2.Громадянська війна в Англії

Англі́йська громадя́нська війна́ (англ. English Civil War; відома також як Англі́йська револю́ція XVII столі́ття; у радянській історіографіїАнглійська буржуазна революція) — процес переходу у Англії від абсолютної монархії до конституційної, за якої влада короля обмежена владою парламенту, а також гарантовані цивільні свободи.

Революція набула форми конфлікту виконавчої і законодавчої влад (король Карл І і роялісти (кавалери) проти парламенту під керівництвомКромвеля), що вилився у громадянську війну, а також форму релігійної війни між англіканами і пуританами. У Англійській революції був відмічений, хоча грав і другорядну роль, також елемент національної боротьби (між англійцями, шотландцями та ірландцями).

Приводом до війни були неконституційні акти короля, а причиною - боротьба за владу між королем і парламентом. Воєнні дії почалися серією поразок роялістів, що завершилися полоном Карла у 1647 та його стратою у 1649. Війна продовжувалася до останнього розгрому роялістських військ при Ворчестері у 1651. Кромвель правив до своєї смерті у 1658.

Причини та передумови

Економічний розвиток призвів до загострення суперечностей між буржуазією і новим дворянством, з одного боку, і монархією та феодальнимдворянством — з другого.

Особливо гострого характеру ці суперечності набрали при Стюартах — Якові І (1603—25) і Карлі І (1625—49). Незадоволення буржуазії феодально-абсолютистськими порядками проявилось у русі пуритан і парламентській опозиції.

1629 Карл І, незадоволений опозицією парламенту, розпустив його і 11 років правив країною як самодержець. У 1640, потребуючи грошей для провадження війни проти Шотландії, король скликав парламент (Довгий парламент, 1640—53), що став органом буржуазної революції.

У 1641 парламент змусив короля усунути від влади найактивніших прихильників абсолютизму, ліквідував надзвичайні королівські й церковні суди, скасував податки, запроваджені без згоди парламенту королівським урядом, ухвалив постанову про обов'язкове скликання парламенту кожні три роки і позбавив короля права самовільно розпускати парламент. Карл І, підтриманий феодальним дворянством і англіканською церквою, у серпні 1642 став на шлях збройної боротьби проти парламенту.

Почалася перша громадянська війна.

[Ред.]Хід революції [ред.]Перша Громадянська війна (1642—1646)

Сцена битви при Нейсбі (сучасна реконструкція)

• 1640, 3 листопада — після дванадцятирічної перерви скликаний парламент, що незабаром вийшов з-під контролю корони і пізніше був названий Довгим (англ. Long Parliament), оскільки діяв до 1653 року.

• 1641 — парламент відмовився фінансувати придушення заколоту Ірландії і прийняв закон про неможливість розпуску парламенту без його згоди. У серпні 1641 парламент прийняв «Велику ремонстрацію» — збірка статей, що перераховували злочини корони. Після цього державна влада фактично зосередилася в руках парламенту.

• 1642 — спроби короля Карла I розпустити Парламент приводять до протистояння прихильників Парламенту (англ. Roundheads —«круглоголових») і прихильників короля («роялістів»).

  • 10 січня король покидає Лондон

  • 4 липня був створений Комітет оборони, що очолив військову діяльність парламенту.

  • 6 липня парламент ухвалив рішення про набір 10-тисячної армії, призначивши головнокомандуючим графа Ессекса. На чолі парламентської армії у перші роки війни стояли представники правого крила парламенту, не схильні до повного розриву з королем. Армія мала відносно слабу кавалерію, не було регулярного централізованого постачання військам продовольства і амуніції. У зв'язку з цим армія парламенту в перші роки війни зазнавала поразок.

  • 22 серпня король оголошує початок операції по придушенню заколоту графа Ессекса, що фактично означає оголошення війни парламенту. Резиденцією «кавалерів» став Оксфорд.

  • 1642 23 жовтня — Битва при Еджайлі перша крупна битва парламентських сил «круглоголових» і «кавалерів», друга — в листопаді при Тернхем-грін.

• 1643, 20 вересня — Перша битва при Ньюбері. Військовий союз з шотландцями.

• 1644 — шотландська інтервенція. Битва при Марстон-мурі. «Кавалери» зазнали нищівної поразки на півночі Англії.

• початок 1645 — командування армією парламенту переходить до представників середніх верств буржуазії і нового дворянства — так званих індепендентів, прихильників рішучої боротьби з королем, їх лідер Олівер Кромвель реорганізував армію, зробивши загони селян і міської бідноти її основною ударною силою.

• 1645, 14 червня — битва при Несбі: розгром «кавалерів»

• 1646, 24 червня — узяття Оксфорда: втеча короля до Шотландії.

• 1648 — Карл І зробив спробу знову розпочати громадянську війну, але й на цей раз перемогла революц. армія.