Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Донбасская национальная академия строительства и архитектуры

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

просмотренный диплом.doc

Скачиваний:

127

Добавлен:

21.02.2016

Размер:

797.18 Кб

Скачать

☆

1 / 31 2 3 > Следующая >>>

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Кафедра менеджменту організацій

Допустити до захисту

Зав. кафедри _______________ М.Ф. Іванов

„______”_______________________ 2012 р.

Випускна робота

Освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”

На тему:

Система управління якістю та шляхи її вдосконалення на підприємстві (на прикладі пат „Вінтер”, м. Донецьк)

Студентки Череднікової Аліни Олександрівни ____________

Спеціальність 6.030601 „Менеджмент організацій”

Група МО – 15а

Науковий керівник: к. держ. упр. Циплухіна В.С. ____________

Консультанти:

1. Розділ 1,2 ____________ В.С. Циплухіна

2. Підрозділ 2.2 ____________ О.О. Сухіна

3. Розділ 3 _____________ Л.В. Кузьменко

Роботу захищено____________

Протокол №________________

з оцінкою__________________

Макіївка 2012 рік

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни донбаська національна академія будівництва і архітектури

Кафедра „Менеджмент організацій”

Затверджую:

Зав. кафедри_____________М.Ф. Іванов

„______”___________________ 2021 рік

Завдання

На випускну роботу ОКР „бакалавр” студентові

Чередніковій Аліні Олександрівні

Тема випускної роботи: „Система управління якістю та шляхи її вдосконалення на підприємстві”

Затверджена наказом ректора по академії №_______ від__________________

Робота виконується на базі ПАТ „Вінтер”

Теоретичне завдання

Практичне завдання

Галузь застосування результатів роботи

Дата видачі завдання______________

Керівник______________

Студент_______________

РЕФЕРАТ

Тема „Система управління якістю та шляхи її вдосконалення на підприємстві (на прикладі ПАТ „Вінтер”, м. Донецьк)„

Випускна робота ОКР „бакалавр”: 81 стор., 14 рис., 3 табл., 4 додатки, 30 літературних джерел.

Об'єкт дослідження – діяльність підприємств харчової промисловості по забезпеченню якості продукції.

Предмет дослідження – рекомендації щодо удосконалення системи управління якістю підприємства (ПАТ „Вінтер”).

Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління системою якості на підприємстві ПАТ „Вінтер”.

Методи дослідження: економіко-статистичні, математичні, аналізу, синтезу.

Результати та їх новизна: розроблено рекомендації щодо удосконалення уравління системою якості підприємства в ринкових умовах.

Галузь застосування: підприємства харчової галузі.

Значущість роботи: результати дослідження можуть бути використані для інших підприємств всіх форм власності.

Висновки: проведене дослідження дозволить довести необхідність вдосконалення управління системою якості і його місце в забезпечені конкурентоспроможності в ринкових умовах.

КЛЮЧОВІ СЛОВА

ПОНЯТТЯ ЯКОСТІ, СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ, СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ, „ПЕТЛЯ ЯКОСТІ”, „ЗІРКА ЯКОСТІ”, НАГЛЯД ЗА СИСТЕМОЮ ЯКОСТІ, TOTAL QUALITY MANAGEMENT.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА

ПОНЯТИЕ КАЧЕСТВА, СИСТЕМА УПРАВЛЕНИЯ КАЧЕСТВОМ, СТАНДАРТИЗАЦИЯ И СЕРТИФИКАЦИЯ ПРОДУКЦИИ, „ПЕТЛЯ КАЧЕСТВА”, НАДЗОР ЗА СИСТЕМОЙ КАЧЕСТВА, TOTAL QUALITY MANAGEMENT.

KEYWORDS

THE CONCEPT OF QUALITY, QUALITY CONTROL SYSTEM, , STANDARDIZATION AND CERTIFICATION, „QUALITY LOOP”, SURVEILLANCE SYSTEM QUALITY, TOTAL QUALITY MANAGEMENT.

ЗМІСТ

	Стор.
ВСТУП…………………………………………………………………..	6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА…….............................................................................	9
1.1. Сутність поняття „управління якістю” ………………………......	9
1.2. Система управління якістю, її приципи, методи та функції .........	15
1.3. Сучасний стан систем управління якістю в Україні та за кордоном.....................................................................................................	26
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1....................................................................	33
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ПАТ „ВІНТЕР” І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ.................................................................................	35
2.1. Загальна характеристика ПАТ „Вінтер”..........................................	35
2.2. Аналіз техніко-економічних показників діяльностіПАТ „Вінтер”......................................................................................................	45
2.3. Дослідження системи управління якістю і основні напрямки її вдосконалення на підприємстві ПАТ „Вінтер” ............................................	50
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2....................................................................	68
РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ.................................................................	71
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3....................................................................	75
ВИСНОВКИ…………………………………….......................................	77
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...	81
ДОДАТКИ………………………………………………………………..	84

ВСТУП

Сучасні складні економічні і політичні процеси в Україні не дозволяють вітчизняним підприємствам у повній мірі проводити заходи з розширення внутрішнього і зовнішнього ринків збуту. Однією з причин такого становища є низька якість продукції.

Результати багаторічних досліджень діяльності багатьох підприємств, проведених науковцями, зокрема Агарков А., Басовський Л., Герасимов Б., Дунченко Н., Єфимов В., Карпенко Є., Ковальов А., Розова Н. та інші засвідчують, що вдосконалення системи управління якістю, поліпшення якості бізнес-процесів виробничої діяльності, продукції і послуг призводить до зростання кількості споживачів та тривалої тенденції збільшення прибутків. Відтак формування ефективної системи управління якістю на підприємстві позитивно впливає на його економічний розвиток і конкурентоспроможність.

В наш час в Європі і світі в цілому якість розглядають з точки зору якості роботи підприємства і виробленої продукції, системи управління, інноваційних процесів постійного вдосконалення, досягнення тривалих позитивних фінансових результатів з метою поліпшення життєвого рівня, екології, підвищення конкурентоспроможності. Як стверджують фахівці, завдяки розвитку систем якості Японія, США, Німеччина, Швеція, Швейцарія та інші розвинені країни досягли найвищого рівня виробництва і життя.

Управління якістю є спеціалізованим видом управлінської діяльності, до якого належить управління персоналом, фінансами, якістю, проектами, інноваціями, маркетингом.

Для досягнення кожної з поставлених цілей визначається політика підприємства в даній сфері, розробляється комплекс заходів впливу на виконавців і через них — на засоби виробництва.

Політика в області якості закладається в основу політики підприємства з усіма її складовими (маркетинг, проектування, закупівлі, контракти та ін.). Для кожної зі складових політики проводяться відповідні аналіз і оцінка. У результаті визначаються стратегії і плани, спрямовані на реалізацію політики в області якості.

Якість – поняття багатогранне, забезпечення її вимагає об'єднання творчого потенціалу і практичного досвіду багатьох фахівців. Проблема підвищення якості може бути вирішена тільки при спільних зусиллях держави, місцевих органів управління, керівників і членів трудових колективів підприємств. Важливу роль у вирішенні цієї проблеми грають споживачі, що диктують свої вимоги і запити виробникам товарів і послуг.

Поліпшення якості продукції – найважливіший напрямок інтенсивного розвитку економіки, джерело економічного зростання, ефективності суспільного виробництва. У цих умовах зростає значення комплексного управління якістю продукції й ефективністю виробництва.

Метою бакалаврської роботи є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління системою якості на підприємстві, а також забеспечення конкурентоспроможного рівня якості продукції.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

проведення теоретичного аналізу понять “управління якістю”, “система забезпечення якості”;

аналіз сучасних систем управління якістю в Україні та закордоном;

аналіз організаційно-економічної діяльності підприємства;

дослідження системи управління якістю підприємства;

розробка рекомендацій щодо удосконалення системи управління якістю продукції.

Об'єкт дослідження – діяльність підприємств харчової промисловості по забезпеченню якості продукції.

Предмет дослідження – рекомендації щодо удосконалення системи управління якістю підприємтсва (ПАТ „Вінтер”).

Під час виконання роботи проводився аналіз інформації статей з періодичних журналів, підручників та посібників вітчизняних авторів, також використовувалася інформація з інтернет-джерел.

При виконанні роботи використовувалия наступні методи дослідження: економіко-статистичні, математичні, аналізу, синтезу.

