3. Характеристика продуктивних методів навчання.

Метод проблемного викладу - це усний монолог викладача, що активізує продуктивну розумову діяльність шляхом створення для тих, хто навчається проблемної ситуації або групи проблемних ситуацій з наступними пропозиціями до їх вирішення, що вимагають переконливої аргументації й доказів. З визначення слідує, що метод проблемного викладу реалізує перший рівень проблемності в навчанні, коли викладач сам висуває проблеми перед тими, хто навчається, показуючи їм ті або інші протиріччя й створюючи проблемну ситуацію, сам робить пропозиції щодо їх вирішення, сам доводить і перевіряє доказ, робить висновок.

Прийоми проблемного викладу:

• контрдокази викладача передбачуваному опонентові в процесі викладу; пред'явлення студентам навмисно порушеної логіки викладу, доказу й аналізу викладачем отриманих при цьому результатів;

• розкриття викладачем причин і характеру невдач, що зустрічалися на шляху вирішення обговорюваних проблем;

• аналіз викладачем можливих наслідків невірних припущень, членування матеріалу, що викладається на розвиваючі значеннєві моменти;

• фіксування уваги студентів на послідовності протиріч, що виникають у ході вирішення завдань, інтригуючий опис досліджуваного об'єкта з наступною постановкою питання;

• опис конфлікту або протиріччя в конкретній ситуації; персоніфікований опис протиріч;

• опис конфлікту з опорою на історію питання й т.д.

Метод проблемного викладу реалізується у формі проблемної лекції.

Метод діалогічного викладу - це усний діалог двох викладачів однієї дисципліни, у якому моделюються реальна професійна ситуація обговорення того або іншого теоретичного питання з різних позицій: теоретика й практика, представників різних професійних шкіл і напрямків або фахівців, що мають різний погляд на обговорюване питання. Це може бути реальний діалог, а може бути його навчальна імітація.

Метод діалогічного виклад складається з наступних прийомів: чітке тезове оформлення суперечливих точок зору; аргументація й контраргументація; чітка логіка, доказовість, використання прикладів, що підтверджують ту або іншу точку зору; постановка проблемних питань до опонента; пошук консенсусу, вироблення єдиної загальної думки, якщо це можливо. Очевидно, що використання цього методу на занятті жадає від викладачів високої професійної майстерності, інтелектуальної й особистісної сумісності, наявність точок дотику, розвинених комунікативних умінь і здатностей до імпровізації. Алгоритм початкового інструктажу може бути наступної:

1) прослухати персоніфіковану інформацію;

2) відбити її в зошитах, ведучи паралельні записи;

3) зрівняти дві точки зору;

4) зробити свій власний вибір;

5) аргументувати свою позицію.

Основною формою реалізації методу діалогічного викладу є лекція вдвох.

Метод персоніфікованого викладу цей монологічний виклад навчальної інформації викладачем по особистих персональних заявках тих, хто навчається.

Технологія організації такого викладу складається із трьох етапів: вступного, властиво викладу й завершального.

Вступний етап. Викладач називає тему й пропонує студентам потязі 2-3 хв сформулювати йому питання по зазначеній темі (усно або письмово). Цей етап буде проведений ефективно. якщо в студентів є необхідний соціальний досвід, запас знань і уявлень про предмет розмови. При відсутності запасу знань і уявлень викладач повинен його створити, організувавши попередню самостійну роботу студентів по темі.

Виклад навчального матеріалу. Викладач протягом 3 - 4 хв сортує питання студентів по змісту й на підставі їх створює план викладу. Пункти плану відрізняються від формулювань заданих питань і носять більш загальний характер, при цьому обов'язково містять у собі всі задані студентами питання Після цього йде виклад теми. Активність тих, хто навчається тут досягається за рахунок персоніфікації, тому що студент чекає відповіді на свій, особисто їм заданий, питання, і, отже, він вкрай уважний до викладу.

Завершальний етап. Викладач наприкінці викладу просить студентів оцінити їхній ступінь задоволення відповідями викладача на поставлені питання, а потім, у свою чергу, оцінює характер і зміст питань як відбиття інтересів, потреб і рівня знань що навчаються.

Персоніфікований виклад може бути трьох видів: вступний виклад; діагностико-корегуючий, підсумковий.

Основними прийомами методу персоніфікованого викладу є: виділення рівня готовності до сприйняття нового, узагальнення й формулювання проблем, що цікавлять аудиторію; експромт-планування навчального матеріалу особистісно-орієнтована (на конкретного студента або групу студентів) навчальна інформація; виявлення ступеня задоволення студентів отриманою інформацією; оцінка викладачем рівня вимог студентів до навчальної дисципліни визначення перспектив професійного навчання.

Формою реалізації методу персоніфікованого викладу є лекція-пресконференція.

