nauk_zbor_2012_104_2_Kirovograd

нагляднішою і продуктивнішою для аналізу та розуміння структури знань є таблична фреймова схема [11: 19].

Подана нижче схема дає можливість відобразити в фреймовій схемі структуру концептів, яка, за уявленнями сучасної інженерії знань, найбільше відповідає природній схемі відображення знань людиною.

Кожний фрейм доповнюється пов’язаними із ним фактами процедурою, яка забезпечує виконання запитів до інших фреймів; якщо в якості значення слоту виступає ім’я іншого фрейму, тоді утворюється фреймова сітка.

Важливою властивістю фреймової ієрархії є наслідування властивостей, тобто фрейми нижчого порядку неявно наслідують властивості фреймів вищого порядку [1: 25].

Визначенням і конструкцією табличного фрейму займалася інформатика, однак ця схема була успішно перенесена у лінгвістику. Класична фреймова таблична схема успішно використовувалася (з модифікаціями) при аналізі текстових концептів у творах авторів різних жанрів та епох на матеріалі німецької мови [5; 8; 9; 11].

Резюмуємо. Завдяки спільності предмета – дослідження процесів пізнання – у розвідки, виконані в рамках когнітивної лінгвістики, можливе інтегрування методів і понятійних апаратів інших галузей когнітивної науки. Одним із подібних міждисциплінарних підходів є теорія фреймів, яка застосовується, окрім когнітивної лінгвістики (у межах когнітивної семантики), також у психології та штучному інтелекті. Фреймом може бути структура будьякого рівня складності і організації за умови, якщо вона є „фоном” для іншої структури. Для вивчення фреймів важливими є базові положення когнітивної семантики, зокрема, розуміння енциклопедичного значення, яке включає семантичне прагматичне значення та екстралінгвістичні знання. Когнітивний аналіз характеризується двовекторністю, схематизованістю та композиційністю.

Формально фрейм можна представити у вигляді вершинних і термінальних вузлів та відношень між ними, при чому можливо виділити слоти, які, у свою чергу будуть фреймами для слотів нижчого порядку, тоді фрейм вибудовується у ієрархічну сітку.

У структурі фрейму можна виділити ядро і периферію. Зручною для аналізу та інтерпретації фрейму є таблична схема, розроблена у інженерії знань; адаптацію табличної методики до потреб аналізу контекстуальних синонімів вважаємо перспективою нашого дослідження.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Гаврилова Т.А. Базы знаний интеллектуальных систем / Т.А. Гаврилова, В.Ф. Хорошевский. – СПб.: Питер, 2000. – 384 с. : ил.

2.Жаботинская С.А. Принципы лингвокогнитивного анализа и феномен полисемии // Проблеми загального, германського та слов’янського мовознавства. До 70-річчя професора В.В. Левицького / Під ред. Альтмана Г., Задорожної І., Мацкуляк Ю. – Чернівці: Книги ХХІ, 2008.

3.Жаботинская С.А. Модели репрезентации знаний в контексте различных школ когнитивной лингвистики: интегративный поход // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна / Гол. ред. І.С. Шевченко. – № 848. – Х., 2009. – С. 3–10.

4.Кобозева И.М. Лингвистическая семантика: Учебник. Изд. 4-е / И.М. Кобозева. – М.: Книжный дом „Либроком”, 2009. – 352 с.

5.Коринь С.М. Метафора и ведущие концепты художественного текста / Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна / гол. ред. І.С. Шевченко. – № 628. – Х., 2007. – С. 103–106.

6.Кузнецов А.М. Некоторые теоретические проблемы семантики последних десятилетий / Лингвистические исследования в конце XX в.: Сб. обзоров / исслед. Отдел языкознания, Редколл.: Березин Ф.М., отв. ред. и др. – М., 2000. – С. 173–185. – (Сер.: „Теория и история языкознания”).

7.Минский М. Остроумие и логика когнитивного бессознательного // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XXIII. Когнитивные аспекты языка: Пер. с англ. / Сост., ред., вступ. ст. В. В. Петрова и В. И. Герасимова. – М.: Прогресс, 1988. – С. 281–309.

8.Мукатаєва Я.В. Німецький прозовий шванк: лінгвостилістичний, прагматичний та когнітивний аспекти: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 (германські мови) / Я.В. Мукатаєва; ХНУ ім. В.Н. Каразіна. – Х., 2009. – 206 с.

9. Ольховська Н.С. Прагматико-комунікативні та лінгвостилістичні характеристики драматургічних текстів Т. Бернгарда. Монографія / Н.С. Ольховська. – К.: Київський міжнародний університет, 2009. – 202 с.

281

10.Петров В.В. На пути к когнитивной модели языка (вступительная статья) // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XXIII. Когнитивные аспекты языка: Пер. с англ. / Сост., ред., вступ. ст. В. В. Петрова и В. И. Герасимова. – М.: Прогресс, 1988.

–С. 5–11.

11.Піхтовнікова Л.С., Гончарук О.М. Лінгвокогнітивний аспект дослідження англомовної прозової байки // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна / Гол. ред. І.С. Шевченко. – № 897. – Х., 2010. – С. 18–26.

12.Попова З.Д., Стернин И.А. Когнитивная лингвистика в современной науке о языке // Ментальность и язык: Коллективная монография / Отв. ред. М.В. Пименова. – Кемерово, 2006. – C. 3–17. – (Серия „Концептуальные исследования”. Вып. 7).

