право

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ Кафедра «Менеджмент організацій і право»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

“Правознавство”

(для спеціальності: “Економіка підприємств”, “Менеджмент організацій”)

№ кода 3149

Склала: Чанглі В.С..

Затверджено на засіданні кафедри:

“Менеджмент організацій”

Зав. кафедрою Дорофієнко В. В.

Макіївка – 2004

Зміст.

2

3

Розділ 1. Основи теорії держави та права

Тема 1. Основні поняття про державу

Питання

1.Походження і сутність держави.

2.Форма держави.

3.Функції держави та правові форми їх здійснення.

4.Правова держава та її ознаки.

5.Умови існування і напрями побудови правової держави в Україні.

1. Формування держави у кожного народу відбувалося різними шляхами. Це обумовило різні точки зору в поясненні причин виникнення держави. Відома велика кількість теорій походження держави. До них відносяться:

1)теологічна теорія стверджує, що процес виникнення і розвитку держави аналогічний процесу створення Богом світу. Зародилася дана теорія в стародавній Іудеї, а своє остаточне оформлення знайшла в працях ученого-богослова XI ст. Фоми Аквінського (1225-1274);

2)патріархальна - заснована на поясненні походження держави і права природним рухом суспільного розвитку, закономірним об'єднанням людських співтовариств у більш великі структури (сім'я - рід - плем'я - держава).

Представниками даної теорії були Аристотель, Р. Фільмер, Михайловський та інші;

3)договірна - розглядає державу як результат об'єднання людей на

і право створюються завойовниками з метою підтримки і зміцнення свого панування над переможеними. Представники: К. Каутський, Ф. Дюрінг,

4

Л.Гумплович;

5)органічна теорія проводить аналогію між біологічним організмом та людським суспільством. Подібно до живого організму, держава має внутрішні та зовнішні органи, вона народжується, розвивається, старіє та вмирає, її представником був Г. Спенсер (1820-1903);

6)теорія географічного детермінізму вважала вирішальними чинниками у виникненні держави кліматичні умови, ландшафт, природні ресурси.

Представники - Е. Хантинггон, Л. Мечников,

7)психологічна - виникнення держави та права пояснює виявом властивостей людської психіки: потребою підкорятися, наслідуванням,

усвідомленням залежності від еліти первісного суспільства, усвідомленням справедливості певних варіантів дії та відносин. Представником психологічної теорії є Л.І. Петражицький (1867-1931).

8) іригаційна теорія та інші.

Сучасне трактування причин появи держави спирається на досягнення історичної, археологічної, етнографічної та інших наук та отримало назву

потестарної або кризової теорії. Згідно з даною теорією, держава виникла на Сході. Відповідно до потестарної теорії людське суспільство пройшло два етапи свого первісного існування - етап привласнюючи економіки та етап виробляючої економіки. На першому етапі люди жили родовою общиною, а головною була ознака егалітарності (повної дійсної рівності) членів общини в соціальному значенні. Цьому суспільству були властиві владні інструменти (влада ватажка,

ради старійшин), які були виборними, а шлях до лідерства визначався авторитетом, особистими якостями того або іншого члена общини. Загалом же всі питання життя родової общини вирішувалися її членами спільно.

Перехід до етапу виробляючої економіки був зумовлений переважно чинниками екологічного характеру (зміна клімату, зникнення багатьох рослин і тварин). Такий перехід змінив спосіб життя общини: з'явилися нові управлінські функції, відбулося становлення нового типу трудової діяльності. Лідер в общині стає головним розподільником виробничого продукту, контролером і

5

регулювальником всього процесу виробництва, а згодом він відривається від основної маси общинників і внаслідок свого становища отримує можливість привласнювати собі додатковий продукт. Згодом він стає й власником.

Поступово матеріальні багатства нагромаджуються у керівників, відбувається розшарування суспільства, якісна зміна його соціальної структури,

затверджується нова організація його життя - зароджується держава.

