7

Закони Правове регулювання цін та ціноутворення в Україні регламентується загальним та спеціальним законодавством, а саме: Конституцією України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про ціни та ціноутворення», «Про природні монополії», «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», Положенням про порядок формування і застосування вільних (ринкових) цін і тарифів на продукцію, товари та послуги від 27.12. 1991р., Положенням про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, роботи та послуги монопольних утворень від 22.02. 1995р., Положенням «Про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 18.11. 1994р. та іншими нормативно-правовими актами, які на принципово нових засадах регулюють відносини, що складаються у сфері ціноутворення. Разом з цим, правове регулювання ціноутворення в Україні не позбавлено недоліків.

Таким чином, проблема правового регулювання ціноутворення та цін в господарській діяльності України завжди є актуальною як для зарубіжних, так і для вітчизняних науковців.

Структура магістерської роботи складається зі вступу, трьох розділів, які містять по три підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг складає 106 сторінок, в тому числі список використаних джерел - 6 сторінок ( 81 джерел).

ВСТУП ……………………………………………………………………............3

РОЗДІЛ І: ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІНИ ТА ЦІНОУТВОРЕННЯ

1.1.  Сутність та функції ціни та ціноутворення як економічні та правові категорії……………………………………………………………………………7

1.2. Правове регулювання цін та ціноутворення за українським законодавством…………………………………………………………………..16

1.3. Ціни та ціноутворення за законодавством зарубіжних країн……………24

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І …………………………………………………38

РОЗДІЛ ІІ: ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ЦІН У ГОСПОДАРСЬКОМУ ОБОРОТІ………………………………………………………………………..41

2.1. Порядок формування ціни за угодами (договорами) суб’єктів господарювання на внутрішньому ринку України……………………………41

2.2. Особливості ціноутворення в зовнішньоекономічній діяльності………..51

2.3. Особливості порядку тарифоутворення…………………………………...59

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ…………………………………………………67

РОЗДІЛ ІІІ: ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН І ТАРИФІВ……………………...70

3.1. Правові засади та напрями державної цінової політики України……….70

3.2. Контроль за додержанням державної дисципліни цін та відповідальність за її порушення…………………………………………………………………..78

3.3. Шляхи вдосконалення правового регулювання у сфері цін і ціноутворення...………………………………………………………………….87

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ………………………………………………..95

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………97

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..100

Висновки до розділу 1

Ціна – це складна економічна категорія, у якій перетинаються практично всі основні проблеми розвитку економіки і суспільства в цілому. Існує дві основні теорії ціни: 1) вартісна теорія, прихильники якої вважають, що ціна товару виражає його вартість; 2) теорія корисності, прихильники якої вважають, що ціна товару є сумою грошей, яку покупець готовий заплатити за товар певної корисності.

1. Ціноутворення це процес формування ціни на товар або послугу. Мають місце в основному дві системи ціноутворення: а) централізована, яка припускає формування цін державними органами на основі витрат виробництва та обігу; б) ринкова, заснована на базі взаємодії попиту та пропозиції.

2. Економічна сутність ціни виражається в здійснюваних нею функціях, серед яких виділяють облікову, стимулюючу, рівноважну, розподільну, функцію критерій раціонального розміщення виробництва.

В свою чергу ціна як правова категорія у сфері господарювання виконує ряд функцій, а саме: грошового виразу вартості товарів (робіт, послуг); істотної умови господарського договору; грошової оцінки вкладів у статутний фонд підприємства; форми вираження грошового зобов’язання; основи для визначення бази оподаткування; контролю та нагляду за додержанням дисципліни цін тощо.

4. Нормативно-правові акти, що регулюють ціноутворення, мають єдиний предмет і мету регулювання, що дозволяє розглядати їх як інститут, тобто системне утворення взаємопов'язаних нормативних приписів. Характер цих зв'язків різний. Одні підінститути можуть бути, в якійсь мірі, автономно, в той же час, інші (підінститут компетенції державних органів у встановленні цін) знаходяться в більшій зв'язку з іншими, проникаючи в них, і одночасно будучи фундаментом, на якому базується весь інститут законодавства про ціноутворення.