13.Попова З.Д., Стернин И.А. Семантико-когнитивный подход как направление когнитивной лингвистики // Vita in lingua: К юбилею профессора С. Г. Воркачева. [Текст]: [сборник статей] / отв. ред. В. И. Карасик. – Краснодар: Атриум, 2007. – 256 с.

14.Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О.О. Селіванова. – Полтава: Довкілля-К, 2006. – 716 с. – ISBN 966-8791-00-2.

15.Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: Підручник / О.О. Селіванова. – Полтава: Довкілля-К, 2008. – 712 с.

16.Филлмор Ч. Фреймы и семантика понимания // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XXIII. Когнитивные аспекты языка: Пер. с англ. / Сост., ред., вступ. ст. В.В. Петрова и В. И. Герасимова. – М.: Прогресс, 1988. – С. 52–92.

17.Чистякова Е.Л. Функционально-семантический анализ группы глаголов с семантикой созидания и придания формы: автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.02.04 (германские языки) / Е.Л. Чистякова; Рос. гос. пед. унт-т им. А.И. Герцена. – СПб., 2005. – 18 с.

18.Gardner H. The Mind's New Science: A History Of The Cognitive Revolution / H. Gardner. – New York: Basic Books, 1985.

–xv, 423 p.; 24 cm. –Bibliography: p. 393-408.

19.Evans V. Cognitive Linguistics. An Introduction / V. Evans, M. Green. – Edinburgh: Edinburgh university press, 2006. – xxv,

830 p.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Антон Суддя – аспірант кафедри німецької філології і перекладу Харківського національного університету

імені В.Н. Каразіна.

Наукові інтереси: семантика, дискурс-аналіз, прагмастилістика.

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ АКСІОЛОГІЧНОЇ МОДАЛЬНОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ІНТЕРВ’ЮАНГЛІЙСЬКОЮ ТА УКРАЇНСЬКОЮ МОВАМИ)

ОльгаСУШКЕВИЧ(Кіровоград, Україна)

Стаття присвячена розгляду методичних засад зіставного дослідження аксіологічної модальності інтерв’ю в британській та українській лінгвокультурах. Принципи вивчення явища викладені з урахуванням сукупності чинників, що впливають на формування аксіологічної модальності інтерв’ю з представниками творчих професій.

Ключові слова: аксіологічна модальність, інтерв’ю, ядро та периферія модальності.

The article focuses on the methodological basis of contrastive study of axiological modality in interviews in British and Ukrainian lingvocultures. The principles of the phenomenon exploration are revealed in the respect of the factors influencing the formation of modality within an interview with creative personalities.

Key words: axiological modality, interview, modality core and periphery.

Одним із ракурсів зіставного лінгвістичного дослідження постає протиставлення базових категорій на матеріалі різних мов, таких як модальність. Типологічно орієнтованим напрямком дослідження категорії модальність є комунікативно-прагматичний підхід, який задає спрямованість аналізу вказаної категорії, – через функціонування мови та комунікативну діяльність до розуміння форми мовних засобів. Актуальність розгляду методичних засад зіставного вивчення цього виду модальності на матеріалі української та англійської мов (британський варіант) визначається необхідністю окреслення етапів та способів аналізу такого багатоаспектного явища в текстовій тканині інтерв’ю, в якій зосереджуються головні та другорядні (допоміжні) теми обговорення, при висвітленні яких перетинаються ціннісні установки журналіста, респондента та читача. Відповідно, за таких умов аксіологічна модальність набуває полімодального вигляду.

Таким чином, ми ставимо за мету у даній статті описати алгоритм дослідження аксіологічної модальності у зіставному аспекті в інтерв’ю. Поставлена мета передбачає вирішення наступних завдань: окреслити поняття «аксіологічна модальність»; визначити принципи, чинники й етапи зіставного дослідження цього виду модальності.

Аксіологічна модальність (далі – АМ) як відносно суб’єктивно-об’єктивна категорія, яка передає на рівні персонального мовлення ставлення мовця до цінностей і носіїв цінностей

282

відповідно до певної аксіологічної шкали, постає універсалією, що дозволяє здійснювати зіставне дослідження. Універсальність АМ зумовлюється фактором мовця, без якого унеможливлюється вираження ставлення до цінного, й фактором цінності, яка є властивою будь-якій лінгвокультурі. Наше дослідження має двосторонній характер (за Р. Штернеманном [14: 153]). За такого підходу основою зіставлення виступає «третій член» (tertium comparationis) – певне позамовне поняття, явище, яке не належить до жодної з зіставлюваних мов, дедуктивно сформульоване метамовою, способи вираження якого простежуються в зіставлюваних мовах [5: 36-37; 9: 41-42]. АМ як основа порівняння дає можливості дослідити способи вираження, оформлення й функціонування ціннісних смислів висловлювань представників англійської й української лінгвокультур, які послуговуються різними за структурною організацією мовами (англійська – аналітична, українська – синтетична). Водночас спільною основою виступає для мовців беззаперечна присутність ціннісних домінант дискурсу в будь-якій мові.

Отже, за двостороннього підходу досягається вичерпний аналіз АМ. Оскільки лексичні, прагматичні, граматичні одиниці є здебільшого багатозначними явищами, то враховуються лише ті значення й маркери, що відповідають основі порівняння – АМ як мовній універсалії. Наприклад, понняття «норма» співвідноситься з деонтичною модальністю, але перетинається

йз аксіологічною, отже, нас цікавитиме останній ракурс. Такий підхід допомагає звузити коло досліджуваного й досягти оптимальної зосередженості на предметі дослідження. Ще одна перевага двостороннього підходу полягає в тому, що й англійська, й українська мови рівноцінні. Недолік такого ракурсу дослідження в тому, що порівняння має спиратися на метамову, яка донині не розроблена науковцями.

