nauk_zbor_2012_104_2_Kirovograd

Супутніми проявами кохання є хіть, пристрасть, хтивість, шал представлені лексемами libido, cupiditas, concupiscentia, furor :

…cum pater deliberaret, cui potissimum filiam suam in matrimonium daret, cogente iniqua cupididate flamma concupiscentiae incidit in amorem filiae suae… Qui cum luctatur cum furore, pugnat cum dolore, vincitur amore… (1, 6-8) – … коли батько роздумував, кому краще віддати свою доньку в дружини, спонуканий надмірною пристрастю, полум’ям хтивості він закохується у свою доньку… Хоч він змагається з шалом, бореться з болем, перемагає кохання… .

Серед зовнішніх виявів любові у «Історії…» найчастіше зустрічається поцілунок (osculum), завжди представлений у сталому виразі osculum dare «цілувати». Характерним є те, що у творі він завжди має «ритуальний» характер, стосуючись членів сім’ї, але ніде не згадано про поцілунки закоханих.

…filia regis … dedit osculum patri, post haec … omnibus amicis (15, 1-3) – … царська донька … поцілувала батька, після цього всіх друзів… .

(Apollonius) dedit postremo osculum funeri… (25,29) – (Аполлоній) востаннє поцілував померлу (дружину)… .

Крім поцілунків зовнішнім виявом кохання, найвиразнішим у творі, є зашарілість. Зашарівся Аполлоній, довідуючись про почуття Архістратиди та звіряючи свої почуття цареві.

Apollonius … ut sensit se a regina amari, erubuit (21, 10-11) – Аполлоній … коли помітив,

що царівна кохає його, зашарівся.

…his dictis videns rex faciem eius roseo colore perfusam, intellexit dictum… (21, 14-15) – …

після того, як (Аполлоній) сказав це, цар, побачивши, що його обличчя залилось рум’янцем, зрозумів його слова… .

Серед дієслів, які описують концепт ЛЮБОВ, у «Історії…» представлені amare «любити, кохати» та похідне від нього adamare «палко кохати, закохатись», а також diligere «любити, поважати» та osculari «цілувати» співвідносні із відповідними іменниками:

Puella … reserato codicello legit, perlectoque nomen ibidem non legit, quem volebat et amabat

(20, 6-7) – Дівчина … розгорнувши згорток, читала і, прочитавши, не прочитала там імені того, кого хотіла і кохала.

Tu es Tyrius Apollonius meus …, tu es, quem adamavi non libidinis causa… (49, 4-6) – Ти – мій Аполлоній з Тіру …, ти – той, кого я покохала не із хтивості… .

(Antiochus) coepit eam aliter diligere quam patrem oportebat (1, 8-9) – (Антіох) почав її любити інакше, ніж слід було б батькові.

…(rex) deduxit eos ad litus, osculatur filiam et generum… (25, 4) – … (цар) провів їх до берега, поцілував доньку і зятя… .

Крім дієслів, які за своєю семантикою належать до аналізованого концепту, у творі засвідчено і інші, у яких еротичне забарвлення є оказіональним, виникаючи у відповідному контексті: currere, luctari, pugnare, vincere, frui, torquere.

…multi eam (sc. filiam Antiochi) in matrimonium petebant et cum magna dotis pollicitatione currebant (1, 4-6) – … багато хто прагнув одружитись із нею (донькою Антіоха) і приходили, обіцяючи великий посаг.

Сurrere «бігти» у даному реченні є технічним терміном, який стосується сексуальної сфери [14: 11], співвідносячись із грецьким φοιταω, одним зі значень якого є «вступати у статеві зносини» (пор. [16, s.v. φοιταω 3 з відповідними прикладами]). Вживаючись в інших випадках, згадане дієслово має звичне значення: ad magistrum suum

сucurrit (27, 1) – (учень) прибіг до свого вчителя.

Метафорою запозиченою зі сфери спортивних змагань є дієслова luctari «змагатись у боротьбі», pugnare «битись, боротись», vincere «перемагати», які підкреслюють напружену внутрішню боротьбу Антіоха, який намагається опертись протиприродній пристрасті:

Qui cum luctatur cum furore, pugnat cum dolore, vincitur amore… (1, 9-10) – Хоч він змагається із шалом, бореться зі стражданням, однак кохання перемагає... .

Стан закоханої Архістратиди, яка боїться втратити коханого, передає дієслово torquere «мучити»:

251

Puella … timens, ne amatum non videns torqueretur, respexit patrem suum et ait… (17, 16-17)

– Дівчина … боячись, що зазнає страждань, коли не бачитиме коханого, поглянула на свого батька і каже… .

Еротичною семантикою характеризується також frui «насолоджуватись» у цитованому вище прикладі (див. 3, 2-4).

У результаті дослідження ми прийшли до висновку, що концепт «ЛЮБОВ» є складним утворенням (макроконцептом), центром якого є загальне поняття любові, представлене у мові лексемою amor, а периферією – внутрішні та зовнішні вияви цього почуття, виражені іменниками та дієсловами. Частиномовна дистрибуція лексем відповідно до ядерної та периферійної зон засвідчує перевагу іменників.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Войціцька М. Г. Концепт «любов» та його мовна реалізація у казці «Амур та Псіхея» (Apuleius «Metamorphoses», IV, 28-VI, 24) / М. Г. Войціцька//Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Вип. 565. Романослов’янський дискурс. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т. – С. 14-17.

