Світлана Новнцька

КРЕЙЗІ

Драматичний етюд з фантазіями

Дійові особи:

ТАНЯ ЧУМАЧЕНКО — учениця ліцею, 16 років.

МАТИ ТАНІ - журналіст-мистецтвознавець.

ІННА - сусідка Тамі, 18 років.

ЕАДИМ - чоловік Інші, 26 років.

МАРІЯ ІЛЛІВНА - бабуся, сусідка Тані, доволі старенька. Однокласники ТАНІ:

ЛЛІНА - супергьорл із зовнішністю ляльки Барбі. НАТАЛКА - маленька і спритна.

ОЛЯ - велика і міцна.

МАКС - супербой.

ГВИНТ - ного приятель, теж нічого собі.

ЕЧИТЕЛЬКА літератури - класна керівниця.

ОКСАНА ЗАХАРІВНА - вчителька фізкультури. МІЛІЦІОНЕР - дуже молодий, в деяких епізодах грає другорядні ролі: РОМАНТИЧНИЙ ГЕРОЙ, МІСТИЧНА ВЧИТЕЛІ)КА, ЛАКЕЙ, КОНФЕРАНСЬЄ, БАТЬКО, БОМЖ, ЧОІ’Т і ЯНГОЛ в одній подобі.

1 Картина

Икільпий клас, прикрашений жовтим листям та повітряними куль- камг. На плакаті написано: «З першим вересня!» Біля дошки стоїть ВЧИТЕЛЬКА і щось пише. Десятикласники сидять за партами і роз­дивляються усілякі дрібнички з магазину приколів. Загальне захоп­лення викликає механічна іграшка, що рухається.

НАТАЛКА. Ой, дивіться! Дивіться, іцо робить!.. Клас!

ОЛЯ. Прикольна річ!

/.ЛІНА. Мені татусь ще багато чого обіцяв привезти... До речі він незабаром повертається.

ГВИНТ начепив «окуляри розумника» і вдає із себе дурня. Всі рего іуть.

МАКС (до АЛІНИ). А іцо ти мені подаруєш?

АЛІНА. Гумову манекенницю!

МАКС. Навіщо мені гумова? В мене справжня є! (Ляснув АЛІНУ по сгдтщях).

ГВИНТ вибухнув сміхом, за ним реготнула НАТАЛКА. АЛІНА і ОЛЯ з осудом подивилися на неї. ВЧИТЕЛЬКА повернулася об­личчям до класу.

ВЧИТЕЛЬКА (стукаючи указкою по столу). Тиша! Хви- лг.нку уваги! Перепишіть цей список. Він вам знадобиться.

ГВИНТ. Ми й так запам’ятаємо!

ВЧИТЕЛЬКА. Дуже б хотіла цьому вірити. (Подивившись на годинника). І на закінчення, я хочу нагадати, що суспільство покладає на вас великі надії. Вам жити у двадцять першому сторіччі і будувати високоцивілізовану державу, віддаючи всі свої юнацькі сили для її розквіту.

У класі закричали: «Ура!», засвистіли у пищики з паперовими стрічками.

ВЧИТЕЛЬКА. Припиніть! Не перетворюйте урок на вер­теп! Навіщо псувати свято своєю бридкою поведінкою? (Ди­виться на годинника). Перш ніж пролунає дзвоник, я хочу познайомити вас з новою дівчиною, яка буде вчитися разом із вами. (Визирає у коридор). Таню!.. (Учням). Я зараз. (Ви­ходить ).

Загальна метушня, обмін враженнями.

НАТАЛКА. Ну що, хлопчики, матимете тепер нову розвагу?

ГВИНТ. Аякже, прийде якась шкапа - відразу всі розваги припиняться!

ОЛЯ, Хіба тобі не однаково: шкапа чи не шкапа? Голов­не - стать жіноча.

ГВИНТ. Ну, не так вже й однаково...

АЛІНА. А давайте з неї поприколюємося! Цікаво, як вона буде реагувати?

МАКС. Дійсно! Чому ні? В мене виникла ідея.

