­цювання фасаду, т. е. каменю з грубо-відколотою або опуклою лицьовою поверхнею, а також сильно ви­несений декоративний карниз.

Палаццо (міський особняк епохи Відродження). Зліва — вуличний фасад, справа — внутрішній двір.

Створення нового типу міських палаців, що стали зразками для громадських будівель більш пізнього часу, стало одним з головних завдань італійської архітектури 15 ст.

Наступний етап в італійській архітектурі 15 ст. пов’язаний з ім’ям Леона Батісти Альберті (1404-1472), філософа і вченого.

Задум архітектора якнайкраще втілений у флорентійському палаццо (палац) Ручеллаї (1446-1451), яке завершив помічник Альберті, відомий архітектор Бернардо Росселіно. Загальна композиція будівлі традиційна, зате фасадна (передня) стіна набула нових рис. Стіна викладена гладкими відшліфованими кам’яними блоками, прикрашена пілястрами (пілястри – площинні вертикальні виступи на поверхні стіни).

Леон Баттіста Альберті. Палаццо Ручеллаї. Б. 1450 р. Флоренция.

Будівлі Лоренцо Альберті оформлені системою великого ор­дера (колони і пілястри розташовані по всій поверхні фа­саду від низу до верху), котрій належало майбутнє в творчості Мікеланджело й Палладіо. Альберті в своїй системі пропорцій слідує «золотому перетину» — відомому з давнини ма­тематичному співвідношенню роз­мірів архітектурних елементів, при якому менший з двох роз­мірів у стільки же разів менше іншого, в скільки більший роз­мір менше їхньої загальної суми.