2.Воркачев С. Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропологической парадигмы в языкознании / С. Г. Воркачев//Филологические науки. – 2001. – № 1. – С. 64–72.

3.Зусман В. Г. Диалог и концепт в литературе: Литература и музыка/В. Г. Зусман. – Нижний Новгород: ДЕКОМ, 2001. –

168 с.

4.Корнієнко В. В. Лексичні засоби вираження почуття кохання в елегіях Тібулла / В. В. Корнієнко//Studia Linguistica. – Vol.V(II). – К.: Вид. "Київський університет", 2011. – С.174-178.

5.Кубрякова Е. С. Концепт /Е. С. Кубрякова//Кубрякова Е. С., Демьянков В. З., Панкрац Ю. Г., Лузина Л. Г. Краткий словарь когнитивных терминов. – М.: МГУ, 1996.

6.Макар І. С. Лонг і його роман "Дафніс і Хлоя" /Інеса Макар. – Чернівці: Чернівецький національний ун-т, 2010. –

424с.

7.Селиванова Е. А. Когнитивная ономасиология: монография / Елена Александровна Селиванова. – К.: Изд-во украинского фитосоциологического центра, 2000. – 248 с.

8.Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. – Полтава: Довкілля-К, 2006. –

716 C.

9.Степанов Ю. С. Константы: словарь русской культуры. Опыт исследования / Ю.С. Степанов. – М.: Школа “Языки русской культуры”, 1997. – 990 с.

10.Степанов Ю. С. Концепты. Тонкая пленка цивилизации / Юрий Степанов. – М.: “Языки славянских культур”, 2007. –

248 с.

11. Телия В. Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты / В. Н. Телия.– М.: Школа “Языки русской культуры”, 1996. – 246 с.

12.Klebs E. Die Erzählung von Apollonius aus Tyrus. Eine geschichtliche Untersuchung über ihre lateinische Urform und ihre späteren Bearbeitungen/Elimar Klebs. – Berlin: Reimer, 1899. – XI, 532 S.

13.Konstan D. Sexual symmetry: love in the ancient novel and related genres / David Konstan. – Princeton: Princeton Univ. Press, 1994. – XIII, 270 p.

14.Kortekaas G. A. A. Commentary on the Historia Apollonii Regis Tyri / G. A. A. Kortekaas. – Leiden; Boston: Brill, 2007. – XIV, 935 p.

15.Kortekaas G. A. A. The story of Apollonius, King of Tyre: a study of its Greek origin and an edition of the two oldest Latin recensions /G. A. A. Kortekaas. – Leiden; Boston: Brill, 2004. – XXIII, 293 p.

16.Liddell H. G., Scott R. A Greek-English Lexicon /H. G. Liddell, R. Scott. – Oxford: Clarendon Press, 1968. – XLV, 2042,

153p.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Оксана Милик – викладач кафедри латинської мови Львівського національного медичного університету імені Данила

Галицького.

Наукові інтереси: лексикологія латинської мови.

АКТУАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ GLOBALIZATION НА ЧАСТИНОМОВНОМУ РІВНІ

Любов МУНТЯН (Чернівці, Україна)

Описано вербальний спосіб репрезентації концепту Globalization шляхом визначення частин мови, що є номінантами досліджуваного концепту. Моделюється ядро концепту та описується його поняттєва ознака.

Ключові слова: концепт, концептосфера, мовна картина світу, концептуалізація, вербалізація, номінативне поле концепту, ядро концепту.

Verbal representation of the concept Globalization is described by means of differentiation of parts of speech which nominate the concept. The core of the concept is reconstructed and its notional feature is distinguished.

Key words: concept, conceptual sphere, linguistic world view, conceptualization, verbalization, nominative concept field, concept core.

252

Сьогодні когнітивна лінгвістика твердо зайняла своє місце в парадигмі концепцій сучасного мовознавства. Розвиток таких галузей, як психолінгвістика, соціолінгвістика та дискурсивна лінгвістика, значною мірою зумовлений потребою сучасної лінгвістики проникнути у свідомість та зрозуміти процеси творення, класифікації мовного знака, встановити зв’язки цього мовного знака з іншими лексемами. Вербалізація концептів, актуальних у сучасному суспільстві, становить особливий інтерес для науковцівкогнітологів.

Когнітивна лінгвістика досліджує ментальні процеси, що відбуваються під час сприйняття, усвідомлення і, відповідно, пізнання дійсності нашою свідомістю [4: 12]. Результати досліджень у даній царині знань пояснюють процеси когніції, механізми категоризації та концептуалізації в цілому. Матеріалом для досліджень слугує мова, що постає як універсальна форма первинної концептуалізації світу, організації людського досвіду.

Проте, незважаючи на велику кількість фундаментальних досліджень присвячених особливостям функціонування вербалізації концептів (С.Г. Воркачев, О.С. Кубрякова, Ю.С. Степанов, З.Д. Попова), одним з важливих завдань є вирішення проблеми репрезентації концептів, що є наріжними у сучасній мовній картині світу.

Мета даного дослідження встановити мовні засоби репрезентації концепту Globalization у сучасній англомовній картині світу.