Практична значимость результатів роботи полягає в можливості використання запропонованих шляхів вдосконалення системи управління якістю на підприємстві.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

1.1. Сутність поняття „управління якістю”

У ринковій економіці проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної й екологічної безпеки. Якість – комплексне поняття, що характеризує ефективність усіх сторін діяльності: розробка стратегії, організація виробництва, маркетинг. Найважливішою складовою всієї системи якості є якість продукції [1].

Для подальшого уточнення поняття аналізу та управління якістю продукції доцільно звернути увагу на трактування поняття продукції й уточнити саме це поняття. Товари, роботи і послуги входять у загальне поняття продукція. Продукція – комплексне поняття, це – результат діяльності фірми, що може бути представлений товарами, продуктами (що мають речовинну форму) і послугами (не мають речовинної форми). Послуги виробничого характеру (ремонт і т.д.) називають роботами. Для того, щоб зробити ту чи іншу продукцію, виконати роботу, надати послугу, необхідно здійснити цілий ряд операцій, підготовчих робіт. Кінцева якість залежить від якості роботи на кожнім етапі.

Якість продукції є складовою і наслідком якості роботи. Тут безпосередньо оцінюється якість придатної продукції, думка споживача, аналізуються рекламації.

Формування якості продукції починається на стадії її проектування. Так, у фазі дослідження розробляють технічні й економічні принципи, створюють функціональні зразки (моделі). Після цього створюють основу виробничої документації і дослідний зразок. На стадії конструктивно-технологічних робіт підготовляють впровадження виробу у виробництво [2].

Якість роботи, як уже відзначалося, безпосередньо пов'язана з забезпеченням функціонування фірми. Це – якість керівництва і керування (планування, аналіз, контроль). Від якості планування (розробки стратегії, системи планів) залежить досягнення поставлених цілей і якість фірми.

Поняття якості формувалося під впливом історико-виробничих обставин. Це обумовлено тим, що кожне суспільне виробництво мало свої об'єктивні вимоги до якості продукції. Спочатку великого промислового виробництва перевірка якості припускала визначення точності і міцності [3].

У сучасній літературі і практиці існують різні трактування поняття якість. Еволюція понять якості наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Історична еволюція понять якості.

Автор формулювання

Формулювання визначень якості

Аристотель

(3 ст. до н.е.)

Диференціація за ознакою «хороший – поганий».

Гегель

(19 ст. н.е.)

Якість є насамперед тотожна з буттям визначеність, так що щось перестає бути тим, що воно є, коли воно втрачає свою якість.

Китайська версія

Ієрогліф, що позначає якість, складається з двох елементів -«рівновага» і «гроші» (якість = рівновага + гроші), отже, якість тотожна поняттю «висококласний», «дорогою».

Шухарт

(1931р.)

Якість має два аспекти:

- об'єктивні фізичні характеристики

- суб'єктивна сторона: наскільки річ «хороша».

Ісікава К.

(1950р.)

Якість, яка реально задовольняє споживачів.

Джуран Дж.М.

(1974р.)

Придатність для використання (відповідність призначенню). Якість - є ступінь задоволення споживача. Для реалізації якості виробник повинен

дізнатися вимоги споживача і зробити свою

продукцію такий, щоб вона задовольняла цим вимогам.

Держстандарт

15467-79

Якість продукції - сукупність властивостей продукції, що обумовлює її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.

Міжнародний

стандарт ІSО 8402-86

Якість - сукупність властивостей і характеристик продукції або послуг, які додають їм здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби.

Якість визначається послідовністю процесів, що створюють петлю якості, – це замкнута послідовність заходів, визначаючих якість товарів або процесів на їх виробництво та експлуатацію(рис. 1.1).

Рис. 1.1. Петля якості

Модель життєвого циклу продукції, або так звана петля якості, побудована на базі аналізу основних стадій формування і зміни показників якості. Основу моделі складає ланцюжок послідовних видів діяльності, якість яких відбивається на показниках якості продукції. Якість продукції планується і формується у виробничій сфері і піддається змінам в споживчій сфері. Характеристики продукції можуть бути змінені за допомогою дії на складові петлі якості.

Петля якості – концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях: від визначення потреб до оцінки їх задоволення

Петля якості наочно показує послідовне віддзеркалення якості процесів на якості кінцевого результату [4].

Вимоги до якості на міжнародному рівні визначені стандартами ІСО серії 9000. Перша редакція міжнародних стандартів ІСО серії 9000 вийшла наприкінці 80-х років і ознаменувала вихід міжнародної стандартизації на якісно новий рівень. Ці стандарти вторглись безпосередньо у виробничі процеси, сферу управління й установили чіткі вимоги до систем забезпечення якості. Вони поклали початок сертифікації систем якості.

Підвищення складності виробів привело до збільшення числа оцінюваних властивостей. Центр ваги змістився до комплексної перевірки функціональних здібностей виробу. В умовах масового виробництва якість стала розглядатися не з позицій окремого екземпляра, а з позицій стандарту якості усіх вироблених у масовому виробництві виробів [7].

У зв’язку з цим виникає необхідність визначення поняття управління якістю. Управління якістю охоплює частину функцій управління, спрямованих на досягнення цілей у сфері якості. Цілі в сфері якості передбачають створення на підприємстві умов, в яких можливо контролювати, регулювати якість, забезпечувати відповідність прийнятим вимогам і гнучко змінювати встановлені вимоги.

Управління якістю – аспекти виконання функції управління, які визначають політику, цілі та відповідальність у сфері якості, а також здійснюють їх за допомогою таких засобів, як планування якості, оперативне управління якістю, забезпечення якості та поліпшення якості в рамках системи якості.

У поняття управління якістю входять наступні аспекти (рис. 1.2):

I. Загальні аспекти:

1) планування на рівні вищого керівництва;

2) систематизація і документальне оформлення діяльності у вигляді методик, протоколів, інструкцій та ін;

3) залучення всіх виробничих ресурсів і всього персоналу;

4) широке використання стандартизації, у тому числі і міжнародних стандартів, в управлінні якістю;

5) регулярні перевірки, вивчення зворотного зв'язку і коректування дій;

6) безперервне навчання персоналу прийомів і методів управління якістю.

Рис. 1.2. Аспекти управління якістю

II. Технічні аспекти:

1) використання у виробництві останніх світових стандартів або стандартів, що перевищують рівень світових;

2) контроль продукції на кожному етапі в процесі виробництва з використанням необхідних засобів контролю;

3) діагностика обладнання;

4) забезпечення керованості всіма процесами і простежування кожної одиниці продукції;

5) регулярний перегляд технологій.

III. Економічні аспекти:

1) управління економікою якості;

2) планування капіталовкладень в якість (витрати на функціонування системи якості, навчання персоналу, вивчення ринку, контроль, діагностику, переоснащення виробництва, залучення незалежних експертів, особисті премії персоналу).

IV. Управлінські аспекти:

1) визначення політики у сфері якості та конкретний розподіл обов'язків і повноважень кожного співробітника;

2) розробка формалізованої методології управління якістю з використанням різних методів і прийомів управління якістю та контроль виконання методик;

3) планування необхідного кошторису капіталовкладень в якість у річному бюджетному плані;

4) орієнтація виробництва на використання останніх науково-технічних розробок і вимог;

5) контроль за виконанням норм екології і безпеки праці.

Фірмі, до складу якої входить до десяти чоловік, для досягнення цілей у сфері якості досить просто забезпечити координацію дій всього персоналу, чіткість виконання всіх процедур та процесів. Фірмі з великою кількістю співробітників необхідно формалізоване визначення обов'язків і відповідальності в області якості на рівні співробітників, підрозділів і підприємства в цілому. Такий фірмі необхідно передбачити механізм гнучкого зміни обов'язків і відповідальності. Для ефективного управління процесами забезпечення і підвищення якості продукції та продуктивності праці у світовій практиці добре зарекомендували себе системи управління якістю. Ці системи відносяться до розряду інтегрованих механізмів управління програмно-цільового типу, що застосовуються для управління складними, динамічними об'єктами. За допомогою таких механізмів організація управління якістю орієнтується на мінімізацію всіх видів втрат і на узгоджене функціонування всіх елементів виробничо-збутової системи [5].