Відповідно до мети дослідження методика контекстуального аналізу АМ передбачає:

1)визначення функціонально-смислової поширеності АМ у тканині певного композиційного елемента інтерв’ю;

2)виділення контекстуальних ядерних і периферійних аксіологем АМ;

3)аналіз і зіставлення засобів контекстуального вираження АМ;

4)інтерпретацію фонової інформації, зокрема лінгвокультурної;

5)окреслення й порівняння функціонального навантаження АМ на певному структурнокомпозиційному рівні інтерв’ю.

1. По-перше, визначення функціонально-смислової поширеності АМ окреслює фрагмент інтерв’ю як об’єкт аналізу АМ. «Межі» АМ визначаються рядом факторів: метою мовленнєвої діяльності, глобальною темою розмови й мікротемою фрагменту інтерв’ю, взаємодією адресата й адресанта та ін. АМ в окремих випадках може співпадати з формальним обсягом певного структурно-композиційного рівня інтерв’ю: ліда, початку, основної частини чи закінчення. У такому разі мова йде про глобальне вираження АМ, розбіжність кількісного представлення пояснюється функціональним призначенням складових інтерв’ю в порівнюваних мовах. З іншого боку, АМ реалізується й на локальному рівні значно менших складових одиниць: репліки, діалогічної єдності, діалогічного абзацу. Найпоширеніший варіант функціонально-смислового розвитку АМ – неспівпадіння зі структурними одиницями інтерв’ю. У такому випадку АМ характеризує певний фрагментблок інтерв’ю. Саме останній варіант функціонально-смислової поширеності задає динаміку інтерв’ю. Наприклад, АМ таких заголовків інтерв’ю як: Воїн Євгенія Гапчинська [18], «Kids will hide behind their cushions watching it!» the Demons actress tells us [22] – виходять за межі власне заголовків і розкривають свою смислову наповненість безпосередньо у інтерв’ю.

По-друге, виділення контекстуальних ядерних і периферійних аксіологем необхідне для визначення ключових і допоміжних позицій у розгортанні АМ. Оскільки ядерні та периферійні елементи АМ утворюють поле АМ у контексті інтерв’ю, то характеристики ядра

йпериферії такі:

–члени ядра найбільш повно позначають родове поняття (в нашому випадку – цінність), тоді як периферійні – більш конкретні, видові поняття. У контексті інтерв’ю перші представляють аксіологему в узагальненому вигляді, другі – конкретизують її;

–у ядрі сконцентрована основна інформація про все поле;

283

–ядро притягує периферійні аксіологеми, останні – менш стабільні й можуть поглинатися ядром;

–ядерні аксіологеми несуть більше функціональне навантаження порівняно з периферійними;

–члени ядра більш важливі для мовців, ніж периферійні елементи [2: 213-217; 1: 15; 20: 10; 11: 44; 6; 13: 113-158].

Вважаємо за потрібне розширити принципи взаємодії ядра та периферії АМ у контексті інтерв’ю такими положеннями:

–у польовій організації контексту ядерний ціннісний елемент займає центральну позицію опису, роздумів і ставлень мовців, а периферія є асоціативною аксіологічною опорою цього мовленнєво-мисленнєвого процесу;

–ядерні та периферійні аксіологеми здатні до взаємопереходу, чим і забезпечують динаміку розвитку інтерв’ю;

–у периферії сконцентрована додаткова, уточнювальна, дотична до ядра інформація чи оцінка щодо заданого контексту;.

–у контексті ядро статичне, а периферія – динамічна.

Взаєморозташування ядерних і периферійних аксіологем у контексті можна представити схематично:

3 2

4

1

1 – АМР; 2 – ядро; 3 – периферія; 4 – перехід периферії у ядро.

Рис. 1.1. Взаємодія ядерних і периферійних аксіологем АМ

Третій етап дослідження передбачає аналіз і зіставлення засобів контекстуального вираження АМ в англійській та українській мовах на матеріалі інтерв’ю. При цьому визначаються ізоморфні, аломорфні риси щодо використання в обох мовах прямих/непрямих, спліцитних/імпліцитних засобів вираження АМ, робиться висновок про домінування тих чи інших засобів. Це дає змогу визначити ступінь мовної творчості представників зіставлюваних мов; особливості мовної свідомості; світовідчуття та світовідтворення, а також дає ключ до розуміння лінгвокультурних особливостей у вираженні ставлення до цінного.

Наступний етап дослідження передбачає інтерпретацію фонової інформації, зокрема лінгвокультурної. АМ орієнтована на адресата, співрозмовника. У межах мовленнєвої комунікації А. А. Леонтьев пропонує розглядати модальну функцію висловлювання в межах регулювання поведінки співрозмовників [7: 32]. У випадку АМ це регулювання відштовхується від систем цінностей і їх змісту, які засвоїв адресант як представник певної соціальної, лінгвокультурної спільноти та співвідніс із власною позицією, а також з урахуванням особливостей ціннісних орієнтирів співрозмовника. В умовах повсякденного спілкування співрозмовники керуються таким принципом здебільшого не замислюючись, проте успішність спілкування й досягнення комунікативної мети безпосередньо залежить від гармонійності взаємодії ціннісних світів комунікантів. Певна річ, прояви АМ у цьому аспекті різнитимуться для представників британської та української лінгвокультур. Наприклад, осмислюючи базову цінність «ПОРЯДОК», україномовні й англомовні комуніканти через суспільно-історичні, ментальні, традиційні передумови наповнюють її різним змістом. Наприклад, знаходить яскраве вираження домінування егоцентризму в українській лінгвокультурі та партнерства в британській [8: 233-242]. Для українського дискурсу

284

характерна стратегія представлення ролі суб’єкта в наведені порядку за схемою: ми успішні,

тому що я ... /вони заважають (не працюють), але я ... Британська традиція значно відрізняється в позиціюванні суб’єкта: у випадку колективної роботи підкреслюється значущість співпраці, завдяки якій досягається власний успіх. Це закріплюється такими номінаціями й характеристиками: team work, a friend, a network of them; we spent quite an exiting time together etc. Таким чином, британська мовна традиція закріплює етикетну норму вираження поваги до партнера, а також створення ефекту «погладжування», що знімає напругу [12: 25-27].