Поставлена мета потребує вирішення наступних завдань: 1) визначити склад поняттєвої складової концепту; 2) виявити засоби вербалізації концепту Globalization;

Матеріалом дослідження були обрані статті журналів та онлайн видань Global Issues, Guardian, The Globalist, YaleGlobal online, New York Times, а також доповіді таких організацій як United Nations, World Commission on Social Dimension of Globalization та інші джерела, що відповідають понятійним характеристикам концепту.

Основоположним терміном когнітивної науки є концепт, який ми розуміємо як «дискретне ментальне утворення, що є базовою одиницею мисленнєвого коду людини, яке має відносно впорядковану внутрішню структуру і являє собою результат пізнавальної (когнітивної) діяльності особистості та суспільства, і яке містить комплексну, енциклопедичну інформацію про відображений предмет чи явище, про інтерпретацію даної інформації суспільною свідомістю та відношення цієї свідомості до даного явища чи предмету» [5].

Процес формування концептів (концептуалізації) є надзвичайно складним явищем. Він полягає в структуруванні знань і досвіду, в результаті осмислення інформації [6: 21]. Різноманітність форм пізнання (когніції) пояснює різні способи формування концептів у свідомості людини: на основі чуттєвого досвіду, практичної і пізнавальної діяльності, вербального і невербального спілкування, розумової діяльності людини [1: 27]. Проте зазначимо, що всі ці способи доповнюють один одного, і найчастіше процес концептуалізації включає в себе всі вище згадані аспекти.

Досліджуючи мовні засоби репрезентації концепту Globalization, ми розмежували об’єктивізацію концептів на лексичну, синтаксичну та фразеологічну [6: 110]. В даній статті зосередимося на лексичній репрезентації концепту, що є основним і найбільш продуктивним прийомом реалізації концептів.

В першу чергу Globalization в свідомості мовців пов’язується з економічними глобальними процесами. Підтвердження цьому знаходимо у словникових та авторських дефініціях ядра концепту Globalization:

1)The increase of trade around the world, especially by large companies producing and trading goods in many different countries; when available goods and services, or social and cultural influences, gradually become similar in all parts of the world [8].

2)Globalization involves economic integration; the transfer of policies across borders; the transmission of knowledge; cultural stability; the reproduction, relations, and discourses of power; it is a global process, a concept, a revolution, and “an establishment of the global market free from sociopolitical control” [9].

253

Проте, як видно з авторської дефініції, процес глобалізації сьогодні розуміється не тільки, як складова світового економічного розвитку, але як і процес нерозривно пов'язаний з культурою, знаннями та політикою. Підтвердженням цьому є ціла низка авторських дефініцій, проаналізувавши які, ми можемо зрозуміти, які саме знання акумулюються в ядрі концепту.

Принагідно зауважимо, що ядро концепту репрезентує концепт неповністю, своїм значенням воно передає основні концептуальні ознаки, релевантні для повідомлення [7: 31]. Концепт як одиниця структурованого знання складається з концептуальних ознак, що утворюють різні концептуальні шари. Досліджуючи вербалізацію концепту, важливо розрізняти ядро та периферію концепту, адже їх статус і роль у процесах мислення та категоризації відрізняються. Е.С. Кубрякова, І.А. Стернін та В.Н. Телія називають таку структуру концепта «польовою».

Сукупність мовних засобів, що вербалізують концепт, визначаються нами як номінативне поле концепту. У свою чергу прямі номінації концепту складуть його ядро, а номінації окремих когнітивних ознак, що розкривають зміст концепту в окремих комунікативних ситуаціях, імплікуватимуть периферію концепту [3: 68].

Оскільки серед всіх частин мови номінативна функція є найбільш характерною для іменників [2: 85], їхня кількість у репрезентації концепту найбільша. Серед іменників, що складають ядро та близьку периферію концепту варто назвати world (1640 лексичних знаків), society (282), inequality (263), integration (197), liberalization (176), community (130).

Особливе значення для вербалізації концепту має лексема world. Вона відноситься безпосередньо до ядерної частини концепту та входить до поняттєвої складової концепту:

1)Globalization ... should not be demonized nor sanctified, nor should it be used as a scapegoat or a panacea for all the major problems that are affecting the world today [6].

2)At one extreme, globalization is seen as an irresistible and benign force for delivering economic prosperity to people throughout the world [1].

Лексема inequality відноситься до ціннісної складової концепту та частково характеризує глобалізацію як негативне явище:

If correlation meant causation, these facts would imply that globalization has raised inequality between all nations, but that it has not raised inequality within nations [3].

Процес глобалізації має своїм результатом формування єдиного світового суспільства:

Phenomenological versions, which are especially relevant to analyses of modern integrating but stateless world society, treat actor identities as themselves constructed in the wider and now global cultural context [2].

Глобалізація, як свідчать вербальні оболонки, також розуміється як інтеграція в економічні, політичні та інші процеси:

Yet no one in China, Vietnam, India, or Botswana – let alone the educated young adults in Europe or the US – is in a hurry to reverse integration into the global economy [4].

Ще однією важливою характеристикою глобалізації є процеси лібералізації, які в першу чергу стосуються зони торгівлі:

Nonetheless, the case studies that show trade liberalization as an essential element in policy reforms that led to growth, the bulk of the empirical evidence, and the fact that the most spectacular growth stories all involve rapid increases in both exports and imports – frequently after specific policy decisions have been made to open up – should persuade us that openness to the global economy is a necessary, though not sufficient, condition for sustained growth [5].

