Коробкин

11

В.А.Семиченко (психологічні проблеми педагогічної діяльності); Г.В.Єльникової (наукові основи моніторингу якості управлінської діяльності), В.В.Гуменюк (інформаційне забезпечення управління ЗНЗ); М.О.Кириченка, О.І.Мармази, Л.А.Пермінової (модель управлінської діяльності керівника); В.І.Бондаря, Б.М.Жебровського, В.І.Маслова, В.К.Мельник, Т.М.Сорочан, В.О.Сухомлинського (підготовка керівника ЗНЗ); Л.М.Ващенко, Л.І.Даниленко (управління інноваційною діяльністю в освіті); С.Є.Березняка.

Особливий інтерес викликають дослідження В.І.Маслова, який доводить правомірність введення термінів “менеджер” і “педагогічний менеджмент” в педагогічну науку і обумовлює це тим, що:

–термін «менеджер освіти» характеризує професійного керівника, представника певної професії, а не знеособленого управлінця зі стихійно набутими навичками;

–універсальність наукових підходів і технологій, розроблених у межах науки менеджменту, дозволяють застосовувати їх у різних сферах управління;

–поняттєва ідентифікація дає змогу інтегрувати світовий досвід у теорію менеджменту освіти України [40].

Тим самим він виводить управління освітньою установою на новий, наближений до світового, рівень менеджменту, що потребує від керівника ЗНЗ нових професійних якостей і компетентностей.

Зростаюча складність управління ЗНЗ потребує систематичного і ретельного аналізу цілей і завдань, умов і засобів, функцій і результатів діяльності керівників ЗНЗ, тобто здійснення контролю. У тлумачному словнику контроль визначається як перевірка виконання законів, рішень тощо. Однак таке визначення ми вважаємо неповним. У роботах І.Л.Лікарчука звертається увага на необхідність і важливість функції контролю в освіті, оскільки «лише грамотно організований контроль за функціонуванням усіх складових освітньої системи дає можливість забезпечити ефективне управління ними. Ця істина

12

давно підтверджена практикою освітнього менеджменту на світовому рівні. Без цивілізованого контролю ефективне функціонування освітньої системи неможливе» 51, с.10 . Сьогодні контроль виконує багато інших завдань: надає зворотну інформацію про стан об’єкта, про результати проведеної перевірки, співвідношення передбачених і досягнутих цілей, про ефективність стратегічних і тактичних дій при використанні засобів і методів управління; за його результатами приймаються управлінські рішення, проводяться корегуючи дії щодо відхилень від мети і плану діяльності; він дозволяє безперервно повторювати процес управління на новій основі.

Контроль має свою структуру, яка включає відповідні функції, форми і методи (рис. 1.1).

Контроль

Рис. 1.1. Структура контролю Оцінювання в усіх складових контролю визначає ефективність виконання

працівниками організації своїх посадових обов’язків і реалізації організаційних цілей; у теорії менеджменту оцінювання є завершальним етапом педагогічного вимірювання відповідних показників, процесом контролю, завдяки якому доводиться суспільству й особі, яка оцінювалася, про її цінність та потенціал. Воно може здійснюватися у різних формах і різними методами.

У результаті оцінювання за будь-якою формою та методом встановлюється оцінка, під якою в теорії розуміється ціннісне судження, будь

13

яке висловлювання, що містить позитивне чи негативне ставлення до чогось чи когось; відношення до соціальних явищ, людської діяльності, поведінки, встановлення її значущості, відповідність певним нормам и принципам моралі; індикатор певних результатів і рівня досягнень у діяльності; кількісний результат того, в якій мірі досягаються поставлені цілі; оціночне висловлювання, за допомогою якого встановлюється абсолютна або порівняльна цінність об’єкта оцінювання. Оцінка, якщо застосувати економічну термінологію, виступає в ролі еквіваленту цінності діяльності особи у формі альтернативної вартості, вираженої певною сумою матеріальних і духовних благ.

Узагальнення наведених визначень дає можливість зробити висновок, що основними цілями оцінювання є визначення ступеня досягнення поставленої мети, цінності керівника ЗНЗ для суспільства, ефективності виконання ним його посадових обов’язків. Враховуючи, що основним контролюючим органом є орган державної влади, але розвиток громадянського суспільства потребує розширення повноважень громади, ми розглядаємо оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ як процес державно-громадського контролю, метою якого є встановлення рівнів їх управлінської кваліфікацій і психологопедагогічної підготовленості до діяльності на керівній посаді.