Значення якості продукції полягає в тому, що недостатній рівень якості мас негативні економічні, соціальні та екологічні наслідки. Економічні наслідки полягають у втратах матеріальних і трудових ресурсів, затрачених на виготовлення транспортування і збереження недоброякісної продукції, додаткові витрати на ремонт техніки; втрати у виробничій інфраструктурі (дороги, сховища, комунікації) тощо. Соціальні наслідклідки проявляються у зниженні темпів росту добробуту населення, падінні престижу вітчизняних товарів, зменшені прибутків підприємств. Екологічні наслідки — це додаткові втрати на очищення земельних ресурсів, водного і повітряного басейнів, на оздоровлення населення, втрати продуктивності сільськогосподарського виробництва через складну екологічну ситуацію [6].

1.2. Система управління якістю, її приципи, методи, функції та етапи

Якість є важливим інструментом у боротьбі за ринки збуту. Саме якість забезпечує конкурентноздатність товару. Вона складається з технічного рівня продукції і корисності товару для споживача через функціональні, соціальні, естетичні, ергономічні, екологічні властивості. При цьому конкурентноздатність визначається сукупністю якісних і вартісних особливостей товару, що можуть задовольняти потреби споживача, а також витратами на придбання і споживання відповідного товару. Варто враховувати, що серед продукції аналогічного призначення більшою конкурентноздатністю володіє та, котра забезпечує найвищий корисний ефект стосовно сумарних витрат споживача. Безумовно, підвищення якості сполучене з витратами. Однак вони окупляться завдяки отриманому прибутку. Заняття лідируючого положення на ринку неможливо без розробки й освоєння нових товарів (модифікованих, поліпшених). Значення підвищення якості досить багатомірно. Вирішення цієї проблеми на мікрорівні важливо і для економіки в цілому, тому що дозволить установити нові і прогресивні пропорції між її галузями й усередині галузей.

Досить висока надійність придбаного споживачем устаткування забезпечить пропорційність виробничого процесу, що важливо для запобігання аварійних і позапланових виходів устаткування з ладу, виникнення "вузьких" місць.

Якщо не приділяти серйозну увагу якості, будуть потрібні значні засоби на виправлення дефектів. Набагато більший ефект буде досягнутий шляхом розробки довгострокових програм по запобіганню дефектів.

Донедавна вважалося, що якістю повинні займатися спеціальні підрозділи. Перехід до ринкової економіки обумовлює необхідність вивчення досвіду ведучих фірм світу по досягненню високої якості. Ведучі фірми країн з розвитою ринковою економікою вважають, що на досягнення якості повинні бути націлені всі служби. Ключову роль у підвищенні якості відіграють вимоги споживачів, інформація про несправності, прорахунки і помилки, оцінки споживачів.

Дослідження, проведені в ряді країн, показали, що в компаніях, що мало приділяють уваги якості, до 60% відсотків часу може йти на виправлення браку [16].

Основоположниками управління якості і розробниками його класичних методів є американські учені Демінг, Джуран, Фейгенбаум. Вони працювали в Японії і створили першу наукову школу менеджменту якості. Представники цієї школи японські учені Ісікава, Тагучи і ін. внесли вагомий внесок до розвитку методів планування якості і статистичного аналізу. Класичні методи менеджменту якості базуються на технічних підходах (широке використання статистичних методів обробки інформації, фізичних методів контролю якості і ін.) і широкому застосуванні методів управління. Сучасні методи менеджменту якості відрізняються соціальною спрямованістю в широкому сенсі. Сучасні методи якнайповніше відбиті в концепції “загального управління якістю”.

Ім'ям Едварда Демінга названа одна з найбільш престижних міжнародних премій - японська премія якості.

Кругом Демінга є модель постійного поліпшення якості (рис. 1.3). Згідно цієї моделі будь-яка діяльність може бути розділена на етапи.

Управління якістю – складова частина загального управління. Тому етапи циклу Демінга (планування – здійснення – контроль – дія, що управляє) є функціями управління якістю.

Рис. 1.3. Круг Демінга

Функція планування є аналізом і обліком результатів вивчення ринків, ринкової інформації, коефіцієнта ефективності капітальних витрат, технічного рівня підприємства, ефективності контролю, очікуваної реалізації, передбачуваній собівартості і так далі Планування передбачає визначення очікуваного рівня якості продукції. Якість продукції при цьому має бути виражене в цифрових характеристиках, встановлених нормативами, технічними умовами і іншою технічною документацією.

Функція виконання є реалізацією запроектованої якості в готову продукцію. Вона передбачає конструкторське і технологічне проектування, визначення типу використовуваного устаткування, а також методів роботи, методів і методик контролю. Крім того, функція виконання передбачає навчання і стажування виконавців робіт. Все це в комплексі здійснюється в цілях збереження відповідності продукції технічним умовам і дотримання встановлених термінів.

Функція контролю є контролем якості процесів, матеріалів і готової продукції для забезпечення їх відповідності заданим характеристикам. Після надходження товару на ринок функція контролю реалізується в цілях визначення реакції ринку на запропонований товар. Залежно від можливості або неможливості реалізувати товари відповідно до плану збуту можна скласти висновок про задані і необхідні характеристики їх якості.

Функція дій, що коректують, має на увазі вживання заходів по реалізації продукції і проведення заходів щодо технічного обслуговування (сервісу). Крім того, до неї відносяться аналіз інформації про якість реалізованого на ринку товару, виявлення можливостей поліпшення його якості, вивчення думки споживачів про якість товару для внесення необхідних змін до процессу виробництва. Інформація про якість реалізованого товару враховується при подальшому його проектуванні.

Джозеф Джуран так само, як і Едвард Демінг, є одним з основоположників менеджменту якості. По концепції Джурана, якістю можна управляти за допомогою трьох процесів (рис. 1.4).

1. Планування якості. Планування покликане встановити і документально оформити необхідні характеристики продукції і процесів.

2. Регулювання якості. Регулювання якості направлене на виправлення встановлених відхилень від необхідних характеристик і накопичення інформації для поліпшення якості.

3. Поліпшення якості. Поліпшення якості полягає у вирішенні проблем, що приводять до появи браку, постійному підвищенні ефективності виробництва.

Рис. 1.4. Структура трилогії Джурана

Японський учений в області статистики Тагучи (нагороджений премією Демінга) першим застосував процес поліпшення якості при плануванні продукції, так зване невиробниче регулювання якості. Даний підхід має три складові:

1) системне проектування;

2) проектування параметрів;

3) проектування допустимих відхилень [13].

Для графічної ілюстрації основних етапів розвитку систем якості використана фігура - "Знак якості" (рис. 1.5).

На зображеній на рис. 1.1. "Зірці якості" дві верхні границі - її "дах". Ліва площина "даху" - це система мотивації якісної роботи, права - система навчання персоналу. Ліва бічна грань зображує систему взаємин з постачальниками, права бічна грань - систему взаємин зі споживачами. У центрі зірки показуємо, які цілі переслідують і, у випадку успіху, досягають створювані системи, а унизу вказуємо час, коли та чи інша система була чітко сформульована в документах чи книгах, статтях (для конкретної системи якості) [15].

Рис. 1.5. Зірка якості

Отже, для того, щоб та чи інша спроектована і документована система якості, що включає керування процесами, заробила, потрібно:

а) використовувати засоби мотивації для персоналу;

б) навчати його як по професійних питаннях, так і з питань менеджменту якості;

в) вибудувати правильні відносини зі споживачами;

г) навчитися так керувати постачальниками, щоб вчасно одержувати від них необхідну продукцію заздалегідь установленої якості.

В історії розвитку документованих систем якості, мотивації, навчання і партнерських відносин можна виділити п'ять етапів і представити їх у виді п'яти зірок якості.

1. Перша зірка відповідає початковим етапам системного підходу, коли з'явилася перша система – система Тейлора (1905 р.). Вона установлювала вимоги до якості виробів у виді полів чи допусків визначених шаблонів, набудованих на верхню і нижню границі допусків, – прохідні і непрохідні калібри.

2. Друга зірка. Система Тейлора дала чудовий механізм керування якістю кожного конкретного виробу (деталь, складальна одиниця), однак виробництво – це процеси. І незабаром стало ясно, що керувати треба процесами.

