Конспект_микроекономика

64

Фірми, які діють на конкурентному ринку, — це конкурентні фірми — такі, що виробляють однорідну або близьку за споживчими якостями продукцію та інтереси яких перетинаються на ринку при максимізації прибутку в боротьбі за споживача та визначенні ринкової ціни.

Сукупність фірм, які виробляють близьку за споживчими характеристиками продукцію, утворюють галузь. Якщо вся така продукція однорідна, а фірми конкурентні, тоді галузь є конкурентною.

7.2. Попит, виручка і прибуток конкурентної фірми

Коли розглядати повністю конкурентний ринок якоїсь продукції у стані рівноваги, то рівноважні ціна і обсяг на ньому встановлюються внаслідок взаємодії тисяч конкуруючих учасників з боку попиту і пропозиції (Мал. 7.1.а). Особливістю такого ринку є те, що жодна окрема фірма не може відхилитись од рівноважної ціни. Це добре видно, коли йдеться про спробу підвищити ціну, адже на ринку присутні багато продавців абсолютно ідентичної продукції, яка однаково доступна покупцям, і вони не будуть платити більше за те, що можна купити за нижчою ціною. Далі ми переконаємось, що і знизити ціну порівняно з рівноважною на конкурентному ринку неможливо, тому що виробництво при нижчій ціні реалізації буде збитковим для виробника. Окремий виробник не може вплинути на рівноважну ринкову ціну і при змінах обсягу своєї пропозиції, тому що його частка дуже мала в галузевому обсязі пропозиції.

Отже, конкурентна фірма будь-який можливий обсяг свого випуску може продати за ціною ринкової рівноваги PE інакше кажучи, ціна попиту на продукцію окремої конкурентної фірми є сталою для різних обсягів Q (при інших рівних умовах). Тобто попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно еластичним, а відповідна крива попиту є горизонтальною лінією, що відповідає ціні PE.(Мал. 7.1.6). Саме з горизонтальною кривою попиту на свою продукцію (яка отримала назву специфічної кривої попиту) зустрічається кожна фірма на повністю конкурентному ринку.

Через це фірма на повністю конкурентному ринку зветься ціноодержувачем — тому що вона зовсім не впливає на ринкову ціну, а одержує її як встановлену ринком.

Фірма в результаті продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку. Розглянемо показники виручки, які використовуються в економічному аналізі.

65

Сукупна виручка (ТR) — сума грошей, яку отримає фірма після продажу своєї продукції на ринку, вона дорівнює добутку обсягу проданого товару Q на ціну Р, за

Ще раз підкреслимо, що ціна в цьому виразі є сталою, отже, ТR є лінійною функцією R(Q) відносно обсягу Q.

Середня виручка (АR) — це виручка від реалізації одиниці продукції:

Бачимо, що АR=МR=Р, тобто лінія попиту на Мал. 7.1.6, є одночасно лінією ринкової ціни, середньої і граничної виручки.

Прибуток (П) будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від продажу

Зазначимо, що цей прибуток відрізнятиметься від бухгалтерського прибутку, який отримає фірма. Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між виручкою і бухгалтерською вартістю (див. попередню тему). Якщо ж врахуємо, що ТС — це економічна вартість, то отримаємо за формулою (4) економічний прибуток, або просто прибуток. Цей прибуток відрізняється від бухгалтерського на величину нормального прибутку.

Нормальний прибуток — це альтернативна вартість використання у виробництві власних факторів виробництва підприємця. Можна вважати, що нормальний прибуток повинен відшкодувати власникові фірми вартість його власних ресурсів, зокрема його праці, підприємницьких здібностей на рівні ринкових цін цих ресурсів.

Як бачимо, нормальний прибуток є ще однією інтерпретацією різниці між бухгалтерською та економічною вартістю.

7.3. Максимізація прибутку фірми

67

(а) Виручка TR і вартість TC. (б) Крива прибутку.