Метод контрольного викладу - це монологічний виклад викладачем навчального матеріалу, у якому закладена певна кількість помилок різного характеру (змістовного, методичного, поведінкового й т.д.). Важливо, щоб це були помилки типові, найпоширеніші в професійній діяльності, що допускають студентами на заліках, іспитах і т.д. Використання цього методу в практиці професійного утворення дозволяє розвивати в тих, хто навчається, навички експертів, опонентів, рецензентів.

Технологія підготовки й проведення методу контрольного викладу містить три етапи: підготовчий, викладу, підсумковий.

Підготовчий етап. Педагог закладає в зміст викладу заплановані помилки, кількість яких залежить від специфіки навчального матеріалу, дидактичних і виховних завдань заняття. Помилки по ступені складності виявлення повинні бути різними: ті, що лежать на поверхні (при їхньому виявленні студенти здобувають впевненість і стимул до подальшої роботи) і ретельно сховані (для їхнього виявлення необхідні глибокі й міцні знання). Ступінь складності замічених студентами помилок дозволяє виявити рівень засвоєння навчального матеріалу. Перед тим як використати метод контрольного викладу, викладач повинен заздалегідь довести до відома тих, хто навчається про майбутню роботу, щоб дати їм можливість підготуватися до неї.

Властиво виклад. Викладач нагадує про суть майбутньої роботи, називає кількість помилок, які необхідно знайти, і переходить до викладу. Студенти уважно слухають і записують помічені помилки на лівій стороні аркуша, одночасно на правій стороні аркуша роблять виправлення допущених викладачем помилок.

Підсумковий етап. Наприкінці заняття йде розбір запланованих, помилок.

Функції даного методу досить великі: контролююча; коригувальна; навчальна; стимулююча; що виховує; розвиваюча.

Метод евристичного діалогу - це питально-відповідний спосіб організації процесу навчання, у якому питання має проблемний характер, а відповідь є результатом активного аналітичного пошуку студентів під керівництвом викладача. Розрізняють властиво евристичну бесіду й проблемно-пошукову бесіду. Відмінність полягає в тому, що в евристичній бесіді припущення, гіпотези стосуються лише одного з основних елементів нової теми, а в проблемно-пошуковій бесіді студенти вирішують цілу серію проблем (проблемних ситуацій). Це означає, що евристична бесіда складається з одного проблемно-проблемно-структурованого блоку, у рамках якого навчальна діяльність розвивається за схемою:

• організація проблемної ситуації (викладач);

• висування гіпотез (ті, хто навчаються);

• обґрунтування й доказ (викладач разом із тими, хто навчаються - колективна робота);

• висновок (викладач або ті, хто навчаються — залежно від рівня підготовленості й розвитку студентів).

Проблемно-пошукова бесіда складається, як правило, з ряду проблемно-структурованих блоків і являє собою поліструктуру послідовного типу. Тут вибудовується ціла серія наступних одне, за іншим і взаємозалежних проблемних питань, що перебувають у системі всіх властивих їм елементів (гіпотеза, докази, висновок). У рамках цього методу навчальна діяльність розвивається за схемою:

• організація проблемної ситуації (викладач);

• висування гіпотез ті, хто навчаються під управлінням викладача);

• обґрунтування й доказ ( ті, хто навчаються під керуванням викладача);

• висновок (учні під управлінням викладача);

• організація проблемної ситуації як наслідок першого висновку (викладач);

• висування гіпотез (ті, хто навчаються) і т.д.

Прийоми, що відповідають методу евристичної бесіди, такі: висування гіпотез, пошук аргументації; пошук схованих вузлових ланок міркування; навідні запитання; виявлення ряду приватних завдань, що виводять на рішення основної; пошук можливих помилок у міркуваннях; організація конкретних спостережень; проблемний експеримент або демонстрація; узагальнення.

Евристична й проблемно-пошукова бесіди по ступеню вникання тих, хто навчається в самостійну учбово-пізнавальну діяльність відповідають другому рівню проблемності.

Метод аналізу виробничих ситуацій являє собою спосіб свідомого планування й організації навчальної діяльності студента, що дозволяє йому по зовнішніх ознаках, обставинах, умовах уявити внутрішній характер явища, процесу й прийняти доцільне рішення. Метод аналізу виробничих ситуацій включає наступні прийоми: уявне розчленовування предмета, явища, умов для виявлення складу їхніх частин, елементів, сторін, властивостей, характеристик, параметрів; установлення взаємозв'язків й ухвалення рішення, оптимізуючого регулювання, перегрупування, реконструювання й т.д. Безумовно, що до реєстру прийомів методу аналізу виробничих ситуацій входять також прийоми й методи проблемного навчання.

Формою реалізації методу є виробниче завдання, що утворить комплекс по розробці програм для автоматизованого встаткування; визначенню параметрів виробничих робіт; проектуванню технологічних процесів; конструюванню технологічного оснащення й пристосувань. Для формування вмінь по використанню узагальненої орієнтовної основи виробничої професійної діяльності використаються учбово-виробничі завдання «на перенесення».

Великий цілісний клас виробничих завдань може бути класифікований на два типи: виробничо-технічні й виробничо-технологічні.