Така різниця має прояв на індивідуально-регулятивному рівні як вибірковий вплив на поведінку або діяльність однієї чи декількох осіб. У цьому випадку необхідно зосередитися на тактиках впливу в межах особистісного простору. Колективно-регулятивний рівень реалізується в умовах масової комунікації, він співвідносний із матеріалом нашого дослідження – інтерв’ю з представником творчої професії. На цьому рівні вплив творчої особистості орієнтований на типові ціннісні установки й реакції членів суспільства, окремої професійної групи тощо. Третій, саморегулятивний, передбачає планування власної поведінки й діяльності відповідно до системи цінностей. У зазначених аспектах мова, заломлена через призму АМ, постає як засіб інтелектуальної діяльності, вирішення задач, пов’язаних із впливом на ціннісні основи іншої особи.

Відповідно, одним з аспектів типологічного лінгвістичного дослідження постає інтерпретація фонового й лінгвокультурного змісту, вираженого за допомогою АМ. При цьому враховується національна, творча специфіка умов інтелектуального завдання ціннісного впливу та розробка плану дій, реалізація задуму, а також зіставлення результату із запланованим. Як уже раніше відзначалося, таку діяльність можна умовно віднести до індивідуальної, адже система орієнтовних дій суспільно відпрацьована. Більше того, це типологічне дослідження безпосередньо орієнтується на дискурс творчих особистостей. Специфіка такого аналізу полягатиме також у подвійному характрері відбиття цінного через призму творчості. Зокрема, мова в дискурсивній реалізації дозволяє мовцям виявити себе, своє творче начало, а також передати творчий характер стосунків між людьми [10: 5-8]. Наприклад, ціннісний вплив на слухача стосовно захисту лісів буде орієнтуватися на екологічну, рекреативну, терапевтичну функцію лісів. Завдання творчої особистості полягатиме в доборі нестандартної, небанальної форми подання та висвітлення питання з подальшим впливом на свідомість слухача. Таким прикладом є американська версія формування свідомого ставлення до лісів за допомогою ведмежати-сироти Снукі, якого врятували в 1950 році від лісової пожежі. Відтоді «олюднений» персонаж ведмедя повсякчас використовується в запобіжних агітаціях. Із використанням образу доброї тваринки протиставляються такі цінності, як життя, домівка, сім’я, таким антицінностям, як біль родинної втрати, зруйнованих коренів, понівеченій долі. Така бінарна опозиція, сфокусована в образі безневинної істоти, не може не зачепити мисленнєву, емоційну й діяльнісну сутність людини. Наведений приклад демонструє кореляцію суспільно усталеного й індивідуально творчого виміру ціннісних впливів.

Також визначається й порівнюється функціональне навантаження АМ на певному структурно-композиційному рівні інтерв’ю. Жанр інтерв’ю постає як цілісна структура,

кожен елемент якої відбиває загальну ціннісну спрямованість. Водночас кожен його складовий елемент має своє призначення, чим і визначається функціональне навантаження АМ на кожному етапі розвитку розмови. Наприклад, заголовок (підзаголовок), має на меті заінтригувати читача, а функціональність АМ полягає в акцентуації певних ціннісних домінант інтерв’ю й ставлень. Наприклад, «Академік Амосов і «безбожний розум»;

«ЖІНКА, ЯКА СТВОРЮЄ КІНОЛІТОПИС. Лариса Роднянська про обраних часом,

чиновницьку тяганину і продюсерське кіно»; «Сніг» падає на всіх. Режисер Євген Сивокінь: «Зробити мультфільм про наші вибори? Повірте, сатира мене вже давно не цікавить» [3]; «Interview with the Web's Creator» [16]; «Benn Mick Aston reveals the secrets of Time Team» [15]; ‘I am drawn to natural forms because they are not static’, says Seth Rolland

[21]. Наведені приклади демонструють те, що україські медійні ресурси творчо підходять до проблеми формулювання заголовків і підзаголовків, вдаючись до метафор, епітетів,

285

порівнянь, контекстуальних синонімів («Сніг» падає  наші вибори  сатира) тощо. Стилістичні засоби підкреслюють аксіологічні елементи, акцентуація яких розвиватиметься в самому інтерв’ю (розум; жінка; nature). На відміну від українських, британські ЗМІ здебільшого обходяться без надмірного пафосу.

Окрім зазначеного, при типологічному дослідженні АМ ми приймаємо положення про те, що АМ виконує роль ланки когерентності побудови та поєднання висловлювань між собою в умовах перебігу інтерв’ю. АМ пронизує його як цілісність і забезпечує змістову єдність. Таке бачення випливає з уявлень про перебіг дискурсу Л. Карлсона [17: 208].

