Ф. Брунеллескі. Стара сакристія церкви Сан Лоренцо у Флоренції. Розпочата у 1421 р.
Капелла Пацці. XV ст. Флоренція.
Палаци флоренції
Палаци в Італії називаються палаццо (від лат. Palatium). Тип багатого міського палаццо складався у Флоренції в XV ст. Його особливостями є чітке розділення замкненого об’єму будівлі на три поверхи, відкритий внутрішній двір з літніми аркадами на поверхах, застосування русту (от лат. rusticus — «грубий», «необтесаний») для облицювання фасаду, т. е. каменю з грубо-відколотою або опуклою лицьовою поверхнею, а також сильно винесений декоративний карниз.
Палаццо (міський особняк епохи Відродження). Зліва — вуличний фасад, справа — внутрішній двір.
Створення нового типу міських палаців, що стали зразками для громадських будівель більш пізнього часу, стало одним з головних завдань італійської архітектури 15 ст.
Наступний етап в італійській архітектурі 15 ст. пов’язаний з ім’ям Леона Батісти Альберті (1404-1472), філософа і вченого.
Задум архітектора якнайкраще втілений у флорентійському палаццо (палац) Ручеллаї (1446-1451), яке завершив помічник Альберті, відомий архітектор Бернардо Росселіно. Загальна композиція будівлі традиційна, зате фасадна (передня) стіна набула нових рис. Стіна викладена гладкими відшліфованими кам’яними блоками, прикрашена пілястрами (пілястри – площинні вертикальні виступи на поверхні стіни).
Леон Баттіста Альберті. Палаццо Ручеллаї. Б. 1450 р. Флоренция.
Будівлі Лоренцо Альберті оформлені системою великого ордера (колони і пілястри розташовані по всій поверхні фасаду від низу до верху), котрій належало майбутнє в творчості Мікеланджело й Палладіо. Альберті в своїй системі пропорцій слідує «золотому перетину» — відомому з давнини математичному співвідношенню розмірів архітектурних елементів, при якому менший з двох розмірів у стільки же разів менше іншого, в скільки більший розмір менше їхньої загальної суми.
Л.Б. Альберті. Фасад церкви Санта-Марія Новела у Флоренції. 1456-1470.
Л.Б. Альберті. Церква Сан Франческа (Темпіо Малатестина) у Ріміні. Розпочата у 1470 р.
Л.Б. Альберті. Церква Сант Андре у Мантуї. Розпочата у 1470 р.
Зовнішній і внутрішній вигляд.
Величезний фасад церкви нагадував тріумфальну арку. Такий же прийом Альберті використав раніше в церкві Сан-Франческо у місті Ріміні.
2. Скульптура.
У 15 ст. італійська скульптура переживала розквіт. Вона набула самостійного, незалежного від архітектури значення, в ній з’явились нові жанри. В практику художнього життя почали входити замовлення багатих купецьких і ремісничих кіл на прикрашання громадських будівель; художні конкурси набули характер широких суспільних заходів. Подією, яка відкриває новий період у розвитку італійської ренесансної скульптури, вважається конкурс на виготовлення з бронзи північних дверей флорентійського баптистерію, який відбувся у 1401 р. Серед учасників конкурсі були молоді майстри – Філіппо Брунеллескі і Лоренцо Гіберті (б. 1382-1455).