Розділ 2

Собівартість У практичній діяльності виділяють три види собівартості: цехову, виробничу і собівартість реалізації (повну собівартість). Цехова собівартість розраховується за структурною виробничою одиниці і показує величину витрат на одиницю продукції в розрізі цеху, дільниці, бригади тощо, тобто проводиться вартісна оцінка діяльності структурного підрозділу підприємства. Виробнича собівартість включає в себе цехову і містить інформацію про те, скільки коштує виробництво продукції для підприємства-виробника. Собівартість реалізації (повна собівартість) містить відомості про наднормативних і нерозподілених витратах, витратах на збут продукції.

Висновки до розділу іі

1. Українське законодавство не містить конкретного визначення поняття договірної ціни. З одного боку, договірною є ціна, щодо якої сторони дійшли згоди при укладені договору як щодо оплати одним контрагентом іншому за виконання взятого на себе останнім зобов’язання. З іншого боку, договірну ціну розглядають як ціну, що зафіксована в договорі незалежно від причин, що вплинули на її утворення.

2. У літературі проводиться класифікація цін за способом їх фіксації в договорі. Так, виділяються тверді ціни, ковзаючі ціни і ціни з наступною фіксацією.

Об'єктом фіксації твердої ціни є абсолютна величина ціни в грошовому чи іншому вираженні. При встановленні в договорі ціни з наступною фіксацією об'єктом фіксації є не абсолютна величина ціни, а правило її встановлення в майбутньому, яке включає в себе період фіксації (до поставки або після неї) і джерело інформації, на підставі якого буде проводитися фіксація (поточне котирування на біржі, довідкова ціна в бюлетені).

Ціни як першого, так і другого роду можуть характеризуватися такою властивістю, як комплексність, тобто включати складові, пов’язані з транспортуванням і доставкою товару, його зберіганням, страхуванням тощо.

3. Собівартість є базовим елементом ціни. Відносини між структурними підрозділами підприємства з приводу включення понесених ними витрат у собівартість продукції за своїм характером є внутрішньогосподарськими. При формуванні ціни на вироблену продукцію одні витрати повністю покриваються за рахунок ціни, оскільки включаються в собівартість, покриття інших витрат може вироблятися за рахунок прибутку від реалізації.

Виробнича собівартість як одна зі складових ціни згідно п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» включає в себе: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

4. Ціна в зовнішньоекономічній діяльності являє собою визначену зовнішньоторговельним контрактом ціну, за якою здійснюються експортні поставки товарів. В основу її визначення береться базова ціна з поправками на можливості відхилення якості запропонованих товарів від базових зразків чи зміни кон'юнктури ринку або умов поставок товарів, транспортування, страхування тощо

До цін зовнішньої торгівлі відносять світові ціни (експортні ціни основних постачальників окремого товару та імпортні ціни в головних центрах торгівлі ним товаром), зовнішньоторговельні ціни (ціни реального виконання експортної або імпортної торговельної операції на зовнішньому ринку) та індикативні ціни, які затверджені державними органами управління економікою для використання всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) всіх форм власності фіксовані ціни товару на ринку експорту та імпорту, які визначені на основі цін експортно-імпортних операцій певного періоду з урахуванням умов доставки та умов здійснення розрахунків.

5. Під тарифом в літературі розуміють систему ставок, за якими стягується плата за послуги. В даний час тариф на кожен вид комунальних послуг визначається за правилами, передбаченими спеціальним порядком. Так, ціна за надання послуги складається з собівартості послуги, скоригованої на певний рівень рентабельності, і нарахованого на отриману величину ПДВ.

5. До основних видів витрат у тарифоутворенні, як і в ціноутворенні, відносяться трудові витрати, матеріальні витрати, перелік яких аналогічний вживаному в процесі ціноутворення, паливно-енергетичні та експлуатаційні витрати, а також амортизація.

Крім комунальних тарифів на величину ціни промислової продукції істотний вплив роблять і тарифи на послуги перевезень. Залежно від умов договору витрати на доставку продукції контрагенту можуть в різній мірі відноситься на виробника. Значна питома вага на ринку перевезень належить залізниці. Так, у собівартість залізничної перевезення крім витрат, вироблених для здійснення безпосередньої доставки вантажу, перелік яких досить великий (сировинні, матеріальні, трудові витрати, розраховані по кожній станції, витрати на утримання колійного, локомотивного господарств, вагонного парку і т.д.) включаються і витрати, які несе залізниця при поверненні рухомого складу зі станції відвантаження в депо.