Згадана ідея також вказує на те, що людина, говорячи чи пишучи, дотримується логічної послідовності викладу думок, орієнтується на висловлені ідеї й ставлення співрозмовника [19]. В ракурсі нашого дослідження набуває актуальності питання своєрідності викладу думок творчими особистостями відповідно до єдності чи боротьби загальнолюдської, національно-культурної й особистісної шкали цінного. Пропозиціональна функція як відношення змісту висловлювання до дійсності, як факту наявності події чи факту, стану, характеристик та ін. [4: 362-365] стає «лакмусовим папірцем» під час визначення об’єктивного складника АМ з огляду на специфіку лінгвокультури, суспільних факторів, творчості, які так чи інакше стають джерелами стереотипів і їх розвінчання, що безпосередньо відбивається на суб’єктивному складникові АМ творчого мовця.

Викладений спосіб типологічного дослідження АМ відповідає її комплексності. Відповідно, зіставне дослідження АМ інтерв’ю необхідно проводити за двостороннім принципом, де основою порівняння виступає АМ, що надає контрастивному дослідженню більш об’єктивного характеру з огляду на проблему визначення метамови. При цьому враховується як універсальність, так і динаміка цінностей, оцінок і ставлень, виражених в інтерв’ю за допомогою АМ у зіставлюваних мовах. Ключову позицію займає фонова інформація, яка не лише розкриває ситуацію спілкування, а й лінгвокультурні механізми вираження ставлення до цінного. Окрім того, береться до уваги й порівнюється функціональність АМ на всіх рівнях інтерв’ю та засоби її мовного вираження. Такий підхід відповідає принципові системності дослідження.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Богданов В. В. Семантическая организация предложения / Богданов В. В. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. – 205 c.

2.Бондарко А. В. Теория морфологических категорий / Бондарко А.В. – Л.: Наука, 1976. – 255 c.

3.Кіноколо. Архів інтерв’ю // Національний кінопортал http://old.kinokolo.ua/up/interview.php/archive/1235

4.Кобрина Н. А. Теоретическая грамматика современного английского языка / Кобрина Н. А., Болдырев Н. Н., Худяков А. А.. – М.: Высшая школа, 2007. – 368 с.

5.Кочерган М. П. Зіставне мовознавство: методи, принципи, аспекти й рівні дослідження / Кочерган М. П. // Мовознавство. – 2006. – № 5. – С. 34-51.

6.Кочерган М. П. Теорія функціонально-семантичного поля і її застосування в зіставному мовознавстві / Кочерган М.П. // Мовознавство. – 2007. – № 4-5. – С. 13-20.

7.Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность / Леонтьев А. А. – М.: Просвещение, 1969. – 214 с.

8.Ощепкова В. В. Великобритания: страна, люди, традиции / Ощепкова В. В., Булкин А. П. – М.: Современник, 2000. –

509 с.

9.Реформатский А. А. О сопоставительном методе / Реформатский А. А. // Реформатский А. А. Лингвистика и поэтика. – М., 1987. – С. 40-52.

10.Синица И. А. Языковая личность ученого-гуманитария ХХ века / Синица И.А. – К.: Изд. Дом Дмитрия Бураго, 2006.

–352 с.

11.Скворцов О. Г. Методы исследования лексических систем / Скворцов О. Г. // Уфральский государственный педагогический университет; Институт международных связей. – Екатеринбург: Изд-во АМБ, 2001. – 142с.

12.Формановская Н. И. Вы сказали: «Здравствуйте!» (Речевой этикет в нашем общении) / Формановская Н. И. [изд. 3-е].

–М.: Знание, 1989. – 160 с.

13.Шафиков С. Г. Типология лексических систем и лексико-семантических универсалий / Шафиков С. Г. / Издание Башкирского ун-та. – Уфа: Изд-во Башкирск. ун-та, 2000. – 260 с.

14.Штернеманн Р. Введение в контрастивную лингвистику / Штернеманн Р. // Новое в зарубежной лингвистике. – 1989.

–Вып. 25. – С.153.

15.Archaeology. Interview archive [Electronic resource]. – Access: http://www.archaeology.about.com/interviews/

16.British Scholar. Interview archive [Electronic resource]. – Access : http://www.britishscholar.com/scholarofthemontharchive.html

17.Carlson L. Dialogue Games. An Approach to Discourse Analysis / Carlson L. – Dordrecht: D. Reidel Publishing Company,

1985. – 316 p.

18.City life. Архів видань [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.citylife.com.ua

19.Iatsko V. A. Integrational Discourse Analysis [Electronic resource] / Iatsko V. A. – Online : http://zhurnal.lib.ru/editors/j/jacko_w_a/

20.Lehrer A. Semantic Fields and Structure / Lehrer A. Amsterdam: , 1974. – 225p.

21.Pooja. Interview archive [Electronic resource]. – Access: http://pooja.istablogs.com/

22.Total Sci Fi. Interview archive [Electronic resource]. – Access: http:// totalscifionline.com/interviews/

286

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Ольга Сушкевич – асистент кафедри іноземної філології Кіровоградського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка.

Наукові інтереси: аксіологічна та комунікативна лінгвістика.

СОЦІАЛЬНА МЕТАФОРА ВСТРУКТУРІ ОБРАЗНОГО СКЛАДНИКА КОНЦЕПТУ ТЕРОРИЗМ

Ірина ФАТЬЯНОВА (Горлівка, Україна)

У дослідженні на основі когнітивно-дискурсивного підходу з’ясовано специфіку об’єктивації образного складника концепту ТЕРОРИЗМ за допомогою соціальної метафори; виявлено кореляти метафор ТЕРОРИЗМУ, що лежать у підґрунті цих об’єктивацій; побудовані фреймові моделі когнітивних метафор ТЕРОРИЗМУ, які формують основу логічної реалізації досліджуваного концепту в сучасному англомовному політичному дискурсі.