Держава являє собою складне явище. Спроби дати її визначення, що робилися вченими, політичними діячами, мислителями, зводилися, головним чином, до перелічення найбільш значущих ознак держави. Вважається, що термін «держава», під яким розумілася певна політична організація суспільства,

увійшов до наукового обігу в часи Н. Макіавеллі (XVI ст.).

Юридичний підхід дозволяє виокремити наступні ознаки держави, які можна віднести до загальновизнаних:

1)наявність публічної (політичної) влади, що має в своєму розпорядженні спеціальний апарат управління та примушення;

2)територіальна організація населення;

3)державний суверенітет;

4)всеосяжний, загальнообов'язковий характер актів, що видаються державою;

5)оподаткування і стягування податків.

З урахуванням указаних ознак державу можна визначити як організацію публічної влади суспільства, що володіє апаратом управління та примушення, за допомогою якого забезпечується функціонування суспільства.

Сутність держави - те головне, що визначає її зміст, цілі, функціонування,

іншими словами, розкриває соціальне призначення.

Для підтримки нормальної життєдіяльності суспільства, вирішення завдань та виконання функцій держави необхідна налагоджена робота механізму держави. Механізм держави складається з:

1)державних підприємств;

2)державних установ;

6

3)державних органів.

Усі державні органи разом узяті утворюють державний апарат, який •

складовою частиною механізму держави.

Державні підприємства являють собою господарюючі суб'єкти, дія-мьність яких пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг,

тобто задоволенням потреб населення.

Державні установи - це організації, зайняті в соціально-культурній сфері:

медицина, наука, освіта, культура.

Державні органи - це організації або посадові особи, наділені певними

повноваженнями та діючі в суворо окреслених рамках.

Для органів держави характерні наступні ознаки, які дозволяють відрізняти

їх від інших органів, наприклад, суспільних або профспілкових:

1)правова основа діяльності, тобто організація, структура, функції,

задачі, цілі, компетенція державних органів встановлюються чинним зако-

нодавством;

2)наявність владних повноважень, у тому числі можливість застосування у

необхідних випадках примушення;

3)дія від імені держави;

тобто роботою на професійній основі.

Усі державні органи розрізнюються за класифікаційними ознаками. Частіше органи держави класифікуються на основі принципу розділення влади на законодавчі, виконавчі та судові.

Розподіл єдиної державної влади на три гілки відноситься до най-

важливіших принципів організації і діяльності державних органів. Вчення про розподіл влади має давню історію, але ця теорія отримала найбільш закінчений і аргументований вигляд завдяки вченню французького юриста та політичного мислителя Ш. Монтеск'є. Згідно з його вченням, основною метою розподілу

7

влади є усунення зловживання державною владою. Мислитель вважав, що повинно бути не тільки чітко окреслено коло повноважень і сфери діяльності кожної з гілок влади - законодавчої, виконавчої та судової, але й передбачені юридичні засоби стримування влад. Принцип розділення влади виходить з того,

що сама влада неподільна, а повинні розрізнюватися її гілки, що виражається в диференціації повноважень гілок влади.

2. Форма держави - це спосіб організації державної влади, взаємопов'язаної з основними - істотними ознаками держави як особливої політичної, структурної і територіальної організації суспільства. У юридичній науці традиційно в формі держави прийнято виділяти три взаємопов'язаних блоки: форма правління,

форма територіального (державного) устрою і політичний режим. Сукупність цих трьох елементів розкриває форму держави.

Під формою правління розуміють порядок утворення і організацію верховної державної влади. Розрізняють монархічну і республіканську форму правління.

Монархія - це переважно одноособове здійснення державної влади що, як правило, успадковується. Основні ознаки монархії:

1)безстрокове (довічне) користування владою;

2)успадкування трону або зайняття його на праві спорідненості;

3)представництво у зовнішніх стосунках не за дорученням, а з власного бажання;

4)безвідповідальність глави держави (за винятком Швеції, де монарх несе відповідальність по цивільних справах).

