Конспект_микроекономика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Кафедра «ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ І ПРАВО»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

“Мікроекономіка”

(для студентів спеціальностей 6.030504 “Економіка підприємства”

та 6.030601 “Менеджмент організацій”)

№ кода 3070

Склала: НОРКІНА Т.П.

Затверджено на засіданні кафедри «Економічна теоія і право» ПРОТОКОЛ №1 від 31 серпня 2009 р. Зав. кафедрою Богачов С.В.

Макіївка, 2009 р.

5

ЗМІСТ

6

7

8

ВСТУП

Кожна економічна діяльність зводиться до прийняття рішень щодо того, що, як, скільки і для кого виробляти продукт, що задовольняє різноманітні людські потреби.

Ці рішення являють собою вибір між альтернативними можливостями, які необхідно робити кожен раз для досягнення поставленої мети. З подібними проблемами доводиться постійно мати справу як окремим індивідам, так і підприємствам, і урядам.

Необхідність вибору зумовлена наявністю постійного протиріччя між потребами і бажаннями, з одного боку, і можливостями їх задоволення, з другого. В основі цього протиріччя лежить рідкість ресурсів, необхідних для забезпечення постійно зростаючих потреб в товарах і послугах. Час, гроші, обладнання, природні багатства – все це обмежено, тобто є в якійсь обмеженій кількості в даний момент і в даному місці. Тому для досягнення якого-небудь результату необхідно вирішити, яка кількість наявних ресурсів для цього потрібна і чим прийдеться пожертвувати, щоб одержати бажане. Ця жертва, або найкраща з альтернативних можливостей використання наявних ресурсів, і покаже, у що обійдеться прийняте рішення.

Мікроекономічний аналіз дає відповіді на питання: Від чого буде залежати прийняття рішень? Чи існують які-небудь закономірності, що визначають вибір економічних суб’єктів?

Кожна економічна ситуація на мікрорівні розглядається як результат поведінки окремих економічних одиниць: споживачів, фірм, власників ресурсів, державних і громадських організацій. В основі їх поведінки лежить прагнення до раціоналізації прийняття рішень, тобто вибору таких варіантів, які ведуть до максимуму результату при мінімумі витрат. Економічний суб’єкт постійно має на меті оптимізацію свого добробуту, порівнюючи витрати і одержані результати, відкидаючи збиткові варіанти і відбираючи найбільш вигідні.

Поведінка реальних учасників економічних процесів далеко не завжди відрізняється раціональністю: вони часто можуть поступати нелогічно і навіть абсурдно, але в економічному аналізі розглядаються не конкретні дії, а теоретична модель, яка дозволяє зрозуміти чисті принципи людської поведінки. Такою моделлю є поняття “економічної людини”: суб’єкта, що здійснює раціональний вибір, тобто відшукує найкращі способи, що ведуть його в даних умовах до досягнення мети. Це дозволяє конструювати теорію, яка пояснює, як будуть себе поводити споживачі і виробники, попадаючи в різні економічні ситуації.

При цьому можливості раціонального вибору оцінюються з позицій так званого граничного аналізу. Порівнюючи витрати і вигоди, раціональний суб’єкт оцінює не загальне їх значення, а приріст корисності і збитку. Для прийняття рішення мають значення саме ці прирости, додаткові результати, які і визначають економічну поведінку суб’єкта.

З цієї точки зору аналізуються особливості економічної поведінки базових економічних суб’єктів:

- споживача – індивіда чи групи, які мають дохід і пред’являють попит на

9

які-небудь блага чи послуги з метою задоволення своїх потреб;

-фірм – організацій, що забезпечують пропозицію шляхом виробництва і доставки на ринок необхідних товарів та послуг;

-урядових і громадських інститутів – організацій, які реалізують соціальні цілі і мають контролюючий і регулюючий вплив на поведінку інших

суб’єктів.

