7. Основні форми занять у вузах

Форми. Педагогічна форма - це вид стійкої завершеної організації педагогічного процесу в єдності всіх його компонентів. По мірі складнощів виділяють форми прості, складні і комплексні. Прості форми побудовані на мінімальній кількості методів і засобів. До них відносяться бесіда, екскурсія, вікторина, залік, іспит, лекція, консультація. диспут. Складні форми будуються на розвитку або поєднанні простих форм (наприклад, бесіда і опит). Комплексні форми створюються як цілеспрямована підбірка (комплекс) простих і складних форм (день відкритих дверей, дні, присвячені вибору професії). Форми організації навчання - це урок, лекція, консультація, практика і ін. Виділяють форми індивідуальної, групової і колективної діяльності учнів.

Вузівська лекція – головна ланка дидактичного циклу навчання. Лекція є систематичним, послідовним викладом змісту науки, навчального матеріалу або певної теми, як правило, теоретичного характеру і його запис Мета лекції – формування знань і орієнтовних основ діяльності для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу.

Функції лекції:

До недоліків лекцій слід віднести:

У практиці вузів знаходять застосування різні види лекцій, а їх класифікація проводиться по різних ознаках. По основній меті лекцій розрізняють: навчальні, агітаційні, виховуючі, освітні, розвиваючі лекції. По науковому рівню виділяють академічні і популярні лекції. По дидактичних характеристиках лекції ділять на: вступні, традиційні, потокові, завершальні, узагальнювальні, оглядові, лекції – консультації і лекції – візуалізації. За способом викладу навчального матеріалу лекції можуть бути класичними (інформаційними), бінарними, лекціями - дискусіями, проблемними, лекціями – конференціями, лекціями – візуалізаціями та ін.

Вузівська лекція частіше за все має тривалість 90 хвилин з перервою протягом 5 хвилин. Виділяють так звані фази лекції: початок сприйняття – 4-5 хвилин, фаза оптимальної активності сприйняття – 20-30 хвилин, фаза зусиль – 10-15 хвилин, і фаза стомлення – завершальні хвилини.

У структурі будь-якої вузівської лекції виділяють такі її компоненти, як організація початку лекції, повідомлення теми і цілі заняття, вступна мотивація навчальної діяльності, інформативна частина, що супроводжується постійною мотивацією, і завершальна частина. Особливості структури і методики проведення лекційного заняття істотно залежать від типу лекції.

Взагалі підготовка до лекції включає:

- підбір інформаційного матеріалу з урахуванням дидактичних цілей лекції,

- відбір інформаційного матеріалу з урахуванням часу лекційного заняття,

- визначення структури навчального матеріалу і складання плану, тез або конспекту;

- визначення засобів актуалізації опорного навчального матеріалу і методів мотивації і активізації навчального процесу;

- вибір методів пред'явлення навчального матеріалу з урахуванням його особливостей, кількості студентів, особливостей контингенту, наявності або відсутності засобів візуалізації навчального матеріалу.

Підготовка до проблемних лекцій вимагає додаткової розробки питань і проблемних завдань, послідовності їх постановки і методів пошуку відповідей.

Відзначимо, що більшість лекцій не є монотипними.

Одним з різновидів лекції є вступна лекція. Оскільки вступна лекція повинна орієнтувати студентів в їх майбутній діяльності по вивченню дисципліни, її структура співпалає зі структурою орієнтовної основи діяльності: відомості про предмет (об'єкті) діяльності, її засоби, технологію і продукт (результаті).

Характеристика предмету навчальної діяльності, тобто в даному випадку – предмету вивчення, само навчальної дисципліни, повинна включати:

• назву і аналіз назви навчальної дисципліни,

• відомості про науку, що становить основу навчальної дисципліни, історію її розвитку, сучасний стан, про проблеми і суперечності, характерні для даної області знань, про становлення і розвиток навчальної дисципліни,

• методологічні основи вивчення дисципліни,

• місце навчальної дисципліни в навчальному плані спеціальності і її зв'язок з іншими дисциплінами (опорними і забезпечуваними),

• значення навчальної дисципліни в підготовці фахівців, зокрема – в підготовці до професійної діяльності,

• структуру змісту навчальної дисципліни.

При характеристиці засобів навчальної діяльності слід дати опис інформаційних засобів (підручників і навчальних посібників, інших джерел інформації), а також матеріальних засобів: загальну характеристику лабораторної бази, якщо така буде використана.