Криві MR і MC перетинаються в точці E. PE і QE — це ціна та обсяг, які визначають максимальний прибуток. Сукупна виручка, ТR=РE QE, графічно визначається як площа прямокутника РEEQEO. При обсязі QE середня вартість дорівнюватиме AСB (на це вказує точка В перетину кривої АС із лінією EQE. Отже, сукупна вартість визначається як:

ТС = С(QE ) = АСB QE,

тобто дорівнює площі прямокутника ACBBQEO . Тоді прибуток графічно визначається як різниця площ РEEQEO та ACBBQEO і чисельно дорівнює площі прямокутника ACBBQEO.

Мал. 7.3.а відповідає випадкові, коли фірма має додатний економічний прибуток (РE>АСE ). На Мал. 7.3.6 економічний прибуток дорівнює нулеві (РE=АСE), тобто фірма може забезпечити собі лише нормальний прибуток; у ситуації на Мал. 7.3.в задача максимізації прибутку фактично перетворюється на мінімізацію збитків через високий рівень середньої вартості (РE<АСB ).Умова незбитковості фірми

Ця умова виконується на Мал. 7.3.6 у точці Е мінімуму кривої АС — в точці незбитковості, і означає можливість отримування лише нормального прибутку.

В короткостроковому періоді фірма може залишатись у галузі навіть за наявності певних збитків, тому що в разі миттєвого припинення діяльності вона втрачає вартість фіксованих факторів FС, а припиняє витрачати гроші лише на придбання змінних факторів VС (адже VС=0 при Q=0). Тому фірма буде залишатися в галузі за наявності збитків, які не перевищують FС, доти, доки вона не зможе змінити обсяг

FС:

Втрати=ТС – ТR = FС + VС(Q) - Р Q FС, VС(Q) Р Q,, або Р АVС.

Умова закриття фірми в короткостроковому періоді означає, що виручка ТR не може компенсувати навіть фіксовану вартість FС, тобто фірмі слід виходити з галузі

7.4. Короткострокові рівновага і пропозиція фірми та галузі; надлишок виробника

В короткостроковому періоді ми вважаємо, що фірма вже випускає певний обсяг продукції і повинна лише визначити, чи слід його змінювати з метою максимізації прибутку. Фірма приймає рішення про збільшення випуску, якщо вона буде мати від цього зиск. Коли йдеться про збільшення випуску продукції на одиницю, то виручка від реалізації одиниці продукції (МR=Р) має бути не меншою від вартості виробництва цієї одиниці (МС). Отже, мінімальна ціна, за якою фірма погодиться пропонувати додаткову одиницю продукції, що забезпечує їй лише нульовий економічний прибуток (тобто нормальний прибуток), визначається умовою:

за яких фірма може (виходячи із вартості виробництва) і бажає (виходячи з мотиву прагнення до прибутку) пропонувати додаткову продукцію.

Індивідуальна короткострокова крива пропозиції S — графічна форма функції пропозиції QS=S(P) в системі координат "обсяг випуску — ціна", кожна точка кривої показує ціну і обсяг блага, який продавці бажають і можуть запропонувати за цією ціною за інших незмінних умов. В короткостроковому періоді крива пропозиції утворюється як частина кривої МС, що розташована не нижче точки перетину з кривою АVС (Мал. 7.4). За цінами Р<mіnАVС обсяг пропозиції дорівнюватиме нулеві, тому формально до кривої пропозиції слід відносити і вертикальний відрізок OP0 на Мал. 7.4.б. Варто підкреслити, що крива пропозиції для кожного обсягу Q визначає мінімальну ціну, за якою фірма беззбитково для себе пропонує останню одиницю продукції на ринку.

Крива пропозиції звичайно має висхідний характер, що відповідає закону пропозиції — вищій ціні відповідає більший обсяг пропозиції. При зміні нецінових чинників пропозиції крива пропозиції зсувається, що відбиває зміну пропозиції; при зміні ціни крива не зсувається, змінюється лише обсяг пропозиції.

69

(в) Економічні збитки

Мал. 7.3. Можливі випадки прибутковості за діяльності фірми в короткостроковому періоді.

Так, удосконалення технології виробництва, надання субсидії виробнику приведе до зменшення вартості виробництва, крива МС і, відповідно, крива пропозиції S зсунеться праворуч униз — пропозиція зростає. А при підвищенні цін на змінні фактори виробництва, введенні акцизних податків вартість виробництва збільшується, крива S зсувається ліворуч вгору — пропозиція скорочується.