3. Третя зірка. У 50-і роки була висунута концепція тотального (загального) керування якістю - TQC. Її автором був американський вчений А. Фейгенбаум. Системи TQC розвивалися в Японії з великим акцентом на застосування статистичних методів і залучення персоналу в роботу кружків якості. Самі японці довгий час підкреслювали, що вони використовують підхід TQSC, де S - Statіstіcal (статистичний).

4. Четверта зірка. У 70-80 роки почався перехід від тотального керування якістю до тотального менеджменту якості (TQM). У цей час з'явилася серія нових міжнародних стандартів на системи якості:

1) стандарти ІСО 9000 (1987 р.), що зробили дуже істотний вплив на забезпечення якості:

2) МС 9000 "Загальне керівництво якістю і стандарти по забезпеченню якості";

3) МС 9001 "Системи якості. Модель для забезпечення якості при проектуванні і/чи розробці, виробництві, монтажі й обслуговуванні";

4) МС 9002 "Системи якості, Модель для забезпечення якості при виробництві і монтажі";

5) МС 9003 "Системи якості. Модель для забезпечення якості при остаточному контролі й іспитах";

6) МС 9004 "Загальне керівництво якістю й елементи системи якості. Провідні вказівки", а також термінологічний стандарт МС 8402.

5. П'ята зірка. У 90-і роки підсилився вплив суспільства на підприємства, а підприємства стали усе більше враховувати інтереси суспільства. Це привело до появи стандартів ІСО 14000, що установлюють вимоги з погляду захисту навколишнього середовища і безпеки продукції [14].

В міру розвитку економічних реформ в Україні все більша увага приділяється якості. В даний час однієї із серйозних проблем для українських підприємств є створення системи якості, що дозволяє забезпечити виробництво конкурентноздатної продукції. Система якості важлива при проведенні переговорів із закордонними замовниками, що вважають обов'язковою умовою наявність у виробника системи якості і сертифіката на цю систему, виданого авторитетним сертифікаційним органом. Система якості повинна враховувати особливості підприємства, забезпечувати мінімізацію витрат на розробку продукції і її впровадження. Споживач бажає мати впевненість, що якість продукції, що поставляється, буде стабільною і стійкою.

Забезпечення якості вимагає чималих витрат. Донедавна основна частка у витратах на якість приходилася на фізичну працю. Але сьогодні висока частка інтелектуальної праці. Проблема якості не може бути вирішена без участі вчених, інженерів, менеджерів. Повинна бути гармонія всіх складових професійного впливу на якість.

Значення якості продукції зводиться до того, що тільки якісна продукція відкриває експортну дорогу на платоспроможні західні ринки. Велику роль у забезпеченні якості продукції українських виробників і її успішної конкуренції на світових ринках покликані зіграти спеціальні конкурси.

Значення підвищення якості добре ілюструється на прикладі Японії. Після другої світової війни японські промисловці активно займалися пошуками шляхів підвищення ефективності виробництва і якості продукції. Групи японських керуючих вивчали досвід по усьому світі. Вони зустрічалися з керівниками ведучих промислових фірм США і Європи. Усе раціональне переносилося на національний ґрунт. Увага японських керуючих залучили такі поняття, як статистичний контроль якості і комплексне керування якістю.

Японські робітники та службовці вивчали нові методи в робочий час. Вивчаючи досвід різних країн, японські керуючі звернули увагу на те, що процвітаючі фірми висувають високі вимоги до своїх працівників і якості продукції.

У підсумку проведених досліджень і виконаних розробок з'явилися так називані „японські стандарти якості”. У Японії виникло нове поняття „культура якості” [1].

Культура якості – комплексне поняття, що включає якість сервісного обслуговування, якість звітної документації, якість виконання виробничих операцій і ін. Японія стала родоначальником нової методології діяльності підприємства і перейшла до тотального контролю якості.

Прийнята абревіатура концепції “загального управління якістю” - TQM (Total Quality Management). Концепці TQM охоплює всі структури підприємства, всі види виробничої діяльності і направлена на використання матеріальних (технічних) і людських ресурсів для найбільш ефективного задоволення потреб споживачів, суспільства і співробітників підприємства. Концепція TQM може бути використана в організації будь-якого профілю діяльності і, як показує міжнародний досвід, сприяє підвищенню якості результатів трудової діяльності і поліпшенню фінансових показників. На підставі концепції TQM може бути побудована система якості.

Загальне управління якістю – це підхід до управління організацією, націлений на якість, який ґрунтується на участі всіх її членів (персоналу у всіх підрозділах і на всіх рівнях організаційної структури) і направлений на досягнення як довгострокового успіху шляхом задоволення вимог споживача, так і вигоди для членів організації і суспільства.

Сформульовані цілі TQM є напрямами розвитку, а не кінцевим результатом. Це пов'язано з тим, що, з одного боку, потреби споживачів, суспільства і співробітників постійно змінюються, їх необхідно постійно відстежувати, прогнозувати і задовольняти з деяким випередженням в часі; з іншого боку, технічні умови, що постійно змінюються, і технології припускають постійну зміну методів контролю і забезпечення якості, організаційних механізмів і управлінських методик. Такий підхід позначається спеціальним терміном “quality improvement” (“постійне поліпшення якості”).

Відмінності основних принципів традиційного управління і системи “загального управління якістю” приведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Відмінності основних принципів традиційної системи управління і системи TQM.

Традиційні принципи управління	Принципи системи TQM
Задоволення потреб замовника	Задоволення потреб споживача, суспільства і співробітників організації
Виконання кожним автономно поставленого завдання	Координація і взаємодія діяльності всіх співробітників в області якості
Навчання управлінню якістю тільки співробітників відділу контролю якості	Навчання управлінню якістю всього персоналу
Покладання функцій забезпечення якості на відділ контролю якості	Покладання функцій управління якістю на всіх співробітників
Розробка дій, що переважно коректують	Розробка переважно застережливих дій

Продовження табл. 1.2

Вирішення в області якості питань, що тільки “горять”, і завдань сьогоднішнього дня

Регулярне виявлення і вирішення в області якості хронічних проблем

Як видно з таблиці 1.2, підприємство з традиційними підходами до управління орієнтується на потреби замовника, що змінюються, і відповідно до них змінює характеристики продукції. Методичною базою традиційного підходу до управління є системи маркетингових досліджень і маркетингової інформації, визначення об'ємів ринку і вибір цільових сегментів, розробка нового товару, розповсюдження товару і подальше технічне обслуговування.

Підприємство, що використовує в управлінні концепцію TQM, орієнтується на потреби споживача, що змінюються, суспільства, співробітників і організації в цілому. Відповідно до виявлених потреб підприємство змінює характеристики продукції, процесів, методики, структуру.

Цикл загального управління якістю аналогічний циклу управління якістю продукції.

Управління якістю продукції починається з вивчення потреб замовника, потім розробляється нова продукція, на закінчення аналізуються ринкові позиції проведеної продукції; потім знову починається етап вивчення потреб замовника, що змінилися.

Загальне управління якістю починається з вивчення потреб споживача, суспільства, співробітників і організації в цілому, внутрішніх резервів організації і калькуляції майбутніх витрат. Далі цикл загального управління якістю проходить стадію планового вдосконалення існуючих процесів і розробки нових процесів. Завершується цикл самооцінкою підприємства по конкретних критеріях; далі знов починається етап вивчення потреб споживача, що змінилися, суспільства, співробітників і організації в цілому. На рис. 1.6. показаний цикл загального управління якістю в системі TQM.

Таким чином, методологія загального управління якістю являє собою філософію менеджменту, що охоплює всю організацію, націленого на задоволення вимог споживачів і на безперервне вдосконалення компанії, забезпечує правильне виконання роботи з першого разу. Постійне поліпшення є основою компанії.

Рис. 1.6. Цикл загального управління в системі TQM

В даний час успіхи, досягнуті фірмами в поліпшенні якості продукції та істотному скороченні витрат на якість, залежать повністю від функціонуючої системи управління якістю. Практичний досвід показує, що виробництво виробів або послуги, показники яких не відповідають вимогам якості, завжди є результатом слабо розробленої системи. Замовник, знайомлячись з пропозиціями фірми, ретельно перевіряє не тільки якість продукції, але і систему управління якістю на предмет її обгрунтованості, масштабності та ефективності. В умови ринкової конкуренції економіка підприємства не витримає витрат на численні переробки, доведення, ремонти, ліквідації наслідків аварій і т.д. Тому необхідні створення, розвиток і вдосконалення системи управління якістю на всіх рівнях - від малих до великих підприємств. Цей напрямок має стати одним з найважливіших пріоритетів у політиці розвитку підприємств [13].