Розглядаючи оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ як процес контролю, ми особливу увагу приділяємо його структурі, змісту, функціям управління ЗНЗ, які складають основу професійної діяльності його керівників. Вона є надзвичайно складною і потребує ґрунтовних знань у різних сферах діяльності: педагогіці й методиці, кадровій і господарській роботі, фінансуванні та плануванні тощо. Професійна діяльність керівника ЗНЗ має як мінімум дві основні складові: педагогічну й управлінську, які відрізняються своїми функціями.

14

Педагогічна діяльність є складовою професійної діяльності керівника ЗНЗ, спрямованої на формування і розвиток суб’єкта навчання – учня. У цьому випадку керівник є вчителем, діяльність якого спрямована на виконання громадсько-педагогічної, навчально-виховної, організаційно-управлінської, самоорганізаційної та інших видів педагогічної діяльності. Проте такій діяльності керівник ЗНЗ присвячує незначну частину свого робочого часу.

Основним видом його професійної діяльності є управління навчальним закладом як соціально-педагогічною системою, під яким розуміють: забезпечення співпраці між усіма членами трудового колективу для досягнення поставлених цілей; «функцію організованих систем різної природи, яка забезпечує збереження їх структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їх програм і цілей» 64, c.1379 ; процес «приведення системи в стан рівноваги або досягнення цілі» 66, c.350 ; наукову дисципліну, що має «своїм практичним вираженням створення організованих груп людей і спрямування їх діяльності на досягнення поставлених цілей» 37, c.588 .

Поширення теорії управління на освітню галузь надало останній нового розвитку.

Паралельно з поняттям «управління» в освіті застосовується поняття «менеджмент», який має різні тлумачення, а саме: менеджмент – це складова управління, що забезпечує результат використання людських і матеріальних ресурсів системи; вид діяльності; процес; ієрархічна структура; категорія людей, зайнятих в управлінні; наука 12 . В.В.Крижко у своїй праці «Теорія та практика менеджменту в освіті» 31, c.6 стверджує, що менеджмент – це «система планування, організації, мотивації та контролю, необхідна для визначення та досягнення цілей організації»; Л.І.Даниленко розглядає його як процес управління в ринкових умовах, який забезпечує переведення системи не лише у якісно новий, а й у конкурентоспроможний стан [13]. Ми погоджуємося з поглядами цих науковців і в своєму дослідженні розглядаємо менеджмент як

15

процес цілеспрямованого впливу керівника (суб’єкта управління) на систему (об’єкт управління), в результаті якого відбувається якісна зміна останньої. Тому при оцінюванні управлінської діяльності керівника ЗНЗ важливою є оцінка саме цілеспрямованого впливу як результату виконання керівником притаманних його посаді функцій та обов’язків [19].

Термін «функція» у перекладі з латинської означає «відображення», «перетворення». В енциклопедичному словнику функція розглядається як зовнішнє виявлення властивостей будь-якого об’єкта у даній системі відносин. У сучасній науці її розглядають як відокремлений вид управлінської діяльності, використання якого спрямовано на досягнення цілей організації; як відокремлений вид діяльності, яка відповідає таким критеріям: специфічності мети, специфічності й однорідності виду діяльності, специфіці структури, функціональній інтегративності, наскрізному характеру цього виду діяльності, системному змісту.

На думку Т.І.Шамової, управлінська діяльність керівника ЗНЗ охоплює понад 200 функцій 75 . Тому у сучасній теорії управління проведено їх класифікацію за різними підходами і критеріями. Багато науковців виділяють такі функції: аналізу ситуації, цілепокладання, планування навчального процесу, організації виконання, контролю якості навчального процесу й регулювання за його наслідками; гностичну, проектувальну, конструктивну, організаторську, комунікативну; формулювання мети, створення інформаційної основи навчання, прогнозування розвитку навчального процесу, розв’язання педагогічних і навчальних завдань, організації навчання, спілкування і комунікації в навчальному процесі, контролю та педагогічної оцінки як форми керівництва навчальною діяльністю, корекція за наслідками контролю.