Також ядро концепту Globalization становлять такі лексичні одиниці як global (1714

лексичних знаків), international (987), worldwide (70), multinational (66). Особливо слід відзначити прикметник global, що за частотою вживання майже дорівнює лексемі globalization (1723 мовні знаки), яку ми обрали для номінації концепту.

Лексема global найчастіше необтяжена конототивними значеннями та виступає у сполученні слів community, market, economy, growth, rules, level, institutions, governance .

1)Universally shared values and the rule of law must guide the terms of international engagement and systems of national and global governance. [1].

2)The WTO must help raise the bar of openness in the global economy to generate growth and reduce poverty [4].

Лексема international репрезентує вербальну оболонку концепту у сполученні з такими лексичними одиницями як community, organization, trade, governance, policy, conflict, environment, crisis, order, problems, cooperation, capital, finance, migration, agenda:

In some ways, it may be said that globalization is a positive process in that it forcefully brings to the attention of the international community abuses and undemocratic practices [6].

Аналіз репрезентації концепту Globalization, виконаний на частиномовному рівні, не може розкрити всіх характеристик даного концепту через надзвичайну розгалуженість його структури, проте дає нам змогу сформулювати ядро концепту.

Подальші дослідження дадуть змогу глибше розглянути вербалізацію концепту та будуть спрямовані на формування фреймової структури концепту.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии. Изд. 2-е. – Тамбов: ТГУ, 2001. – 123 с.

2.Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении. / Е.С. Кубрякова. – М: Наука, 1978. – 115 с.

3.Попова З.Д. Когнитивная лингвистика. / З.Д. Попова – Издательство: АСТ; Восток-Запад, 2007 г. – 315 с.

4.Попова З.Д., Стернин И.А. Когнитивная лингвистика. / З.Д. Попова, И. А. Стернин. – М.: АСТ Восток – Запад, 2007. –

314 ст.

5.Попова З. Д., Стернин И. А. Понятие “концепт” в лингвистических исследованиях. / З.Д. Попова, И. А. Стернин. –

Воронеж, 1999. – 312 с.

6.Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А. М. Приходько. – Запоріжжя: Прем’єр, 2008. – 332 с.

7.Рудакова А.В. Объективизация концепта «Быт» в лексико-фразиологической системе русского языка» Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук, – Воронеж, 2003.

8.Cambridge Dictionaries Online – Cambridge University Press [Electronic source]. – Access mode: http://dictionary.cambridge.org

9.Nayef R.F. Al-Rodhan, Gérard Stoudmann “Definitions of Globalization: A Comprehensive Overview and a Proposed Definition”, Geneva Centre for Security Policy. – June, 2006. – Access mode: http://www.sustainablehistory.com/articles/definitions-of- globalization.pdf

СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ

1.A Fair Globalization: Creating Opportunities for All, World Commission on Social Dimension of Globalization. [Electronic source] – February, 2004. – Access mode http://www.ilo.org/public/english/wcsdg/docs/report.pdf

2.John W. Meyer World Society, Institutional Theories, and the Actor. [Electronic source] – 2010. – Access mode: http://worldpolity.wordpress.com/

3.Peter H. Lindert, Jeffrey G.Williamson, Does Globalization Makes the world more unequal? National Bureau on Economic Research. – April, 2001. – Access mode: http://www.international.ucla.edu/cms/files/GlobalUnequal_10_25.pdf

4.Peter Mandelson, The Politics of Globalization, YaleGlobal. [Electronic source] – 8 April 2011. – Access mode: http://yaleglobal.yale.edu/content/politics-globalization

5.Stanley Fisher, Globalization and its Challenges. – Institute for International Economics. [Electronic source] – Washington, 2004. – Access mode: http://www.iie.com/fischer/pdf/fischer011903.pdf

6.World Public Sector Report, United Nations, Department of Economic and Social Affairs. [Electronic source] – New York, 2002. – Access mode http://unpan1.un.org/intradoc/groups/public/documents/un/unpan012761.pdf

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Любов Мунтян – асистент кафедри теорії та практики перекладу Чернівецького національного університету

ім. Ю. Федьковича.

Наукові інтереси: когнітивна лінгвістика, лінгвоконцептологія, лінгвокультурологія.

ПРОБЛЕМА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРНОГО КОНЦЕПТУ

ТетянаНІКІШИНА(Бердянськ, Україна)

У статті зроблено спробу проаналізувати методики дослідження лінгвокультурного концепту. Зазначено приклади факторів, за якими повинні обиратися варіанти аналізу. Розглядається складна, багатошарова структура концепту, де кожен пласт становить своє коло дослідження, а отже і методику.

Ключові слова: концепт, пласт, багатошарова будова, ядро, метод, аналіз, фактори.

The article attempts to analyze the research of the methodology linguistic cultural concept. Examples of factors by which options of analysis must be selected are given. We consider a complex, multilayer structure of the concept, where each layer comprises its own range of research, and therefore own methods.

Key words: concept, layer, multilayer structure, core, method, analysis, factors.