1.3. Сучасний стан систем управління якістю в Україні та за кордоном

Якщо брати до уваги Україну, то розвиток якості в нашій державі, у відмінності від інших країн, розпочався порівняно недавно. Це дозволило врахувати досвід інших держав, що досягли значних успіхів на цьому шляху.

Контроль якості – шлях до виходу з кризи. Держава розуміє це і всіляко сприяє розвитку цієї галузі. Українська система стандартизації спрямована на забезпечення прав споживача з питань надання безпечної, якісної продукції і послуг, що відповідають розвитку науки, техніки і потреб населення.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.93 р. був створений Комітет України з питань стандартизації, метрології і сертифікації, що організовує роботу з функціонування державної системи стандартизації, здійснює планування, розробку, поширення і застосування держстандартів [6].

З метою підвищення якості і конкурентноздатності вітчизняної продукції і забезпечення захисту інтересів споживача 23 лютого 2001 року Президент України видав Указ "Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції" [27].

У 1989 році була заснована громадська організація - Українська асоціація якості, що на сьогоднішній день має такі технічні комітети як "Якість харчової промисловості і водопостачання", "Якість навколишнього середовища і здоров'я людини", "Забезпечення якості в металургії", "Забезпечення якості в сучасному матеріалознавстві", "Забезпечення якості в приладобудуванні", "Якість і сертифікація в авіаційній промисловості" і багато інших. У березні 1996 року Україна була прийнята в Європейську організацію якості, де Українська асоціація якості стала її офіційним представником [30].

Сьогодні Україна знаходиться на шляху до Європи, і тому висловлювання доктора Едварда Демінга (США), ідея якого: «Основа якості продукції – якість праці та якісний менеджмент на всіх рівнях», стає для наших підприємств дуже важливим.

Орієнтація на якість – інструмент, який відкриває підприємству нові можливості в сучасному конкурентному середовищі. Для споживача сертифікат на систему управління якістю – серйозний аргумент на користь виробника, оскільки моделі систем управління, які націлені на задоволення потреб зацікавлених сторін (і в першу чергу споживача, що купує вироблений продукт чи послугу), природно враховують вимоги самого споживача до цього продукту чи послуги, незважаючи на технічне і організаційне забезпечення виробництва.

Все більше підприємств України, які стали на шлях євроінтеграції, підтверджують відповідність впроваджених систем управління шляхом оцінювання відповідності міжнародним стандартам. Як свідчить досвід, більше переваг від оцінювання відповідності систем управління якістю мають підприємства, які експортують свою продукцію у промислово розвинені країни. Підприємства можуть досягти успіху лише за умови, якщо якість стане рушійною силою для усіх працівників, а не тільки керівництва, а також забезпечуватиметься на кожній стадії життєвого циклу продукції та послуги.

Впровадження та сертифікація систем управління відповідно до вимог національних або міжнародних стандартів, насамперед, дозволяє підвищити конкурентоспроможність продукції вітчизняних виробників. Другим не менш важливим аспектом є потенційна можливість активізації залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій у сертифіковане виробництво. Наприклад, за оцінками міжнародних реєстраторів сертифікація системи управління якістю підвищує ринкову вартість підприємства в середньому на 10 %. Необхідно визнати, що більшість вітчизняних виробників-експортерів вже усвідомили, що наявність сертифікованої системи управління якістю є однією з передумов іноземних партнерів.

Сьогодні відомі українські підприємства і організації мають впроваджені та сертифіковані системи управління якістю відповідно до вимог стандарту ISO 9001. Продукція чи послуги таких підприємств користується попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Сьогодні в Україні діє багато сучасних систем управління якістю. До них відносяться:

1. Система управління якістю (СУЯ) відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001, остання версія 2009 року;

2. Система управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП) або НАССР (в перекладі з англійської – управління ризиками та контрольні критичні точки);

3. Система екологічного керування відповідно до вимог ДСТУ ISO 14001;

4. Система управління безпекою та гігієною праці (OHSAS) відповідно до вимог ДСТУ OHSAS 18001 та ін.

Система управління безпечністю харчових продуктів (HACCP) – це, насамперед, запобіжна система, яка передбачає проведення систематичної ідентифікації та контролювання небезпечних чинників (біологічних, хімічних, фізичних) в критичних точках технологічного процесу виробництва. Така система базується на безумовному виконанні підприємством-виробником вимог чинних санітарних норм і правил.

Cистема екологічного керування (СЕК) - частина всієї системи менеджменту організації, що допомагатиме організації сформулювати екологічну політику. Впровадження системи екологічного менеджменту покращує екологічну ситуацію шляхом переходу від ліквідації наслідків позаштатних ситуацій до їхнього попередження. Таким чином, сертифікована система екологічного керування у відповідності до вимог стандарту ДСТУ ISO 14001 підвищує економічні показники за рахунок скорочення фінансових витрат на виплату штрафних санкцій. Також, виконання вимог стандарту ДСТУ ISO 14001 допомагає організації проводити моніторинг і впроваджувати процедури вимірів, які дозволяють відслідковувати прямі або непрямі впливи на навколишнє середовище.

Система управління безпекою та гігієною праці (БіГП) – це частина загальної системи управління, яка спрямована на ідентифікацію небезпек, оцінку та управління ризиками в сфері безпеки та гігієни праці, що пов’язані з діяльністю організації.

Одним з основних завдань підприємств промислово розвинених країн є підвищення продуктивності праці та поліпшення якості продукції, що дозволяє їм при низькій її собівартості забезпечити високий прибуток і конкурентоспроможність на світовому ринку. Досягається це в умовах управління якістю [11].

В управлінні якістю продукції на підприємствах промислово розвинутих країн простежується багато спільного, але, тим не менше, йому також властиві й національні риси.

Загальновизнаними світовими лідерами в області управління якістю є підприємства США, Японії і ряду країн Західної Європи. Тому представляється досить цікавим розгляд їх досвіду.

Японський досвід управління якістю продукції дозволив цій країні випускати товари високої якості і дешевше, ніж аналогічні американські і західноєвропейські. Феномен Японії можна пояснити наступними причинами.

По-перше, японський економічний розвиток спрямовано на випуск конкурентоспроможної продукції більш високої якості, ніж в інших країнах-виробниках аналогічної продукції. Така цільова установка обумовлена бідністю сировинних і енергетичних ресурсів, що викликає необхідність випуску високоякісної продукції для ефективного функціонування і розвитку економіки. З одного боку, доводиться ввозити сировину та паливо, з іншого - вивозити і вигідно продавати якомога більше готової продукції, а це можливо тільки при високому її якості.

По-друге, широко поширена в промисловості країни система управління якістю охоплює всю діяльність фірми, що базується на теорії комплексної системи управління якістю продукції; вона увібрала в себе досягнення інших країн, у тому числі і США.

По-третє, досягнення Японії – це заслуга керівників промисловості і фахівців, які змогли практично реалізувати принципи та методи комплексного управління якістю продукції успішніше, ніж у будь-якій іншій країні.

Відмінною рисою японських програм підвищення якості та системного управління ним є спрямованість на запобігання дефектів, а не виявлення їх шляхом контролю. Для Японії характерна перевага контролю якості технологічних процесів над контролем якості продукції. Велика роль відповідальності безпосереднього виконавця за якість. Кожен на своєму робочому місці керується принципом: виконавець наступної операції - твій споживач.

Державний вплив на кардинальних напрямах поліпшення якості національної продукції. Введена обов'язкова державна сертифікація продукції, призначеної для продажу на зовнішньому ринку. Якщо продукція не пройшла сертифікацію і тим не менш робиться спроба її реалізації за кордоном, то такі дії розглядаються як контрабанда з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками.

На американських підприємствах управління якістю розуміють як адміністративну діяльність, яка складається з чотирьох етапів: встановлення вимог до якості; оцінки відповідності продукції цим вимогам; вживання заходів при невідповідності цим вимогам; подальшого підвищення вимог до якості.