Монархія буває: абсолютна (Саудівська Аравія, Бахрейн) і конституційна

(Іспанія, Швеція, Японія). Конституційна монархія в свою чергу поділяється на дуалістичну і парламентарну.

Республіка - така форма правління, за якою верховна державна влада здійснюється виборними на певний строк органами влади. Специфічні риси, які властиві цій формі державного правління:

1)колективне правління;

8

2)відносини будуються за принципом розділення влади (парламент ухвалює закони, уряд і його органи виконують закони, судові органи здійснюють контроль за виконанням законів та притягують до відповідальності за їх порушення);

3)усі вищі органи державної влади обираються народом або формуються загальнонаціональною представницькою установою;

4)органи державної влади обираються на певний строк;

5)принцип відповідальності.

Республіки бувають: президентські, парламентські і республіки так званої змішаної форми.

Президентська республіка - це форма правління, при якій президент або суміщає повноваження глави держави та глави уряду в одній особі (Аргентина,

Бразилія, Мексика, США), або безпосередньо бере участь у формуванні складу уряду й призначає його склад.

Парламентська республіка - це форма правління, при якій значна роль в організації державного життя належить парламенту (Індія, Туреччина,

Фінляндія, ФРН та ін.)

У деяких країнах (наприклад, у Франції, Україні, Польщі) іноді зустрі-

чаються змішані форми правління, які поєднують у собі ознаки і президентської,

і парламентської систем республіканського правління.

Форма державного устрою являє собою адміністративно-територіальну і національно-державну організацію державної влади, що розкриває взаємовідносини між окремими частинами держави, зокрема, між центральними та місцевими органами. Основними видами державного устрою є: унітарна

(проста) держава, федеративна держава і конфедерація.

Унітарна держава - єдине, суцільне державне утворення, що складається з адміністративно-територіальних одиниць, які підпорядковуються центральним органам влади і не мають ознак державного суверенітету. До числа унітарних держав можна віднести: Великобританію, Японію, Нідерланди, Швецію,

Україну.

9

Федерація - ця єдина держава, яка складається з кількох державних у шорень, що об'єдналися для вирішення центральною владою загальних для всіх членів федерації завдань. До складу сучасних федерацій входить різне число суб'єктів: в РФ - 89, США - 50, Канаді -10, Австрії - 9, ФРН -16, Індії - 25, Бельгії

- 3 тощо.

Конфедерація - це тимчасовий юридичний союз суверенних держав,

створений для захисту їх спільних інтересів. Конфедерація як форма союзу держав, що зберігають суверенітет практично в повному обсязі, порівняно рідко зустрічалася в історії (Австро-Угорщина до 1918 р., США з 1781 по 1789 р.,

Швейцарія з 1815 по 1848 р. і т.ін.).

Політичний режим - це сукупність прийомів, способів і засобів, за допомогою яких реалізується державна влада. Розрізняють два основних види політичного режиму: диктатура і демократія. Диктатура - це правління особи або групи осіб, які привласнюють і монополізують владу в певній державі,

використовуючи її без обмеження. Диктатура складається з двох різновидів:

тоталітарного та авторитарного режимів.

Тоталітарний - це політичний режим, заснований на прагненні керівництва країни підпорядкувати спосіб життя людей єдиній, неподільно пануючій ідеї та організувати політичну систему влади так, щоб вона допомагала реалізації цієї ідеї.

Авторитаризм - це такий політичний режим, який заснований на особистій або класовій диктатурі, державна влада сконцентрована в руках однієї людини

(групи осіб) або в одному державному органі при зниженні ролі інших

(передусім представницьких) інститутів держави.

Демократичний режим - це така форма правління, яка заснована на можливості управління справами суспільства і держави шляхом прямого або опосередкованого волевиявлення народу. Демократичний режим є одним з різновидів ліберального режиму, під яким розуміють політичні методи і засоби здійснення влади, засновані на системі найбільш демократичних і гуманістичних принципів.

10