Якщо для кожної із N фірм, що входять у галузь, визначити свою криву пропозиції, то можна побудувати криву ринкової (галузевої) короткострокової пропозиції; вона утворюється як горизонтальна сума індивідуальних кривих пропозиції окремих фірм. Для цього слід для кожного рівня ціни Р визначити відповідні обсяги випуску кожної із N фірм галузі — q1=q1(P), q2=q2(P),..., qN=qN(P), їхня сума Q(P)= q1+q2+…+qN визначає обсяг ринкової пропозиції для цієї ціни Р, а всі утворені таким чином сполучення (Р,Q) дають змогу побудувати криву ринкової пропозиції.

70

QB Q

Мал. 7.4. Пропозиція конкурентної фірми в короткостроковому періоді. (а) Випадок закриття в короткостроковому періоді.(б) Крива пропозиції S.

Крива ринкової пропозиції, так само як і крива індивідуальної пропозиції окремої фірми, має нахил угору. Вона буде зсуватись ліворуч вгору (зменшення пропозиції) або праворуч униз (збільшення пропозиції) при зміні відповідних нецінових чинників ринкової пропозиції.

Отже, кожна конкурентна фірма з метою максимізації прибутку повинна визначити лише обсяг випуску QE, який дозволяє максимізувати прибуток, тому що ціна вважається визначеною на конкурентному ринку. Для заданої ціни Р треба знайти такий випуск Q, який відповідає правилу граничного випуску (7.5) та умовам щодо вартості виробництва (7.10). В такому разі фірма буде перебувати в стані

короткострокової конкурентної рівноваги.

Ринкова короткострокова конкурентна рівновага характеризується такими ціною (Р) та обсягом (Q), що на ринку відсутні тенденції до їхньої зміни (за інших незмінних умов). При цьому обсяги ринкового попиту й ринкової пропозиції співпадають, так само як і ринкові ціна попиту й ціна пропозиції. Кожна фірма у такому стані виробляє обсяг продукції, який дозволяє їй максимізувати прибуток.

Якщо проаналізувати прибутковість конкурентної фірми для різних обсягів випуску за умови незмінної ринкової ціни PE то побачимо, що умова Р=МС

71

виконується лише для останньої одиниці оптимального обсягу випуску QE, продаж якої не дає економічного прибутку. Для кожної з попередніх одиниць випуску Р – МС >0, тому що ціна кожної одиниці однакова, а гранична вартість виробництва буде меншою. Отже, від продажу кожної одиниці виникає чиста вигода (Р-МС), тобто надлишок. Якщо скласти всі такі різниці для кожної одиниці випуску від першої до останньої (QE), отримуємо сукупну чисту вигоду фірми, або надлишок виробника; геометричне він обчислюється як площа фігури, яка обмежена знизу кривою МС, зверху прямою лінією, що є рівнем ринкової ціни PE ліворуч — вертикальною координатною віссю, праворуч — лінією EQE, що відповідає обсягу випуску QE (Мал. 7.5). Строго аналітичнo ця площа може бути обчислена із застосуванням визначеного інтегралу (як різниця двох інтегралів, що визначають, відповідно, сукупну виручку і сукупну вартість на проміжку від 0 до QE.

Якщо підсумувати надлишки всіх фірм на ринку певної продукції, отримаємо надлишок виробників (РS) на ринку цієї продукції (або чисту вигоду виробників). Геометрично він обчислюється аналогічно надлишку окремого виробника, із заміною кривої МС (кривої індивідуальної пропозиції) на криву ринкової пропозиції

8.

Сума надлишку виробників і надлишку споживачів утворює сукупний надлишок (ТS) на ринку певного товару, або чисту вигоду для суспільства, яка утворюється на ринку цього товару.

QB QE Q

Мал. 7.5. Надлишок виробника.

7.5.Довгострокові рівновага і пропозиція галузі

Вдовгостроковому періоді кожна конкурентна фірма, що максимізує прибуток, так само як і в короткостроковому періоді, не може впливати на ринкову ціну, вона

взмозі обирати лише обсяг випуску, тобто варіювати середню вартість виробництва.