Далі студенти повинні бути поінформовані про технологію та організацію навчального процесу: види навчальних занять, їх кількість і порядок проведення, про форми, об'єм аудиторних занять по дисципліні, об'єм і організацію самостійної роботи та консультацій, науково-дослідної і гурткової роботи (якщо такі форми передбачені), організацію контрольних заходів (форми і терміни поточного і завершального контролей).

Вимоги до результату навчальної діяльності повинні конкретизуватися у вигляді критеріїв оцінки результатів поточних і підсумкового контролів, про умови допуску до занять, про методи прийому заліків і іспитів.

Характеристика предмету навчальної діяльності.

Засоби навчальної діяльності.

Технологія та організація навчального процесу.

Вимоги до результату навчальної діяльності.

Найпоширенішими у вищих навчальних закладах є традиційні (класичні) лекції. Класична лекція — інформаційна, на ній подається і пояснюється готова інформація, яку потрібно зрозуміти та запам'ятати. Їх задачі: мотивування учіння, информування по темі, формування ООД, подготовка до самостійної роботи і її організація, розвиток способів розумової діяльності (загальних і предметнипх).

Структура потокових лекцій дуже проста. Це:

- повідомлення про тему, цілі і вступна мотивація навчальної діяльності,

- демонстрація плану або структури навчального матеріалу теми,

- інформаційна частина і відповіді на питання по темі лекції,

-узагальнення змісту навчального матеріалу і підведення підсумків.

Окремим видом потокових лекцій є так звані лекції-візуалізації. Особливістю таких лекцій є перетворення усної інформації у візуальну форму і пред'явлення її через технічні засоби навчання.

Найпростішою формою залучення студентів до навчального процесу при проведенні лекцій є лекція - бесіда (діалог). Структура таких лекцій відрізняється тим, що по ходу лекції викладач спілкується із студентами, ставлячи їм питання, спонукаючи їх до активної діяльності. При цьому питання можуть задаватися як для встановлення ступеня знайомства студентів з проблемою (елементарні питання з відповіддю «Так», «Ні»), так і для її обговорення (проблемні питання).

Одним з прийомів, які застосовуються в лекціях-бесідах, є мозковий штурм. Мета його - сумісний пошук відовіді, правила, закономірності. Структура дій на лекціі при цьому може бути такой: постановка і пояснення проблеми, уточнення варіантів рішень, фіксація запропонованих варіантів на дошці. організація обговорення запропонованих варіантів, підведення підсумків рішення проблеми. Цей тип лекції наближається до так званих проблемних лекцій, на яких нове знання вводиться, як невідоме, яке необхідне «відкрити». Задача викладача – створити проблемну ситуацію, спонукати студентів до рішення проблеми, крок за кроком підводячи їх до мети

Для створення проблемних ситуацій використовують різні прийоми, до яких відносяться: пряма постановка проблеми, цитування суперечливих поглядів різних авторів на одне і те ж питання, вказівки на життєвї явища, які необхідно пояснити після прослуховування частини лекції: зробити висновки, виконати функції опонентів, рецензентів, виділити точну і неточну інформацію, постановка проблемної задачі. Проблемна задача є завданням, що припускає ряд дій, для виконання яких студенту необхідно провести самостійний частковий пошук (способу дії, бракуючих даних).

Одним з видів лекцій є лекції – консультації. Їх основна мета, як це витікає з самої назви, консультування студентів. Існує декілька варіантів методики проведення лекцій – консультацій.

Варіант 1: вступне слово лектора, відповіді на питання студентів і обговорення їх, завершальне слово.

Недоліком цього варіанту є :

Варіант 2: збір питань в письмовій формі до лекції, їх систематизація, відповіді на питання, що поступили, відповіді на додаткові питання, обмін думками, висновки.

Переваги цього варіанту:

Варіант 3: видача завдань на самостійне вивчення матеріалу теми, підготовка питань лектору, відповіді і їх обговорення. Функція таких лекцій:

Варіант 4: повідомлення теми, консультування декількома фахівцями в певній області науки і техніка з ктуальних питань науки і нової техніки.

