•не відмовлятися (відмовлятися можна лише у виняткових випадках) сісти за столик капітана;

•познайомитися із сусідом (сусідкою по каюті, але не нав´язувати своє товариство;

•у ресторані із сусідами по столику підтримувати хороші стосунки;

•підтримувати чистоту в каюті;

•запастися лікарськими засобами від морської хвороби. ЗАПАМ´ЯТАЙТЕ!!!

На кораблі сходи називають трапом, човен — шлюпкою, номер — каютою, поверх — палубою.

12.4. На вернісажі, в картинній галереї

Часто доводиться бувати на вернісажах (вернісаж — урочисте ^7 відкриття художньої виставки). Це не прийом, а швидше — невеликий світський раут. На вернісажі часто подають алкогольні напої (шампанське, біле вино, коктейлі, крюшон, шеррі тощо), скромну закуску (крекери, маленькі бутерброди тощо). Для неширокого кола запрошених пропонують чай, каву з печивом.

Вернісажі допомагають творчим людям зустрітися, обговорити проблеми, ідеї, дають можливість зустрітися з потенційними замовниками і покупцями.

На вернісажах і в картинних галереях рекомендують:

•знімати верхній одяг і здавати в гардероб чи камеру зберігання великі сумки і портфелі;

•стримано реагувати на побачене (як словами, так і жестами);

•під час перегляду експозиції спокійно і неголосно обмінюватися думками, не заважаючи іншим відвідувачам;

•до виставочного залу заходити тихо, не турбуючи інших;

•уважно слухати пояснення екскурсовода;

•запитувати під час паузи;

•бути скромним у висловлюванні своїх вражень. Не рекомендують:

•хворіючи, відвідувати вернісажі;

•близько підходити до відвідувачів, голосно розмовляти зі своїми друзями, шуміти, привертати на себе увагу;

•торкатися експонатів;

•говорити голосно;

•робити зауваження.

Вернісаж рекомендують розпочати з виступу організаторів виставки, почесних гостей про авторів (чи автора) художніх робіт. Далі слово надають авторові чи авторам.

Гості можуть переглянути його (їх) роботи, оцінити. Після перегляду гостей можна пригостити і запросити до обговорення. Кожен може підійти до будь-якої групи, познайомитися, обмінятися думками (власні думки нав´язувати іншим не можна).

Вихованою вважається людина, яка не висловлюється категорично.

Не забудьте на вернісажі:

•привітати автора з виставкою;

•бажано обговорити його творчі здобутки;

•якщо незнайомі — бажано підійти до автора з привітаннями, словами подяки за побачені роботи;

•зробити осмислений і коректний запис у книзі відгуків (авторові буде приємно знати думку всіх відвідувачів).

12.5. У театрі, бібліотеці

У театрі бажано збиратися заздалегідь. Якщо вистава має відбуватися в будень, потрібно так спланувати час, щоб мати змогу У перевдягнутися після роботи, привести себе в порядок.

До театру потрібно прийти завчасно, здати в гардероб верхній одяг, знайти свої місця.

У гардеробі чоловік повинен допомогти жінці зняти пальто і здати його в гардероб. Номер має лишити в себе.

До театрального залу чоловік заходить першим, а виходить із залу першою жінка.

У театрах Європи прийнято, щоб жінка сиділа праворуч від чоловіка. Якщо ж жінці там сидіти незручно, чоловік має люб´язно запропонувати їй своє місце.

Якщо до театру прийшли дві пари, то до зали має зайти першим чоловік, потім обидві жінки, а за ними — другий чоловік. Так вони і сідають на свої місця: дві жінки посередині, а чоловіки — скраю.

Свої місця (особливо посередині) потрібно зайняти так, щоб менше турбувати інших людей.

Якщо ж потурбували людей, потрібно вибачитися, проходячи повз них. Проходити потрібно обличчям до тих, що сидять. Чоловік має йти першим, допомогти своїй супутниці сісти, опустивши сидіння крісла, потім сідає сам.

У театрі не можна:

•шуміти, опускаючи і піднімаючи сидіння крісла;

•повністю займати поруччя;

•обпиратися на спинку переднього крісла чи упиратися в неї ногами;

•у бінокль роздивлятися тих, хто в залі;

•розкладати на бар´єрі балкона сумочки, програми та інші речі;

•сідати на чуже місце;

•розмовляти під час вистави, потрібно лише слухати і дивитися;

•залишати зал під час вистави (краще це зробити під час перерви, якщо в тому є необхідність);

•шелестіти обгортками від цукерок чи програмою;

•клацати замком сумочки, хитати головою;

•стукати пальцями чи відбивати такт ногою;

•підспівувати;

•кашляти, чхати;

•реагувати вголос на помилки актора;

•супроводжувати аплодисменти вигуками і тупотом;

•аплодувати раніше часу (коли ще звучить твір);

•роздивлятися відвідувачів театру у фойє під час антракту;

•бігти в гардероб, коли ще не опустилася завіса.