У США вважають, що контроль якості значно впливає як на створення проектів високого технічного рівня, так і на високоякісне виготовлення і обслуговування продукції у сфері експлуатації. Тому контроль якості продукції посилюється на всіх стадіях її життєвого циклу і носить не тільки перевірки, але й аналітичний характер. Такий контроль прийнято називати загальним. Він ділиться на чотири стадії: контроль за розробкою нової продукції, вхідний контроль матеріалів і комплектуючих виробів, контроль якості виготовлення виробів і контроль обслуговування продукції у споживача.

Контроль за розробкою нової продукції передбачає розробку та встановлення вимог до якості і технічним рівнем майбутньої продукції. Призначення вхідного контролю матеріалів і комплектуючих виробів в тому, щоб запустити у виробництво тільки ті з них, які повністю забезпечать якість готової продукції. Контроль якості виготовлення продукції передбачає план контролю, тобто розподіл контрольних операцій по ходу технічного процесу, а також забезпечення виробництва продукції, що відповідає заданим вимогам і що задовольняє вимоги споживача.

Система загального контролю охоплює всю організацію, її підрозділи та групи персоналу; вона дозволяє здійснювати постійний, скоординований контроль за ходом проектування і виготовлення продукції. Такий контроль багато фірм поширюють і на сферу обслуговування своєї продукції у споживача. Само собою зрозуміло, що конкретний зміст дій в рамках загального контролю визначається особливостями організації, її структурою, масштабом і характером продукції.

Загальний контроль якості є організаційною формою розподілу прав і обов'язків між підрозділами, пов'язаними із забезпеченням якості. Таким способом вище керівництво фірми звільняє себе від дрібних турбот і не втрачає часу на подолання повсякденних непорозумінь.

При здійсненні загального контролю за якістю американці виходять з двох положень:

1) загальний контроль - це справа кожного;

2) загальний контроль може призвести до загальної безвідповідальності.

Тому керівництво фірм організовує служби управління якістю, щоб окремі операції щодо поліпшення якості, що здійснюються окремими виконавцями і підрозділами, які виконувалися належним чином і ефективно.

В американській практиці управління якістю велику увагу приділяють витратам, пов'язаним зі створенням високоякісної продукції, забезпеченням та підвищенням її якості. Такі витрати називаються витратами на якість; вони складаються з витрат на технічний контроль, розробку і проведення заходів профілактичного характеру, а також із втрат від браку.

Але, мабуть, найважливішим критерієм ефективності системи управління якістю вважається ступінь задоволення запитів покупців. Цей показник зазвичай визначається методом опитування, що проводиться відділами маркетингу, посередницькими організаціями, представниками торгових фірм і, звичайно ж, організації самих споживачів. Отримані по всіх позиціях такої ревізії дані оцінюються в балах. Система управління якістю вважається ефективним, якщо сума балів не нижче 95 (з 100).

Заходи з удосконалення системного управління якістю орієнтовані не тільки на поточний період та найближчу перспективу, але й на більш віддалене майбутнє. Так, на багатьох фірмах США створені лабораторії для підготовки до технічного переоснащення, які розробляють перспективні стандарти, вимоги до якості майбутніх товарів, інші норми [22].

Світовий досвід свідчить, що сучасні системи управління дають значні переваги на міжнародних ринках тим, хто їх впроваджує. На жаль, в Україні спостерігається ситуація, коли стимулів у підприємств до впровадження систем управління явно недостатньо, щоб вони переважили фінансові та трудові витрати, які необхідні для успішного впровадження системи. Відсутність усвідомлення на рівні більшості керівників підприємств та організацій того, що без сучасних систем управління вони не матимуть у найближчому майбутньому стабільності та зростання, має бути компенсоване адекватними діями з боку держави.

Враховуючи світові тенденції та аналізуючи сучасний стан забезпечення якості продукції на вітчизняних підприємствах, відзначимо, що Україна хоч і має нижчі показники, ніж в Європі у кількості впроваджених та сертифікованих СУЯ, HACCP та СЕК, але вже має достатній рівень усвідомлення необхідності використання ефективних механізмів управління та господарської діяльності на принципах впровадження та функціонування сучасних систем на основі міжнародних стандартів якості серії ISO [19].

Висновки до розділу 1

Поняття якості формувалося під впливом історико-виробничих обставин. Це обумовлено тим, що кожне суспільне виробництво мало свої об'єктивні вимоги до якості продукції.

Вимоги до якості на міжнародному рівні визначені стандартами ІСО серії 9000. Ці стандарти вторглись безпосередньо у виробничі процеси, сферу управління й установили чіткі вимоги до систем забезпечення якості. Вони поклали початок сертифікації систем якості. Підвищення складності виробів привело до збільшення числа оцінюваних властивостей.

Управління якістю охоплює частину функцій управління, спрямованих на досягнення цілей у сфері якості. Цілі в сфері якості передбачають створення на підприємстві умов, в яких можливо контролювати, регулювати якість, забезпечувати відповідність прийнятим вимогам і гнучко змінювати встановлені вимоги.

В даний час однієї із серйозних проблем для українських підприємств є створення системи якості, що дозволяє забезпечити виробництво конкурентноздатної продукції. Система якості важлива при проведенні переговорів із закордонними замовниками, що вважають обов'язковою умовою наявність у виробника системи якості і сертифіката на цю систему, виданого авторитетним сертифікаційним органом. Система якості повинна враховувати особливості підприємства, забезпечувати мінімізацію витрат на розробку продукції і її впровадження. Споживач бажає мати впевненість, що якість продукції, що поставляється, буде стабільною і стійкою.

Сучасні системи управління дають значні переваги на міжнародних ринках тим, хто їх впроваджує. На жаль, в Україні спостерігається ситуація, коли стимулів у підприємств до впровадження систем управління явно недостатньо, щоб вони переважили фінансові та трудові витрати, які необхідні для успішного впровадження системи. Відсутність усвідомлення на рівні більшості керівників підприємств та організацій того, що без сучасних систем управління вони не матимуть у найближчому майбутньому стабільності та зростання, має бути компенсоване адекватними діями з боку держави.

РОЗДІЛ 2

СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ПАТ „ВІНТЕР” І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ

2.1. Загальна характеристика ПАТ „Вінтер”

Публічне акціонерне товариство „Вінтер”, зареєстроване 27.10.1994р. у Ленінському районі міста Донецька, створене шляхом перетворення орендного підприємства ТВП „Вінтер” відповідно до рішення засновників – Донецького регіонального відділення Фонду државного майна України та організації орендаторів торгівельно-виробничого підприємства „Вінтер”.

Місце знаходження підприємства: вул. Стадіонна, 22, м. Донецьк, Україна, 83102.

Метою діяльності підприємства ПАТ „Вінтер” є одержання прибутку (доходу) на підставі здійснення виробничої, господарської, торгівельної, комерційної, посередницької та інших видів діяльності, не заборонених законодавством України, та реалізації економічних і соціальних інтересів акціонерів та членів трудового колективу товариства.

За роки існування значно розширена матеріально-технічна база підприємства і сфери його діяльності. Замість зношеного морально і фізично застарілого обладнання, встановлені імпортні високопродуктивні холодильні машини з комп’ютерним керуванням. Підприємство переробляє молочну сировину и робить більше 90 найменувань морозива. Асортимент випускаємої продукції постійно обновляється, відповідно до потреби населення. На території ПАТ „Вінтер” розташовано храм „Почаївської ікони Божій Матері”

ПАТ «Вінтер» згідно Уставу може здійснювати такі види діяльності:

1) виробництво та реалізація морозива, макаронних виробів, м’ясних та молочних продуктів, напівфабрикатів, хліба, хлібобулочних, кондитерських і інших продуктів харчування;

2) оптова та роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, продукцією виробничо-технічного призначення, товарами народного споживання;

3) організація суспільного харчування;

4) заготівля та сбереження товарних ресурсів;

5) здійснення оптово-посередницької діяльності в області закупівлі, збереження, виробництва та реалізації м’ясних, молочних та інших продовольчих та непродовольчих товарів, продукції виробничо-технічного призначення;

6) здійснення інноваційної діяльності, організація та розширення власного виробництва, включаючи виробничі та переробні потужності, складські та інші допоміжні об’єкти, транспорт і роздрібну торгову мережу;

7) виготовлення продукції за заявками підприємств, організацій, приватних осіб в ініціативному порядку з її реалізацією на умовах, встановлених домовленістю сторін;

Господарська діяльність ПАТ «Вінтер» здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних ресурсів - за рахунок залучених коштів, тому важливу роль має незалежність підприємства від зовнішніх джерел.