Кожен з цих суб’єктів прагне до максимізації своєї чистої вигоди, порівнюючи граничні витрати і граничний виграш від цих витрат. Це визначає мотиви їх поведінки і обумовлює вибір того чи іншого рішення. Споживачі визначають, як найкращим способом витратити свій дохід, щоб одержати максимум задоволення, фірми намагаються вибрати найкращу комбінацію з ресурсів, що є в наявності, щоб при даних цінах виробити таку кількість продукції, яка принесе їм максимальний прибуток, громадські організації оцінюють ефективність соціальних програм.

Якщо знати основні принципи, згідно до яких приймаються подібні рішення, можна суттєво підвищити шанси на успіх в області практичної діяльності. Вияснення цих принципів складає основну задачу мікроекономіки. Зрозуміло, що це не єдина задача економічного аналізу. Як і всяка інша теоретична наука, економіка призвана пояснити найбільш загальні принципи функціонування системи, що вивчається. Проте особливість економічної сфери в тому, що зміни, які відбуваються на мікрорівні, реалізуються через дії індивідуальних економічних суб’єктів, поведінка котрих суттєво впливає на мікропроцеси.

10

РОЗДІЛ 1 ВСТУП ДО МІКРОЕКОНОМІКИ

ОСНОВНІ ПИТАННЯ

1.1.Предмет мікроекономіки.

1.2.Блага, обмеженість ресурсів та проблема вибору.

1.3.Альтернативна вартість та граничний аналіз в економіці.

1.4.Ефективність.

1.5.Проблема координації та ринок.

1.6.Поняття економічної моделі.

1.7.Нормативний і позитивний аналіз.

1.1. Предмет мікроекономіки

Економічна наука вивчає поведінку людей і допомагає пояснити, як і чому приймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві. Поділ економічної науки на "мікроекономіку" і "макроекономіку " пов'язаний насамперед з розглядом різних рівнів, на яких ухвалюються рішення. Так, якщо макроекономіка має справу з вищим рівнем — економікою в цілому — і оперує низкою аґреґованих показників, то мікроекономіка аналізує поведінку на рівні окремих суб’єктів ринку (або економічних аґентів) — фірм і домогосподарств. Мікроекономіку цікавить, наприклад, як фірма визначає кількість товару, що його збирається виробити; якою є мета функціонування фірми; чим керується споживач, вибираючи той чи інший товар, і т.ін. Ще один важливий аспект мікроекономіки — аналіз процесу утворення ринків у різних галузях і їхня взаємодія. Аналізуючи різні ринки, мікроекономіка, зокрема, концентрує увагу на закономірностях визначення цін в залежності від типу ринкової структури. Тому мікроекономіку називають ще теорією цін. Як і будь-яка інша наука, мікроекономіка використовує певну систему понять і концепцій для опису явищ, які вивчаються. Нижче будуть розглянуті найважливіші поняття, котрі є не тільки базовими для проведення мікроекономічного аналізу, але й корисні для формування цілісного економічного мислення.

1.2. Блага, обмеженість ресурсів та проблема вибору

Отже, мікроекономіка вивчає діяльність економічних суб'єктів (фірм, домашніх господарств) у процесі виробництва і споживання різних благ. Поняття "благо" ширше, ніж поняття "товари та послуги", оскільки воно містить також задоволення тих потреб, які не завжди пов'язані з грошовими витратами. Блага, що споживаються шляхом простого привласнення, називаються вільними. Блага, які споживаються шляхом купівлі-продажу, називаються економічними. Існує певна категорія благ (товарів та послуг), які не можуть бути запропонованими споживачеві на ринку (національна оборона, святкові феєрверки тощо), оскільки він не в змозі повністю оплатити їхнє споживання як індивідуальне. Такі блага називаються суспільними і надаються звичайно через державні інститути. В курсі мікроекономіки така категорія товарів і послуг розглядається окремо в процесі ознайомлення з місцем та роллю держави (уряду) в ринковій економіці і поняттям "неспроможність ринку". Ці питання будуть детально розглянуті у наступних розділах даної книги

