Семінар 2. Валюта та валютні відносини

1.Сутність та види валют

Загальним правилом розвинутої форми товарного виробництва є вираження ціни товару в національних грошових одиницях. В Україні -гривня, в Росії - рубль, в США - долар, в Німеччині - марка, у Великобританії - фунт стерлінгів, в Італії - ліра, в Японії - ієна і ін. Наявність в державі грошової одиниці до недавнього часу вважалась обов'язковим атрибутом національного суверенітету. Грошові одиниці в рамках національних економіки виконують функцію міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження. В економічних відносинах між країнами національні грошові одиниці виконують роль світових грошей. Гроші, що використовуються в міжнародних розрахунках, прийнято називати валютою.

Валюта обслуговує зовнішню торгівлю товарами і послугами, міжнародний рух капіталу, переведення прибутків з країни в країну, зовнішні позички та субсидії, міжнародний туризм, державні і приватні грошові перекази тощо. Отже, валюта - це не новий тип грошей, а лише особливий спосіб їх функціонування, зв'язаний з існуванням операцій міжнародного характеру.

Прийнято розрізняти національну валюту, іноземну валюту, міжнародну валюту. Національна валюта становить собою законний платіжний засіб на території країн, що її випустили (гривня в Україні, рубль в Росії, франк в Франції). Іноземна валюта - це платіжний засіб інших країн що законно чи незаконно використовується на території даної країни (долари в Україні, рублі в Чехії).

Міжнародна валюта становить собою розрахункову одиницю, платіжні засоби, створені і використовувані країнами в рамках світової співдружності або в її окремих регіонах. В наш час основними видами міжнародної валюти є:

СДР - спеціальні права запозичення, які застосовуються в МВФ. Вони становлять собою безготівкові грошові одиниці, які перебувають на розрахункових рахунках держав - членів МВФ.

Євро - безготівкова регіональна грошова одиниця, що застосовується в Європейському Союзі.

Валюти країн світу можуть поділятися на групи в залежності від тих чи інших ознак. Найбільш часто розрізняють: резервну валюту, валюту, що вільно використовується, і тверду валюту.

Резервна валюта-це валюта (або валюти), в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття негативного сальдо платіжного балансу.

Валюта, що вільно використовується, - це валюта, яка широко використовується для здійснення платежів по міжнародних операціях і активно продається та купується на головних валютних ринках. Такими валютами в наш час є долар США, японська ієна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк і німецька марка.

Тверда валюта - це валюта, що характеризується стабільним валютним курсом. Валютний курс - це ціна однієї валюти, виражена в валютах інших країн. Нерідко поняття твердої валюти використовується як синонім конвертованої валюти. Це правомірно, але стабільність валютного курсу виступає лише однією з важливих умов конвертованості.

В міжнародній економіці конвертованість валюти означає здатність резидентів і нерезидентів вільно, без жодних обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в операціях з реальними та фінансовими активами.

Ступінь конвертованості валюти залежить від того, які обмеження накладає уряд на обмін валюти. В залежності від типу міжнародних операцій валюта може бути конвертована по поточних операціях, по капітальних операціях і повністю конвертованою.

Конвертованість по поточних операціях означає відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточних міжнародних операціях, зв'язаних з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переведеннями доходів і трансфертів. В залежності від існуючого режиму валютного курсу конвертованість по поточних операціях буває жорсткою і м'якою. Жорстка конвертованість означає, що національна валюта має фіксований курс по відношенню до іноземної валюти. М'яка конвертованість означає, що національна валюта має плаваючий курс по відношенню до іноземної валюти.

Конвертованість по капітальних операціях означає відсутність обмежень на платежі і трансферти по міжнародних операціях, що зв'язані з рухом капіталу, таким як прямі і портфельні інвестиції, кредити і капітальні гранти.

Повна конвертованість означає відсутність будь-якого контролю і будь-яких обмежень по поточних і капітальних операціях. Повна конвертованість передбачає також відсутність обмежень на експорт або імпорт товарів і послуг, які (обмеження) можуть вплинути на ціни. При цьому не виключається незначне регулювання зовнішньої торгівлі, яке не вносить суттєвих змін у світові ціни.

В залежності від відношення до валюти резидентів і нерезидентів розрізняють внутрішню конвертованість і зовнішню конвертованість.

Внутрішня конвертованість означає право резидентів (тобто всіх фізичних і юридичних осіб, що перебувають в країні понад один рік) купувати, мати і здійснювати операції всередині країни з активами в формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті.

Внутрішня конвертованість означає, скажімо, право українця обміняти гривні на долари і заплатити доларами за купівлю товару в українському магазині або покласти долари на валютний рахунок в українському банку. В усіх розвинутих країнах має місце внутрішня конвертованість, хоча на практиці її не завжди реалізують, адже працівникові магазину важче здійснювати розрахунки в іноземній валюті. Він воліє здійснювати їх в національній валюті і цим самим примушує покупця обміняти її спочатку на національну валюту і тільки після цього зробити платежі.

Зовнішня конвертованість означає право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.