Підприємство володіє значною часткою власного капіталу, тобто має високу ступінь фінансової автономності, високу ступінь захищеності інтересів інвесторів та кредиторів.

На підприємстві відбувається поновлення виробничої бази за рахунок придбання нових та списання чи ліквідації морально та фізично зношених основних засобів. Також істотним фінансуванням підприємства є короткострокові кредити.

Виробнича потужність комбінату сягає 19 тон морозива за зміну. Для виробництва морозива на підприємстві використовується високотехнологічне обладнання.

У 2007 році за рахунок кредитних коштів придбана лінія по виробництву морозива в ріжку „Хойер-стрейтлайн СЛ 600С1” потужністю 4 тони за зміну, у 2008 році придбано устаткування для наповнення морозива пластикових рукавів. Окрім цього підприємство має 6 фризерів потужністю 500 л/год [29].

Не менш важливим елементом продуктивної роботи підприємства є організаційна структура його управління. Організаційна структура та організаційний механізм у всіх проявах являють собою організаційні форми управління.

Управління та контроль за діяльністю ПАТ „Вінтер” здійснюють органи товариства у складі:

1) Загальні збори товариства;

2) Наглядова рада товариства;

3) Правління Товариства;

4) Ревізійна комісія товариства.

Загальні збори товариства є вищим органом підприємства, який може вирішувати будь-які питання діяльності підприємства. До виключної компетенції Загальних зборів належить:

1) визначення основних напрямів діяльності;

2) внесення змін до статуту підприємства;

3) прийняття рішень про збільшення або зменшення статутного капіталу підприємства;

4) встановлення кількісного складу Наглядової ради, Ревізійної комісії та Правління підприємства, контроль їх діяльності;

5) обрання комісії для розгляду питання про припинення діяльності підприємства.

Наглядова рада є органом, що здійснює захист прав акціонерів ПАТ „Вінтер”, і в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та Законом України „Про акціонерні товариства”, контролює та регулує діяльність Правління. До виключної компетенції Наглядової ради належить:

1) затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питаня, пов’язані з діяльністю підприємства;

2) прийнятя рішень про проведення чергових та позачергових Загальних зборів;

3) обрання та припинення повноважень голови і членів Правління;

4) обрання аудитора підприємства та визначення умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру його оплати.

Виконавчим органом ПАТ „Вінтер”, який здійснює управління його поточною діяльністю, є Правління (колегіальний виконавчий орган). Правління підзвітне Загальним зборам і Наглідовій раді, організовує виконання їх рішень. До компетенції правління належить:

1) колегіальне вирішення питань щодо фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства;

2) затвердження правил та процедур, інших внутрішніх нормативних документів ПАТ „Вінтер”, внесення змін до цих документів;

3) прийняття будь-яких кадрових рішень, визначення умов оплати праці;

4) організація ведення бухгалтерського обліку та звітності підприємства, організація документообігу.

Для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ „Вінтер” Загальні збори обирають Ревізійну комісію.

Організаційна структура управління підприємством відібражає склад та підпорядкованність лінійних та функціональник ланок управління. Організаційна структура підприємства ПАТ „Вінтер”, яка наведена на рис. 2.1., має лінійно-функціональний вид.

При даному типі організаційної структури підприємства лінійному керівнику, який підпорядковується безпосередньо директору, в розробці конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм і планів допомагає спеціальний апарат управління, що складається з функціональних підрозділів (відділів, груп). Такі підрозділи проводять свої рішення або через вищого керівника, або прямо доводять їх до спеціалізованих служб чи окремих виконавців на нижчих рівнів. Функціональні підрозділи не мають права самостійно віддавати розпорядження виробничим підрозділам.

Лінійно-функціональна структура управління має цілу низку переваг:

1) швидке здійснення дій за розпорядженнями і вказівками, які віддаються керівниками підлеглим;

2) раціональне поєднання лінійних і функціональних взаємозв'язків;

3) стабільність повноважень і відповідальності персоналу;

4) єдність і чіткість розпорядництва;

5) більш висока, ніж у лінійної структурі, оперативність прийняття та виконання рішень.

Рис. 2.1. Організаційна структура ПАТ „Вінтер”

Слабкі сторони лінійно-функціональної структури управління:

1) кожен відділ в певній мірі зацікавлений в досягненні своїх цілей, а не загальної мети всього підприємства;

2) на практиці не завжди спостерігаються взаємозв'язки і взаємодії на горизонтальному рівні між виробничими і функціональними підрозділами, а також між функціональними підрозділами;

3) виникнення внутрішньовиробничих бар'єрів, що обмежують рамки зацікавленості функціональних підрозділів в ефективному розвитку виробництва;

4) неправильне тлумачення інформації, переданої лінійним виконавцям функціональними менеджерами.

Основними видами діяльності товариства є виробництво морозива, організація роздрібної торговлі. До 2004 року виробництво та реалізація продукції залишались на рівні 2000 тон у рік. Реалізація продукції носила локальний характер, продукція була представлена тільки у м. Донецьку і частково в Донецькій області. Стримуючим фактором була відсутність морозильних установок і автомашин. Завдяки відновленню матеріально-технічної бази (придбання морозильних камер, автомашин, лінії по виробництву морозива та іншого обладнання необхідного для стабільного процесу виробництва), проведення капітальних ремонтів (капітальний ремонт криши технологічного цеху, ремонт виробничого обладнання) виробництво та реалізація продукції зросло до 2700 тон у 2008 році, в 2009 році виробництво склало 2500 тон, а у 2010 році – зросло до 3100 тон у рік (рис. 2.2).

Стримуючим фактором була відсутність морозильних установок і автомашин. Завдяки відновленню матеріально-технічної бази (придбання морозильних установок, автомашин, лінії з виробництва морозива Ролло-23 та іншого обладнання, необхідного задля стабільному процесу виробництва), проведення капітальних ремонтів (капітальний ремонт криши технологічного цеха, реконструкція цехів: мороженого і технологічного, введення в експлуатацію цеха напівфабрикатів, капітальний ремонт асфальтового покриття усієї території підприємства, ремонт виробничого обладнання) виробництво та реалізація продукції почали зростати.

Рис. 2.2. Динаміка виробництва продукції ПАТ «Вінтер» за 2008 – 2010 рр.

І якщо прибуток до оподаткування у 2003 році склав 79 тис. грн., то у 2007 році прибуток склав 1,5 млн.грн., у 2008 році підприємство отримало збиток 952 тис. грн., за підсумками 2009 року підприємством отримано прибуток 1882 тис. грн., за 2010 рік підприємство отримало прибуток у розмірі 1272 тис. грн. Всього за 4 роки ВАТ «Вінтер» зумів закріпитися на ринку, потиснув деяких своїх конкурентів (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка прибутку (збитку) ПАТ «Вінтер» за 2008 - 2010 рр.

Основною діяльністю підприємства є переробка молочної сировини і виробництва морозива. На даний момент підприємство випускає більше 80 найменувань продукції, що дозволяє задовольнити різноманітні запити споживачів. Найбільшою популярністю серед споживачів користуються традиційні сорта морозива: пломбір; вершкове; молочне; плодово-ягідне та фруктові соки. Асортимент виробляємої продукції постійно оновляються відповідно до потреб населення. Наявний парк основного обладнання і допоміжних спецмашин дозволяє випускати молочну продукцію високої якості, а це дозволяє задовольняти купівельний попит різноманітних груп населення.

Реалізація на території м. Донецька у 2010 році склала 46% від загальної реалізації, на території Донецькій області - 34%, на іншій території України - 20% (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Структура реалізації продукції ПАТ «Вінтер» у розрізі регіонів за 2010 р.

Основним ринком збуту продукції підприємства є значні населені пункти: Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Слов'янськ, Краматорськ, Шахтарськ, Дружківка, Костянтинівка та інші, на частку яких припадає біля 70% усієї реалізованої продукції. 70% від усього обсягу виробленої продукції реалізується в межах Донецької області і тільки 30% припадає на споживачів з інших областей. Серед найбільш великих і постійних клієнтів в Донецьку можна назвати мережу магазинів «Обжора», супермаркети «Метро», «БУМ», «Сокіл», магазини «Кароліна», «Сарепта», «Європа», «Джем», «Партнер», «Космос». З оптових покупців встановлений зв’язок з фірмами ТОВ «ДЮК» м. Мукачево, «КМС» м. Кіровоград, «Метро» Донецька область, ЧП «Баканович» м. Суми.