Аналізуючи підходи до класифікацій управлінських функцій керівників ЗНЗ, які підлягають оцінюванню, для формування змісту оцінювання їх управлінської діяльності нами обрано базовий стандарт професійної діяльності

16

директора школи України, розроблений групою вітчизняних і зарубіжних науковців і представлений такою структурою: стратегічний менеджмент, керівництво навчально-виховним процесом, менеджмент персоналу, фінансовогосподарський менеджмент, внутрішні і зовнішні комунікації [3]. Цим стандартом передбачено також, що оцінюванню підлягають особистісно-ділові якості керівника ЗНЗ, від яких безпосередньо залежить його вплив на педагогічну й учнівську діяльність.

Якість виконання керівником ЗНЗ своїх управлінських функцій визначається за допомогою таких показників як результативність і ефективність.

Оцінювання ефективності управління соціально-педагогічними системами потребує інших підходів. При її оцінюванні дослідники пропонують враховувати витрати часу, праці, фізичних і духовних сил, матеріальних і фінансових ресурсів. Більш ефективною вважається та діяльність, яка дозволяє досягти поставленої мети за найкоротший термін і з найменшими витратами [5]. У широкому сенсі цей термін охоплює всю сукупність позитивних ознак діяльності, що відповідає максимальній доцільності управлінських дій; у вузькому – здатність вміло використовувати будь-яку практичну або близьку до неї діяльність. М.І.Монахов вважає, що при оцінюванні ефективності будь-якого процесу або діяльності, треба чітко уявляти очікуваний результат (ціль), мати змогу порівнювати з ним фактично досягнутий результат з урахуванням витраченого часу та сил” 41 . С.О.Кубіцький пропонує вважати ефективність кількісною мірою, і характеризує її як зовнішній чинник по відношенню до системи, яка підлягає оцінюванню. Це означає, що для оцінювання ефективності будь-якої системи недостатньо опису самої системи, а потрібно знати її співвідношення із системою більш високого рівня.

Деякі автори розрізняють поняття результативності та ефективності і

17

визначають результативність як ступінь наближення до досягнення максимально можливих (за певний інтервал часу) кінцевих цілей діяльності; як відношення сум цінностей фактичних результатів до запланованих 15 . Порівнюючи сутнісний зміст ефективності й результативності, ми дійшли висновку, що їх можна вважати тотожними, тому при оцінюванні управлінської діяльності керівників ЗНЗ ми будемо користуватися поняттям «результативність», під яким розуміємо порівняння досягнутих результатів з тими, які передбачені метою управління з урахуванням вимог системи районної освіти (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Взаємозв’язок результативності й ефективності управлінської діяльності

Як бачимо з рис. 1.2, під час оцінювання встановлюється такий порядок дій: знаходиться результат діяльності, оцінюється його результативність як ступінь наближення до поставленої цілі, на основі визначеної результативності встановлюються рівні управлінської діяльності керівників ЗНЗ, які є цілями процесу оцінювання.

Розвиток системи контролю привів до розширення його методів (див. рис.1.1). До відомих раніше методів – спостереження, усного і письмового опитувань, бесіди, додалися сучасні – тестування, анкетування, експертиза. При виборі методів оцінювання важливим є розуміння їх як способів теоретичного дослідження або практичного досягнення поставленої мети; системи прийомів для реалізації цілей, принципів, змісту управління в процесі взаємодії учасників атестації, засобів реалізації функцій управління; конкретних прийомів, технологій цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації.

18

Виходячи з наведених визначень, під поняттям «метод оцінювання» ми будемо розуміти категорію, яка визначає, яким чином проводиться оцінювання результативності управлінської діяльності керівника ЗНЗ.

Оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ здійснюється різними методами, комплексне застосування яких дає можливість отримати об’єктивний результат. На сьогодні не існує однозначної класифікації методів оцінювання. Їх поєднують за різними підходами, внаслідок чого один і той самий метод може належати до різних класифікацій.

Утеорії загального менеджменту, зокрема, виділяють три групи методів: економічні, організаційно-розпорядчі та соціальні [72]. Економічні методи забезпечують матеріальне стимулювання (винагороду); організаційнорозпорядчі – регулювання та планування процесу, організацію осіб, які проводять оцінювання, встановлення певних типів зв’язків між ними, регламентацію їх діяльності та ін; соціальні – прогнозування, підготовку суб’єктів до її проведення, встановлення норм культури взаємовідносин між суб’єктами оцінювання та ін.