255

Одиницею психічних, ментальних і культурних ресурсів, що виникають у нашій свідомості, і тієї структури інформації, яка відбиває досвід і знання людини являє собою поняття “концепт”. Багатогранність визначення цього терміну, інформаційна наповненість даного явища, співіснування в межах однієї концептуальної картині світу, зв’язок з іншими вимагає створення своєрідної методики його дослідження та аналізу. Проаналізувавши наукову літературу, ми дійшли висновку, що проблема встановлення методики досі залишається актуальною і потребує детального вивчення.

Отже, метою даної статті є розгляд запропонованих методик дослідження лінгвокультурологічного концепту та спроба вирішення проблеми вибору конкретного методу шляхом синтезу варіантів аналізу.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:

–простеження стану вивчення проблеми у лінгвістичній літературі;

–охарактеризувати запропоновані методики дослідження концепту;

–здійснити спробу прокласифікувати провідні варіанти аналізу даного явища.

Як зазначає О. М. Пахомова на сучасному етапі можна говорити про існування у лінгвістиці декількох уже сформованих напрямів у дослідженні й вивченні концептів, а саме:

–культурологічний, що розглядає концепти як елементи культури, використовуючи дані різних наук. Мова виступає як одне з джерел знань про концепти (Ю. М. Степанов);

–лінгвокультурологічний, що досліджує концепти, реалізовані в мовних одиницях, як складові національної лінгвокультури. Аналізується зв'язок концептів як одиниць колективної свідомості з національними цінностями та національними особливостями цієї культури (В. І. Карасик, С. Г. Воркачов, Г. Г. Слишкін);

–логічний, що аналізує концепти логічними методами, вибудовуючи онтологічні схеми

структурування концептів, які представлені лексичними чи граматичними одиницями (Г. Вежбицька, О. О. Селіванова, С. А. Жаботинська, Н. Д. Арутюнова, Р. І. Павільоніс);

–семантико-когнітивний, що досліджує співвідношення семантичних процесів із когнітивними. Аналізується семантика мовних одиниць для конструювання змісту концепту (М. М. Болдирев, З. Д. Попова, Й. А. Стернін, О. С. Кубрякова);

–філософсько-семіологічний, що вивчає когнітивні засади знаковості (О. В. Кравченко);

–лінгвопсихологічний, що розглядає концепт як елемент психічних ресурсів людини (М. І. Жинкін, О. О. Залевська, С. Є. Нікітіна);

–когнітивно-дискурсивний, що досліджує актуалізацію концептів у дискурсі через мовні одиниці різних рівнів (А. Д. Бєлова, А. П. Мартинюк, О. І. Морозова, А. П. Чудінов);

–когнітивно-поетичний, що вивчає способи вербальної реалізації концептів у художніх текстах (Л. І. Бєлєхова, О. П. Воробйова, О. М. Кагановська) [5: 64].

Аналізуючи структуру концепту Ю. С. Степанов звертає увагу на багатошарову будову зазначеного явища. На думку лінгвіста у першому пласті, тобто в актуальному значенні концепт реально існує “для всіх користувачів даної мови засобом взаєморозуміння і спілкування” [7: 48]. Так як концепт є засобом спілкування, то в даному випадку концепт включається і в структури спілкування, і в розумові процеси.

У другому пласті або в додаткових, “пасивних” значеннях концепт реально існує “тільки для деяких соціальних груп” [7: 48].

Третій прошарок – внутрішня форма, відкривається тільки дослідниками. “Концепт існує тут як основа, на якій виникли і тримаються інші пласти” [7: 48].

Науковець зазначає, оскільки концепт має складну будову і різні прошарки є результатом культурного життя різних епох, то з самого початку слід припустити, що і метод вивчення виявиться не одним, а сукупністю кількох різних методів (чи навіть “методик”) [7: 44].

Вивчаючи багатошарову будову концепту, Ю. С. Степанов, пропонує виокремити методи дослідження, які б досліджували кожен виділений пласт, а саме:

1. Історичний метод. Даний метод використовують для аналізу другого шару – пасивного. Суть історичного методу полягає в тому, що історія концептів культури будується як спадкоємність концептів [7: 56]. Тобто концепти треба вивчати на основі даних, що існували раніше і передавалися з покоління в покоління.

256

2.Соціальний метод. Цей метод застосовується до третього пласту концепту – його активної, або актуальної, форми. Так як предметом науки про культуру є не поняття, а те, як воно психічно існує у свідомості індивіда, а саме концепт, то його можна представити як якесь колективне надбання духовного життя країни і його суспільства [7: 57]. На нашу думку, слід визначити це явище з соціального боку, а саме з'ясувати таку категорію фактів, яка відрізняється специфічними властивостями і становить способи мислення, що знаходяться поза індивіда і наділені примусовою силою. Ці факти складаються з уявлень і дій і називаються соціальними (наприклад, обряди, звичаї).

3.Експериментальні методи – це методи пізнання концептів, за допомогою яких це явище досліджується в умовах мовної практики. Тобто, вони дозволяють встановити частотність вживання того чи іншого концепту в мовленні носія мови та застосовуються до всіх його пластів [7: 58].

Ідея багатошаровості внутрішнього лексикону людини при наявності внутрішньоярусних

іміжярусних зв'язків за багатьма параметрами була далі розвинута О. О. Залевською в спіралевидну модель ідентифікації слова та розуміння тексту, яка демонструє вихід через слово в усі більш “глибокі” пласти внутрішнього контексту, поза яким успішне функціонування слова як надбання індивіда неможливо [3: 41].