11

У процесі економічної діяльності суб'єкти приймають різні рішення, аналіз яких дає змогу зрозуміти, як функціонує економіка. Прийняття рішень звичайно пов'язане із проблемою вибору. Саме рішення приймається при наявності принаймні двох варіантів. Вибираючи один із них, ми відмовляємося від іншого (або інших, якщо варіантів більше, ніж два). Необхідність відмови від чогось для вибору саме того, що ми вважаємо за необхідне мати негайно, пов'язана із рідкісністю (обмеженістю) ресурсів, які є в економіці або в окремих індивідів у кожний конкретний момент часу. Віддаючи перевагу певному варіанту використання ресурсу, ми оцінюємо його через цінність продукції, від якої ми відмовилися, вибираючи дану альтернативу використання ресурсу. Тому базовим поняттям мікроекономіки для визначення цінності ресурсу та ефективності його використання є альтернативна вартість.

Розглянемо детальніше використання поняття альтернативної вартості в економічному аналізі.

1. 3. Альтернативна вартість та граничний аналіз в економіці

Як ми вже сказали, всі рішення в економіці приймаються в умовах обмеженості, рідкісності ресурсів, а оцінка рішень здійснюється за їхньою альтернативною вартістю. Іншими словами — наслідком обмеженості ресурсів є конкуренція за право їх використання, тобто конкуренція між окремими альтернативними цілями використання ресурсу у виробництві конкретного виду продукції (товару або послуги).

Розглянемо найпростішу модель гіпотетичної економіки, яка використовує власні обмежені природні й людські ресурси на виробництво лише двох товарів: засобів виробництва і предметів споживання. Кількість наявних ресурсів і рівень розвитку виробничих сил вважаємо незмінними.

На вертикальній осі позначатимемо кількість одиниць засобів виробництва (V), а на горизонтальній — предметів споживання (X) (мал. 1.1).

Крива АВСО називається межею виробничих можливостей. Будь-яка точка на цій кривій показує максимальну кількість одиниць засобів виробництва і предметів споживання, які виробляються при повному й ефективному використанні ресурсів у економіці. Якщо всі ресурси вкласти у виробництво засобів виробництва, то вироблятимуться тільки засоби виробництва YA. Якщо всі ресурси вкласти у виробництво предметів споживання, то буде вироблена тільки певна їхня кількість

XD.

Коли економіка країни не перебуває в стані, якому відповідає точка F чи будьяка інша точка нижче кривої виробничих можливостей, то в економіці або є недовикори-стані ресурси, або вони використовуються неефективно. Рух від стану F до, наприклад, стану N дає змогу виробити більше предметів споживання (XN YF), водночас збільшуючи випуск засобів виробництва (YN YF). Точка G лежить вище межі виробничих можливостей країни, тому рівень виробництва, який відповідає цій точці, недосяжний при даному рівні розвитку виробничих потужностей. У стані B економіка виробляє YB одиниць засобів виробництва і XB одиниць предметів споживання. Точки B і С на кривій відповідають різним комбінаціям засобів виробництва та предметів споживання, які можуть бути вироблені при повному й ефективному використанні ресурсів. Пересуваючись уздовж кривої з точки B у

12

точку C, слід відмовитися від виробництва певної кількості одиниць засобів виробництва для того, щоб виробити додаткову кількість одиниць предметів споживання. Отже, ця модель ілюструє поняття альтернативної вартості.

Мал. 1.1. Крива виробничих можливостей.

Кількість одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару, називається вартістю втрачених можливостей, або альтернативною вартістю.

Так, при переході з точки B в точку C ми відмовляємось від виробництва (YB - YC) одиниць засобів виробництва для того, щоб створити додатково (XC -XB) одиниць предметів споживання. Нахил кривої, який визначається як відношенняY/ X, де Y = YC –YB, а X = XC - XB показує альтернативну вартість предметів споживання, виражену в одиницях засобів виробництва.

Як приймається рішення про доцільність зупинитися в точці C, тобто не продовжувати рух уздовж кривої? Одним з принципів прийняття рішення є граничний аналіз.

Граничний аналіз – це технічний прийом, який використовується при прийнятті рішень стосовно максимізації чистого виграшу від певної дії.

