УРОК № 25.

Тема. Культура Галицько-Волинської держави.

Мета: формувати в учнів уявлення про розвиток культури Галицько-Волинської держави (освіти, літописан­ня, архітектури та живопису); визначити історичне значення Галицько-Волинської держави в розвитку української державності; розвивати в учнів уміння на основі джерел інформації аналізувати істо­ричні факти, оцінювати їх значення, робити певні висновки, а також давати стислу характеристику

пам'яткам культури та окреслювати їхнє значення] формувати естетичні смаки учнів, потребу в збе­реженні культурних пам'яток минулого.

Основні поняття: культура, освіта, літописання, архітектура.

Обладнання: картки з джерелами інформації.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані після цього уроку учні зможуть:

результати: характеризувати стан розвитку окремих галузей культури Галицьке-Волинської держави; розпізнавати й описувати найвизначніші пам'яткі-архітектури та образотворчого мистецтва доби ; Галицько-Волинської держави; визначати історичне значення Галицьке-Волинсь­кої держави в розвитку української державності; удосконалити вміння працювати в групах, узагаль­нювати матеріал, робити висновки, окреслювати значення історичних подій.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіди за запитаннями.

1. Що таке культура?

2. Яким був рівень розвитку культури часів Київської Русь? Чим він був зумовлений?

3. Який вид писемності був поширений на Русі?

4. Чому в державі дуже високо цінувалися книги?

5. Назвіть одну пам'ятку культури доби Київської Русі, яка вам найбільше запам'яталася. Чому?

6. Які художні засоби використовувалися в давньоруському мистецтві?

7)Які зміни відбулися в розвитку культури в період роздробленості?

8)В яких умовах розвивалася культура Галицько-волинської держави?

III. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Національне культурне життя Галицько-Волинської держави було дуже багатим і цікавим. Воно, з одного боку, успадкувало риси культурного життя Київської Русі, а з іншого, зазнавало східноєвропейських впливів. Культура України другої половини XII -- першої половини XIV ст. зробила величезний внесок у розвиток української національної культури зокрема та (світової культури взагалі. За рівнем свого розвитку українська культура стояла на одному щаблі з культурою країн Західної Європи.

— У чому ж полягали особливості розвитку культури Галиць­ко-Волинської держави? Яких впливів вона зазнала і яких рис набула? На ці запитання ми знайдемо відповідь на сьогоднішньо­му уроці.

Матеріал до уроку.

У Галицько-Волинській державі було створено й переписано багато книжок. Велика книгописна майстерня існувала, зокре­ма, при дворі князя Володимира Васильковича — книжника й філософа, рівного якому, як сказано в літописі, «не було у всій землі, і після нього не буде». Літопис розповідне, що князь ро­бив щедрі дарунки церквам у своїх містах Володимирі, Бересті, Більську, Кам'янці, а також церквам інших князівств. Серед дарів літописець описав 36 книг. Шкіряна оправи найдорожчих книг прикрашалася золототканими тканинами, металевими на­кладками, оздобленими емаллю. Усі ці розкішні оправи були витворами місцевих ремісників.

Князь Володимир Василькович був власником бібліотеки, що вважалася найбільшого в княжій Русі-Україні. Його кни­гозбірня докладно описана на сторінках Галицько-Волинського літопису. Цей опис цінний ще й тим, що е першим на наших землях бібліографічним списком — щось на кшталт сучасних бібліотечних каталогів.

Надзвичайного самобутністю відзначалася архітектура Гали­цьке-Волинського князівства. Причому, якщо на землях Волині будівельники здебільшого дотримувалися традицій, що скла­лися на придніпровських теренах, то в Галичині спостерігали­ся відчутні впливи романської архітектури, поширеної в Угор­щині, Чехії, Польщі.

Галицькі будівельники застосовували в будівництві місце­вий камінь-вапняк, брили якого старанно обтесували. Вапняні блоки кляли на тонкі шари вапняного, без домішки цемен­тівки, розчину. Така техніка характерна для романської ар­хітектури.

Цілком своєрідного особливістю галицької архітектури є над­звичайна різноманітність типів споруд, для оздоблення яких часто використовували білий камінь. До особливостей гали­цької архітектури належить також спосіб облицювання стін

керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів, орлів, воїнів, із рослинним і геометричним орнаментом тощо. Зразком галицької архітектури є Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмомислом у 1157р. Його фундамент було відкрито в 30-х рр. XX ст. То був чотиристовпний храм, оточений галереями та оздоблений білокам'яною різьбою. Єдиною спорудою давнього Галича, що збереглася до нашого часу, є церква Св. Пантелеймона, побудована я другій половині XII ст. (сучасне селище Крилос Івано-Франківської області).

У XIII ст. значним архітектурним центром був Холм, де продовжували розвиватися традиції галицької архітектури. На жаль, жодна з пам'яток холмської архітектури не збереглася, але Галицько-Волинський літопис розповідав про церкву Іоанна Златоуста, яку князь Данило відносив після пожежі Холма 1256 р. Ось як літопис розповідає про цю споруду: «Збудував він (Данило) церкву святого Іоанна, гарну й. ошатну. Будівля її була влаштована так: чотири склепіння; у кожному куті — арка, що стояла на чотирьох людських головах, вирізьблених якимось майстром. Три вікна були прикрашені римським склом (вітражами); при вході до вівтаря стояли два мстовпи з цілого каменю, а над ними склепіння і баня, прикрашена золотими зірками на лазурі. Підлога ж усередині була відлита з міді й чистого олова, і блищала вона, мов дзерка­ло... Візерунки, різнобарвні й золоті, зроблені були умільцем Аздіем... Він (Данило) прикрасив ікони, що привіз із Києва, коштовним камінням і золотим бісером... Дзвони він привів із Києва, а інші було відлито тут.,.»

Серед збережених храмових споруд Волині найстарішим є Успенський собор у Володимирі, збудований князем Мстиславом Ізяславичем у 1160 р.

У XIII ст. на Західній Волині з'явився новий тип оборонних споруд — великі бойові вела, побудовані з каміння або цві­ли. До нашого часу вони збереглися в околицях міста Холм та в Кам'янці. Холмські вежі складені з білого каміння, що вказує на традиції галицької будівельної техніки. Кам'янецька Біла вежа побудована з волинської брущатої цегли. Білу вежу було споруджено за князя Володимира Васильковича, саме про її побудову розповідається в літописі. Наприкінці XIII — на початку XIV ст. із застосуванням каміння починають будува­ти замки, які вирізнялися міцними стінами з бійницями та кількома (здебільшого трьома) вежами, що розташовувалися таким чином, щоб можна було вести обстріл в усіх напрямках. Основну захисну функцію виконувала центральна, найвища та найміцніша вежа — донжон. Будівництво таких оборон­них споруд на Волині було розпочато з ініціативи князя Мсти­слава Даниловича. Тоді перші замки з'явилися в Луцьку та Крем'янці,