Утеорії соціального управління методи поділено на організаційні, економічні, соціально-психологічні і правового регулювання. Основним їх призначенням є підтримка діяльності керівників на належному рівні, запобігання дестабілізуючим впливам, усунення порушень, стимулювання професійного розвитку [65].

За способами вимірювання отриманої інформації, методи поділяють на якісні, кількісні і комбіновані. До першої групи належать описові методи: усна та письмова характеристика, біографічний метод, опис результатів діяльності за певний період, методи групової дискусії і критичних подій та ін. До другої — методи, завдяки яким отримують кількісну оцінку діяльності: метод бальної оцінки, метод ранжирування, графічний метод, коефіцієнтну оцінку тощо. Їх у свою чергу поділяють на методи виявлення показників (вивчення звітів, анкет,

19

матеріалів відділу кадрів та інших документів, опитування, спостереження), які дають можливість оцінити результати роботи керівника, і на методи вимірювання показників (вартісні, бальної оцінки і показників, практичні методи – порівняння з еталоном, попарне порівняння, метод ранжирування тощо), завдяки яким можна порівняти діяльність керівників. Третя група (комбінована) є проміжною між якісними і кількісними методами. До них відносять співбесіду, анкетування, спостереження, тестування, рейтинг, звіт, ділову гру, есе, експертизу, іспити тощо. За змістом оцінювання третя група методів поділяється на дві підгрупи: перша - передбачає оцінювання управлінської діяльності керівника за рисами його характеру, особистісними і діловими якостями, ставленням до роботи; друга – за ступенем досягнення цілей.

УВ.Р.Весніна методи оцінювання поділено на традиційні і нетрадиційні

[8].За першим підходом працівника оцінюють відокремлено від колективу, без урахування умов та обставин, що впливають на результат його діяльності. За нетрадиційним підходом діяльність керівника розглядається у поєднанні з діями всіх учасників навчально-виховного процесу. При цьому досліджується роль керівника у досягненнях усього закладу.

Актуальним для дослідження процесів оцінювання є поділ методів оцінювання на прогностичні і практичні. Прогностичні передбачають побудову моделі-прогнозу майбутньої діяльності керівника – визначення потенціалу його особи та індивідуального розвитку; практичні – оцінювання сьогочасного результату діяльності. До останньої групи належать ситуаційні і часові методи виявлення показників належать: випробувальний термін, оцінювання за певний період роботи, стажування, оцінювання за цілями (management by objectives) тощо. Ця група методів застосовується за необхідності прийняття термінового рішення (прийняття на роботу, звільнення кандидатів, просування по посадах, у критичних ситуаціях тощо).

20

Методи оцінювання можна також поділити на методи виявлення (збирання) інформації (показників і критеріїв) та вимірювання. У роботах І.Є.Булах подано перелік вимог, дотримання яких дає можливість уникнути неправильних управлінських рішень і які лежать в основі розроблення методів збирання й оброблення інформації, зокрема:

–інформація, яка надається, не повинна бути статичною, оскільки вона не буде мати практичного значення;

–інформація має подаватися у вигляді, який підлягає систематизації;

–інформація повинна подаватися в узагальненому і певним чином систематизованому вигляді;

–для збирання інформації потрібно відібрати найбільш ефективні

методи;

–обсяг інформації має бути достатнім для зіставлення, оцінювання і порівняння [45].

Методи збирання інформації поділяють на такі: аналіз документальної інформації, особистого контакту, ситуаційні, інтерактивні (групові та ігрові методи). До першої підгрупи належать: бібліографічний метод, аналіз характеристик, рекомендацій, анкет. Недоліком цього методу є те, що він надає інформацію про минуле особи, яка атестується. До другої – співбесіда, тестування, письмове та усне опитування, спостереження, тестування (анкетування), групове та індивідуальне інтерв’ю, експертна оцінка тощо. Вони дають можливість оцінити роботу керівника ЗНЗ очима працівників та інших осіб, з якими керівник постійно взаємодіє. Письмові форми опитування є більш ефективними насамперед тому, що потребують менших витрат часу, ніж усні. Проте основним недоліком цих методів є те, що не завжди працівники надають достовірну інформацію, насамперед, це стосується самооцінки. Причини цього полягають у недостатній компетентності осіб, які проводять оцінювання, або у прямій чи помилковій фальсифікації інформації як з боку тих, хто проводить