Значення таких лекцій (лекцій – семінарів):

Якіст лекцій оцінюється за такими критеріями:

• відповідність змісту сучасному рівню науки, висвітлення історії питання, аналіз різних концепцій, зв'язок з практикою;

• наявність пдану, чітка, доведена до студентів структура лекцій;

• пояснення нових термінів, понять, роз'яснення особливо складних питань;

• висвітлення міжпредметних зв'язків;

• активізація мислення студентів;

• використання прийомів закріплення матеріалу: повторення, питання на перевірку уваги, засвоєння, підведення підсумку в кінці лекції;

• увага лектора до роботи студентів на лекції;

• використання прийомів мотивації роботи студентів та підтримки уваги, риторичні питання, ораторські прийоми;

• знання предмета, емоційністькультура мовлення, зовнішній вигляд, уміння встановлювати контакт зі студентами;

• використання наочних посібників, ТСО. Застосування лектором опорних (допоміжних) матеріалів: текст, конспект, записи;

• повідомлення про літературу до лекції..

• Результативність лекції, ступінь досягнення дидактичної мети лекції.

Практичнними заняттями називають заняття, метою яких є формування виконавчих дій. Це - семінари, лабораторні роботи, практикуми та ін.

Лабораторні роботи — це одна з форм навчальних занять і один з практичних методів навчання, в якому дидактичні цілі досягаються при постановці і проведенні студентами експериментів, дослідів, досліджень з використанням спеціального устаткування, приладів, застосуванням спеціальних інструментів і інших технічних пристосувань.

В структурі лабораторних робіт виділяють такі етапи:

— увідно-мотиваційний;

— операційно-пізнавальний;

— контрольно-оцінний;

— завершальний.

Структура лабораторних робіт визначає план їх проведення:

— організація початку заняття;

— повідомлення теми, цілі і мотивація мети;

— актуалізація опорних знань;

— формулювання задач,

— формування ООД, увідний інструктаж і знайомство з інструкцією;

— виконання завдань, вправ або експериментів, розрахунки результатів;

— формулювання висновків і оформлення звіту;

— захист звіту і оцінка результатів роботи.

Назва лабораторної роботи включає

— об'єкт — та частина матеріального миру, процесу, явища, на які направлена навчальна діяльність студентів при виконанні лабораторної роботи;

— предмет — та сторона об'єкту, яка вивчається або досліджується;

— процедура — тобто спосіб впливу на предмет або об'єкт з метою отримання результату. При цьому об'єкт, предмет або процедура діяльності повинні бути новими для студентів.

Дидактичною метою лабораторних робіт є зміна особи студента, досягнення змін в його розвитку. Дидактичні цілі звично характеризувати еталонами сформованості при виконанні роботи учбових дій і необхідних для цього знань. Формулювання мети лабораторної роботи повинне супроводжуватися мотивуючими вказівками, наприклад: освоївши методику .................................., ви зможете .................................................................................

Наступним етапом розробки проекту лабораторної роботи є актуалізація або формування опорних знань і способів діяльності.

Засобом досягнення дидактичних цілей лабораторної роботи є практичні задачі, з формулювання яких починається розробка операційно-пізнавального етапу лабораторних робіт. Ці задачі мають бути чітко сформульовані та по виконанню кожної з них розроблені методичні вказівки.

При плануванні експериментальної частини лабораторних робіт викладач повинен враховувати складність експерименту і час, необхідний для його виконання і обробки результатів.

Організація проведення лабораторних робіт включає обрання форми та підготовку матеріальної бази: предметів і засобів навчання, організація інструктажа студентів по техніці безпеки.

Контрольно-оцінний етап лабораторних робіт включає обробку результатів експериментів, їх аналіз і оцінку, формулювання висновківта заліком.

Практичні роботи – це форма занять, на яких виробляються навики застосування одержаних знань для вирішення практичних задач.

Задача – це мета в обмежених умовах. Ці умови, як правило, накладають на процес досягнення мети самі різні обмеження. У структурі будь-якої задачі присутні такі елементи, як:

- цілі, що виражені у вимогах задачі,

- предметна область із заданими в ній відносинами (умови),

- сукупність дій (оператори), за допомогою яких умови задачі перетворяться для досягнення її цілей.

По ступеню визначеності навчально-педагогічних ситуацій і алгоритмів їх реалізації рішення задач можуть бути алгоритмічними, евристичними і вірогідними.

За способом виразу умов задачі можуть бути кількісними і якісними. Перші вимагають обчислень, другі - відповідей в словесній формі.