Дослідницький метод - це метод самостійної ;учбово-пізнавальної діяльності практичного й експериментального характеру, коли студенти самі формулюють проблему, усвідомивши маючі місце протиріччя, самі висувають припущення й прагнуть дозволити їх. Метод відповідає третьому рівню проблемності по ступені никання тих, хто навчається в самостійну пізнавальну діяльність.

Виділяють два види дослідницького методу: 1) проблемно-пошукові вправи, 2) експеримент.

Проблемно пошукові вправи припускають рішення як теоретичних, так і практичних завдань, запропонованих викладачем. Рішення полягає в самостійному виконанні тими, хто навчається певних видів дій, у результаті яких відбувається засвоєння нових знань або їхніх елементів. Прийоми реалізації даного виду дослідницького методу включають наступні самостійні дії студентів:

• складання нестандартних завдань:

• формулювання проблеми;

• аналіз даних з метою виявлення надлишкових;

• визначення сутності й механізму протікання явища, процесу;

• перенесення придбаного знання в нову конкретну нестандартну ситуацію (евристичний прийом), опис об'єкта без наявності інструкцій і т.д.

Експеримент як метод використається в дослідницьких лабораторних роботах, у ході виконання яких виявляються нові умови , закони, теорії.

І відзначимо, що дослідницький метод ефективний при вивченні матеріалу, що: містить причинно-наслідкові зв'язки; не є принципово новим, а являє собою логічне продовження раніше вивченого; доступне для самостійного пошуку; має в основі фундаментальні ідеї, закони й теорії в даній галузі науки; має узагальнюючий характер.

Метод мозкового штурму - це інтенсивне хаотичне генерування ідей без їх негайного аналізу й з віддаленої за часом оцінкою. В основі методу мозкового штурму лежить створення імовірнісних ситуацій, що активізують асоціативні здатності людини. Метод мозкового штурму має ряд модифікацій, основні з них: групове рішення проблеми, масова мозкова атака, концентрація ідей.

Групове рішення проблеми припускає створення з найбільш підготовлених студентів спеціальної групи генераторів ідей. За певний час учасники цієї групи знаходять варіанти рішення проблеми, і пропонують їх на загальне обговорення.

Метод мозкового штурму складається з наступних прийомів: груповий пошук; захист ідей або аргументація; ранжирування знайдених шляхів виходу; передача знайденої ідеї зацікавленій особі з метою її подальшого захисту. Ці прийоми, у свою чергу, містять у собі змагання, методи й прийоми проблемного навчання як основного у творчих методах.

Наступний етап - експертиза - процес досить трудомісткий, оскільки треба оцінити кожну ідею з економічної й технічної точок зору.

Достоїнством методу є та обставина, що студенти вільно висловлюють навіть самі абсурдні й фантастичні ідеї, не боячись бути обсміяними або не почутими. Це - перший крок до творчості.

Недоліком методу є низька результативність рішення проблем.

Метод зворотного мозкового штурму - це хаотичне інтенсивне генерування критичних зауважень на адресу наявного рішення якої-небудь проблеми. Завдання використання - перевірити висунуте рішення на міцність шляхом організації його ретельного аналізу. Технологічно метод реалізується також у два етапи:

1) організується група розроблювачів з 6-7 чіл., у яку включаються студенти, здатні не ображатися на критику. Група шукає рішення якої-небудь проблеми. Даний етап може бути виведений за рамки заняття, тобто це може бути домашнє завдання групового характеру.

2) генеруються критичні зауваження, що не дозволяють використати дане рішення як оптимальне. Етап може бути реалізований по-різному: можна розбити всю аудиторію на мікрогрупи, які напрацьовують загальні критичні зауваження й потім їх захищають; можна організувати цю роботу в індивідуальному порядку (кожний вносить своє зауваження), всі зауваження записуються, а потім колективно обговорюються; можна використати прийом «гойдалок» - створити спеціальну групу опонентів, які будуть відстоювати ненадійність рішення й, отже, протистояти групі розроблювачів (аргумент на користь рішення - контраргумент проти рішення), при цьому інші учасники є незалежними експертами, які віддадуть свої голоси або за запропоноване рішення, або за його відставку.

Таким чином, прийоми, що становлять метод зворотного мозкового штурму, зводяться до наступним: пред'явлення проблеми викладачем; попередній пошук рішення проблеми студентами; пред'явлення знайденого студентами рішення проблеми; аргументація й докази; груповий збір критичних зауважень і контрдоказів; використання «гойдалок проти»; організація групи незалежних експертів й, звичайно ж, всі методи й прийоми проблемного навчання, які ставляться до всіх продуктивних методів навчання в силу їх творчого, розвиваючого характеру. Метод зворотного мозкового штурму має ті ж достоїнства й недоліки, що й метод прямого мозкового штурму. Звертаємо ще раз увага на те, що даний метод ефективно розвиває критичність розуму, що є складовою частиною будь-якої професійної діяльності.