Компанія шепочеться, сміється. АЛІНА вносить свої пропозиції. В клас заходить ВЧИТЕЛЬКА, за нею - ТАНЯ. Дівчина вдягнута досить просто, проте охайно.

ВЧИТЕЛЬКА (до ТАНІ). Заходь! (Учням). Ось! Це Тетя­на Чумаченко. Віднині вона стане вашою однокласницею. Про неї :і нічого розповідати не буду, вона сама себе відрекомен­дує і розповість про своє життєве кредо у власних віршах, написаних спеціально для цієї нагоди.

Есі пильно спостерігають за дівчиною, начепивши на обличчя поблажливі посмішки.

ЕЧИТЕЛЬКА. Будь ласка, Таню!

ТАНЯ. Дякую. (Помітно хвилюючись). Так склалося, що тепер я буду тут вчитись. Оцінки, взагалі, я маю непогані... Люблю історію, літературу... (Поклала на стіл папірець, який весь час тримала у руці). Я от, заримувала деякі свої думки... Сподіваюся, ви мене зрозумієте.

(Глибоко зітхнувши).

Я не поет. Людина як людина.

Але чомусь з’явився вірш...

Вже, мабуть, виросла дитина І світ не той, що був раніш.

Засмучує мене буденність сіра,

І без пригод сумую я.

Але живе у серці віра,

Що доля зміниться моя.

Чи буду я холопка, чи княгиня,

По правді, все одно мені.

Та неодмінно - героїня 51 мушу бути у житті!

Загальне пожвавлення в класі, окремі вигуки: «Вау!», «Майже Шекспір!», «Оце так заліпила» та ін.

ВЧИТЕЛЬКА (до ТАНІ). Ти вже? Що ж, непогано... Хоча віршований розмір трошки кульгає, але в цілому добре. Тільки якісь дивні у тебе фантазії, Таню...

ТАНЯ (розгублено). Просто я хотіла...

ВЧИТЕЛЬКА. Ми потім про це поговоримо. А зараз вибе­ри собі вільне місце за партою і сідай.

ТАНЯ (зупиняючись біля парти). Можна тут?

ВЧИТЕЛЬКА. Звичайно. Будь ласка!

Учні зашепотіли, дивлячись на ТАНЮ. Дівчина зніяковіла, але сідає - в цю мить МАКС підкладає їй на сидіння міхур з червоною фарбою. Міхур голосно лускається. ТАНЯ перелякано підскакує. Всі сміються. Лунає шкільний дзвоник.

ВЧИТЕЛЬКА. Як вам не соромно!

Зібравши свої речі, виходить.

ТАНЯ розгублено розглядає стілець і себе. Величезна червона пляма розповзлася по її спідниці. Всі регочуть ще голосніше.

АЛІНА (кидаючи ТАНІ пачку гігієнічних прокладок). Ви­користовуйте прокладки «Олвейс» - чисто, сухо та надійно!

ТАНЯ, прикриваючись портфелем, тікає з класу. ГВИНТ свис­тить їй навздогін. Учні виходять на перерву, обмінюючись вражен­нями.

АЛІНА. Ти ба, як дременула!..

ОЛЯ. Скажіть, яка вразлива...

НАТАЛКА. Слухайте, а ми часом не дуже?..

АЛІНА. Ти що, за неї заступатися збираєшся?

ОЛЯ. Теж у героїні націлилась?

НАТАЛКА. Я?! Ні... Та що я?..

АЛІНА. От і добре. Не раджу. Бачиш, з ними - різні не­приємності трапляються...

МАКС. Дівчата, чого ви завелися? Не вистачало між своїми стосунки з’ясовувати. Підемо краще, відзначимо наше свято.

ГВИНТ. Слушна пропозиція!

ОЛЯ. Аякже, тебе довго умовляти не доводиться.

АЛІНА. А чому б не відсвяткувати?

НАТАЛКА. За що пити будемо?

МАКС. Як за що? За вдалий початок навчального року!

Всі виходять.