Якщо спектакль вам сподобався, можна піднести квіти акторові, який, на вашу думку, грав найкраще.

Якщо ви прийшли на спектакль з друзями і вистава закінчилась не дуже пізно, можна запросити їх до себе на "вечерю після театру" (поєднуючи прекрасне з корисним).

У бібліотеці. Щоб користуватися бібліотекою, потрібно знати такі правила поведінки:

•до книг ставитися бережно;

•брати книги лише чистими руками;

•гортаючи книжку, не можна слинити пальці;

•не можна загинати ріжки сторінок;

•сторінку книги потрібно брати обережно за середину або верх і так перегортати;

•не можна загинати обкладинку книги чи брошури назад (щоб не поламати оправи);

•не можна загинати ріжки сторінки для помітки місця, де закінчено читання. Варто використовувати закладку;

•у книжці не можна нічого писати і малювати;

•важливе повідомлення із книги записують у зошиті, блокноті тощо (потрібно занотувати прізвище автора, ініціали, назву книги, рік видання, видавництво, кількість сторінок, сторінку, з якої виписано цитату);

•не можна виривати сторінок у книжці.

Книги потрібно берегти, щоб ними могли користуватися інші покоління людей, бо, як писав І. Я. Франко:

Книги — морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить.

РОЗДІЛ 13. ДІЛОВИЙ ОДЯГ 13.1. Дещо про одяг

Людина сама вибирає, що й коли вдягнути, не завжди усвідомлюючи, що прагне зробити більш виразнішими або непомітними деякі риси, свої психологічні та соціальні якості.

Елементи одягу насамперед є знаками групової належності. Розуміння свого місця в тій чи іншій соціальній ієрархії, групі, в усій системі суспільних відносин визначає характер спілкування та взаємодії.

У минулі часи це було настільки важливо, що люди відповідного суспільного статусу були зобов´язані носити строго визначений одяг. Так, у стародавньому Китаї одяг жовтого кольору носив тільки імператор, і якщо хтось із підданих робив спроби поміряти жовтий халат, то міг поплатитися за це своїм життям. У середньовічній Європі церква диктувала в одязі практично все: довжину і ширину сукні, довжину носка взуття, кількість і характер прикрас для представника кожного соціального класу. Зрозуміло, що по одягу житель середньовіччя одразу міг визначити соціальний статус кожної людини.

Разом із демократизацією суспільства офіційна роль одягу міняється. Зараз немає таких жорстких заборон і правил, хоча представники деяких професій мають свій спеціальний одяг. Але й тепер зв´язок костюма і соціальної ролі залишається досить сильним. Дослідження свідчать, що майже всі дорослі можуть по одягу визначити статус людини, приблизно вказати рід її занять. При цьому ми спираємось на якість костюма, яка прямо пов´язана з його вартістю, співвідношенням з модою, дефіцитністю, елітарністю тощо. Оцінка костюма несвідомо переноситься на оцінку особистості.

Одяг (зокрема спеціальний) спонукає людину приписувати іншій ті якості, які вона не проявила, але які асоціюються з відповідною соціальною роллю. Психологи називають це явище "ефект ореола".

Часто він допомагає нам швидко й досить точно оцінити людину. Одягаючи той чи інший одяг, люди й самі підсвідомо розраховують на цей ефект. Але найсильніший ефект викликає традиційний строгий костюм, дивлячись на який ми підсвідомо робимо висновок, що перед нами серйозна людина, яка займається серйозною справою. Такі костюми носять президенти, міністри, підприємці, професори, управлінці та інші ділові люди.

Можливість розпізнати людину за її одягом не потрібно переоцінювати. Адже костюми, сукні подібного фасону носять різні люди, наділені індивідуальними особливостями. Крім того, існує мода, яку майже неможливо співвіднести із психологією особистості. Тому в манері вдягатися виявляється дві тенденції: прагнення до інтеграції, спільності з іншими; прагнення ствердити власне "Я", виділитися з маси.

Швидкий розвиток виробництва і пов´язана з цим проблема вдосконалення ділових стосунків змушують усе більше уваги звертати не тільки на прямі, а й на додаткові фактори, які впливають на успіх у ділових контактах, а правильно вибраний костюм допомагає створити необхідну ділову атмосферу. Наш одяг — це частина того внутрішнього світу, котрий свідчить про нашу особистість, статус, авторитет.

Усі знають прислів´я "Зустрічають за одягом, а проводжають за розумом".

Форма одягу — найкраща характеристика людини, яка відображає смаки і звички особистості. У житті людини естетика костюма має не менше значення, ніж естетика