Лінгвісти Л. О. Чернейко, В. А. Долинский вважають розкриття глибинних шарів слова першим кроком до аналізу “культурних” концептів. Концептуальний аналіз дозволяє відновити всі знання та уявлення, пов'язані воєдино тим чи іншим абстрактним ім'ям і проявляються в його сполучуваності з предикатами [11: 26].

Розділяючи точки зору своїх вищезгаданих колег І. Г. Ткаченко вважає, що вибір методики або методів дослідження концепту залежить від декількох факторів: по-перше, від підходу, в рамках якого здійснюється вивчення концепту (психологічний, логічний, філософський, лігвокультурологіческій, лінгвокогнітивний, герменевтичний, інтегративний), по-друге, від структурного та змістовного типу концепту, по-третє, від мовного матеріалу, який береться до уваги дослідником як основа мовної об'єктивації концепту, по-четверте, від того, досліджується чи концепт тільки в межах мовної картини світу одного етносу або в порівняльному аспекті, коли до вивчення залучаються мовні картини світу двох або трьох етносів [8].

Проаналізувавши безліч існуючих досліджень в рамках когнітивної лінгвістики, Р. М. Фрумкина [10: 76] виявила три напрямки концептуального аналізу. Перший передбачає звернення до життєвого досвіду уявних співрозмовників і полягає в дослідженні складних ментальних утворень типу думка, знання та ін. Другий, маючи той самий об'єкт дослідження, ґрунтується на мовному чутті та наукової ерудиції читача, і будується з урахуванням пари “говорить – слухає”. Останній напрямок представляє вивчення будь-якого мовного матеріалу і базується на інтроспекції аналізу, що є поєднанням безліч методик.

Н. А. Кузьміна пропонує кілька етапів дослідження. Перший етап аналізу пов'язаний з виокремлення концептуального ядра, “яке представлене набором базових метафоричних моделей, елементи яких по-різному кодують одні й ті ж поняття” [4: 228]. У результаті виходить асоціативно-вербальна мережа, що складається з пересічних метафоричних моделей – концептуальних шарів. На думку дослідниці, при реконструкції світобачення автора тексту необхідно враховувати не тільки характер цих моделей, але і зв'язки між ними, оскільки світ “у свідомості “проціджується” через сітку цих моделей і відповідним чином трансформується, категоризируются” [4: 228].

Розглянувши вищезазначені методики і з’ясувавши неодностайність поглядів на вибір методики аналізу концепту, пропонуємо синтезувати варіанти дослідження та виокремити два підходи, виходячи зі специфічної багатошарової структури концепту та його конкретної реалізації, а саме:

1. Відсистемний підхід полягає в лексикографічному описі ключових слів – експлікаторів концепту, а також у розгляді відносин між експлікаторами в межах контексту [9]. З. Д. Попова і Й. А. Стернін [6] узагальнили основні методики аналізу концепту в рамках “відсистемного” підходу. Спираючись на висновки дослідників, пропонуємо найпоширеніші в лінгвістичній науці прийоми і методи аналізу лексичного концепту:

257

–аналіз значень ключового слова на основі словникових тлумачень;

–вивчення багатозначності слів у процесі їх розвитку;

–побудова і вивчення різних сфер, ім'ям яких виступає основний лексичний засіб репрезентації концепту;

–аналіз фразеологічних і пареміологічних одиниць, в які входить досліджуване ключове слово, що дозволяє охарактеризувати наївні уявлення про явище, представити бачення світу, національну культуру;

–психолінгвістичні експерименти.

2. Відтекстовий підхід розглянуто в аналізі концепту в художньому тексті [1; 2; 6]. У рамках даного підходу в ході концептуального аналізу дослідниками вирішується кілька завдань:

–виявлення кола лексичної сполучуваності ключового слова (імені заданого концепту) шляхом суцільної вибірки; “подібний аналіз класу слів, з яким поєднується слово, дозволяє встановити найважливіші риси відповідного концепту” [6: 14];

–виявлення індивідуально-авторських концептів та їх опис, що допомагає глибше зрозуміти художню картину світу того чи іншого письменника;

–побудова текстових полів, в яких втілюється концепт;

–аналіз семантичного розвитку слів-репрезентантів концепту.

Зазначимо, що основна складність останнього підходу полягає у визначенні ядра і периферії, так як, на думку З. Я. Тураєва, нескінченна варіативність художнього тексту, унікальність форми, що несе естетичну інформацію, призводить до того, що частота вживання не завжди є ознакою ядерного компонента поля. Дослідження польової структури тексту має йти по шляху виявлення функціонального навантаження елементів в кожному конкретному тексті з урахуванням їх ролі у формуванні змісту тексту і ступеня інтеграції текстом [9: 99].

Звернемо увагу, що вибір методики дослідження концепту завжди змінюється відповідно до цілей і предмета дослідження.