Ключові слова: концепт, ім’я концепту, образний складник концепту, концептуальна метафора, метафоричний вираз, фреймова модель концепту, політичний дискурс.

The study presents the results of the cognitive-discursive study of the specificity of verbalization of the figurative constituent of the concept TERRORISM with the help of the social metaphors in Modern English political discourse; the correlates of metaphors of TERRORISM that form the grounding of actualization of the figurative constituent of the concept under analysis are found; the frame models of the cognitive metaphors of TERRORISM are built.

Key words: concept, name of the concept, figurative constituent of the concept, conceptual metaphor, metaphorical expression, frame model of the concept, political discourse.

Об’єктом дослідження є соціальні метафори ТЕРОРИЗМУ, предметом – засоби їх мовного втілення в сучасному англомовному політичному дискурсі.

Метою цієї статті є аналіз соціальних метафор, що репрезентують образний складник концепту ТЕРОРИЗМ у сучасному англомовному політичному дискурсі.

Актуальність роботи зумовлена як значущістю його об’єкта, концепту ТЕРОРИЗМ, у життєдіяльності сучасного соціуму, у тому числі й англомовного, про що свідчить зростаюча поширеність імені концепту в інформаційному просторі англомовного політичного дискурсу, так і відповідністю його методологічного підґрунтя когнітивно-дискурсивній парадигмі, що займає пріоритетне місце у сучасних лінгвістичних студіях. Незважаючи на зростаючу кількість лінгвістичних досліджень, концепт ТЕРОРИЗМ ще не був предметом комплексного аналізу, що й визначає наукову новизну роботи.

Матеріалом дослідження слугували 300 метафоричних виразів, які репрезентують концепт ТЕРОРИЗМ у сучасному англомовному політичному дискурсі. Фрагменти отримані методом суцільної вибірки з 55 британських та американських видань ЗМІ (The Times, the Guardian, the Globe and Mail, the Independent, USA Today, the New York Times, the Wall Street Journal, the Washington Post, the Herald Tribune та ін.) за 2001–2011 роки видання, що містять публічні виступи політиків, аналітичні статті політичної тематики, а також з репортажів BBC News і CNN News, які висвітлюють політичні події та подані на відповідних веб-сторінках у мережі Інтернет.

Вивчаючи особливості метафоричної концептуалізації явища «тероризм» у сучасному англомовному дискурсі, ми дотримуємося думки М.Л. Макарова, що дискурс є одночасно джерелом породження когнітивних моделей та «субстанцією» для їхньої реалізації [3: 110116]. Беручи до уваги складний характер відношень між цими феноменами, вважаємо за потрібне визначити місце метафори в сучасному англомовному політичному дискурсі.

Взаємозв’язок ідеології та її метафоричного втілення базується на тому факті, що метафора вважається важливим елементом соціальної та політичної реальності [9: 156]. Висвітлюючи та приховуючи певні аспекти явищ дійсності, надаючи їм оцінку, метафора здатна схиляти людину до певної точки зору, підказуючи спосіб дій. Іншими словами, метафора виступає інструментом ідеологічного впливу на людину.

Базова ідеологічна опозиція МИ – ВОНИ репрезентується полярними оцінними метафорами. Та група, від якої висловлюється журналіст, отримує підкреслено позитивні або нейтральні номінації, тоді як потенційний опонент буде представлений в негативних термінах (напр. опозиція “США й інші англомовні країни – ТЕРОРИЗМ”: “Recalling that the English-speaking nations led the world in the last century in confronting and defeating illiberal

287

threats, some commentators have started to refer to the Anglosphere: an alliance of nations centered on the United States, Great Britain, Canada, Australia and New Zealand, dedicated to confronting the 21st-century threat of terrorism.”) [The Globe and Mail, Febr. 24, 2003]

Для дослідження політичного дискурсу особливо перспективним вважається такий підхід до тропів, насамперед до метафор, який був запропонований Дж. Лакоффом та М. Джонсоном [7]. Основні положення концептуального аналізу полягають у тому, що метафора відноситься не до рівня мовної техніки, а до рівня мислення та діяльності: «наша звичайна концептуальна система, в термінах якої ми думаємо та діємо, фундаментально метафорична за своєю природою» [7].

Суть когнітивної метафори полягає у проясненні одного концепту за посередництвом іншого [8: 203]. На мовному рівні метафоричне прояснення передбачає схожість імплікаціоналів взаємодіючих концептів й розбіжність інтенсіоналів, що відносить їх до різних предметних царин [4: 197-198].

Метафоризація заснована на взаємодії двох структур знання, які називають концептуальним референтом та концептуальним корелятом, сигніфікативною і денотативною зонами, донорською і реципієнтною зонами, цариною цілі та цариною джерела. Найбільш зручним для використання вважаємо терміни «референт/ царина цілі», - тобто концепт, що осмислюється, та «корелят/ царина джерела», – тобто інший концепт, в термінах якого він осмислюється [8]. Кілька корелятів, що співвіднесені з одним референтом, складають спектр метафори [6].