У даному разі таке рішення приймається, якщо віддача від виробництва додаткової одиниці предметів споживання є еквівалентною відносній вартості її виробництва, вираженій в одиницях випуску тих засобів виробництва, від яких ми відмовляємося.

Тобто, згідно з логікою граничного аналізу, кращий вибір має задовольняти вимоги рівності вартості альтернативи і зростання корисності в результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції (у даному випадку — предметів споживання). Граничний аналіз дає змогу з точки зору теорії розглянути процес прийняття оптимального рішення (як індивідуального, так і в суспільстві в цілому).

Розглянемо приклад використання граничного аналізу при прийнятті рішень. Припустімо, що перевезення пасажира з Києва до Сімферополя коштує 180 гривень. Чи отримає авіакомпанія "Авіалінії України" прибуток від додатково проданих квитків, запропонувавши їх, наприклад, студентам за ціною, що на 50% нижча

13

(тобто по 90 гривень)? Як не дивно, але відповідь на це питання, можливо, буде схвальною. Справа в тому, що, незалежно від кількості пасажирів, компанія повинна утримувати пілотів, наземні технічні служби, купувати паливо тощо, — тобто те, що входить до складу повних витрат компанії по обслуговуванню перельоту.

Нехай на літак вже продано 70 квитків ціною 180 гривень кожен. Припустімо, що отримана виручка в 12 600 гривень з точки зору авіакомпанії є достатньою, щоб політ відбувся, тобто компанія отримує прибуток. Якою повинна бути логіка прийняття рішення про продаж додатковому сімдесят першому пасажиру квитка за зниженою вартістю? Коли мова йде про додаткового пасажира-студента, якому пропонується квиток за 90 гривень, додаткові витрати конкретно на цього пасажира складаються для компанії лише з витрат на їжу та напої для цього пасажира, а також витрат, пов'язаних із оформленням йому квитка. Якщо ці додаткові витрати будуть меншими, ніж вартість квитка за 90 гривень, то компанії буде вигідно продати додатковий квиток за такою ціною. Компанія буде притримуватися цієї ж схеми, вирішуючи, продавати їй за 90 гривень сімдесят другий квиток, сімдесят третій квиток і т. д. Очевидно, що продаж припиниться, як тільки вигоди компанії виявляться меншими, ніж витрати. Власне кажучи, останнім пасажиром стане саме той, витрати авіакомпанії на якого будуть дорівнювати її вигодам, тобто виручці від продажу йому квитка. Цей приклад ілюструє принцип прийняття рішень на основі граничного аналізу. Таким принципом прийняття рішень керуються всі економічні суб'єкти: домашні господарства, фірми, суспільство в цілому.

Підсумовуючи вищевказане, повернемося до розгляду кривої виробничих можливостей.

Економісти вважають, що в цілому за допомогою даної моделі можна розглянути три основні питання економіки, до яких зводиться проблема вибору: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти? При вирішенні цих питань вони керуються принципом альтернативної вартості на основі використання граничного аналізу.

Чи може економіка вийти за межу своїх виробничих можливостей? Так. Технічні нововведення, наприклад, дають змогу залучати додаткові ресурси, і межа виробничих можливостей зсувається. На мал. 1.2 показані ситуації зсуву кривої виробничих можливостей, що відповідають різним варіантам запровадження нововведень:

•нововведення запроваджуються одразу в усіх галузях (мал. 1.2.а);

•нововведення запроваджуються переважно в галузях, що виробляють засоби виробництва (мал. 1.2.6);

•нововведення запроваджуються переважно в галузях, що виробляють предмети споживання (мал. 1.2.в).

Проблема рідкісності ресурсів не є специфічною для певної економічної системи. Вона притаманна будьякій економіці — багатій і бідній, ринковій і плановій. В цілому ми ведемо мову про рідкісність ресурсу, якщо його недостатньо для задоволення всіх потреб усіх членів суспільства. Саме визначення рідкісності говорить про те, що всі ресурси є рідкісними (обмеженими для споживання). Тип економічної системи визначається насамперед правилами і способами, які обрано для розподілу ресурсів. Наведена вище модель справедлива для будьякого типу