Отже, розглядаючи запропоновані методики зазначимо, що у сучасній лінгвістиці не існує стійкої універсальної моделі концептуального аналізу, про що свідчить наявність різних методик його виконання. Найбільш повним, на наш погляд, буде комплексний (багатоаспектний) аналіз, проведений з послідовним застосуванням декількох взаємодоповнюючих методик. Ми вважаємо, що при дослідженні будь-якого концепту слід звертатися до історії, етимології і асоціаціям. Усі ці дані можна знайти в різних словниках, а також виявити експериментально.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Бабенко Л. Г., Васильев И. Е., Казарин Ю. В. Лингвистический анализ художественного текста. – Екатеринбург: Издво Урал. ун-та, 2000. – 534 с.

2.Болотнова Н. С. Поэтическая картина мира и ее изучение в коммуникативной стилистике текста // Сибирский филологический журнал. – Новосибирск: НГУ, 2003. – № 3-4. – 276 с.

3.Залевская А. А. Текст и его понимание. – Тверь: ТГУ, 2001. – 177с.

4.Кузьмина Н. А. Интернет и его роль в процессах эволюции поэтического языка. – Екатеринбург – Омск: Изд-во УрГУ, 1999. – 268 с.

5.Пахомова О. М. До питання про методику дослідження концепту сонце в українській поезії першої третини ХХ століття // [Електронний ресурс] Режим доступу: http: // www. nbuv. gov.ua /portal /soc_gum/ znpkhnpu_lingv /2008_26/11.html.

6.Попова З. Д., Стернин И. А. Очерки по когнитивной лингвистике. – Воронеж: Истоки, 2001. – 191 с.

7.Степанов Ю. С. Константы : Словарь русской культуры: Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Академический Проект, 2001. –

990с.

8.Ткаченко И. Г. Методы изучения концептов как средств доступа к авторскому сознанию// [Електронний ресурс] Режим доступу: http: //www.rusnauka.com/16_ADEN_2011/Philosophia/4_88297.doc.htm.

9.Тураева З. Я. Лингвистика текста: Текст, структура и семантика. – М.: Просвещение, 1986. – 128 с.

10.Фрумкина Р. М. Есть ли у современной лингвистики своя эпистемология ? // Язык и наука конца ХХ века. Сб. статей. Под ред. Ю. С.Степанова. М.: ИЯЗ РАН-РГГУ, 1995. – С. 74-117.

11.Чернейко Л. О., Долинський В. А. Ім'я ДОЛЯ як об'єкт концептуального та асоціативного аналізу // Вісник Московського університету. Серія 9. Філологія. – 1996. – № 6. – С. 20-41.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА Тетяна Нікішина – аспірант Бердянського державного педагогічного університету, асистент кафедри загального

мовознавства та слов’янської філології Бердянського державного педагогічного університету. Наукові інтереси: соціолінгвістика, політологічна лінгвістика, мовна маніпуляція.

258

ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ БРИТАНСЬКИХ ТРАДИЦІЙНИХ МІФОЛОГЕМ "WINTER OF DISCONTENT" ТА

«"FALKLANDS WAR"»

ТетянаНІКОЛАЄВА(Чернівці, Україна)

В статті проаналізовано функціонування традиційних британських міфологем "Winter of Discontent" та «"Falklands War"» та визначено їхній маніпулятивний потенціал.

Ключові слова: передвиборча кампанія, британський уряд, політичний дискурс, міфологеми, політичні тексти, метафори, маніпулювання

In the present article the functioning of the British traditional mythologems "Winter of Discontent" and «"Falklands War"» are considered and their manipulation potential is defined.

Key words: election campaign, British government, political discourse, mythologems, political texts, metaphors, manipulation

Вербалізація міфологем у передвиборний період проектується на базову семіотичну опозицію політичного дискурсу "свої - чужі", що репрезентується за допомогою міфологем і носить архетипний характер. Політичні тексти у царині британських ЗМІ характеризуються спецефічним відношенням колективної свідомості до феномену відчуття духу часу (zeitgeist'a), «привидів минулого», наявністю трьох обов’язкових груп елементів – політичних, соціальних і комунікативних, сприйняттям сучасних міфологем не «як принципово нових», але як «нових за рівнями втілення технологій» та перетворення їх на історикополітичний процес, функціонуванням міфологем за принципом стереотипу, фрейму як фону і бекграунду медіависвітленню подій у публічній сфері і їх самовідтворення за принципом «привидів минулого».

Поведінка М. Тетчер в різних конфліктних ситуаціях в період раннього постмодерну стала осередком уваги доволі стійкої комунікативної ситуації в британській політиці. Харизматичний образ залізної леді, її особисте керівництво інформаційною діяльністю Даунінг - стріт, відрив комунікацій Кабінету від комунікацій прем’єра і проактивний характер комунікації правління стали в 1980 році основними факторами формування стійкої комунікативної ситуації, в той час коли основним джерелом суттєвої політичної інформації стала єдина політична персона - образ під назвою «прем’єр Маргарет Тетчер», по суті, яка складалася з роботи самої М. Тетчер і праці її радників з формування іміджу і мовлення. М. Тетчер може бути названою першим «дискурсивним лідером», оскільки закріплялась у свідомості британців за допомогою дискурсивних методик. Метою даного дослідження проаналізувати базові характеристики та особливості вживання традиційних міфологем "Winter of Discontent" та «"Falklands War"», що засвідчують повну відповідність міфологізації політичної комунікації, впливаючи на свідомість читачів. Апеляція до традиційних міфологем, що описують основні політичні події періоду раннього постмодерну, в епоху зрілого постмодерну неоднозначно сприймається у свідомості сучасних реципієнтів. Серед таких традиційних ідеологем, виокремимо дві міфологеми, що описують кризові політичні ситуації у країні за допомогою основних ідеологем того часу: "Winter of discontent" та

«Falklands War» ..

