4. Попит на фактори виробництва і пропозиція факторів виробництва, їх особливість.

Попит на ресурси залежить від:

- попиту на готову продукцію;

- технології, яку фірма обирає для виробництва продукції;

- співвідношення продуктивності і ціни ресурсу.

Ці чинники впливають на формування кривої попиту на фактори виробництва не тільки фірми, але й галузі, а також економіки в цілому.

У короткостроковому періоді, коли змінним є лише один ресурс і дія закону спадної віддачі зумовлює спадання продуктивності додаткових одиниць ресурсу, перед фірмою постає проблема визначення оптимальної кількості покупок фактора виробництва з метою максимізації чистої вигоди.

Чиста вигода покупця визначається як різниця між цінністю покупки і видатками на неї. Оскільки згідно закону спадної граничної корисності кожна додатково придбана одиниця товару має для покупця все меншу цінність, він буде нарощувати чисту вигоду від збільшення кількості покупок доти, доки приріст чистої вигоди не зменшиться до нуля.

Загальне правило максимізації вигоди для покупця полягає у тому, що чиста вигода максимізується, коли гранична цінність покупки стає рівною граничним видаткам.

Якщо будь-яка фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна є величиною сталою, то граничні видатки на ресурс співпадають з середніми видатками і з ціною ресурсу.

Правило оптимального використання ресурсів: прибуток будь-якої фірми буде максимізуватись за умови, що гранична доходність ресурсу буде рівною граничним видаткам на ресурс, або його ціні.

Фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними видатками на нього (ціною ресурсу) і розширює попит на ресурс, доки гранична доходність ресурсу перевищує граничні видатки (ціну).

Внаслідок дії закону спадної віддачі, гранична доходність кожної додаткової одиниці ресурсу спадає. Тому фірма розширює купівлю ресурсу до обсягу, за якого гранична доходність останньої з куплених одиниць зменшується до рівня ринкової ціни ресурсу[5, c. 103-106].

Ринковий попит на ресурс в умовах досконало конкурентного ринку представляє собою суму обсягів попиту всіх галузей, де використовують даний ресурс, за кожної можливої ціни ресурсу.

В умовах монополії попит фірми на ресурс є галузевим попитом.

У довгостроковому періоді фірми можуть змінювати обсяги всіх використовуваних ресурсів, тому довгостроковий попит фірми на ресурс є більш еластичним, ніж короткостроковий.

У пошуку оптимальної комбінації вхідних ресурсів фірми повинні розв’язати дві взаємопов’язані проблеми: знайти таке співвідношення вхідних ресурсів, яке дозволило б виробляти заданий обсяг продукції з найменшими витратами; знайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б одержати максимальний прибуток.

Основне правило мінімізації видатків на заданий обсяг продукції: мінімальні витрати на будь-який обсяг фірма забезпечує за такого співвідношення ресурсів, для якого відношення граничних продуктивностей ресурсів до їхніх цін є однаковим для всіх видів ресурсів.

Існує багато рівнів виробництва, для яких можна мінімізувати витрати, але лише один з них дозволяє максимізувати прибуток. Для його визначення фірма застосовує правило оптимального використання ресурсів[2, c. 114-117].

Ринок — це сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками і споживачами у процесі вільного еквівалентного обміну виробленими благами (послугами), який організований за законами товарного виробництва і грошового обігу.

Система ринкової організації суспільного господарювання являє собою багатоскладову систему зв'язків, за допомогою якої незліченні, вільно обрані рішення враховуються, підсумовуються і взаємно врівноважуються. 

Згідно ідеології соціального ринкового господарства, держава повинна приймати участь у перерозподілі первинних доходів, які утворюються безпосередньо у процесі виробництва, на користь тих, хто за хворобою, віком, у випадку безробіття та з інших незалежних від нього причин не приймає участі у виробничому процесі і при первинному розподілі доходів залишається ні з чим.

Ринок товарів та послуг - це організаційні, матеріальні та технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, накопичуються, зберігаються та продаються. Це також певні схеми й структури товаропросування, матеріально-технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торгових підприємств, торговельно-технологічне обладнання, засоби організації та обліку товаропросування, система торговельних та післяпродажних послуг.

Інфраструктура ринку — організаційні, матеріальні й технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, нагромаджуються, зберігаються і продаються.

Національна економіка- це структурована в галузевому і територіальному просторі економічна діяльність у масштабах країни, що регулюється інституціональною системою, яка відповідає економічному, політичному та ідеологічному устрою (порядку), сформованому в цій країні.

Валовий внутрішній продукт (ВВП)— це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.

Валовий національний продукт ( ВНП) - це найобширніша міра сукупного обсягу національного виробництва товарів і послуг. Це сума ринкових вартостей споживання, валових інвестицій, урядових покупок товарів і послуг та чистого експорту

 Чистий національний продукт являє собою загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, які були вироблені і спожиті населенням за конкретний період часу (протягом року).

Національний дохід (НД) – це вартість створеного в країні протягом року продукту, що являє собою дохід, який приносять всі чинники виробництва (земля, праця, капітал, підприємництво). 

Список використаної лiратури

1. Курс економічної теорії. Під ред. Чепуріна М.Н., Кисельової Є.А. Кіров, 2002.  2. Макконнелл К. Р., Брю С.Л. Економікс: принципи, проблеми і політіка.М., 1992. - Т.1.  3. Маршал А. Принципи економічної науки. - М. 1993. - Т.1  4. Економічна теорія. Під ред.А.І. Добриніна, Л.С. Тарасевича. СПб, Пітер, 2002.  5. Піндайк Р., Рубінфельд Д. Мікроекономіка М., 1992.  6. Кудряшова Р.П., Матвєєв Ю.В. Основи економічної теорії. Самара, 2008.  7. Відяпін В.І., Добринін А.І., Журавльова Г.П., Тарасевич Л.С. Економічна теорія. М.: ИНФРА-М, 2005. 

8. Маршал А. Принципи економічної науки. - М., 1993. - Т.1. - С.69  9. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Економікс: принципи, проблеми і політика. - М., 1992. - Т.1 - С.18 

10. Піндайк Р., Рубінфельд Д. Мікроекономіка. М., 1992. - С.12 

11. Економічна теорія. Комарницький І.Ф., Чернівці, 2006. - 334 с.

12. МАРКЕТИНГОВА ТОВАРНА ПОЛІТИКА.Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.Кардаш В. Я.К Маркетингова товарна політика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2000. — 124 с.

13. ЕКОНОМІКА (навчальний посібник).В.В. Кириленко, Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 193с.

14. Юхименко П. І., Леоненко П.М.Історія економічних учень.

Навчальний посібник / К.: Знання-Прес, 2005.- 583 c.

15. Маркетингова цінова політика: Навч. посіб. Рекомендовано МОН / Литвиненко Я.В. — К., 2010. — 294 с., тв. пал., (ст. 12 пр.).

16. Данілов О.Д., Паєнтко Т.В. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 256 с.

ISBN 978-611-01-0238-4

17. Дзюбик, С.Д.Основи економічної теорії [Текст] : навч. посібник / С.Д. Дзюбик, О.С. Ривак. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ : Знання, 2008. – 491 с.

18. Щетинін А. І.Гроші та кредит: Підручник. Видання 4-те, перероблене та доповнене.Щетинін А. І. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 440 с.