Прийнято вважати, що цариною цілі завжди є більш абстрактний, дифузний, розмитий концепт, а цариною джерела – концепт, що безпосередньо спостерігається у повсякденній практичній діяльності, є легко вичленовуваним у просторі й, відповідно, становить собою результат узагальнення практичного досвіду індивіда. Таке уявлення втілене у тезі про односпрямованість метафоричної проекції (undirectional principle): «Метафора дозволяє нам розуміти досить абстрактні або в силу своєї природи неструктуровані сутності в термінах більш конкретних або, у крайньому випадку, більш структурованих сутностей» [8: 245].

Основною характеристикою метафори є її антропоцентрична природа, що виявлена вибором у якості корелятів уподібнення безпосередньо сприйманих та легко вичленовуваних у просторі об’єктів, з якими індивід стикається у повсякденній діяльності [2; 5; 7; 8].

Метафора може спрацювати як на морфологічному (за допомогою додавання експресивних афіксів до слів), так і на граматичному рівнях («опредмечуючи» стан, відношення або процес, що позначається словами, завдяки надання їм категорії предметності або якості).

Розрізняють конвенціональні, або «стерті», метафори і креативні, творчі, або «живі», метафори. За конвенціональними метафорами часто стоять культурно усталені уявлення про дійсність, які активно використовуються в осмисленні проблемних ситуацій [7: 61, 139, 211].

Конвенціональна концептуальна метафора спрямована, насамперед, на заповнення номінативних концептуальних лакун. Її функція полягає в дескрипції феномена. Оскільки образ заважає одиниці мови виконати власне номінативну функцію, у концептуальних метафорах він «стирається», позбавляючи їх експресивності.

За Дж. Лакоффом та М. Джонсоном, конвенціональні метафори поділяються на орієнтаційні, що «надають концепту просторової орієнтації» [7: 14]; онтологічні, що постають як «спосіб сприйняття подій, діяльності, емоцій, ідей тощо, як матеріальних сутностей і речей» [7: 25]; структурні, що «дають можливість використовувати одне високо структуроване й чітко вичленоване поняття для структурування іншого» [7: 61].

У дослідженні метафоричні моделі ми виділяємо на основі загальної царини-цілі метафоричної експансії [1]. Цей зворотний напрямок аналізу базується на конкретних текстових реалізаціях метафор, які розглядаються як вихідні для визначення структури метафоричної моделі. На цій підставі встановлено метафоричні реалізації ключового для англомовного політичного дискурсу концепту ТЕРОРИЗМ.

Під час вибору метафор нами враховувалися частотність і ступінь структурованості відповідних моделей, функції моделі в мові засобів масової інформації, продуктивність моделі. Аналіз концептуальних царин-джерел метафоричної експансії у політичному

288

дискурсі показав, що типовими для досліджуваного дискурсу, найбільш частотними і структурованими є метафоричні моделі, що використовують у якості джерела такі сфери, як СОЦІУМ, ПРИРОДА, ЛЮДИНА: частіше за інших зустрічається соціоморфна метафора (45%), на частку природоморфної доводиться 36%, антропоморфна метафора зустрічається в 19% випадків.

Тероризм як складний соціально-політичний феномен може бути осмислений у зіставленні з більш зрозумілими феноменами сфери життя людини. Цим, на наш погляд, обумовлене використання в політичному дискурсі метафоричних моделей з вихідною поняттєвою цариною СОЦІУМ.

Серед соціальних метафор нами були виділені наступні моделі: «ТЕРОРИЗМ – ЦЕ

ВІЙНА», «ТЕРОРИЗМ – ЦЕ БІЗНЕС», «ТЕРОРИЗМ – ЦЕ ЗЛО», «ТЕРОРИЗМ – ЦЕ ТЕАТР», «ТЕРОРИЗМ – ЦЕ АЗАРТНА ГРА» «ТЕРОРИЗМ – ЦЕ СПОРТ», «ТЕРОРИЗМ – ЦЕ РЕЛІГІЯ» (джерела структурних метафор). Статистичний аналіз матеріалу показав, що 32% з корпусу соціальних метафор припадає на частку військової метафори. Решта частки вживання метафоричних моделей розподіляються наступним чином: на економічну метафору припадає 21%, на театральну – 18%, на культову - 18%, 8% - на ігрову метафору та 3% - на спортивну метафору. Розглянемо метафору «ТЕРОРИЗМ – ЦЕ ВІЙНА» окремо.

Тероризм видавався малобезпечною кустарщиною до подій 11 вересня 2001 року в НьюЙорку – чимось на кшталт озброєних хуліганів або дій «реакційних державних режимів» та кримінальних угрупувань, які застосовують залякування, нагнітання страху і жаху на опонентів шляхом насильства і репресій. Тільки коли стало зрозуміло, що глобалізація відкрила техносферу, як інструмент збройного нападу, порівнянного за своєю руйнівною потужністю зі спеціально створеною зброєю, та сама зброя масового ураження стала доступною для терористів, стало ясно, що тероризм – це різновид війни.

“Osama bin Laden calls this fight "the Third World War" - and he says that victory for the terrorists in Iraq will mean America's "defeat and disgrace forever ”. [http://uspolitics.about.com/od/speeches/a/9_11_bush.htm]

Тероризм, давно вийшовши за національні рамки, набув міжнародного характеру. Він став ефективним знаряддям залякування і знищення в споконвічному та непримиренному конфлікті різних світів, що кардинально відрізняються один від одного своїм розумінням, усвідомленням і відчуттям життя, своїми моральними нормами, своєю культурою.

“The conflict in Iraq is becoming a classic case of what military thinkers call “asymmetric warfare”, the kind that weak parties wage against strong ones. “They’re going after softer targets and what we consider to be more of a terrorist-type activity”, said Odierno [Time, Sept 11, 2004].