В першій половині 1970 років за Британією закріпилось прізвисько "хворої людини Європи " ( sick man of Europe). Економічний занепад і безсилля призвели до ситуації, відомої під назвою "зими незадоволення"("Winter of Discontent"). Міфологема "зима незадоволення"

(‘Winter of Discontent’) представлена міфологемами типу ‘Winter of Civil Disobedience’’,‘the democratisation of greed’, bloody-minded expressions of revenge and self-interest.

Міфологеми "зими незадоволення" (‘Winter of Discontent’) характеризуються низкою міфологем, що описують :

1) слабкість механізмів правління британського істеблішменту :

-This is something that the British Establishment may yet have cause to regret – not that it likes unions, but that if there is going to be a reaction, better it come from disciplined, democratic and responsible unions…many which could turn really ugly. No wonder the police are already warning that this could also be the ‘Winter of Civil Disobedience’’[2];

259

2)порушення комунікації між урядом (і політичною сферою в цілому) і профспілками як самою активною частиною населення: [1: 88] ;

-He said the Tories were "in the wrong place on the economy and on employment" but poured scorn on any idea of a politically-motivated "spring of discontent" following on from the current air and rail disputes.[3].

Ситуація минулого "зими незадоволення" сприяла появі нової міфологеми, яка описує сучасність як "spring of discontent " Вживання старої і нової міфологем "spring of discontent " виражають негативну оцінку у сьогоднішній ситуації, яка супроводжується експресивною і емоційно - оцінною лексикою. Загальна оцінка ситуації в Британії виражається лексемами, котрі акцентують ідею відставання в соціально-політичній сфері ( present strikes and threats of strikes and run-up to the election), а також лексемами, котрі виражають повне неблагополуччя і катасторфічність ситуації;

3)кризовий наратив в таблоїдній пресі. Таблоїди, як зазначає соціолог К. Хей, розглядає "зиму незадоволення" як кризу державності в країні, «котрою неможливо керувати» [1, с.89], що у свою чергу сприяло появі нових ідеологем типу "spring of discontent","autumn of discontent":

-"This 'spring of discontent' label is simply a lazy cliché," he said. "This is not comparable to 1979. Nothing like it. The number of days lost in 2009 to industrial action is nowhere near." [4];

Ситуація "зими невдоволення" ("winter of discontent") активно супроводжується вживанням мілітаристської, релігійної, театральної метафор:

-The 1979 "winter of discontent" spectacle of trade union power has entered national legend, often distorted. That image means trade unions' good work winning living wage agreements for the lowest paid cleaners and shopworkers by working with the Citizens UK community organisers doesn't make news [4].

Міфологема «Falklands War» («Фолклендська війна») базується на двох основних міфологемах того часу: «аргентинського агресора» і «матері - Британії, яка змагається за острова Фолклендів». Висвітлення війни в сучасних британських ЗМІ про події того часу дозволяє зробити висновок, що у медійному середовищі Британії стався розкол, який внаслідок став моделлю поведінки ЗМІ для багатьох кризових ситуацій у зовнішній політиці,

втому числі і під час іракської кризи 2002-2003 років. Ця ситуація описується як підтримка позиції правління «пресою Торі» і опозиція уряду з сторони ТБ, передусім BBC. Під час Фолклендської кризи ( Falklands Crisis) в рядах національних газет склалося співвідношення сил, яке зберeглось аж до 1996 року. Такі газети як «Sun», «Times», «Daily mail», «Daily

Telegraph», «Daily Express» надавали перевагу консервативній точці зору. Газета Р. Максвелла «Daily Mirror» в цілому використовувала опозиційну риторику і підтримувала Робочу партію. Газета «the Independent» офіційно заявила про нейтралітет, «Guardian» ж підтримувала лібералів. Тому під час опису міфологем про кризові політичні ситуації, нами було зафіксовано їхні типові конструкції:

1) цитування М. Тетчер з приводу військового конфлікту:

-"There are, in a sense, no final victories, for the struggle against evil in the world is neverending. Tyranny and violence wear many masks. Yet from victory in the Falklands we can all today draw hope and strength" [5].

Описуючи війну з Аргентиною як "great national struggle", [5] використавши стратегію іміджмейкера, залізна леді підтримує образ - країни в очах соціуму. Метою прокламації «мир та успіх через війну» - з одного боку, заспокоїти суспільство, а з другого - створити відношення до себе як до спасителя нації ;

2) Міфологеми, націлені на дискредитацію М. Тетчер :

- How sick can Maggie get? Do we really think that slaughtering young conscripts is good for the Countries 'self confidence.' Thatcher was nicknamed the 'Iron Lady'; she was a cold blooded opportunist who saw her political survival being given a massive boost once she played along to Galtieri's game-plan[6].

Для того щоб читач чіткіше усвідомив картину війни, для усвідомлення її колоритної ситуації, автор поляризує лексичні засоби. За допомогою оцінної лексики, імпактор конструює у свідомості читачів антитезу (her victory-detractors cowards and traitors, the

260