За цільовим призначенням розрізняють задачі для мотивівання, закріплення і контролю. Останній тип задач припускає, що певного виду уміння вже сформовані.

По рівню самостійності виділяють задачі для вирішення під керівництвом викладача і для самостійної роботи..

По рівню складності виділяють прості, комбіновані, логічні і творчі задачі. Прості задачі вимагають застосування готової формули для їх рішення. Для вирішення комбінованих задач необхідно використати декілька формул, знайти логічні зв'язки, які вносять в кожну задачу елемент нового. До творчих відносять задачі дослідницького характеру, що включають постановку і вирішення проблеми.

Навчальні задачі характеризуються також складністю і трудністю.

Складність задачі визначається____________________________________. Трудність – це_______________________________________________________.

Структура практичного заняття включає такі етапи, як:

- повідомлення теми і дидактичної мети заняття,

- вступна мотивація навчальної діяльності,

- перевірка або актуалізація базових знань і способів діяльності.

-повідомлення переліку задач, виконуваних на занятті,

- формування орієнтовної основи діяльності по виконанню студентами задач,

- виконання завдань і рішення задач,

- перевірка одержаних результатів і їх аналіз,

- оцінка правильності виконання завдань.

Дидактичний проект практичного заняття визначається структурою заняття і включає:

- визначення теми і формулювання дидактичної і розвиваючої мети заняття,

- розробку методики вступної мотивації навчальної діяльності,

- розробку задач і завдань для вирішення і виконання,

- проектування методики перевірки і актуалізації базових знань і способів діяльності,

-разработку сценарію організації і проведення практичної частини заняття,

- розробку методів і засобів контролю виконання практичних завдань і критеріїв оцінки отриманих результатів.

Одним з видів практичних робіт є семінарські заняття. Семінари - вид занять, який включає самостійне вивчення студентами програмного матеріалу і обговорення на заняттях результатів пізнавальної діяльності.

Їх мета - поглиблене вивчення дисципліни і оволодіння студентами методологією наукового пізнання. На семінарах розв'язується ряд педагогічних задач. Це: повтор навчального матеріалу і закріплення знань, контроль засвоєння навчального матеріалу, педагогічне спілкування, розвиток творчого професійного мислення, формування пізнавальної мотивації, оволодіння мовою відповідної науки, навики дій з формулюваннями і поняттями, оволодіння навиками постановки і рішення інтелектуальних проблем і задач, відстоювання своєї точки зору.

За формою проведення розрізняють семінари:

-семінар – бесіда (вступне слово викладача, бесіда з окремих невеликих питань, підведення підсумків викладачем);

-семінари – обговорення або реферативні семінари відрізняються тим, що на них при керівництві з боку викладача заслуховують доповіді, виступи опонентів, рецензентів;

- читання з комментуванням ставить задачею навчити читати і аналізувати текст;

-семінар – диспут – це проміжний семінар між семінаром - бесідою і семінаром обговоренням;

- семінар - рішення задач включає колективну роботу над поставленою задачею з обговоренням ходу рішення і одержаних результатів;

- міжпредметній семінар і семінар – конференція є найскладнішими і вимагають значної підготовки до участі і проведення,

- групова консультація. Вона проводиться так само, як лекція консультація, але з меншою кількістю студентів (однією групою).

Колоквіум - це одна із форм навчальних занять, яке проводиться в формі бесіди. для встановлення рівня й якості знань. Колоквіум виконує контрольно-навчаючу, стимулюючу функції.

Екскурсія це форма організації в умовах виробництва, музею, виставки з метою спостереження і вивчення учнями різних об'єктів і явищ.За своїм змістом екскурсії можуть бути тематичні та комплексні (оглядові). За містом у навчальному процесі розрізняють вступні, супроводжуючі, підсумкові екскурсії. Підготовка екскурсії полягає: в попередньому визначенні мети, типу й структури екскурсії, в підготовці завдань, у виявленні джерел інформації, складанні плану екскурсії, визначенні маршруту руху, проведенні організаційної бесіди зі студентами. Під час екскурсії викладач керує спостереженнями а в кінці — перевіряє виконання самостійної роботи, підводить підсумки. За матеріалами екскурсії можливе проведення наступного семінарського заняття.

Ефективність екскурсії залежить від чіткості планування, організації, а також від регулярності їх проведення й обов'язкового контролю.