Військова перемога має на меті психологічне придушення волі супротивника до опору. «Вогнева війна» - найпростіший спосіб викликати страх, паніку, привести до втрати свідомості, здачі в полон. Коли супротивник припиняє опір та приймає умови переможця – війна припиняється: мета досягнута. Сучасний тероризм не використовує для досягнення своїх цілей масових кривавих битв – глобалізація дала йому величезний спектр зміни поведінки супротивника непрямими, опосередкованими методами. Тероризм виявився ефективною та економічною версією війни: з мінімальними військовими витратами на максимальну дестабілізацію стану населення країни-супротивника.

“Nineteen men attacked us with a barbarity unequaled in our history. They murdered people of all colors, creeds, and nationalities - and made war upon the entire free world. Since that day, America and her allies have taken the offensive in a war unlike any we have fought before”. [http://uspolitics.about.com/od/speeches/a/9_11_bush.htm]

В основу тероризму покладена біополітика, що виявляється у зростанні чисельної переваги, на противагу соціополітикі, його жертви, яка повністю зосереджена на досягненні якісної переваги своїх громадян. Інструментом тероризму є психологічна перевага над супротивником, який не знає: що, де, коли, як, навіщо буде завдано чергового удару. Тероризм, як і «цивілізована війна», перемагає не на полях битв, а у внутрішньому просторі психіки людини. Для того, щоб змінити поведінку однієї людини або великої маси людей,

289

 НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 104 (2)

абсолютно необов’язково їх усіх вбивати або поранити: треба змінити зміст та стан їхньої свідомості.

“Terrorism is a psychological warfare. Terrorists try to manipulate us and change our behavior by creating fear, uncertainty, and division in society”. (Patrick J. Kennedy) [http://www.brainyquote.com/quotes/keywords/terrorism.html]

Джерело структурної метафори «ТЕРОРИЗМ – ЦЕ ВІЙНА» концептуалізує тероризм на підґрунті широкого спектру асоціацій, пов’язаних із суб’єктом тероризму, уподібненим стрижневому активному організаційному началу військової діяльності: воїну (warrior), бійцю (fighter), партизану (guerrilla), повстанцю (rebel), націоналісту (nationalist), екстремісту (extremist), переможцю (winner):

“While the mass media do, generally, cover terrorism at a rate of at least nine incidents per day worldwide, according to a pilot study undertaken for this paper, the press uses the term " terrorist" sparingly, preferring such neutral terms as guerrilla, rebel, and paramilitary, or using no value-laden adjectives at all”. [http://truthmanipulation.wordpress.com/2007/09/18/the-mass- media-and-terrorism/ The mass media and terrorism]

Соціально-регулятивна дія суб’єкта тероризму (здійснення впливу на різноманітні фацети життя суспільства) подана посередництвом фізичних дій боротьби (terrorists fight/ battle/ attack):

“When John McCain said we could just "muddle through" in Afghanistan, I argued for more resources and more troops to finish the fight against the terrorists who actually attacked us on 9/11, and made clear that we must take out Osama bin Laden and his lieutenants if we have them in our sights”. [http://obamaspeeches.com/080-Iraq-Debate-Obama-Speech.htm]

Місце здійснення терористичної активності подано засобами локативної ознаки агонального/ видовищного дійства: поля бою, фронту:

“Some wonder whether Iraq is a central front in the war on terror.” [http://uspolitics.about.com/od/speeches/a/speech_28jun05.htm]

Мета/ результат дії суб’єкта тероризму, асоційовані із прагненням вигоди/ успіху/ завоювання перемоги шляхом усунення суперника або супротивника заради досягнення певних політичних, ідеологічних, релігійних вимог:

“It has been argued that contemporary religious terrorists, unlike secular terrorists, such as the Marxists of the Red Brigade/Red Army variety or the nationalists of the Palestinian Liberation Front brand during the last decades of the Cold War, want nothing more than to lash out at the enemy and express their rage

[http://findarticles.com/p/articles/mi_qa4026/is_200204/ai_n9061370/pg_8/?tag=content;col1]

Оголошена Америкою «війна з тероризмом» викликала (з американської точки зору)

поділ країн світу на «тих, хто з нами» (Anglosphere, freedom-loving coalition, coalition of the willing), на «тих, хто не з нами» (coalition of the unwilling, Eurowimps, axis of Weasels), і на «тих, хто проти нас» (axis of evil, junior varsity axis of evil, Qaeda-friendly country, rogue nations/ states, rogue regime, terrorist-friendly nation, terrorist states, ending states):

“When we think of the major threats to our national security, the first to come to mind are nuclear proliferation, rogue states and global terrorism”. (Barack Obama) [http://www.brainyquote.com/quotes/keywords/terrorism.html]

Використання мілітарної метафори характерно для політичного дискурсу [10], оскільки дозволяє в структурованому вигляді подати абстрактні концепти, такі як політика, економіка та ін. Проте в публікаціях ЗМІ про тероризм дана модель зустрічається відносно рідко. Поясненням цьому може служити той факт, що тероризм, не маючи на сьогоднішній день чіткого визначення, часто кваліфікується як вид війни. Так, у політичному і науковому дискурсі тероризм визначається як асиметрична війна (asymmetric warfare), тобто війна слабкого проти сильного. При цьому стратегія такої війни виражається в нападі на слабку мішень, беззахисне населення. Отже, опис тероризму в термінах війни не завжди є метафоричним. Проте в повсякденній свідомості війна представляється як оголошений озброєний конфлікт між відносно рівними за силою і статусу сторонами, чого не можна сказати про тероризм.

290