Зараз в Україні здійснює діяльність біля 150 виробників морозива. Великими виробниками морозива (обсяг виробництва яких від 5 до 10 тис. тонн на рік) вважаються ТОВ „Ласунка” (м. Дніпропетровськ); ВАТ «Житомирський маслозавод»; ЗАТ «Геркулес» (м. Донецьк); ВАТ «Луганськхолод»; АТЗТ «Хладопром» (м. Харків); ВАТ «Львівський хладокомбінат»; ТОВ «Айс» м. Запоріжжя. Інші невеликі 130 заводів забезпечують лише 30% продажу. Великі виробники морозива здійснюють значні грошові внески у нові виробничі лінії, виробниче обладнання, що призводить до зменшення кількості малих та середніх підприємств.

З метою послабити вплив сезонності збуту морозива, набуває обертів тенденція диверсифікації асортименту - виробнича програма поповнюється замороженими напівфабрикатами (пельменями, варениками), глазурованими сирками, десертами та іншим.

Виробники відмічають ще одну особливість збуту: у зимовий період порівнянно з літнім він зростає на 10% виробництво тортів-мороженого, рулетів, «сімейного» морозива, та протягом усього року холодних десертів преміум-класу.

Аналіз ринку морозива показує, що найбільшими операторами ринку морозива у Донецькій області є: ПАТ «Вінтер» - 30%; «Троянда» - 25%; ТОВ «Геркулес» - 35%; «Ласка» - 10% (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Структура ринку морозива у Донецькій області у розрізі виробників за 2010 р.

Конкурентноздатність ПАТ «Вінтер» забезпечується високою якістю продукції, розширенням асортименту, низькими внутрівиробничими витратами і впровадженням енергозберігаючого обладнання, що забезпечує зниження собівартості виробляємої продукції й завоювання нових ринків збуту.

Аналізуючи цільову аудиторію ПАТ «Вінтер», можно відзначити, що неповну вищу освіту мають серед його споживачів 39%, вищу - 28%, технічну - 14%, середню - 12%, дві вищі освіти - 5%, 2% мають вчений ступінь.

Простежується тенденція, що морозиво купують здебільшого жінки - 61%, з яких, більше половини - віком від 20-ти до 30-ти років. Чоловіки (39%), в основному, купують холодні ласощі «за списком», який підготувала, як правило, теж жінка. Як правило, це теж молоді люди від 20-ти до 30-ти років. Звичайно, купують не тільки для себе, 56% відсотків покупців перебувають у шлюбі і мають дітей. Тому морозиво залишається традиційним подарунком для сім'ї, і невипадково все більшим попитом користуються великі «сімейні» упаковки з кілограм і більше.

Нині все більше покупців купують морозиво в супер- і гіпермаркетах або великих продовольчих магазинах, де особливо виділяються своїм дизайном морозильні установки «Вінтера». Наприклад, у Донецьку це мережа магазинів «Обжора», супермаркети «Бум», «Сокіл», магазини «Кароліна», «Сонячний», «Сарепта», «Європа», «Космос».

В загальних рисах смаки шанувальників «Вінтера» розподіляються таким чином: молочному і вершковому морозиву віддають перевагу діти і люди похилого віку, пломбіру - молодь і середній вік, фруктової групі - діти та молодь (а також, судячи з усього, православні різного віку під час постів), і, нарешті, елітнам видам асортименту - люди середнього віку (і хорошого достатку).

Як підсумок, можна відзначити, що більшість споживачів усвідомлює, що здоров'я і добре самопочуття тісно пов'язані з харчуванням. І сьогодні, в умовах товарного достатку споживачі віддають перевагу найбільш якісної продукції. Саме таким високим вимогам вимогливого покупця відповідає продукція ПАТ «Вінтер». Але сьогодні український споживач стає все більш розбірливим: при покупці морозива, крім смакових характеристик, стали відігравати вагому роль дизайн, оформлення та назва.

2.2. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

Основні техніко-економічні показники підприємства ПАТ „Вінтер” наводяться в балансі підприємства (Додаток Б) та фінансовому звіті підприємства (Додаток В).

Однією з найважливіших умов успішного управління підприємством є оцінка його фінансового стану. Фінансовий стан підприємства – це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто платоспроможності, кредитоспроможності, виконання зобов'язань перед державою і іншими підприємствами.

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їх розміщенням і ефективним використанням, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства реально відображає кінцеві результати його діяльності. Кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять не тільки працівників самого підприємства, але і його партнерів з економічній діяльності, державні, фінансові, податкові органи.

Все це зумовлює важливість проведення оцінки фінансового стану підприємства і підвищує значення такої оцінки в економічному процесі.

Щоб розвиватися в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно знати, як управляти фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку - позикові. Аналіз основних показників наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз основних техніко-економічних показників ПАТ «Вінтер»

№ п/п	Найменування показників	Од. виміру	Кількість показників		Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відносне відхилення, %
№ п/п	Найменування показників	Од. виміру	2009	2010	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відносне відхилення, %
1	2	3	4	5	6	7
1	Обсяг виготовленої продукції	тис. грн	51895	54043	2148	4,14
2	Обсяг реалізованої продукції	тис. грн.	51389	53382	1993	3,88
3	Чисельність персоналу	осіб	472	472	0	0
4	Собівартість	тис. грн.	28164	27995	(169)	(0,6)
5	Продуктивність праці	тис. грн.	229,62	239,13	9,51	4,14
6	Фонд оплати праці	тис. грн.	13900	14507	607	4,37
7	Середня заробтна плата	тис. грн.	2,45	2,56	0,11	4,49
8	Залишки готової продукції	тис. грн.	506	661	155	30,63
9	Чистий прибуток	тис. грн.	(508)	(952)	444	87,4
10	Чиста рентабельність	%	3,4	1,8	(1,6)	(47,06)
11	Кредиторська заборгованність	тис. грн.	1456	1219	(237)	(16,28)
12	Дебіторська заборгованість	тис. грн.	1213	950	(263)	(21,68)
13	Поточна ліквідність підприємства	%	158	113	(45)	(28,48)
14	Коефіцієнт платоспроможності підприємства	К	0,73	0,72	(0,01)	(0,01)

З таблиці 2.1 можна зробити наступні висновки: обсяг виготовленої продукції в 2010 році збільшився на 4,14%, обсяг реалізованої продукції в 2010 році збільшився на 3,88%, чисельність персоналу на підприємстві не змінювалась протягом двох років, собівартість продукції в 2010 зменьшилась на 0,6%, продуктивність праці на підприємстві в 2010 році стала більше на 4,14%, ніж у 2009, також протягом двох років збільшувались показники фонду оплати праці, середньої заробітної плати, показник чистої рентабельності зменшився у 2010 на 47,06%, кредиторська заборгованість підприємства у 2010 році зменшилась на 16,28%, показник дебіторської заборгованості теж ззменшився.

Показник поточної ліквідності підприємства знаходиться вище границь своїх інтервалів (нормативне значення більше 1), проте у 2010 році показник зменшився на 28,48% і це показує, що короткострокові зобов’язання недостатньо забезпечуються своїми активами. Даний високий показник обумовлен тим, що більша частина активів вкладена в запаси готової продукції для реалізації.

Показник чистої рентабельності продукції характеризує ефективність використання коштів, задіянних у процессі виробництва, а саме, скільки підприємство отримує прибутку з кожної гривні видатків на виробництво. Зменшення цього показника в 2010 році на 46,07% характеризує зменшення прибутку в одній гривні видатків на 0,16 грн. Це обумовлюється тим, що підприємство закінчило рік зі збитками.

Коефіцієнт платоспроможності підприємства хоч і знизився у 2010 році на 0,01, проте він знаходився у межах норми (нормативне значення більше 0,5). Показник показує, що підприємство в змозі розрахуватися за поточними зобов’язанями перед кредиторами за рахунок власних коштів.

Для визначення продуктивності праці необхідно використовувати наступну формулу:

, (2.1)