Розділ 5 охорона праці

Охорона праці працюючих на сучасному етапі розвитку виробництва набуває все більш важливого значення. З одного боку необхідно удосконалювати ефективність виробництва, впроваджуючи механізми і машини у сферу діяльності людини. З іншого боку зростання ефективності та інтенсивності виробництва веде до травматизму і виробничих захворювань працюючих.

Реальні виробничі умови характеризуються наявністю технічних або інших шкідливих, небезпечних виробничих факторів .

Поліпшення стану охорони праці на виробництві завжди вимагає значних матеріальних витрат і впровадження в практику знань і результатів науково-дослідних робіт у галузі охорони праці [24,25].

5.1. Аналіз умов праці

Завод, у якому здійнюється каталітичний крекінг газойлю, повинен відповідати нормам, які розглядаються нижче. У даному розділі розглядаються питання охорони праці для співробітників, що працюють на заводі 800 м². У даному заводі здійснюється виробництво, в результаті якої утворюється генераторний газ (СО і Н₂), що використовується для отримання додаткових кількостей теплової та електричної енергії, а також як сировина для хімічної промисловості.

Завод – це приміщення, де відбуваються процеси ізомеризації, хімічні процеси у каталітичному крекінгу газойлю

По вибухо-пожежній небезпеці приміщення завода характеризується наступними показниками:

• Клас можливої пожежі – А, тому що у даному заводі вступають речовини які легкозаймисті та утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші;

• Категорія за вибухо-пожежною та пожежною небезпекою – Г, тому що в даному приміщенні здійснюється каталітичний крекінг газойлю [26].

• По ступеню ураження електричним струмом приміщення заводу згідно ПУЭ – 87 відноситься до приміщень з підвищеною небезпекою, тому що характеризується наявністю високих температур і можливістю одночасного дотику людини до існуючих з’єднань із землею металоконструкцій будинків, з одного боку, і до металевих корпусів – з іншого боку [27].

По характеру навколишнього середовища, приміщення заводу відноситься до класу нормальних, тому що в ньому відсутні ознаки властиві приміщенням спекотним, пильним й з хімічно активним середовищем.

5.2. Мікроклімат виробничих приміщень

Мікроклімат виробничих приміщень – умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:

- температура повітря;

- відносна вологість повітря;

- швидкість руху повітря;

- інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення;

- температура поверхні.

За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичної умови поділяють на оптимальні та допустимі.

В утилізаційному цеху виконують легкі фізичні роботи (категорія І), вони охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 141 – 175 Вт (121 – 150 ккал/год.) – категорія Іб. До категорії Iб належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.

Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у робочій зоні утилізаційного цеху на постійних робочих місцях згідно з ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99 становлять:

У холодний період: температура, °C: оптимальна – 21 – 23, допустима – 20 – 24; відносна вологість, %: оптимальна – 40 – 60, допустима – 75; швидкість руху повітря, м/с: оптимальна – не більше 0,1, допустима – не більше 0,2.

У теплий період: температура, °C: оптимальна – 22 – 24, допустима – 21 – 28; відносна вологість, %: оптимальна – 40 – 60, допустима – 55 – 75; швидкість руху повітря, м/с: оптимальна – не більше 0,2, допустима – 0,1 – 0,3 [27-29].