Контрольні диктанти

Окрему, традиційно усталену групу становлять собою контрольні диктанти, сама назва яких вказує мету їх проведення. Контрольними прийнято називатидиктанти, за допомогою яких виявляється рівень правописних навичок, перевіряється засвоєння учнями певних правил чи передбаченого програмою за даний період навчання матеріалу. Основна мета цього типу вправ не виключає їх навчального значення, як, у свою чергу, навчальні диктанти дають можливість учителю судити про рівень знань окремих учнів чи й цілого класу. Як і навчальні, контрольні диктанти залежно від характеру (способу) відтворення тексту можуть бути текстуальними (дослівними), вибірковими, вільними, творчими. У контрольних диктантів їх перевірна і навчальна функції можуть бути в різних співвідношеннях, у зв'язку з чим одні з них є переважнонавчальними, інші виконують чисто перевірні завдання. В одних випадках перед виконанням контрольного диктанту проводиться певна підготовча робота, здійснюється попередження деяких помилок (учитель може навіть виписати деякі слова на дошці чи пояснити усно їх правопис), інколи дозволяється учням при письмі користуватись довідковою літературою (орфографічним словником), навіть ставити запитання вчителю, а після перевірки написаних робіт здійснюється їх колективний аналіз у класі та індивідуальний вдома (тобто маємо деякі елементи попередження з наступним аналізом усіх допущених помилок). В інших випадках контрольний диктант виконується без допомоги з боку вчителя. Зрозуміло, різні функції цього типу вправ, а також матеріал, що вивчається (орфографія, пунктуація, граматика, стилістика, розвиток мови), визначають і методику організації, проведення цих диктантів. Досить поширеним у практиці засобом перевірки знань учнів євибірковий диктант. Педагоги, які використовують його, дають йому високу оцінку як засобові, що дозволяє швидко, повно і конкретно з певної теми, не торкаючись стороннього або в даному випадку не потрібного матеріалу, перевірити знання учнів. Крім того, перевірка виконаних робіт забирає порівняно небагато часу. Але тут процент «концентрації» контрольного матеріалу значно вищий, при його написанні учень повинен виконати значно важчу роботу, що й повинно враховуватись при оцінюванні вправи.При оцінці виконаних учнями вправ розглядуваного типу беремо до уваги охайність роботи, орфографічну і пунктуаційну грамотність, а також ступінь охоплення контрольних завдань. Наприклад, при виписуванні слів з апострофом враховується кількість пропущених, не зафіксованих школярем прикладів з продиктованого тексту, а також кількість випадків, неправильно занесених до даної групи (якщо учень виписав ряд слів, які пишуться без апострофа). Або: учням дано завдання виписати з продиктованого тексту прикметники, розбивши їх на три колонки. Деякі вчителі використовують тексти, перенасичені контрольними моментами, з ускладненими реченнями, які важко сприймаються, тому значна частина учнів не в силі справитись із завданням, одержує погані оцінки, втрачає впевненість у своїх силах. Отже, текст для вибіркового контрольного диктанту слід добирати такий, щоб речення були порівняно нескладні, а зміст доступний учням. Якщо контекст не запам'ятовується, то й виписати щось з нього неможливо. Спостереження показують, що під час роботи над вибірковим диктантом діти швидко втомлюються, під кінець допускають помилки навіть на ті правила, які вивчили добре. Тому важливо правильно планувати роботу і в часі. Крім звичайних вибіркових диктантів, коли учень виписує задані слова у тому ж порядку і в тій формі, як вони виступають у контексті, використовуються вибіркові диктанти з граматичним завданням: а) частини тексту не просто виписуються, а класифікуються; б) у виписаних словах дається завдання підкреслити певні частини — корені, префікси та ін.; в) слова виписуються в колонку, і кожному з них дається певна граматична характеристика і т. п. Можуть використовуватись як контрольні різні видивільних ітворчих диктантів з тою лище різницею, що вони виконуються більш самостійно, ніж навчальні. Вільний диктант як засіб перевірки орфографічної грамотності учнів поступається перед іншими видами диктантів, зокрема текстуальним і вибірковим. Учні уникають важких у правописному відношенні слів, часто, боячись допустити помилок, дуже збіднюють текст. Вільний диктант важче також перевіряти, робити облік помилок, потім аналізувати. Оскільки вільний диктант наближається до переказу, учень викладає зміст своїми словами, то й помилки тут виникають на побудову речень, вживання слів, зв'язок слів у реченні, крім орфографічних чи пунктуаційних, як у текстуальному диктанті. Виправлення, оцінка й аналіз робіт проводяться в основному, як і розбір переказів. Це ж можна сказати і про творчий диктант. На проведення вільних і творчих контрольних диктантів відводиться цілий урок. Отже, учитель і текст добирає для цього з таким розрахунком, щоб його можна було опрацювати протягом уроку. Темп, швидкість роботи, навички виконувати ці вправи у різних класах, звичайно, неоднакові, тому й при визначенні оптимального обсягу тексту слід виходити з даних конкретних умов. Це стосується й орфографічно-пунктуаційної насиченості текстів.