Якщо у перспективі фірма прогнозує можливість отримати економічний прибуток, то такий само прогноз може зробити й будь-яка інша фірма, навіть коли вона на працює в цій галузі (адже повна поінформованість усіх зацікавлених сторін

— одна з передумов повної конкуренції). Тому потенційний прибуток буде сприйматись іншими фірмами як сигнал щодо доцільності входження нових фірм у галузь, а це призведе до збільшення галузевої пропозиції. Наслідком збільшення пропозиції (за інших незмінних умов) буде поступове зменшення ринкової рівноважної ціни і скорочення економічного прибутку аж до нуля. Тому в

72

перспективі фірмам у конкурентній галузі слід сподіватись на такий рівень ринкових цін, який забезпечує тільки незбитковість виробництва (тобто нормальний прибуток). Але цей нормальний прибуток можна отримати лише при мінімізації вартості виробництва, що для довгострокового періоду означає пошук такого обсягу випуску, коли довгострокова середня вартість LRAC буде мінімальною.

Фактично для довгострокового періоду фірма повинна проаналізувати різні варіанти свого розвитку (наприклад, два, як на Мал. 7.6), для кожного визначити стан рівноваги (E0 i E1), тобто оптимальний обсяг випуску (відповідно, Q0 і Q1), і обрати серед них варіант з найменшою середньою вартістю, AC1, та відповідний обсяг Q1. Зазначимо, що знайдений таким чином обсяг Q1 відповідає і мінімальному рівню довгострокової середньої вартості LRAC (див. тему 6). Так визначається умова довгострокової конкурентної рівноваги:

Р =тіпLRАС = LRМС. (7.11)

Р,С

Q0 Q1 Q

Мал. 7.6. Конкурентна рівновага в довгостроковому періоді (стан Е).

Стан довгострокової рівноваги визначає обсяг випуску, що забезпечує фірмі нормальний прибуток на перспективу. Зазначимо, що умова (7.11) визначає для довгострокового періоду умову незбитковості та умову закриття одночасно.

В разі змін у стані короткострокової рівноваги ринкова ціна може впасти, що в перспективі означатиме збитки для фірм, які працюють на рівні мінімальної вартості виробництва. Через цю обставину деякі з фірм почнуть виходити з галузі, ринкова пропозиція зменшиться, ринкова ціна почне зростати, а збитки фірм, що залишились у галузі, зменшуватись аж до нуля. Отже, за рахунок роботи такого конкурентного механізму в довгостроковому періоді буде існувати тенденція до руху в бік стану довгострокової рівноваги з нульовим економічним прибутком для фірм-учасниць. Для спрощення аналізу вважаємо, що на повністю конкурентному ринку діють фірми з однаковою вартістю виробництва, тобто однаковими кривими LRAC.

Завдяки дії механізму конкуренції виникає парадокс прибутку: можливість отримати економічний прибуток в конкурентній галузі є причиною його зникнення в довгостроковому періоді, тому що можливість вільного входження нових фірм на ринок у гонитві за прибутком призведе до зменшення ринкової ціни і втрати прибутку в перспективі для всіх фірм галузі.

Конкурентний ринок вважається ефективним у довгостроковому періоді, тому

73

що, згідно з умовою (7.11), фірми зацікавлені обирати обсяг виробництва з мінімальними затратами рідкісних ресурсів, що відповідає інтересам суспільства.

Галузева (ринкова) довгострокова крива пропозиції має суттєві відмінності порівняно із короткостроковим періодом, вона утворюється як сукупність станів довгострокової рівноваги галузі, що виникають за рахунок різних рівнів значень нецінових чинників попиту і пропозиції. Для її побудови слід проаналізувати перспективні наслідки, наприклад, збільшення попиту на продукцію галузі.

(а) Зростаюча вартість виробництва

(б) Незмінна вартість виробництва

Мал. 7.7. Довгострокова пропозиція галузі (LS).

Нехай галузь перебуває в стані довгострокової і короткострокової рівноваги E0(P0,Q0) — Мал. 7.7. При збільшенні попиту з D0 до D1 у короткостроковому періоді зростають ціни на продукцію галузі з P0 до PS стан галузевої рівноваги